Мені примарилось, я танцюю.
Рухами тіла картини малюю.
Вільно й сміливо, наче сама...
Не турбуюсь про погляди.
Їх нема.
І нікого немає, лиш я.

Відчуваю, що мати моя - земля,
Що під небом мені якраз саме місце.
Кожен крок кольоровий, як твістер.
І відчуте у серці - компас.

Крок назад, крок вперед і хвиля.
Спершу вдих, потім видих, дія.

Танець - поклик моєї душі.

#вірші