Я тебе залюбила вже до вінця.
В темряві бачу риси твого лиця.
Як, можливо, колись, все ж підеш до Отця,
То подякуй йому за мою любов.

Це ж від Нього у мене шалена кров,
А я її всю дарувала тобі.
Все життя то у спокої, то в боротьбі…
І натхненна мрія про вічний мир…
Я його таки чула з тобою.

Привіт.
Я тут нарешті усе відпустила.
Все, що не дало мені тії крила,
Тільки моє особисте падіння…
Господи, дякую за терпіння
І за те, що вертаєш мені
Вірний шлях,
Що коли я ходжу зовсім по краях,
Ти малюєш мені майбутнє.

Дякую за тривоги,
Коли воно вже відсутнє
І нові дороги,
Аби торувати цей шлях
Із життя.

Дякую, за почуття,
Що мені аж до тімені
Відчувались.
За думки, що ночами мені підкрадались
І за те, що не було,
Від мене сховалось,
Бо я була не готова.

Дякую, за турботу.
Дякую, за життя.

Я нарешті готова у ньому Жити.