А тіло памʼятає кожен шрам
І кожен крок, що не пішов на користь,
Памʼятає…
Я не належу зовсім
Ні його вустам,
Ні людям, що мене не знають.
А тіло реагує на Усе,
Що непомітно було, є і буде.
Воно пробачить, мила,
Та не все,
Бо в кожного все ж є ліміт терпіння.
Чужого віддане боготворіння…
А власне вже яке у списку?
Турботу тіло памʼятає теж.
Люби його,
Люби без меж
Таким як є,
Цінуй всі його риси.
Недосконале часом може буть,
А все ж…
Тобі в нім жить.
Іди із ним на компроміси.
Запамʼятай,
Воно — твоє.
Воно без тебе жить не зможе.
Частково визначає
Хто ти є
Й чекає, поки й ти йому
Поможеш.