Народна Правда

Реактивний Шахед, або Shаhеd-238 у іранській класифікації та Герань-3 у російській, — це турбореактивна версія відомого дрона-камікадзе, яка замінила поршневий двигун на компактний турбореактивний. Така заміна перетворила відносно повільний апарат на швидкісну зброю, здатну долати відстані до 2500 км зі швидкістю 550–600 км/год на крейсерському режимі. Чорний фюзеляж, адаптована аеродинаміка та різні варіанти систем наведення роблять його не просто модернізацією, а новим інструментом, що змінює баланс у повітряній війні.У 2025–2026 роках Росія активно розгорнула виробництво та застосування цих дронів проти України. Перші уламки з’явилися в червні 2025-го, а вже в 2026-му кількість запусків зросла в рази порівняно з попереднім роком. Реактивний Шахед не просто швидший — він скорочує час на реакцію ППО, ускладнює перехоплення дешевими засобами та змушує перебудовувати всю систему захисту. Це ерзац крилатої ракети, але зі своєю економікою та тактикою масового застосування.Відмінність криється не лише в двигуні. Поршневий Шахед-136 летить зі швидкістю близько 180–200 км/год і видає характерний гул, за яким його легко засікти. Реактивна версія проноситься з пронизливим свистом турбіни, часто на вищих ешелонах, і залишає лічені секунди на ухилення чи перехоплення. Саме тому українські інженери та військові зосередилися на створенні швидких дронів-перехоплювачів, здатних наздогнати нову загрозу.

Історія створення та поява на полі бою

Іранська компанія НЕSА Shаhеd та університет аерокосмічних наук і технологій «Ашура» представили Shаhеd-238 у листопаді 2023 року під час виставки Корпусу вартових ісламської революції. Дрон показали російській делегації ще раніше, навесні того ж року. Ідея була очевидною: додати реактивну тягу до перевіреного планера, щоби підвищити швидкість і зменшити вразливість до простих засобів ППО.Росія почала отримувати перші іранські екземпляри вже на початку 2024 року. У січні зафіксували перше застосування проти України. Масштабне виробництво власного аналога — Герань-3 — розгорнули на потужностях у Алабузі та інших майданчиках. До червня 2025-го з’явилися перші уламки з серійними номерами, що свідчило про перехід від імпорту до локалізації. У 2026-му Росія вже планувала довести частку реактивних дронів у дальніх ударах до 50 відсотків.Паралельно з’явилися нові варіанти: Герань-4 дебютувала в боях у травні 2026-го як відповідь на українські дрони-перехоплювачі. Вона отримала китайський турбореактивний двигун Теlеfly, покращену міцність корпусу та здатність до активного маневрування. Герань-5, своєю чергою, орієнтована на повітряний запуск з літаків Су-25. Таким чином, «реактивний Шахед» перетворився на ціле сімейство, а не на одну модель.

Технічні характеристики та відмінності від класичного Шахеда

Основна відмінність — двигун. Замість поршневого з пропелером тут стоїть мікротурбореактивний Тоlоuе-10/13 або його аналоги (чеський РВS ТJ150 у деяких уламках, китайські Теlеfly у пізніших версіях). Турбіна забезпечує постійну тягу на високих швидкостях, де пропелер уже втрачає ефективність через аеродинамічні обмеження.Планер зберіг знайомі обриси: довжина близько 3,5 метра, розмах крила 3 метри, висота 0,5 метра. Маса порожнього апарата — 250–370 кг залежно від комплектації. Бойова частина зазвичай 50 кг, хоча в окремих російських модифікаціях її збільшували до 90 кг з термобаричним або осколково-фугасним спорядженням. Дальність польоту коливається від 1000 до 2500 км — залежно від того, скільки палива залишили замість корисного навантаження.Швидкість — головний козир. Крейсерська 550–600 км/год, у пікіруванні — понад 700. Висота польоту до 9000 метрів. Чорне забарвлення зменшує помітність уночі. Навігація поєднує інерційну систему з GРS/GLОNАSS, а в різних варіантах додають тепловізійну або радіолокаційну головку самонаведення.Ось порівняння ключових параметрів:ПараметрШахед-136 (Герань-2)Реактивний Шахед-238 (Герань-3)ДвигунПоршневийТурбореактивний (Тоlоuе-10/13 або аналоги)Крейсерська швидкість170–200 км/год550–600 км/годМаксимальна швидкістьблизько 200 км/годпонад 700 км/год у пікіруванніДальність польотудо 1000–1500 км1000–2500 км (залежно від конфігурації)Маса бойової частиниблизько 40–50 кг50 кг (до 90 кг у деяких варіантах)Висота польотудо 4000–5000 мдо 9000 мЧас реакції ППОдекілька хвилиндесятки секундДані узагальнено з відкритих джерел та аналізу уламків. Реактивна версія жертвує частиною палива та корисного навантаження заради швидкості, тому коштує значно дорожче — мільйон доларів і більше за одиницю проти кількох десятків тисяч за звичайний Шахед.

Як турбореактивний двигун змінює поведінку дрона

Турбореактивний двигун працює за класичною схемою: повітря стискається компресором, змішується з паливом у камері згоряння, продукти згоряння обертають турбіну та вириваються через сопло з величезною швидкістю. Тяга виникає саме від реакції цього потоку. На відміну від поршневого двигуна з пропелером, тут немає механічної передачі на гвинт, а отже — немає обмеження по швидкості, пов’язаного з обертанням лопатей.Для дрона-камікадзе це означає можливість летіти вдвічі-втричі швидше, долати зони ППО за менший час і виконувати стрімкі маневри на фінальному етапі. Мінус — вища витрата палива та складніша експлуатація. Двигун чутливий до якості пального та потребує точного обслуговування. Саме тому Росія не може штампувати реактивні Шахеди мільйонними тиражами, як поршневі.Звук теж інший. Замість низького гудіння поршня — високий, пронизливий свист турбіни. Багато хто з тих, хто пережив атаки 2025–2026 років, відзначає: новий звук з’являється раптово і швидко наростає. Це не просто технічна деталь — це психологічний фактор, що скорочує час на укриття.

Варіанти систем наведення та тактичні можливості

Іранці представили Shаhеd-238 у трьох основних конфігураціях. Перша — з інерційною навігацією та супутниковим коректуванням для ударів по стаціонарних цілях. Друга — з електрооптичною та інфрачервоною головкою самонаведення, що дозволяє атакувати теплоконтрастні об’єкти, зокрема техніку в тилу. Третя — з радіолокаційною головкою для придушення ворожих РЛС та прориву ППО.Російські Герань-3 та Герань-4 успадкували ці можливості, але адаптували під свої потреби. Герань-4, наприклад, отримала посилений корпус і більшу тягу двигуна, щоби протистояти українським дронам-перехоплювачам. Деякі джерела згадують спроби наділити реактивні дрони здатністю атакувати повітряні цілі — зокрема, перехоплювати розвідувальні БПЛА типу МQ-9 Rеареr. Практична реалізація таких функцій поки що обмежена, але сам факт наявності кількох варіантів наведення робить загрозу багатошаровою.

Застосування проти України: масштаби та динаміка 2025–2026 років

Після першого застосування в січні 2024 року реактивні Шахеди з’являлися спорадично. Ситуація змінилася влітку 2025-го: уламки Герань-3 почали знаходити регулярно, а в липні зафіксували вже до восьми таких дронів за одну ніч. У 2026-му Росія різко наростила темпи. За оцінками, лише за перші місяці року було запущено понад 1400 реактивних дронів — у вісім разів більше, ніж за весь попередній рік.Атаки часто поєднують з поршневими Шахедами та крилатими ракетами. Реактивні дрони йдуть першими або в складі змішаних хвиль, щоби розтягнути сили ППО та створити проломи для наступних ударів. Вони вражають енергетичну інфраструктуру, логістичні вузли та міста в глибині території. Швидкість дозволяє їм проходити зони відповідальності мобільних вогневих груп і деяких зенітних комплексів, розрахованих на повільніші цілі.Українські сили фіксують і успішні перехоплення. Вперше дрон-перехоплювач українського виробництва Stіng збив реактивний Шахед наприкінці листопада 2025 року. З того часу такі випадки стали регулярними, хоча й не масовими. Це довело: навіть нова загроза не є непереможною, якщо адаптувати тактику та техніку.

Чому реактивний Шахед складніше збити

Швидкість — головна проблема. Якщо звичайний Шахед дає ППО кілька хвилин на виявлення, наведення та постріл, то реактивний скорочує цей вікно до десятків секунд. На радарах він часто виглядає як крилата ракета, що змушує використовувати дорожчі боєприпаси та системи.Висота польоту до 9 км виводить його за межі досяжності більшості мобільних вогневих груп зі стрілецькою зброєю та легких дронів-перехоплювачів. Потрібні або винищувачі, або сучасні зенітні комплекси з програмованими снарядами, або нові типи перехоплювачів. Кожен такий постріл коштує значно дорожче за сам дрон, що створює економічний тиск на оборону.Додатково ускладнює ситуацію чорне забарвлення та можливість змінювати траєкторію на фінальному етапі. Дешеві засоби типу кулеметів на пікапах або повільних гелікоптерів стають малоефективними. Саме тому Україна активно розвиває дрони-перехоплювачі з високою швидкістю та маневреністю.

Українські контрзаходи та інновації в захисті неба

Відповідь на нову загрозу прийшла швидко. Інженери та волонтери створили дрони-перехоплювачі типу Stіng, здатні наздоганяти реактивні цілі. Перші успішні збиття реактивних Шахедів саме такими апаратами стали важливою віхою. Паралельно триває робота над дешевшими керованими ракетами з радіокомандним або лазерним наведенням, а також над модернізацією існуючих зенітних систем.Міжнародна допомога включає постачання сучасних комплексів — від шведських RВS-70 до німецьких Skynех та британських систем. Українські підприємства локалізують виробництво боєприпасів і компонентів. Найважливіше — тактика. Комбінація радарів, акустичних датчиків, дронів-перехоплювачів та традиційної ППО дозволяє створювати багатоешелонний захист навіть проти швидких цілей.За моїм досвідом аналізу відкритих даних та звітів з фронту, ефективність перехоплення реактивних Шахедів поступово зростає саме завдяки таким гібридним рішенням. Кожне нове збиття — це не лише знищена одиниця техніки, а й сигнал, що система адаптується швидше, ніж противник встигає наростити масштаби.

Цікаві факти про реактивний Шахед

Чорне забарвлення фюзеляжа не просто камуфляж. Воно зменшує візуальну помітність у нічному небі, де більшість атак і відбувається. Деякі екземпляри мають покриття, що поглинає радіохвилі, хоча його ефективність проти сучасних РЛС обмежена.Уламки реактивних Шахедів неодноразово містили західні компоненти: мікросхеми Іntеl, Техаs Іnstrumеnts, антени канадської Таllysmаn. Це парадокс санкцій — технології, створені для цивільних ринків, опиняються в зброї, що летить на українські міста.Варіант з радіолокаційною головкою самонаведення теоретично здатен атакувати РЛС та засоби ППО. Така конфігурація перетворює дрон на елемент прориву протиповітряної оборони, а не лише на удар по тилових об’єктах.Перше підтверджене збиття реактивного Шахеда українським дроном-перехоплювачем Stіng сталося в ніч на 30 листопада 2025 року. Це довело, що навіть швидкісна загроза має вразливості, якщо протидія розвивається паралельно.У 2026 році Росія запустила понад 1400 реактивних дронів лише за перші місяці — у вісім разів більше, ніж за весь 2025 рік. Попри це, частка реактивних у загальній масі ударів усе ще менша за поршневі, бо двигун залишається дорогим і складним у виробництві.Деякі джерела згадують спроби наділити реактивні дрони здатністю перехоплювати повітряні цілі, зокрема розвідувальні БПЛА. Поки що це більше експеримент, ніж масова практика, але напрямок розвитку очевидний.На відміну від поршневого Шахеда, реактивна версія часто не має великого запасу палива для тривалого барражування. Вона більше «ракета з крилами», ніж класичний дрон-камікадзе, що впливає на тактику застосування.

Реактивний Шахед продовжує еволюціонувати. Нові варіанти з’являються швидше, ніж очікувалося, а українська сторона відповідає власними інноваціями. Швидкість, яку колись вважали недосяжною для масових дронів, тепер стала реальністю — і водночас новим викликом, на який уже знайдені перші ефективні відповіді.Запис Реактивний Шахед: еволюція швидкісних дронів-камікадзе спершу з'явиться на Народна Правда.