Небо на двох

Мій сон горілиць на подушці мріє про тебе,
Мої думки шлють листи – без адреси і, звісно, без підпису,
А душа в післямові мовчання на зоряних пагорбах,
Обважнівши молитвами, набуває новішого значення.
Як дізнатись, що краще: відвертість чи ці імпульсивні
страждання?
Вмотивований біль? Чи безкарна істерика
за поцілунками?
Притуляюся до сутності неба, вдивляюся в істини…
Там одна тільки правда: без тебе віднині я – наче
без імені!