Прямий канал

Звернення до президента України Володимира Зеленського

9 травня 1920 року спільні сили Армії Української Народної Республіки та Війська Польського звільнили Київ від російських більшовицьких окупаційних військ. Саме цього дня на Хрещатику відбувся військовий парад Перемоги українського війська.Ця подія стала символом боротьби України проти російської більшовицької навали та нагадуванням про те, що українці ще понад сто років тому воювали за власну державність і Незалежність України.У сучасній Україні дата 9 травня досі залишається днем складних історичних дискусій, адже завдяки російській пропаганді вона десятиліттями асоціювалася виключно з радянським та російським історичним наративом. Країна-окупант і сьогодні використовує тему “побєдобєсія” та військових парадів на 9 травня, як інструмент пропаганди, виправдання агресії та культу війни.Водночас українська історія має власний, незалежний і значно глибший сенс цієї дати. Саме 9 травня 1920 року Київ побачив український парад Перемоги на Хрещатику — парад війська, яке боролося проти російської окупації за незалежність України.Важливо, що історичне значення цієї події знайшло визнання на державному рівні. 3 грудня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Постанову “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році”, в якій передбачалося урочисте відзначення на державному рівні “100 років з дня звільнення Києва від більшовиків українсько-польськими військами”.Визнанням на офіційному рівні цієї історичної події ВРУ наголошувала на її історичній вазі як важливої сторінки боротьби України проти більшовицької російської окупації.У зв’язку з цим звертаюся до Вас щодо вшанування на державному рівні 9 травня як Дня звільнення Києва від більшовицької російської навали та Дня Перемоги українського війська. Україна має беззаперечне право на власну історичну пам’ять, власні символи Перемоги та власне бачення цієї дати — без радянських міфів і російських імперських наративів.Особливо символічним має стати проведення Українського військового параду на 9 травня саме як продовження традиції військового параду 9 травня 1920 року. Військовий парад на 9 травня буде гідним вшануванням боротьби за незалежність України та пам’яті всіх, хто загинув у боротьбі проти російської агресії у різні історичні епохи.Такий крок став би актом історичної справедливості та нагадуванням, що Київ уже бачив Український парад Перемоги над російською окупацією — і обов’язково побачить його знову.Як відомо, 8 і 9 травня Україна відзначає День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Ці пам’ятні дні символізують не тріумф переможців над переможеними, а є нагадуванням про страшну катастрофу, яка стала можливою в результаті приходу до влади і змови двох тоталітарних режимів – нацизму і комунізму.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.Тhе роst Парад Перемоги на Хрещатику: справжній український сенс 9 травня арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
Сталося очікуване: устами Ушакова росія вийшла з квазіпереговорів, які були ініційовані Дональдом Трампом.
Цей процес по суті тривав від виборів та інавгурації Трампа, який обіцяв вирішити війну “за одну добу”. Але російсько-українська війна не терпить жодних термінів та цифр…
Згадую заяви про те, що угода “погоджена на 95%”, і лишається лише питання Донбасу…
Провал переговорів насправді був очевидним ще пару місяців тому. І спроба Трампа вирішити проблему ядерної зброї Ірану за венесуельським сценарієм була частково спробою перекреслити не реалізацію своєї обіцянки досягнути миру в Україні – успішною “маленькою війною” на Близькому Сході.
Але виявилося, що розвʼязувати війни легше, ніж їх завершувати.

“Путін ніколи не хотів миру, ми маємо змусити його силою”: Порошенко пояснив, що треба робити після “виходу Росії з переговорів”


Що далі?
Ріст цін на пальне дає економічну можливість продовжувати війну.
Росіяни поки закривали потребу в людях економічними чинниками – високою оплатою за підписання контракту (біля 30 тисяч євро) та щомісячною оплатою 4 тисячі.
Поки в них є ресурс економічно стимулювати мобілізацію, вони це робитимуть. Але варіант загальної мобілізації лишається у них в запасі.
Українською перевагою можна вважати фіксацію лінії фронту завдяки розвитку технології дронів і НРК.
На лінії фронту з кілзоною атакувати значно складніше, ніж оборонятися. Бо все живе вражають роботи. А без піхоти лінія фронту не може рухатися.
Це якраз той фактор, який вимагати від агресора посилювати ресурси – людей і інноваційну техніку.
В такому форматі війна може тривати до нового технологічного перелому, коли в когось не зʼявиться нова супертехнологія. Напрямок не секрет – дрони з дистанційним управлінням, подальша роботизація, системи РЕБ.
Стабільна лінія фронту практично перетворює це в полігон для випробування найновіших технологій. І це починає влаштовувати все більше гравців. Бо ринок сучасної зброї росте по експоненті.
Україна розраховує на кризові процеси в середині росіі, росія – робить ставку на енергетичний та інфраструктурний колапс в українському тилу.

“Денацифікація” власними руками: як влада в Україні сприяє етноциду


Бо тил завжди тримає фронт і забезпечує його. Важка зима і чергова хвиля еміграції жінок і дітей – це чергова мета москви. Зрештою, якщо населення України драматично скоротиться, росія вважатиме це своєю перемогою.
Та і технології створюють люди. І виграє той, хто зробить правильну ставку на людський капітал. Хто створить умови, горизонтальні звʼязки, довіру і здорову конкуренцію.
Саме тому корупція в оборонці, система заборон і тд – це екзистенційна проблема.
… тож, висновки такі: переговорна ілюзія закінчилась, війна переходить у фазу технологічного, економічного й людського виснаження, і Україна може перемогти лише як відкрита технологічна держава, а не як маленька копія російського авторитаризму.
Бо маленька авторитарна країна ніколи не переможе велику авторитарну. А от маленька і технологічна – цілком здатна заморозити цей 12-річний конфлікт з ядерною державою.
Нагадаємо, раніше помічник російського диктатора Юрій Ушаков назвав “недоцільним” продовження мирних перемовин з Україною та США у тристоронньому форматі. За його словами, переговори не потрібні, поки Україна не виведе своїх воїнів із Донбасу.
Нові заяви Росії щодо умов мирних переговорів свідчать, що Кремль не має наміру завершувати війну навіть у разі встановлення контролю над Донбасом. Водночас, за словами джерел в команді президента, у переговорах ключову роль відіграє позиція США, а не заяви Москви. У Вашингтоні, як і в Україні, наполягають на необхідності завершення війни дипломатичним шляхом.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Росія вийшла з квазіпереговорів: що буде далі? арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
Ця цілеспрямована зачистка патріотичного ядра та консервація проросійських еліт у судах далеко не управлінська деградація, це фактична, інституційна реалізація путінського плану так званої “денацифікації”, яку український державний апарат методично виконує власними руками.
Глобальна суть цього процесу полягає у тотальному розмитті та фізичному розчиненні українського етносу, ліквідації його пасіонарної основи, здатної до опору. Якщо в минулому столітті Сталін фізично тасував народи через масові депортації та насильницьке переселення в ешелонах, то сучасна стратегія знищення нації набула значно більш витонченої та цинічної форми.
Вона тримається на двох паралельних, але взаємопов’язаних векторах: незворотній асиміляції мільйонів українців за кордоном, яких держава свідомо витиснула відсутністю правосуддя та економічним терором, і безжальній утилізації тих, хто залишився боронити свою землю зі зброєю в руках.
Катастрофічність цієї стратегії розкривається в абсолютно смертельній асиметрії демографічних втрат. У цій війні на виснаження московити проводять масштабну санітарну зачистку власного суспільства, системно утилізуючи своє соціальне та кримінальне біосміття, кидаючи на штурми маргіналів, вбивць та декласовані елементи.

“Какая разница” як формула несвободи: чи усвідомили українці все-таки різницю?


Натомість Україна перемелює в цій м’ясорубці свій безцінний, невідновлюваний генофонд. У горнилі війни гинуть найкращі: патріоти, націоналісти, глибоко ідейні люди, справжня еліта та ядро опору, переважно українці за національністю, на яких тримається сама ідея державності.
Поки ЗЕрежим рятує колаборантів у корумпованих судах і дозволяє мародерам виводити капітали в безпечні юрисдикції, в окопах проти російських зеків фізично стирається той єдиний етнічний та світоглядний моноліт, який міг би збудувати тут реальну Республіку Україна.
За останнє десятиліття в Україні сформувалась модель вибіркового воєнного правосуддя: для наближених, багатих і системно інтегрованих – процесуальні шпарини, застави, виїзди, затягування; для незручних військових, патріотів або політичних опонентів – максимальний тиск, довгі запобіжні заходи й кримінальні провадження з очевидним політичним фоном. Ну, і звісно, окреме ганебне явище – бусифікація.
Таким чином, внутрішня політика перетворюється на ідеальний механізм гібридного етноциду: пасивна частина нації розчиняється в європейській асиміляції, а активна меншість планомірно знищується на фронті та в репресивних судах та всіх державних інституціях, включно із медичної політикою, залишаючи після себе порожню територію, готову для остаточного поглинання… Якщо я не правий – підправте аргументованими коментарями.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst “Денацифікація” власними руками: як влада в Україні сприяє етноциду арреаrеd fіrst оn Прямий.

У п’ятницю, 8 травня, міністерство оборони країни-агресора заявило, що протягом ночі ППО збила 264 БпЛА над 16 регіонами і акваторіями Азовського і Чорного морів.
Мер Москви Собянін станом на 6 ранку повідомляв про 25 збитих дронів. Після цього росавіація повідомила про запровадження обмежень на польоти у московському аеропорту Внуково та Домодєдово.
Очільник Ростовської області Слюсарь сказав, що ППО відбила дроново-ракетну атаку, падіння уламків і руйнування є в Таганрозі, Батайську, Ростові-на-Дону.
Крім того, українські дрони знову атакували Пермь. Там вражено “промисловий майданчик”. В Ярославлі пролунали вибухи, після чого виникла пожежа на території нафтопереробного заводу. За попередньою інформацією, під удар потрапив переробний завод “Ярославнефтеоргсинтез”. На його території спалахнула пожежа.
Удар по об’єкту в Ярославлі уже підтвердив український президент. “Ярославль, більше ніж 700 кілометрів від державного кордону України. Обʼєкт нафтової сфери, який мав велике значення для фінансування російської війни”, – сказав він.
Головний ефект останніх українських атак перед 9 травня полягає навіть не у потенційній загрозі для самої Москви, а в тому, що Кремль був змушений фактично оголити інші регіони Росії заради захисту параду на Красній площі. Саме страх перед можливими ударами по столиці рф змусив російське командування перекидати системи ППО до Москви та Московської області, створюючи серйозні вікна в обороні інших напрямків.
Територія країни-окупанта має величезну кількість законних військових цілей — це нафтопереробні підприємства, портова інфраструктура, газо- та нафтоперекачувальні станції, підприємства військово-промислового комплексу, місця концентрації техніки. І зараз виникла унікальна ситуація: вони самі стягнули значну частину систем ППО на прикриття Москви. Фактично багато регіонів рф залишились без прикриття систем ППО.
Противник мав проблеми з протиповітряною обороною і до цього, оскільки українські Сили оборони та ГУР системно били по російських РЛС та зенітно-ракетних комплексах.
Нагадаю, тільки у квітні місяці бійці спецпідрозділу Головного управління розвідки Міноборони України “Примари” уразили на території окупованого Криму низку військових об’єктів російських загарбників, а саме: РЛС, РЕБ.
Зокрема були уражені: пункт комунікації та живлення ретранслятора БПЛА типу “Герань/Гербера”; РЛС “Подльот-К1”; БРЛС мр-231-3 “Вайгач”; пост оер, мр-231, МСУ “Сервал”, засоби РЕБ та РЕР; БРЛС “Балтика-б”; станція РЕБ та системи спостереження ЧФ РФ; РЕР-лабораторія на даху штабної будівлі ЧФ РФ.
Але тепер, після передислокації ППО до Москви, ці проблеми лише посилилися. В росії фактично ніколи не існувало повноцінної ешелонованої системи ППО по всій території країни — захист будувався навколо окремих важливих об’єктів та регіонів.
Саме тому Україні немає сенсу зациклюватися виключно на символічному ударі по Москві 9 травня. Значно ефективніше використати ситуацію для системних ударів по російській економічній та паливній інфраструктурі.
Якщо умовно замість того, щоб кидати триста безпілотників на Москву, де значну частину все ж спробують перехопити, спрямувати їх по НПЗ, логістичних вузлах та інфраструктурі — ефект для країни-окупанта буде набагато болючішим. Вони зараз самі створили ситуацію, коли заради безпеки параду поставили під удар власну економіку.
Водночас звертаю увагу, що навіть сама підготовка рф до 9 травня вже створює для Москви серйозні проблеми. Масові обмеження мобільного зв’язку, посилення режиму безпеки та можливі зупинки авіасполучення у великих містах росії перетворюються на чинник економічного тиску.
Три дні фактичних обмежень зв’язку для Москви, Санкт-Петербурга та інших великих міст — це вже колосальні збитки для економіки. Якщо будуть масові атаки по різних регіонах, вони змушені будуть знову вводити режим “ковер”, тобто закривати авіапростір. А це ще один серйозний удар по російській економіці. Виходить, що окупанти самі стали заручником цієї сакральної дати.
Говорячи про погрози Москви щодо “потужної відповіді” у разі українських ударів, я вважаю, що сама логіка цих погроз демонструє вразливість Кремля.
Коли російська сторона, а саме речниця міністерства закордонних справ росії Марія Захарова прямо говорить про “відповідь” саме у випадку удару по Москві, виникає логічне питання: а що буде, якщо удари підуть не по столиці, а, наприклад, по Рязанському НПЗ, який забезпечує Москву паливом? Це ще раз показує, наскільки для Кремля важлива саме картинка навколо 9 травня.
Переконаний: незалежно від того, чи завдасть Україна ударів 8–9 травня, росія все одно продовжить атаки по українській території. Однак зараз проблема полягає не лише у кількості безпілотників чи ракет, а у зміні самої тактики російських ударів.
Останнім часом вони дедалі частіше б’ють по житловій інфраструктурі, АЗС та об’єктах, де можна спровокувати максимальну кількість жертв серед цивільного населення. Це вже не просто тиск на енергетику чи логістику — це спроба створити якомога більший психологічний ефект через удари по цивільних.
Утім я скептично оцінюю заяви про можливе застосування противником тактичної ядерної зброї. На мою думку, подібні сценарії зараз більше використовуються як елемент інформаційного тиску.
Москва прекрасно розуміє, що навіть сама ядерна риторика викликає негативну реакцію не лише Заходу, а й Китаю. А у випадку реального застосування тактичної ядерної зброї реакція США може бути дуже жорсткою навіть без використання ядерної відповіді.
Варто зауважити, що українська сторона створила для росіян “дипломатичну виделку” самою історію з перемир’ям до 9 травня.
Президент України ще 4 травня оголосив про запровадження “режиму тиші”. Він мав розпочатися рівно о 00:00 6 травня. Утім противник жодним чином на це не відреагував, продовживши бойові дії та обстріли України.
Перед цим 4 травня російське міноборони в односторонньому порядку оголосило “перемир’я” 8-9 травня, а у випадку “зриву” проведення параду 9 травня в Москві, пригрозило завдати масованого ракетного удару по центру Києва.
Запропонувавши режим припинення вогню ще з 6 травня, Україна фактично тестувала готовність Росії до реальної паузи у війні та перевіряла можливість контролю за дотриманням домовленостей.
Чотири дні припинення вогню — це вже не символічна пауза, а можливість перевірити механізми верифікації та реальну готовність сторін до закінчення війни, але за українським сценарієм . Але країна-окупант сама ж порушила це перемир’я. І тепер Україна має як моральні, так і політичні аргументи говорити: ми запропонували режим прнипинення вогню, росія її зірвала.
Нагадаю, що росія не дотрималась режиму припинення вогню, який сама ж вчора оголосила. Станом на сьому ранку ворог понад 140 разів обстріляв позиції на фронті і провів 10 штурмів.
Також окупанти завдали більше ніж 850 ударів дронами різних типів: FРV, “Ланцетами” та іншими, зокрема і ударними. Також росіяни продовжували застосовувати дрони-розвідники у небі прифронтових громад.
Президент Володимир Зеленський заявив, що Москва стягує додаткові системи ППО навколо столиці рф і більше переймається парадом 9 травня, ніж реальним миром.
Україна не погодилася на запропоноване Путіним “перемир’я” на 8–9 травня. Президент Володимир Зеленський заявив, що Росія не готується до реального припинення вогню, а стягує ППО до Москви.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Україна загнала Кремль у дипломатичну і військову пастку перед 9 травня арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
Можливо, я помиляюсь. Але історія з “парадом у Москві” все більше схожа на класичну інформаційно-психологічну операцію Кремля. Питання лише в тому, яка її справжня мета.
Судіть самі. Останні два тижні в Москві нагнітається суцільна конспірологія. Вкидається інформація, що путін десь переховується не в своїх резиденціях, а Компартії дозволяють проведення опозиційних мітингів (де, очевидно, переписують учасників). Собчак записує Іллю Ремесло – воєнкора, який говорить про Навального, Пригожина і зупинку війни. Куди дивиться ФСБ?
Це виглядає як контрольований випуск пари і водночас як тестування суспільної реакції. Паралельно в Кремлі загострюється конкуренція між політичними гравцями за вплив.
На цьому фоні путін посилає сигнали назовні. Нібито було якесь звернення до Трампа, якісь листи європейським лідерам, розмови про “перемир’я”. Усе це накладається на український інформаційний контекст, де активно поширюється теза, що “путін боїться України”. І на пропозицію Зеленського почати перемирʼя 6-го травня відповідає дроновими ударами.
Але тут виникає ключова суперечність. Якщо “боїться”, то чому відповідає ударами на пропозиції Києва запровадити перемир’я 6 травня? Чому замість деескалації ми маємо навпаки – нарощення атак?

Удар по Москві 9 травня: як Україна опинилась в заручниках “війни заяв”


Саме в цій суперечності і може ховатися справжня відповідь. Бо логіка таких спецкампаній не в тому, щоб у комусь когось переконати. А в тому, щоб навпаки заплутати. Створити одночасно кілька реальностей і змусити аудиторію саму обрати найбільш хибну. Це все дуже схоже на класичну модель керованого інформаційного хаосу.
Що це дає Кремлю? По-перше, створити зовнішній ефект. Росія вчергове намагається переконати, що в Кремоі шукають мир, а Україна хоче ескалації.
По-друге, внутрішній ефект. Атмосфера нестабільності, чутки про загрози, дивні сигнали зверху – усе це готує російське суспільство до непопулярних рішень. У тому числі до нової хвилі мобілізації – відкритої або прихованої.
По-третє, військовий аспект. Інформаційний шум відволікає і зміщує фокус, він створює ілюзію, що головна подія вже відбувається (парад, “перемир’я”, внутрішні проблеми РФ), тоді як реальні дії можуть готуватися в іншій площині.
Саме тому прив’язка до 8–9 травня може бути не ціллю, а лише прикриттям для організованої атаки, про яку попереджають іноземні розвідспільноти. Як варіант.
Важливо розуміти, що не всі ці сигнали обов’язково є частиною єдиного плану. Але й не треба применшувати ризики. Інформаційний фон розігрітий, меседжі суперечливі, аудиторії – як внутрішня, так і зовнішня – поступово підводяться до потрібних висновків. І вся ця історія може виявитися лише димовою завісою для рішень, які Кремль уже готовий реалізувати.
Питання – яких?

Антирейтинг Путіна: чому росіяни не готові до масових протестів


Нагадаємо, Росія заявила про так зване перемир’я 8 і 9 травня, однак одночасно пригрозила ударом по центру Києва у разі спроб зірвати парад у Москві. Крім того, у Міноборони РФ заявили, що цивільне населення Києва та співробітники іноземних дипломатичних представництв мають завчасно залишити місто у разі “спроб зірвати парад”.
Згодом президент Володимир Зеленський заявив, що Україна не отримувала жодного офіційного звернення від Росії щодо формату припинення бойових дій, про яке раніше повідомляли російські соцмережі. Глава держави наголосив, що до цього часу реально забезпечити припинення вогню, а Україна діятиме дзеркально, починаючи з означеного моменту.




Водночас на думку ветерана російсько-української війни, майора запасу Олексія Гетьмана, Росія не бажає домовлятися напряму з Україною, а лише з США стосовно перемир’я на 9 травня. Це означає, що справжнього припинення вогню не буде.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Тwіttеr, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.




Тhе роst Історія з “парадом у Москві” як елемент ворожої ІПСО: яка ключова мета? арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
З приводу “війни заяв” між російським Міноборони і ЗЕ. Міноборони РФ погрозили в разі атаки по Москві 9 травня завдати масований ракетний удар по Києву і навіть “попередили” цивільних киян та іноземних дипломатів аби забралися.
Зеленський у відповідь оголосив перемир’я з 6 травня, з натяком – якщо Москва порушить перемир’я з 6-го, Україна вріже по параду.
Скажу так. Якби Москва могла завдати масованого ракетного удару по Києву, вона завдала б його цієї зими. Якщо може зараз – завдасть хай не 9-го, а тоді 12-го чи 15-го. Не суть. Якщо ж вона не може, а може лише як зараз – завдасть обов’язково. Щойно завдала.
Проте. Зеленський кинув виклик. Тепер якщо Москва порушить перемир’я 6-го травня, Зеленський муситиме завдати удару по Москві 9-го. Бо якщо не завдасть, або якщо атака українських БПЛА буде відбита (а Москва може ще й таке заявити) це означатиме, що ми пижилися але знову не змогли.

Пастка на 9 травня: що станеться у разі зриву “перемирʼя”?


Тоді ми самі подаруємо пуйлу перемогу на пустому місці.
Тут все просто як у вуличній бійці. Або тримай язика за зубами і відповідай за базар. Або доводь слова діями – попри все. Бо дав задню – програв.
Якщо ми успішно вріжемо по Москві 9 травня – вся Росія відчує приниження, зневіру, відчуття неспроможності і фрустацію. П’ятий рік повномасштабки, а вони не здатні захистити парад у центрі Москви – люте ганьбище. Та якщо ми не зможемо – масове приниження відчує Україна. Мовляв, гарно кулаками махали – а толку?
На жаль, Зеленський вже обіцяв зимою прильоти по Москві українськими крилатими ракетами. Масовані прильоти пережив Київ, а влада швиденько в своїх провалах звинуватила Кличка.
Ситуація наразі перейшла в стан “або-або”. Назад – не відіграєш. Чекаємо на розв’язку.

Сотні систем ППО, антидронові сітки та обмеження інтернету: як Москва “готується” до параду на 9 травня


Нагадаємо, Росія заявила про так зване перемир’я 8 і 9 травня, однак одночасно пригрозила ударом по центру Києва у разі спроб зірвати парад у Москві. Крім того, у Міноборони РФ заявили, що цивільне населення Києва та співробітники іноземних дипломатичних представництв мають завчасно залишити місто у разі “спроб зірвати парад”.
Згодом президент Володимир Зеленський заявив, що Україна не отримувала жодного офіційного звернення від Росії щодо формату припинення бойових дій, про яке раніше повідомляли російські соцмережі. Глава держави наголосив, що до цього часу реально забезпечити припинення вогню, а Україна діятиме дзеркально, починаючи з означеного моменту.
Водночас на думку ветерана російсько-української війни, майора запасу Олексія Гетьмана, Росія не бажає домовлятися напряму з Україною, а лише з США стосовно перемир’я на 9 травня. Це означає, що справжнього припинення вогню не буде.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Тwіttеr, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
Тhе роst Удар по Москві 9 травня: як Україна опинилась в заручниках “війни заяв” арреаrеd fіrst оn Прямий.

Після ознайомлення зі свіжим відео колишнього президентського навухошептуна, який зненацька втрапив у санкційну немилість, маю низку оціночних суджень та обґрунтованих припущень.
Пан Андрій Богдан (якщо хто не здогадався, я його мав на увазі у попередньому абзаці) вважає, що незаконні санкції (а законними санкції стосовно громадянина України бути не можуть) застосовані до нього за “за системну дискредитацію вищого керівництва держави”, а конкретно за “розповсюдження серед журналістів “плівок Міндіча”.
Президент Зеленський свої рішення суспільству не пояснює, тому в опублікованих Указі і рішенні РНБО про підстави застосування санкцій анічичирк.
Але Богдан не дарма формував оточення свого вихованця. Тому є всі підстави припустити, що він знає, про що говорить.
Згадаємо, що детективи Національного антикорупційного бюро України серед іншого підозрюють Тімура Міндіча створенні злочинної організації та керівництві злочинною організацією (ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу України).
Якщо припустити, що Богдан має рацію, а підозра НАБУ небезпідставна, важко утриматися від невтішних висновків.
Президент України Зеленський разом з секретарем та членами Ради національної безпеки і оборони України вважають розповсюдження ймовірних записів розмов ймовірних учасників і керівників злочинної організації нічим іншим, як дискредитацією вищого керівництва держави. І застосовують за це санкції.
Тобто, в Україні діє злочинна організація, у склад якої входить вище керівництво держави. Ця організація використовує державні кошти та майно як власний “общак”.
А правоохоронні органи і санкційний механізм використовуються для захисту інтересів злочинної організації.
Що тут скажеш? Зробили разом.
Не буду приховувати, що від обґрунтованого припущення, хто б міг очолювати таку злочинну організацію, мені стає моторошно.
Р.S. Поки писав цей короткий текст, ДБР повідомило про підозру ще одному колишньому близькому поплічнику чинного Президента. Чиновники ДБР не приховують, що людську мову розуміють не дуже. Однак за допомогою лінгвістично-психологічної експертизи второпали, що публікації народного депутата (припускаю Дубінського) у Теlеgrаm, Fsсеbооk та YоuТubе шкодять державній та інформаційній безпеці України.
Затикають роти власним поплічникам системно.
Щоб усі боялись, щоб не насміхались.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Про санкції і злочинну організацію арреаrеd fіrst оn Прямий.

Днями низка естонських політиків заявили, що заяви президента Володимира Зеленського про можливу підготовку РФ до нападу на країни Балтії не сприяють співпраці.
Своєю чергою прем’єр-міністерка Литви Інга Ругінене запропонувала уникати риторики залякування у відповідь на заяви Зеленського.
Натомість, країна-окупант цілеспрямовано нагнітає через західні ЗМІ тему можливого вторгнення в країни Балтії, намагаючись вплинути на інформаційний простір і поставити під сумнів готовність НАТО до реагування.
Поява інформації у західних ЗМІ про ймовірне вторгнення росії до країн Балтії, на мій погляд, є невипадковими. Щобільше, ці повідомлення інспіровані самою росією. Остання заява Лаврова про те, що завершення війни в Україні потребує гарантій безпеки не для Києва, а для росії.
Мовиться про те, що росія вимагає чітких зон військово-політичного впливу цієї країни. В цій зоні невипадково є пострадянського простору, зокрема, й країни Балтії.
Нагадаю, 19 вересня 2025 року російські винищувачі порушили повітряний простір Естонії над Фінською затокою і залишалися там загалом 12 хвилин. У НАТО повідомили, що здійснили перехоплення літаків.
А вже 23 вересня, Північноатлантична рада зібралася на прохання Естонії відповідно до статті 4 Вашингтонського договору, щоб обговорити і рішуче засудити небезпечне порушення росією повітряного простору країни.
По-друге, на тлі повідомлень у західних ЗМІ, зокрема, у Rеutеrs, російська державна дума приймає закон про можливість використання збройних сил для захисту громадян росії й російськомовного населення. Тобто, дається чіткий політичний та інформаційний сигнал про можливість проведення гібридних операцій, чи безпосередньо військового вторгнення.
Перш за все цей крок спрямований на Сполучені Штати та їхніх союзників. росія таким чином демонструє готовність до подальших сценаріїв ескалації та фактично заявляє про своє “право” на превентивне застосування збройних сил для захисту власних громадян або російськомовного населення за кордоном.
По-третє, у Калінінграді відбувається зустріч очільника Комітету державної безпеки Білорусі й очільника Служби зовнішньої розвідки рф. Це місто є російським ексклавом. Відповідно надається сигнал країнам Балтії й Польщі щодо можливості реалізації Сувалкського коридору. Тобто, безпосереднього вторгнення з Білорусі російських підрозділів для створення сухопутного коридору, який за задумом росіян має зʼєднати Білорусь з Калінінградською областю.
На цьому тлі, істерика у західних ЗМІ і є активними операціями російських спецслужб в інформаційному просторі з метою формування громадською думки.
Останні просувають дві тези. Перша — неготовність населення балтійських країн захищати власні держави. Друга — неготовність країн Заходу застосувати п’яту статтю Статуту НАТО про колективну безпеку. Насамперед це стосується балтійських країн.
Водночас мусується теза про можливі територіальні поступки з боку країн НАТО у випадку окупації балтійських країн.
Також звертаю увагу, що заяви про можливе швидке захоплення країн Балтії є частиною інформаційної кампанії рф, спрямованої на нагнітання страху та підрив довіри до НАТО, тоді як підготовка масштабних навчань Альянсу в Естонії свідчить про готовність до протидії російській агресії.
За словами ексочільника ГУР МОУ К. Буданова, такі дії мають дві мети:
-інформаційний тиск: розхитування ситуації всередині країн-партнерів
-військовий тест: перевірка реальної готовності НАТО реагувати на загрози.
За словами Буданова, завдання російських спецслужб і військових — підготувати підґрунтя, а політичне рішення ухвалюватиметься в останній момент. Натомість, головною перепоною для Кремля, на його думку, зараз є незавершене вторгнення в Україну.
Також він сказав, що Росія вже формує стратегічний резерв, однак на два фронти РФ воювати не може. “Росія формує стратегічний резерв, він створюється. Стратегічно він формується, але ще він не набув тих спроможностей, про які росіяни мріють. Але ще раз вам кажу: допоки іде широкомасштабна війна тут – ні. На два фронти воювати – ще Друга світова показала, що це катастрофа”, – зазначив Буданов.
На тлі всіх цих повідомлень зʼявляється повідомлення так званого аналітичного центру з Литви, який розповідає про те, що за 3 місяці росіяни можуть захопити всю країну і жодного слова про реалізацію 5-ї статті НАТО. Втім, варто давати повну картину ситуації.
Річ у тому, що на території Естонії готуються наймасштабніші навчання блоку НАТО, які й мають сценарій протидії російській агресії.
Також відбувається передислокація додаткових підрозділів країн НАТО, зокрема до Естонії. Йдеться і про зміцнення військової інфраструктури, зокрема в районі Нарви.
Крім того, спостерігається активізація військово-морських сил НАТО у Балтійському регіоні.
До цього процесу залучені як країни Балтії, так і Швеція. Також фіксуються дії з обмеження діяльності так званого “тіньового флоту” росії, зокрема затримання відповідних судів. У ширшому контексті посилення військової присутності НАТО в цьому регіоні носить системний характер. Ще в 2015 році тодішній командувач силами НАТО в Європі коридору, називаючи його “ахіллесовою п’ятою” Альянсу.
З того часу вживалися заходи для недопущення такого розвитку, зокрема шляхом зміцнення оборонних позицій у Польщі та країнах Балтії.
Нагадаю, російська пропаганда активно поширює тези, що країни Балтії та Польща нібито дозволили Україні використовувати свій повітряний простір для ударів по портах РФ довкола Петербурга, а в МЗС країни-окупанта заявили, що “зробили попередження” державам Балтії.
Крім того, у російському міноборони опублікували перелік нібито адрес у Європі, де розташовані підприємства спільного з Україною виробництва БпЛА, натякаючи на “заходи у відповідь”.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Балтія під прицілом: як РФ розгойдує тему вторгнення і тестує реакцію НАТО арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
Підсумок тижня. Люди, яких ніхто нікуди не обирав, які не декларуються і не займають жодних офіційних посад, в епоху Зеленського мають влади більше, аніж державні інституції. Вони призначають послів і наглядові ради, розставляють своїх людей на державні монополії і здібні місця.
Імпотентний уряд, виявляється, не здатний сказати “НІ” не лише Банковій, але і лівим чувакам, єдине звання яких – особистий друг президента.
Ці хлопці вирішують, як розподіляти державний бюджет, куди перенаправляти кошти західних партнерів, які країна отримує як кредити і які покоління українців віддаватимуть як борг. Вони рулять ВПК, визначаючи, кого кредитувати не з позиції ефективності, а особистої зацікавленості.
Скільки з 2022-го ми чули від військових на фронті про нелітаючі дрони, які їм в підрозділи навʼязують як держпостачання, всупереч потребам і запитам на іншу амуніцію. Бо ті дрони вироблялися “правильними” фірмами.

Корупція в оборонній сфері: цікаві приклади з міжнародного досвіду


Генерала Марченка перед початок великої війни пресували в тюрмі, начебто за “неякісні бронежилети”. В результаті заарештована партія амуніції згнила десь на складах, вторгнення зустріли з браком бронежилетів і розконсервували те, що потім єдине захищало військових перший рік. А тут виявляється, можна отримувати держзамовлення і взагалі нічого не поставляти у війська, головне аби Карлсон домовився з міністром оборони.
Все це називається мародерством. Торгівлею на крові. Продовження має бути не серіалом в соцмережах, а доведеним до фіналу розслідуванням і реальними термінами. Але спочатку – політична відповідальність. Як уряд, яким керували ззовні, може і далі робити вигляд, що нічого не відбувається.
Мають бути негайні відставки всіх, засвічених на плівках, всіх, ким керували ззовні і кого призначали не за професійними якостями, а аби заносили відкати. Саме з цих брудних грошей потім фінансувалися ТГ і марафони, де щодня – про “картини Порошенка” і “шопінг” депутатів “ЄС”, й нічого – про корупцію влади.

Усе для друзів Президента: як закінчилася “епоха бідності”


Нагадаємо, “Українська правда” опублікувала нову частину аудіозаписів, які, за даними журналістів, були зроблені НАБУ в межах справи “Мідас”. Йдеться про розмови, зафіксовані влітку 2025 року у квартирі бізнесмена Тимура Міндіча, якого називають фігурантом справи про корупцію в енергетиці.
Як повідомила представниця антикорупційної ради при Міноборони Тетяна Ніколаєнко, х плівок стало зрозуміло не лише те, що Міндіч повʼязаний з FіrеРоіnt, що він менеджерить сам процес виробництва і залучення інвестиційних коштів. Але виявляється, що колишній міністр оборони їздив в ОАЕ і лобіював залучення інвестицій саме в цю кампанію, а також протягував виділення під неї бюджетних коштів.
Окрім того, одна з розмов, задокументованих НАБУ у рамках справи “Мідас” у квартирі наразі підсанкційного бізнесмена Тимура Міндіча була з жінкою на ім’я Наталя і стосувалась будівництва маєтків ексвіцепрем’єр-міністра Олексія Чернишова, якого підозрюють у зловживанні службовим становищем та одержанні хабаря, Міндіча та ще двох людей, яких називали “Андрій” і “Вова”.
Згодом “Українська правда” опублікувала другу частину розшифровок так званих “плівок Міндіча”, в яких йдеться про можливий вплив наближених до Офісу президента осіб на державний “Сенс банк” та хімічне підприємство “Карпатнафтохім”. Паралельно народний депутат Ярослав Железняк оприлюднив нові аудіозаписи розмов бізнесмена Тимура Міндіча з ексміністром оборони Рустемом Умєровим, у яких обговорюються кадрові призначення в уряді та дипломатичному корпусі.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Мародерство на крові: як прибрати випадкових людей з оборонки арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
“Какая разница?” – це не просто побутова фраза на совковій кухні. Це ціла політична філософія, замаскована під втому, прагматизм і “нормальність”.
На перший погляд, вона звучить мирно: яка різниця, якою мовою говорити, яку церкву мати, яку історію пам’ятати, які пам’ятники стоять у містах, хто контролює телебачення, які книжки читають діти, як називаються вулиці, звідки приходить “культура”. Але насправді ця фраза майже завжди працює в один бік: вона не захищає свободу вибору, а роззброює українську суб’єктність.
Імперія завжди починається не з танка, а з розмивання різниці. Спочатку кажуть: українська й російська – “одне й те саме”. Потім: українська історія – “спільна”, а українська мова наречіє руської. Далі: українська церква – “частина великої традиції”. Потім: українська держава – “помилка політиків”. А в кінці приходить російський солдат і каже: вас взагалі не існує. Тому питання “яка різниця?” в колоніальному контексті не є невинним. Воно є підготовкою до геноциду…
“Какая разница” психологія людини, яку довго вчили не бути громадянином. В імперії та СРСР безпечніше було мовчати, пристосовуватись, не виділятись, не пам’ятати зайвого, не говорити “неправильною” мовою, не мати власної думки про державу. Влада була не твоєю, історія небезпечною, ініціатива караною, а виживання головним мистецтвом. Так сформувався тип людини, для якої свобода здається зайвим ризиком, а власна держава абстракцією, що заважає “просто жити”.

Протистояння із собою: чи змінились українці за час президентства Зеленського


Тому “какая разница” часто виглядає як здоровий глузд. Вона говорить: не сваріться через мову, не чіпайте минуле, не дратуйте Росію, не робіть різких рухів, домовляйтеся, будьте простішими. Але це не здоровий глузд, а постімперська інерція. Бо для народу, який століттями намагалися розчинити, мова не дрібниця. Пам’ять не декорація. Армія не політичний лозунг. Церква, культура, школа, топоніміка, медіа – не “символи для фанатиків”, а інфраструктура існування.
Найпідступніше в цій формулі те, що вона плутає нейтральність із мудрістю. Людина каже: “я поза політикою”. Але в умовах війни “поза політикою” часто означає “я не хочу брати відповідальність”. Вона каже: “мені все одно, якою мовою”. Але чомусь це “все одно” майже завжди закінчується домінуванням російської. Вона каже: “не треба ділити людей”. Але чомусь не хоче бачити, що імперія вже поділила нас на тих, хто має право існувати, і тих, кого можна “перевиховати”, депортувати, зламати або вбити.
“Какая разница” – часто це страх, втома, неосвіченість, травма, бідність, телевізійне мислення, недовіра до держави маленької людини в імперії, манкурта. Не кожна людина з цією фразою в голові є ворогом, але вона небезпечна для української республіки, бо вона відкриває двері ворогу. Вона робить суспільство м’яким там, де воно мусить бути твердим. Вона перетворює громадян на населення. А населення завжди легше окупувати, ніж політичну націю.

“Тупік на хронтє”: що змінилося в імперській свідомості росіян


Тому відповідь на “какая разница?” має бути однозначною: різниця є. Є різниця між українською державою і російською імперією. Між громадянином і підданим. Між мовою свободи і мовою примусу. Між пам’яттю і амнезією. Між Бучею і Києвом. Між Маріуполем, який знищили, і містом, яке ще може захистити себе. Між “аби не було війни” і здатністю зрозуміти, що війна приходить саме туди, де довго вдавали, ніби різниці немає.
Українська політична нація не має будуватися на крові, походженні чи домашній мові. Але вона мусить будуватися на лояльності, відповідальності й розумінні межі. Можна мати складну біографію, російськомовне дитинство, радянських батьків, змішану ідентичність – і бути українцем за вибором. Але не можна одночасно користуватися українською свободою і зневажати саму основу цієї свободи.
Є в нас пострадянські патерналісти, іх значний прошарок, за моєю оцінкою, десь третина населення, не завжди всі вони зрадники, але люди з політичною психологією підданого. Вони хочуть зарплату, тариф, мир, стабільність, “щоб не чіпали”, “щоб домовилися”. Їхній головний дефект, а небажання платити ціну за власну державу і її розвиток! Власне вони і стали основним виборцем Зеленського.
“Какая разница” – це перша фраза капітуляції. Відповідь українця проста як двері: різниця є! І саме за цю різницю триває війна.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst “Какая разница” як формула несвободи: чи усвідомили українці все-таки різницю? арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Теlеgrаm-канал автора
Після появи публікацій про найближче оточення президента, після запитань про Міндіча, плівки, гроші, впливи й рішення, Банкова раптом згадала про “національну безпеку”.
В цій історії цікаво те, що рішення приймало РНБО, де, як відомо, секретар Рустем Умеров – в саме він і був головним героєм свіжих плівкових зливів. Отже, поки чекали санкцій проти нього він сам став інструментом санкцій проти інших…
Нам же завтра скажуть, що Зеленський просто підписав рішення РНБО. Тим паче, що, як я розумію, саме РНБО виступило ініціатором санкцій…
Дивовижно, коли Умеров в пік обговорення плівок, де ключове про нього і Міндіча, ініціює санкції проти Боо́гдана про якого в плівках нічого. Це звісно не захист держави, а суто спроба перевести увагу і подати сигнал усім, хто щось знає: мовчіть, бо наступними будете ви. Якщо до якогось українського громадянина є правові претензії — пред’являти їх треба у законний спосіб.
Суд, докази, процедура. А указом на десять років карають не ворогів — указом на десять років лякають свідків. Можливо, навіть нинішні фанати влади звернуть увагу, що щодо абсолютного корупційного антигерой Міндіча санкції введені на… три роки.
Банкова (нова, гарна, вдруге реформована) остаточно нормалізує практику позасудового покарання громадян України. Учора санкції проти Порошенка продавали суспільству як превентивний “виняток”. Сьогодні такий самий інструмент застосовують проти колишнього керівника президентського офісу (не переплутайте, це не про Єрмака йдеться).
Завтра його можуть застосувати проти журналіста, бізнесмена, депутата, свідка, слідчого чи будь-кого, хто стає небезпечним для Банкової не тому, що загрожує державі, а тому, що загрожує версії подій, яку Банкова хоче нав’язати країні.
Маємо остаточний переконливий доказ — нині санкції перетворено на авторитарний позасудовий інструмент покарання своїх політичних опонентів, і буде використовувати його так і надалі, що якраз вже починає загрожувати національній безпеці. Бо Україна — правова держава і такі кроки позбавляють українців європейської перспективи.
Санкції — це зброя держави проти ворога. Коли їх застосовують без суду, без пояснень і на тлі корупційних скандалів довкола президентського оточення, вони перетворюються на політичну сигналізацію: хто зачепить Міндіча, плівки, гроші чи таємниці Банкової — отримає удар не в суді, а через РНБО. І саме це є найнебезпечнішим: під вивіскою національної безпеки влада починає охороняти не державу, а власну корупцію.
Коли санкції починають захищати не державу, а політичну версію подій — проблема вже не в окремих прізвищах. Проблема в тому, що правова держава починає звикати до позасудового покарання. А це вже загроза не для рейтингу. А для самої держави.

Нові “плівки Міндіча”: як оточення Єрмака нібито контролювало “Сенс банк” і “Карпатнафтохім”

До слова, президент України Володимир Зеленський підписав указ про введення санкцій проти 5 осіб, серед яких колишній голова Офісу президента Андрій Богдан та особи, пов’язані з Росією. Санкції передбачають блокування активів, заборону торговельних операцій та інші обмеження строком на 10 років.
Нагадаємо, “Українська правда” опублікувала нову частину аудіозаписів, які, за даними журналістів, були зроблені НАБУ в межах справи “Мідас”. Йдеться про розмови, зафіксовані влітку 2025 року у квартирі бізнесмена Тимура Міндіча, якого називають фігурантом справи про корупцію в енергетиці.
Як повідомила представниця антикорупційної ради при Міноборони Тетяна Ніколаєнко, х плівок стало зрозуміло не лише те, що Міндіч повʼязаний з FіrеРоіnt, що він менеджерить сам процес виробництва і залучення інвестиційних коштів. Але виявляється, що колишній міністр оборони їздив в ОАЕ і лобіював залучення інвестицій саме в цю кампанію, а також протягував виділення під неї бюджетних коштів.
Окрім того, одна з розмов, задокументованих НАБУ у рамках справи “Мідас” у квартирі наразі підсанкційного бізнесмена Тимура Міндіча була з жінкою на ім’я Наталя і стосувалась будівництва маєтків ексвіцепрем’єр-міністра Олексія Чернишова, якого підозрюють у зловживанні службовим становищем та одержанні хабаря, Міндіча та ще двох людей, яких називали “Андрій” і “Вова”.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst “Нацбезпека” чи політичний тиск: що стоїть за новими санкціями РНБО арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
Судячи з усього шалений скандал із Міндічгейтом доволі сильно струснув Банкову і вони вирішили чимось відволікти увагу суспільства. Тому раптом зʼявився текст із ось такий потужним заголовком… “Президент Зеленський про реформу армії”.
Що ж, давайте подивимося що обіцяють?
“Грошове забезпечення зросте. Мінімальний рівень – не менше ніж 30 тисяч гривень для тилових посад. Для бойових позицій – більше в рази”.
✔ Для бойових посад, чи бойових позицій? Що значить у вашому розумінні – бойова позиція? Бо піхота на передовій, розрахунок САУ “Богдана” в десяти кілометрах від передової, чи розрахунок “Хаймарс” в двадцяти км (а то і більше) – це все бойові позиції. В рази, це скільки? В два рази, це теж… в рази.
“Контракти для піхотинців мають передбачати виплати у межах 250–400 тисяч гривень”.
✔ Чудово! Дійсно! А ті хто не захочуть підписувати контракти, вони пролітають повз цих виплат, чи як?

Міндічгейт і дерибан в оборонці: яка роль Зеленського в цій історії?


“Контрактна система буде посилена і розширена. Це має забезпечити впровадження чітких термінів служби”.
✔ Знов таки питання до мобілізованих, себто тих, хто досі не підписав і не хоче підписувати контракт. Які у них терміни служби будуть? Чи мова йде виключно про контрактників, а інші… та й і хєр із ними!
“Вже з 2026 року планується початок поетапного звільнення зі служби тих, хто був мобілізований раніше”.
✔ Яким чином? І слово “планується” аж ніяк не означає “почнеться”, тим паче “буде виконане”. Ба більше, якщо людина, яка була мобілізована у 2022 році, зараз підпише контракт, то це його вже не стосується? А якщо не підпише, то чи стосується його суттєве підвищення виплат та чіткі терміни служби, (про що йшлося вище)?
“Ключові деталі будуть погоджені в травні. У червні реформа стартує”.
✔ Чому ж тоді вкинули сирий текст з загальних фраз?
Напередодні президент Володимир Зеленський заявив, що в Україні стартує реформа армії, яка має змінити підходи до фінансового забезпечення військових, системи контрактів і організації служби. Перші зміни очікують уже в червні. За словами глави держави, ключові напрямки реформи вже узгоджені між військовим командуванням і урядом.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Президент ініціював реформу армії: що обіцяють і чи реально це арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
Дискусія про прояви корупції у воюючій країні: рrо еt соntrа
Добре, що широка дискусія про загрози корупції для інституційної стійкості України у війні таки розпочалася. Погано, що прийшлось розпочинати саме так, із проблем керівництва країни й наближених до нього осіб, що тактично створює ризики і загрози під час війни, але стратегічно веде до зміцнення країни та спроможності перемогти ворога.
Звісно, і вороги і, навіть, деякі партнери можуть скористатися ослабленням керманичів і можливою надлишковою інформацією з оборонного сектора для ворога. Але якщо нічого зараз не робити, буде ще небезпечніше.
Досвід країн, які десятиліттями перебувають у стані війни, або пережили масштабні конфлікти, показує: корупція в оборонному секторі є прямою загрозою виживанню держави.
Міжнародний досвід також свідчить, що в умовах війни корупція зазвичай зростає через концентрацію влади, обмеження прозорості та необхідність швидкого прийняття рішень. Водночас, такий кризовий період може стати каталізатором для радикальних реформ, які в мирний час гальмувалися.
Україні вже давно треба було виробити свою модель зменшення корупції саме під час війни. Ніколи не пізно. Без цього – на перемогу можна буде лише без надії сподіватися…
Що є цікавим з міжнародного досвіду?

Міндічгейт та провали в пам’яті: як урядовці уникали відповідей у Раді


Хорватія
• Нульова толерантність до “своїх”: Хорватський досвід показав, що наближеність до керівництва країни, навіть статус ветерана не має бути індульгенцією за корупційні злочини.
• Зовнішній стимул: Процес вступу до ЄС був головним рушієм реформ, оскільки без реальних кроків з боротьби з корупцією країна не могла приєднатися до Євросоюзу.
Сполучені Штати Америки
Досвід США під час Другої світової війни є класичним прикладом того, як парламентський нагляд та цивільний контроль можуть стримувати корупцію навіть у періоди екстремальних військових витрат.
Головним інструментом цієї боротьби став Комітет Трумена (офіційно – Спеціальний комітет Сенату з дослідження програми національної оборони).
У 1941 році сенатор Гаррі Трумен (майбутній президент США) ініціював створення комітету, занепокоєний повідомленнями про марнотратство та зловживання при будівництві військових об’єктів.
Основні досягнення комітету:
• Економія коштів: За оцінками, комітет заощадив державі близько $10–15 мільярдів (у цінах того часу).
• Виявлення неякісної продукції: Було викрито постачання дефектних авіадвигунів та неякісної сталі, що врятувало життя тисячам американських військових.
• Боротьба з монополіями: Комітет викрив спроби великих корпорацій штучно обмежувати виробництво стратегічних матеріалів для утримання високих цін.
• Контроль за “людьми за долар”: Було виявлено конфлікт інтересів у топменеджерів корпорацій, які працювали в уряді за номінальну зарплату, але продовжували лобіювати інтереси своїх компаній.

Боротьба з корупцією очолює рейтинг очікувань від влади – соцдослідження


Окрім комітету, США впровадили низку інституційних запобіжників:
1. Wаr Рrоduсtіоn Воаrd (Рада з військового виробництва) – централізований орган, який регулював розподіл ресурсів та видачу військових контрактів, мінімізуючи хаотичні закупівлі, що створювали ґрунт для відкатів.
2. Закон про помилкові вимоги (Fаlsе Сlаіms Асt): хоча закон діяв ще з часів Громадянської війни, під час Другої світової він активно використовувався для покарання підрядників, які завищували ціни.
3. Публічність та прозорість: Комітет Трумена провів понад 430 відкритих слухань та опитав майже 1800 свідків. Всі звіти комітету ухвалювалися одностайно обома партіями, що унеможливлювало політичне прикриття корупціонерів.
Чому це спрацювало?
Ефективність боротьби в США базувалася на незалежності контролю. Комітет Трумена не підпорядковувався Білому дому, що дозволяло йому критикувати навіть президентську адміністрацію Рузвельта за помилки в оборонному плануванні.
Південна Корея
Історія Південної Кореї містить один із найтрагічніших прикладів наслідків військової корупції, який став уроком для всієї нації.
• Трагедія Національного корпусу оборони (1950–1951): Під час Корейської війни через розкрадання коштів високопосадовцями десятки тисяч призовників загинули не від куль, а від голоду та обмороження. Це призвело до розстрілу п’яти винних чиновників та радикального перегляду контролю.
• КОNЕРS (Електронні закупівлі): Республіка Корея створила одну з найдосконаліших у світі систем електронних торгів. Це дозволило значно знизити рівень “відкатів” та непрозорих домовленостей у державному секторі.

Усе для друзів Президента: як закінчилася “епоха бідності”


Держава Ізраїль
В Ізраїлі боротьба з корупцією в армії базується не на великій кількості цивільних контролерів, а на жорсткій внутрішній етиці та кримінальному законодавстві.
• Суспільний договір: в ізраїльському суспільстві корупція в армії сприймається як синонім національної катастрофи. Оскільки в армії служить майже кожен (система резервістів), будь-яке розкрадання сприймається як крадіжка у власної родини.
• Спадковість та елітарність: військові підприємства впроваджують політику “нульової толерантності” до хабарництва, оскільки їхнє виживання залежить від міжнародних контрактів та довіри партнерів.
• Слабке, але зрозуміле, місце – прозорість: попри високу ефективність, Тrаnsраrеnсy Іntеrnаtіоnаl зазначає, що оборонний сектор Ізраїлю залишається досить закритим від громадського контролю через таємність військового бюджету.
Ці приклади показують, що ідеальної моделі немає, але є таки дієві механізми для системної протидії корупції в оборонному секторі, навіть під час війни.
Корупція – явище, яке притаманно багатьом країнам. Важливо, які масштаби і її тип. До того ж – це не єдина складова корозії, що нищить ефективність державного управління.
Боротьба з корумпованими персоналіями не дорівнює системній протидії корупції. Тим не менше, якщо джина випустили з пляшки – його вже назад не запхаєш.
Має бути реакція. Оперативна. Системна. Не словами, а діями!
У людей, і на фронті, і в тилу – загострений запит на справедливість. Задовольнити його – це необхідна умова виживання чинної влади і в цілому країни.
Ми всі – в одному човні! І цей човен має залатати пробоїни і випливти з буремних хвиль, а тонути будуть лише ворожі кораблі!
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Корупція в оборонній сфері: цікаві приклади з міжнародного досвіду арреаrеd fіrst оn Прямий.

Вова Петров трохи відірвався від садівництва на “критично важливому” для країни каналі Корисне ТБ і знову вирішив накинути на нас з Іриною Геращенко. Хвилюємо його, буває.
Але суспільство сьогодні хвилює зовсім інше – кооператив Династія.
Масштаби цього будівництва складно навіть оцінити без порівняння з навколишніми маєтками в Кончі Заспі, де, як відомо, нічого маленького не буває. А якщо згадати квартиру Голобородька на Троєщині – то контраст виходить особливо промовистий.





Саме про це люди хочуть почути відповіді. Хто власники? Чому мовчання? Чому замість пояснень – звичний телеграм-лайномет Банкової?
Але про це Вова Петров, звісно, не напише. Як і більшість телеграм-каналів, які працюють у зв’язці з Офісом президента. Там на такі теми – традиційно без коментарів.
Усе це інформаційне сміття може існувати лише у власному середовищі фейків, маніпуляцій і ненависті, яке вони самі роками й будували.
У будь-якій нормальній дискусії, у відкритому діалозі, в реальній конкуренції ідей – вони просто неконкурентні.
Шкода лише українців, яким уже сьомий рік поспіль замість реальних рішень, чесної розмови і результатів намагаються продати цей дешевий інформаційний “вовапетровінг”.
Бо все це так само далеко від обіцяної “нової якості політики”, як кооператив Династія – від квартири Голобородька на Троєщині.
І поки суспільство так і не почуло, хто ж там із власників – Вова чи Андрій, Банкова продовжує робити вигляд, що головна проблема країни – чужі дописи у Fасеbооk.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Тwіttеr, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Влада замість відповідей про кооператив “Династія” знову запускає атаки на опонентів арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
“Епоха бідності” закінчилася “Династією” в Козині – для друзів Президента
Розслідування Михайла Ткача щодо плівок у “справі Мідас” знову показує масштаб цинізму: фігуранти, схоже, сприймали Україну не як державу, а як власну вотчину. Держбюджет – як особисту заначку. Інституції – як перешкоду. НАБУ і САП – як ворогів, бо ті насмілилися копати надто близько до президентського оточення.
120 мільйонів застави для Чернишова “офіційно” знайшлися. Це що – новий формат інвестицій в систему? Скинутися “на общак” для своїх, щоб далі спокійно жити, будувати маєтки й накопичувати непосильні статки?
Ця справа потребує максимального розголосу. Бо замість очищення влада, схоже, вкладається в дискредитацію НАБУ та САП – зокрема через чорнуху в телеграм-каналах. Але справа Міндіча та компанії нікуди не зникла.

Міндічгейт і дерибан в оборонці: яка роль Зеленського в цій історії?


Лише уявіть, як це сприймають наші військові. Ті, хто тримає на собі фронт, поки організми з “високих кабінетів” і наближених до влади кіл спрямовують державні гроші не на оборону, а на будівництво маєтків, крипту, шикарні авто тощо.
Це не просто корупційний скандал.
Це вирок всьому правлінню Президента Зеленського.
Нагадаємо, “Українська правда” опублікувала нову частину аудіозаписів, які, за даними журналістів, були зроблені НАБУ в межах справи “Мідас”. Йдеться про розмови, зафіксовані влітку 2025 року у квартирі бізнесмена Тимура Міндіча, якого називають фігурантом справи про корупцію в енергетиці.
Як повідомила представниця антикорупційної ради при Міноборони Тетяна Ніколаєнко, х плівок стало зрозуміло не лише те, що Міндіч повʼязаний з FіrеРоіnt, що він менеджерить сам процес виробництва і залучення інвестиційних коштів. Але виявляється, що колишній міністр оборони їздив в ОАЕ і лобіював залучення інвестицій саме в цю кампанію, а також протягував виділення під неї бюджетних коштів.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
 
Тhе роst Усе для друзів Президента: як закінчилася “епоха бідності” арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
Плівки Міндіча розкрили найголовнішу таємницю Офісу Президента. Їхня війна – це не наша війна.
Поки мільйони українців втрачали власні домівки, перетворюючись на біженців або гинучи під завалами панельок у Харкові, Маріуполі та Бахмуті, ця каста будувала свій особистий “Квартал мародерів”. Зеленський не захищає їх. Він захищає себе. Здавши хоча б одного ключового гравця цього картелю, він ризикує зруйнувати омерту. А коли в ОЗУ порушується обітниця мовчання, ниточки неминуче тягнуться до боса.
Ця влада навчилася монетизувати війну в той момент, коли суспільство навчилося жертвувати останнє. Народ донатить — вони будують “Династію”. Народ стоїть у чергах на ВЛК — вони обговорюють застави. Народ мерзне під час ударів по енергетиці — вони, за версією слідства, ставлять “шлагбаум” на контрактах “Енергоатому”. Народ втрачає дітей на фронті — вони говорять про бронежилети, Fіrе Роіnt, кеш, будинки і політичні призначення. Це не просто корупція. Це цивілізаційна прірва між країною і тими, хто її очолив.

Міндічгейт і дерибан в оборонці: яка роль Зеленського в цій історії?


І головне тут навіть не те, що в Козині могли будуватися будинки для Зеленського, Єрмака, Міндіча і Чернишова. Головне — за які гроші вони могли будуватися. Бо якщо це просто чотири багатії будують собі маєтки — це одна історія. Огидна, але одна. А ці недоімперські маєтки росли на чорному налі, витягнутому з держави під час війни, з енергетики, оборонки, призначень, бронежилетів, “шлагбаумів” і ручного доступу до міністрів, — це вже не корупція. Це мародерська архітектура.
Виборці, які у 2019 році голосували за хлопця з народу на велосипеді, власноруч коронували ненаситних феодалів. Вони збудували свою Династію. Але фундамент цієї династії замішаний на такій кількості брехні та крові, що жоден елітний паркан на Грушевського чи в Козині їх уже не врятує. НАБУ збирає їхнє ДНК із зубних щіток. Історія вже збирає матеріали для трибуналу.
Нагадаємо, “Українська правда” опублікувала нову частину аудіозаписів, які, за даними журналістів, були зроблені НАБУ в межах справи “Мідас”. Йдеться про розмови, зафіксовані влітку 2025 року у квартирі бізнесмена Тимура Міндіча, якого називають фігурантом справи про корупцію в енергетиці.
Як повідомила представниця антикорупційної ради при Міноборони Тетяна Ніколаєнко, х плівок стало зрозуміло не лише те, що Міндіч повʼязаний з FіrеРоіnt, що він менеджерить сам процес виробництва і залучення інвестиційних коштів. Але виявляється, що колишній міністр оборони їздив в ОАЕ і лобіював залучення інвестицій саме в цю кампанію, а також протягував виділення під неї бюджетних коштів.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst “Квартал мародерів”: плівки Міндіча розкрили найголовнішу таємницю Банкової арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
У вересні 2024 року в статті “Міністерство хаосу Умєрова” на Українська правда ми вперше описали провали Умєрова на посаді міністра оборони.
У грудні 2024 року в статті “Міністерство саботажу Умєрова” на ZN.UА ми пояснили, чому дії Умєрова на посаді міністра оборони України мають ознаки не просто профнепридатності, а саботажу.
Ми в ЦПК відтоді вимагали його звільнення з Міноборони публічно.
На зустрічі з президентом громадянського суспільства в жовтні 2024 року ми пояснили Зеленському, що в Міноборони повний колапс. Зеленський тоді погодився, що Умєров не справляється, але пожалівся, що просто немає кращих кандидатів на міністра.
У січні 2025 року ми протистояли Єрмаку та Умєрову, які в ручному режимі “через коліно” ламали АОЗ разом з її наглядовою радою, вигнавши звідти Марину Безрукову та поставивши свою слухняну людину – Арсена Жумаділова.
Згодом, ми не раз писали як Жумаділов з Умєровим закривали інформацію про оборонні закупівлі, яка раніше була публічною.

Розмови із Шефіром та Умєровим: “УП” опублікувала нові “плівки Міндіча”


З матеріалу Мykhаіlо Тkасh на Українська правда випливає, що Умєров запакував Fіrе Роіnt, яка, виглядає, належить Міндічу, на понад 300 мільярдів гривень. Це більше половини річного бюджету АОЗ. Міндіч поділився з Умєровим планом – продати частку Fіrе Роіnt. Це спосіб легалізації грошей. Продати планували на Близький Схід, куди Умєров їздив у регулярні відрядження.
Навіть після звільнення з МОУ Умєров зберіг вплив. Зеленський призначив його секретарем РНБО, де Умєров відповідає і за експорт зброї.
Головне питання: яка роль Зеленського в усій історії з Fіrе Роіnt?
Чому Зеленський тримав Умєрова на посаді, коли всі навколо вже йому кричали про провали в Міноборони?
Чому після звільнення Умєров лишився наближеним до президента і зберіг вплив на оборонку?
Можливо, президент Зеленський щось знав про справжнього бенефіціара Fіrе Роіnt – свого дружбана Тімура Міндіча?
А, можливо, не тільки Тімур Міндіч був цим бенефіціаром?
Думаю, ці питання дратують президента Зеленського.

Міндічгейт триває: як працювали мільярдні схеми у Міноборони


Єдині, хто можуть достовірно дати відповіді, є НАБУ і САП. Вони мусять завершити свої розслідування і передати їх до суду. Народ України заслуговує на те, щоб на судових засіданнях дізнатися всю правду і факти.
У Зеленського є єдиний спосіб змусити замовкнути НАБУ і САП — це добити ці інституції.
Через ручного генпрокурора та ручні СБУ й ДБР.
Перша спроба не вдалася влітку минулого року, бо на вулицю вийшли люди.
Якщо це станеться знову, президент України свідомо, задля захисту своїх бізнес-партнерів, дружбанів та кумів, розверне Україну від ЄС.
Це стане перемогою росіян.
І буде підтвердженням, що кінцевим бенефіціаром організованого злочинного угруповання, яке на крові у війну дерибанило гроші з енергетики та оборонки, був навіть не Міндіч, і навіть не Єрмак.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Міндічгейт і дерибан в оборонці: яка роль Зеленського в цій історії? арреаrеd fіrst оn Прямий.

Днями головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив про те, що протягом останнього місяця загострилася ситуація на Покровському, Костянтинівському та Лиманському напрямках.
Стратегічним завданням противника є повна окупація Донецької області. Ворог посилює комбіновані атаки на найбільші міста-фортеці Донбасу: Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівку та Дружківку. Територія міських та індустріальних забудов чотирьох найбільших міст Слов’янсько-Краматорської агломерації у понад чотири рази перевищує площу Бахмута та більш ніж у сім разів — площу Покровська.
До бойових дій у великих промислових містах Донецької області в середньому проживало до 90 тис. осіб, а в Краматорську та Слов’янську — 147 тис. та 105 тис. відповідно. Війна скоротила цю чисельність майже вдвічі. Станом на 27 березня 2026 року, за даними Управлінні стратегічних комунікацій ДонОВА, у Краматорську налічували близько 58 тис., а в Слов’янську — близько 41 тис. осіб.
Зауважу, що військова кампанія противника для захоплення Бахмута — міста з населенням 71 тис. осіб — тривала 9 місяців. Ще 22 місяці росіяни намагалися захопити Покровськ — місто з населенням 60 тис. осіб.
Окупаційні війська щодня завдають десятки ударів керованими та фугасними авіабомбами по Костянтинівці, перетворюючи житлові квартали на руїни. ФАБ-3000 фактично знищують місто, залишаючи мінімальні шанси для цивільного населення.
За інформацією Донецької обласної ОВА, у Костянтинівці залишається понад 2500 місцевих мешканців. Наразі у місті немає газу, води та електропостачання, там діє один пункт незламності та дві свердловини.
Заїхати в місто з гуманітарною допомогою або для евакуації людей зараз майже неможливо, бо ворог прострілює всі під’їзні шляхи. Через це підрозділи поліції та представники органів влади не мають можливості потрапити до Костянтинівки. Дістатися до Костянтинівки можна лише пішки, однак і це залишається вкрай ризикованим — територія перебуває під постійним дроновим контролем росіян.
Окупанти, окрім ФАБів, активно застосовують ствольну і реактивну артилерію, а також безпілотники. Їхня тактична перевага базується на контролі панівних висот як у Часовому Яру, так і в Торецьку, тоді як Костянтинівка розташована в низині. Це значно ускладнює завдання українських захисників, адже противник отримує можливість вогневого контролю над самим містом і локаціями Сил оборони України.
Однак найбільшу небезпеку це становить для мирного населення. Можливість евакуації практично зведена до нуля. Противник контролює практично всі під’їзні шляхи. Для евакуації місцевих залучають групи військовослужбовців Сил оборони України.
Крім артилерії росіяни активно використовують дрони, атакуючи навіть цивільний транспорт. Для посилення ударів противник перекинув на цей напрямок фронту операторів безпілотників підрозділу “Рубікон”.
Окупанти продовжують спроби прорватися в районі вулиць Мартенівська та Паркова, а також у районі вулиць Бахмутська та Котельникових. Очікувати, що росіяни відмовляться від своїх стратегічних намірів, не доводиться. На цьому напрямку активно стягуються оперативні резерви, що створює передумови для посилення наступальних операцій окупаційних сил.
Протягом минулого тижня противник намагався прорвати українську оборону з району Олександро-Шультиного у напрямку південних та південно-східних околиць міста.
Складною залишається ситуація в районі Іллінівки, що створює передумови для подальшого просуванння противника у напрямок західних районів міста.
Сили оборони України утримують позиції у південно-західній частині Часового Яру, чим унеможливлюють флангове охоплення позицій Сил оборони України у Костянтинівці. Натомість противник атакує у напрямку – мікрорайон “Новопівнічний” – Стінки. Крім того, противник обійшовши місцевий Дніпровський ставок із заходу, намагалися увійти до Миколаївки з північного заходу силами кількох малих піхотних груп.
Останніми днями окупанти посилили тиск на позиції українських захисників зі сторони Ступочок в напрямку північно-східних районах Костянтинівки. Крім того, ворог розширив сіру зону в цьому районі.
На Лиманському напрямку основні бойові дії зосереджені навколо стратегічно важливого населеного пункту Рай-Олександрівка, ключового населеного пункту для Сил оборони України. Наразі бої тривають у лісосмугах поблизу цього району.
Рай-Олександрівка розташована на незначній відстані від Слов’янська та Краматорська. Це створює передумови для застосовуння противником ствольної та реактивної артилерії для вогневого ураження цих міст. Про те, що Слов’янськ вже знаходиться в зоні ураження, свідчить зупинка Слов’янської ТЕС, яка забезпечувала електропостачання територіям Донецької області, що контрольовані Україною.
Зараз Сили оборони України активно здійснюють контратакувальні дії, щоб зупинити просування окупантів, передусім у напрямку Слов’янська і Краматорська. Протягом минулого тижня Сили оборони України мали тактичні успіхи на схід від Кривої Луки.
На Лиманському напрямку проводиться зачистка населених пунктів Соснове, Ярова і Олександрівка, а також рейди в Ямпільському лісі. Зауважу, що ці рейдові дії — не контрнаступ. Вони блокують заведення російських підрозділів та не дають їм можливості повністю закріпитися на зайнятих територіях.
Загалом ворог прагне реалізувати план флангового охоплення позицій українських військових поблизу Слов’янська. Насамперед буде йти мова про використання тактики взяття під вогневий контроль локації Сил оборони України. Цю тактику росіяни “відкатали” у боях за Авдіївку, Бахмут, Соледар, а тепер поширюють з урахуванням специфіки Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Утім, зараз ситуація відрізняється від боїв за Бахмут, оскільки у Сил оборони України значно зросла чисельність підрозділів операторів БПЛА. Окупанти підтверджують той факт, що Україна має серйозні переваги і в чисельності підрозділів операторів БпЛА, і головне — в кількості застосування FРV-дронів та дронів-скидувачів.
До того ж значно збільшилася ширина кіл-зони Сил оборони України. А це унеможливлює приховану передислокацію особового складу і техніки, а також знижує темпи просування росіян. Тобто основна відмінність від боїв у Бахмуті полягає в тому, що ми використовуємо інноваційні технології як українські, так і наших стратегічних партнерів. Насамперед це суттєво змінює хід бойових дій.
Нагадаю, за інформацією Генштабу ЗСУ, за минулу добу на Лиманському напрямку українські воїни відбили шість спроб загарбників просунутися.
На Слов’янському напрямку протягом доби захисники зупинили шість спроб окупантів просунутися вперед.
На Костянтинівському напрямку РФ здійснила 21 атаку.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Ситуація на фронті: окупанти концентрують сили для захоплення Слов’янсько-Краматорської агломерації арреаrеd fіrst оn Прямий.

Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
Оприлюднені Мykhаіlо Тkасh діалоги Міндіча і Умєрова – це звісно заявка на 100% підозру секретарю РНБО.
На плівках зрозуміло не лише те, що Міндіч повʼязаний з FіrеРоіnt, що він менеджерить сам процес виробництва і залучення інвестиційних коштів. Але виявляється, що колишній міністр оборони їздив в ОАЕ і лобіював залучення інвестицій саме в цю кампанію, а також протягував виділення під неї бюджетних коштів. 311 мільярдів – це половина сумарного бюджету АОЗ і ДОТ. Тобто половину грошей, виділених на закупівлю всіх боєприпасів.
Міндіч просить Умєрова лишитись в країні, щоб отримати ці гроші. Цікаво, що на той момент Умєров розглядався як кандидат на посла України в США, але потім пішов на Радбез. Конфігурація призначень змінилась буквально за день. І тепер прям зрозуміло чому: Міндічу треба був Умєров в країні, щоб вирішувати свої питання. Вони це прям проговорюють.
Міндіч каже, що йому треба рік, інакше розумні Шмигаль і Арахамія приберуть його від корита. Насправді так і сталось: на зустрічі FіrеРоіnt з банками восени Шмигаль і його заступник Гаврилюк порадили представникам компанії взяти губозакаточну машинку і унять апетити.

Міндіча не можуть повернути в Україну: немає підпису генпрокурора


Навіть броніки на 7 млн длр не були прийняті при Шмигалі.
Але в НАБУ точно є записи, що Міндіч тис на МОУ через ці бронежилети. І міністр його не послав, а погоджувався про це говорити. Нагадаю Виноградова спеціально змінила кваліфікаційні критерії, щоб ці компанії Міндіча зайшли.
Сподіваюсь, що після озвученого Михайлом, звук викладе і НАБУ. Разом з підозрою. Бо краще Умєров буде під підозрою тут і без посади ніж він буде підвішений за жабри в США. Бо, кажуть, його родина і там в полі цікавості.
І ще: судячи з озвученого, ми маємо дякувати Міндічу за відкриття експорту, бо це треба було йому.
Нагадаємо, “Українська правда” оприлюднила першу частину розмов, задокументованих НАБУ у рамках справи “Мідас” у квартирі наразі підсанкційного бізнесмена Тимура Міндіча, якого підозрюють у корупції в сфері енергетики, з кількома людьми – експершим помічником президента Володимира Зеленського Сергієм Шефіром, Наталією та нинішнім секретарем РНБО Рустемом Умєровим.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Міндічгейт триває: як працювали мільярдні схеми у Міноборони арреаrеd fіrst оn Прямий.

За інформацією Генштабу ЗСУ, від початку доби на фронті на Гуляйпільському напрямку відбулося 24 атаки окупантів в бік населених пунктів Добропілля, Залізничне, Варварівка, Чарівне, Прилуки, Староукраїнка, Гірке, Воздвижівка та Святопетрівка. Три атаки тривають.
Утім, варто зауважити, що інформація щодо перекидання окупаційних військ з Гуляйпільського напрямку на схід не відповідає дійсності.
Окупанти не “заморожують” південь. Попри припущення про те, що Росія нібито “жертвує” південними напрямками заради швидшого наступу на Донеччині, у ЗСУ такі оцінки не підтверджують. Жодного згортання активності на півдні не фіксується — навпаки, противник підтягує туди додаткові підрозділи й готується продовжувати штурмові дії.
Спікер Сил оборони Півдня Владислав Волошин зазначив, що розвідка не підтверджує перекидання сил з півдня на схід.
“Навпаки є дані, про те, що декілька частин, декілька підрозділів росіяни перекидають сюди, на південь, і декілька підрозділів саме з навчальних центрів, полігонів, які проходили підготовку на тимчасово окупованих територіях. З цих частин вони зараз їх підтягають сюди, ближче до лінії фронту. І це ознаки того, що вони не зменшуватимуть темпу своїх штурмових дій”, — заявив він.
Наразі на Гуляйпільському напрямку Сили оборони України контратакують на північ від Гуляйполя – це Прилуки, Варварівка, Олександрівка. Водночас, окупаційна армія атакує в районі Приморська та Степногірська.
Від Степногірська до Запоріжжя найкоротший шлях, тому окупанти і намагаються активізувати театр бойових дій і вийти безпосередньо на зону вогневого ураження Запоріжжя з використанням ствольної артилерії.
За останній тиждень підрозділи спецпризначення ГУР Міністерства оборони України в районі Степногірська провели низку успішних контрзаходів, які унеможливили подальше просування окупантів на цьому напрямку.
Комплексну операцію з деокупації та зачистки Степногірська проводять бійці спецпідрозділу “Артан” Головного управління розвідки Міноборони України у взаємодії з іншими підрозділами Департаменту активних дій ГУР та Сил оборони.
За інформацією української розвідки, російська армія на цій ділянці зазнала суттєвих втрат: кількасот військових, понад два десятки одиниць техніки, включно з бронемашинами та засобами радіоелектронної боротьби. Частину окупантів українські бійці взяли в полон під час боїв у межах населеного пункту.
Противник на цьому напрямку кидає в контратаки малі групи від 1 до 10 осіб під прикриттям туману. Крім того, ворог зосередив на цій ділянці елітні розрахунки FРV-дронів, намагаючись встановити перевагу в повітрі. Однак “завдяки інтегрованій системі ППО малого радіусу та майстерності українських пілотів” небо залишається за Силами оборони України.
Повернення селища Степногірськ під контроль української армії вирівнює лінію фронту та руйнує плани росіян щодо наступу на місто Запоріжжя.
Наразі на Запорізький напрямок зафіксована передислокація підрозділів 120-ї дивізії морської піхоти – це Балтійський флот та 40-ї окремої бригади морської піхоти – це Тихоокеанський флот. Резерви передислоковуються як з окупованих територій Запорізької області, це напрямок Мелітополя, так і Маріуполя. І відповідно, з території тимчасово окупованого Криму.
На Запорізькому напрямку фіксується посилення бойових дій. Противник намагається наступати на захід і північний захід від Гуляйполя — по лінії Верхня Терса – Гуляйпільське. Збройні сили України, своєю чергою, контратакують Залізничне Гуляйпільське, Зелене, Прилуки.
Наразі Запорізький напрямок розглядається окупантами як одним з пріоритетних, так само як і Донецький. Проте є й менш пріоритетний для росіян напрямок — Олександрівський, де є також успішний контрнаступ Сил оборони.
Сама ситуація на стику Запорізької і Дніпропетровській областей використовувалася як фактор військово-політичного тиску на політичне керівництво України. Йдеться про загрозу створення буферних зон, з можливістю створення прецеденту так званого “обміну території”.
Просування в Дніпропетровській області мало бути обмежено глибиною максимум до 10-15 кілометрів, і це мало, на думку росіян, створити передумови для обміну тимчасово окупованих територій Дніпропетровської, Харківській, Сумській областей на райони Донецької області, які знаходяться під контролем сил оборони України.
На Олександрівському напрямку окупанти шість разів намагалися покращити своє положення, атакуючи у бік населених пунктів Олександроград, Хороше, Калинівське, Січневе та Злагода.
Нагадаємо, що російська армія активізувала штурми на Куп’янському напрямку та намагається просунутися до міста з обох берегів річки Оскіл.
Раніше повідомлялось, на Покровському напрямку ситуація залишається напруженою, особливо в районі Гришиного, де російські війська намагаються закріпитися і розширити наступ.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Окупанти не “заморожують” південний напрямок: ЗСУ фіксують перекидання оперативних резервів і нові штурми арреаrеd fіrst оn Прямий.