Прямий канал - we.ua

Прямий канал

we:@prm.ua
8.2 thous. of news
Прямий канал on prm.ua
Бої на підступах до Слов’янська та тактика випаленої землі: як ворог намагається зламати оборону агломерації
За зведеннями Генерального штабу ЗСУ за останній тиждень, на Слов’янському напрямку російські війська щодня проводять від 2 до 6 штурмових атак, намагаючись вклинитися в українську оборону. Сили оборони успішно відбивають ці спроби, не допускаючи прориву до міста.Ситуація залишається вкрай складною: місто та громада перебувають під постійними щоденними обстрілами російських військ. Противник намагається промацувати українську оборону й інфільтрувати штурмові групи.З 21 серпня Слов’янськ офіційно визнано зоною активних бойових дій. Місто розташоване орієнтовно за 12 км від лінії фронту. Окупаційна 3-тя загальновійськова армія намагається використовувати інфільтрацію штурмової піхоти малими групами та шукати проміжки в обороні ЗСУ, проте стикається з опором українських бригад, які завдають ударів по техніці й логістиці ворога.Противник намагається розширити зону контролю на підступах до Слов’янська, проте Сили оборони України утримують рубежі та проводять локальні контратаки.За даними щоденних зведень Генерального штабу ЗСУ, головні зусилля росіяни зосереджують на ділянці Крива Лука — Пискунівка — Озерне, намагаючись просуватися вздовж південного берега річки Сіверський Донець. Крім того, противник посилює тиск на ділянці в районі села Каленики, що призвело до розширення “сірої зони” західніше Калеників. Село розташоване орієнтовно за 19 км від Слов’янська, тому ворог розглядає цей плацдарм для подальшого виходу на ближні підступи до міста.Водночас на північ від цієї ділянки українські захисники мають тактичні успіхи. Зокрема, бійці ЗСУ просунулися в лісовому масиві південніше сусідньої Пискунівки. Російські підрозділи діють малими піхотними групами, намагаючись просочитися між українськими позиціями та закріпитися в лісосмугах у напрямку Озерного та Кривої Луки.За даними Генерального штабу ЗСУ, окупанти регулярно проводять штурмові дії поблизу Ямполя, намагаючись прорвати українську оборону вздовж річки Сіверський Донець. Усі останні спроби ворога просунутися на цій ділянці були зупинені Силами оборони України.Бойова активність біля Ямполя тісно пов’язана із ситуацією навколо Лимана, де українські військові зберігають ініціативу. Це суттєво сковує ресурси російського угруповання та заважає йому реалізувати план глибокого охоплення Слов’янська з півночі.Також варто говорити про Рай-Олександрівку.Це панівні висоти. Окупанти прекрасно розуміють їхнє значення. Саме можливий контороль над панівними висотами дасть можливість окупантам тримати під вогневим контролем позиції Сил оборони України. України. Ситуація в населеному пункті залишається найбільш напруженою через активні штурмові дії ворога. Після локальних контратак ЗСУ на початку листопада, російські підрозділи знову посилили тиск і змогли просунутися в межах села.За інформацією з місця подій, бої тривають за північно-західну околицю села, яка перебуває у “сірій зоні”. Утримання цього вузла важливе для стримування ворога від виходу до каналу Сіверський Донець — Донбас та на підступи до Миколаївки.В районі населеного пункту Пискунівка українські військові утримують оборонні позиції та регулярно відбивають спроби атак противника. Раніше Сили оборони провели тут успішні контрнаступальні дії та відкинули ворога на окремих ділянках. Наразі росіяни намагаються тиснути в напрямку Пискунівки малими піхотними групами, прагнучи покращити своє тактичне положення вздовж русла Сіверського Дінця.У районі населеного пункту Крива Лука тривають позиційні бої. Окупанти періодично проводять штурми, намагаючись розширити плацдарм на південному березі Сіверського Дінця та закріпитися в прилеглих лісосмугах, проте значних просувань за останній час там не зафіксовано.Успішні контрнаступальні дії ЗСУ на суміжному Лиманському напрямку суттєво послабили наступальний потенціал російського угруповання. Це не дає противнику змоги перекидати достатньо резервів для швидкого прориву через Пискунівку та Криву Луку. Через значні втрати в техніці та особовому складі противник рідко застосовує великі механізовані колони, натомість намагаючись просочуватися крізь бойові порядки ЗСУ за несприятливих погодних умов.За інформацією військового експерта, колишнього речника Генерального штабу ЗСУ Владислава Селезньова, наступальний потенціал армії РФ поступово вичерпується через величезні втрати в живій силі. Російське угруповання розпорошене вздовж усієї лінії фронту, і для повноцінних міських боїв за таку велику агломерацію як Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка ворогу знадобилися б величезні резерви, яких у нього наразі немає.Однією з головних причин, чому окупанти не можуть досягти суттєвого просування в бік Слов’янська попри регулярні штурми, експерт називає системне знищення українськими Силами оборони шляхів постачання та військової логістики противника.Своєю чергою військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов оцінює ситуацію навколо Слов’янська як складну позиційну боротьбу на виснаження, де головною загрозою для міста є фланговий тиск із сусідніх напрямків та посилення авіаційно-дронового терору.Жданов зауважує, що Кремль намагається компенсувати повільне просування на землі системним руйнуванням цивільної та енергетичної інфраструктури прифронтових міст. Таким чином противник прагне зробити Слов’янськ та сусідні громади непридатними для життя й посилити політичний тиск на Україну.Ворог щодня б’є по Слов’янську та суміжних населених пунктах авіабомбами, ударними безпілотниками та дронами. Зокрема, під час нічних та денних атак зазнають руйнувань житлові будинки, приватний сектор, ремонтні підприємства та інфраструктура.Попри тактичні невдачі, захоплення Слов’янсько-Краматорської агломерації залишається ключовою стратегічною метою противника на Донбасі. Ворог продовжує тиснути малими піхотними групами та активно застосовувати авіацію й дрони, намагаючись сформувати вигідніші рубежі для подальших атак.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Бої на підступах до Слов’янська та тактика випаленої землі: як ворог намагається зламати оборону агломерації арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Вибори в США: все може змінитись, але на на користь України
Просто злять очевидні помилки, які ми не здатні (або не хочемо) бачити. Новий Конгрес Штатів. Заступить через 51 день. Відкиньте різдвяні свята. Активних днів - 35.Ми – без посла в Штатах. Ми – без посилених місій. Ми без – відправки делегацій на зустрічі з новообраними конгресменами.Далі треба пояснювати?Торрічелевих пустот в політиці не буває.Впевнений, що рускі лобісти уже сидять в приймальнях демократів і тих республіканців, які щось там хитаються з лінією партії. Бо новий склад Конгресу – це не монобільшість, а набір нових інтересантів, кадрів і обслуговуючого персоналу.І просто наївно думати, що якщо на заміну республіканцю приходить демократ – ця людина автоматично за Україну. І проти Росії.Відсоток нашого лоббі в Конгресі в минулі два роки був не таким вже й малим. Інша справа, що в умовах монобільшості і нахрапу Білого Дому це не завжди призводило до очікуваного нами результату.Зараз може все змінитися. І, на жаль, якщо ми не почнемо включатися, не в кращу для нас сторону. Бо рускі мають школу агентів, мережу лобістських кантор та звʼязки у медіа, а ми досі граємось у пісочницю. І вгадайте, у кого більше шансів зараз зіграти за таких умов в новий Конгрес?Думаю, коли я пишу цей пост, сотні російських найманців пудрять мізки у барах та ресторанах помічникам майбутніх сенаторів та конгресменів. А, може, вже і їм конкретно. Бо досьє на кожного уже давно російське посольство зібрало.А що ми? Може, нарешті треба перестати вірити, що «якось воно буде»? І почати нарешті працювати. Хоча б інституціонально.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Вибори в США: все може змінитись, але на на користь України арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
“Виконавці змінюються, замовлення залишають сліди”: хто організував кампанії проти Геращенко та Сюмар
Джерело: Fасеbооk-сторінка автора.На Петрова є кримінальні провадження. А він усе ще працює медіакілером. Хто замовляє музику? Нагадаю кілька фактів.14 січня 2026 року СБУ зареєструвала кримінальне провадження щодо Володимира Петрова – блогера, політтехнолога, ведучого YоuТubе-каналу “Ісландія”, якого також асоціюють з анонімними телеграм-каналами, наприклад “Карточний офіс”.Йдеться про можливу державну зраду.За оприлюдненою інформацією, слідство перевіряє його діяльність, зокрема поширення через медіапроєкти наративів, вигідних Росії. Серед них – твердження про “громадянську війну” замість російського вторгнення, легітимізація так званих “Л/ДНР”, дискредитація української державності та мобілізації.І це ще не все. З’ясувалося, що цей діяч був працевлаштований у державній установі “Національне військове меморіальне кладовище”. І мав бронювання від мобілізації. Після розголосу 20 січня звільнився “за власним бажанням”.У квітні з’явилася інформація про ще одне провадження — щодо можливих податкових порушень і легалізації коштів. І ось цей персонаж береться розповідати українцям, хто чесно працює, а хто ні. Зокрема, атакує Ірину Геращенко та Вікторію Сюмар.Їхні робочі міжнародні відрядження намагаються виставити “шопінгом”. Замість фактів – вигадки. Замість аргументів – приниження та образи. А далі все це розганяється анонімними телеграм-каналами та мережами, які пов’язують із владою.Знайома технологія? Коли немає чим заперечити роботу людини – намагаються знищити її репутацію. Але є одна проблема для організаторів таких кампаній.Ірина Геращенко та Вікторія Сюмар мають роки роботи, конкретні результати й репутацію. Їх можна атакувати. Але не можна перекреслити зроблене потоком вигадок.А от у виконавців і замовників таких атак ситуація інша. Кримінальні провадження — це не вироки. Вину встановлює суд. Але питання до діяльності Петрова вже давно вийшли за межі політичної полеміки. І тут найцікавіше навіть не те, що роблять Петрови через анонімні помийки.Найцікавіше – хто досі вважає таке придатним інструментом. Хто ставить завдання? Хто забезпечує поширення? Хто прикриває? Бо медіакілер – лише виконавець. А замовники, схоже, досі вірять, що їхня влада вічна. Що можна безкарно цькувати опонентів, фабрикувати інформаційні атаки й ховатися за анонімними каналами.Даремно. Влада минає. Репутація залишається. Як і документи, фінансові сліди та докази. І коли настане час відповідати, фраза “я лише виконував замовлення” не допоможе. А замовникам варто пам’ятати ще одну річ. Виконавці змінюються. Замовлення залишають сліди.До слова, піарник президента України Володимира Зеленського Володимир Петров знову отримав бронювання від мобілізації.Раніше, народний депутат Ярослав Железняк заявив, що встановлено осіб, причетних до зйомки провокаційного відео біля будівлі НАБУ в Києві. За його словами, один із фігурантів раніше брав участь у подібних акціях, зокрема проти політикині Вікторії Сюмар.Напередодні, політтехнолога та колишнього керівника Національного військового меморіального кладовища Володимира Петрова, якого раніше оголосили в розшук через ухилення від мобілізації, зняли з розшуку.Нагадаємо, політтехнолог і ведучий YоuТubе-каналу “Ісландія” Володимир Петров залишив посаду в державній установі “Національне військове меморіальне кладовище” за власним бажанням.Як повідомлялося, Служба безпеки України відкрила кримінальну справу про державну зраду проти ведучого каналу “Ісландія” Володимира Петрова.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst “Виконавці змінюються, замовлення залишають сліди”: хто організував кампанії проти Геращенко та Сюмар арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Путін блефує, Трамп ведеться: чому Україна не має грати за чужими правилами
Джерело: Fасеbооk-сторінка автораЧерговий дипломатичной раунд, який завершився в Абу-Дабі, Кремлі та Мюнхені, показав, що Путін добре грає у преферанс, вміючи блефувати.А Трамп, як “знавець” карткових ігор, вдало купився, знову перекривши нам Stаrshіеld, з метою тиску на українську позицію. Європа обмочилася, оскільки ці двоє пройдисвіти – Трамп та Путін почали її розділяти заочно, а у Європи навіть не знайшлося нікого, хто б міг послати путіна разом з рудим Донні на три літери. А послати на три літери, тобто по курсу крейсера “Москва” є всі підстави.Все вирішується на війні. Будь-яка переговорна позиція формується саме там, а не на шулерському столі в казино, чого намагається досягти Путін.Я тут відкриваю невеличкий тоталізатор втрат російської армії і прогнозую, що за наслідками листопада ці втрати досягнуть приблизно 70 тисяч тіл.Що таке 70 тисяч?Це два армійські корпуси, 5-6 дивізій, або одна велика загальновійськова армія, або увесь наземний компонент армії Великої Британії – без гуркхів, флоту та ВПС.До такого висновку мене наштовхують середньодобові втрати російської армії в Україні, які станом на 12 листопада складають 2388 осіб. Якщо помножити на 30, а це кількість днів у листопаді, буде навіть трохи більше ніж 70 тисяч.Вчора, 12 листопада, росіяни, за даними Генштабу ЗСУ, втратили 2590 своїх військовослужбовців. Це майже полк.Тобто у середньому на полях в Україні щодоби росіяни втрачають майже полк, а якщо така тенденція збережеться, то у листопаді втратять цілу армію.І ці люди вимагають відсунути НАТО на кордони 1997 року, укласти нову Ялту та поділити сфери впливу у Європі? Гей, ви про що? Чиї правила гри ми приймаємо? Перевертайте цей стіл!Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Путін блефує, Трамп ведеться: чому Україна не має грати за чужими правилами арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Путіну потрібна війна: що Україна побачила в Абу-Дабі
Джерело: Fасеbооk-сторінка автора.Переговори, які завершилися в Абу-Дабі, зрештою дали відповідь усім, хто досі вважає, що у Стамбулі 2022 року був реальний шанс домовитися про припинення війни.Як свідчать витоки цього тижня, Росія та Україна можуть більш-менш предметно домовлятися практично з усіх питань, крім територій. Їх винесли на окреме обговорення в середу, але через принципово різні позиції зустріч завершилася дуже швидко. Після неї Кушнер назвав територіальне питання “головною перешкодою2, а Мединський згадав радянське поетичне дитинство та “каждую пядь нашей земли”.Ми поки не знаємо всіх деталей переговорів в Абу-Дабі. А ось про стамбульські домовленості 2022 року відомо достатньо, оскільки проєкти відповідних документів були оприлюднені медіа у 2024 році.З них видно, що у 2022 році сторони предметно обговорювали ті самі питання, що й зараз: НАТО, нейтралітет, скасування санкцій тощо. Усе, крім територій. У проєкті стамбульського договору було посилання на карту, яка начебто мала міститися в додатку 6. Але ніякої карти там не було.Отже, жодної узгодженої мирної угоди не існувало ні у 2022 році, ні пізніше. Питання окупованих територій росіяни відмовлялися розглядати і тоді, і зараз. І це попри те, що у квітні 2022 року під окупацією перебувала значно більша частина України, ніж зараз, зокрема ще не звільнений на той час Херсон.І головна з причин, через які мирної не могло бути — це справжня мета російської війни.Путін не починав війну заради Донецької області. Штурм Гостомеля, танкові колони на Київ, обстріли Харкова, Херсона, Миколаєва та Сум, ракетні удари по містах у глибокому тилу свідчать про значно масштабніші наміри.Війна для Путіна — це спосіб зламати Україну, встановити над нею контроль та використати цю перемогу для висунення ультиматумів Європі. Ці ультиматуми вже були проголошені заступником російського МЗС Рябковим у 2021 році. У листопаді 2026 року Рябкова включили до російської делегації саме для того, щоб він ці ультиматуми повторив, підтвердивши актуальність глобальних вимог Росії.Путіну потрібна ця війна. Він її не соромиться та вважає її єдиним своїм реальним аргументом. Без війни Путін та його Росія нікому не потрібні, тому вони триматимуться за війну стільки, скільки зможуть.У Кремлі чудово розуміють, що Україна не погодиться добровільно віддати свої території. Саме тому й наполягають на цій вимозі: не для того, щоб отримати залишки вщент зруйнованого Росією українського регіону, а щоб Україна відмовилася і війна продовжилася.Це, власне, ми й побачили в Абу-Дабі цього тижня.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Путіну потрібна війна: що Україна побачила в Абу-Дабі арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Битва України з Росією – це аналог боротьби за виживання в концтаборі
Джерело: Fасеbооk-сторінка автора.Ми ближчі до миру, ніж нам здається, — Зеленський, 24.09.24Ми близькі до миру як ніколи за три роки, – Зеленський, 02.02.25У нас є шанс закінчити війну з Росією до зими, – Зеленський, 23.09.26У нас є хороший імпульс, щоб знайти рішення до настання нового року, – Давид Арахамія, 11.11.26Всі ці заяви не лише дарують хибну надію, а й підривають моральний дух, коли люди бачать, що обіцяне владою не відбувається. Подібні заяви, які помножені на корупційні скандали, несуть шкоду. Варто згадати цитату відомого австрійського психіатра, психотерапевта та колишнього в’язня нацистських концтаборів Віктора Франкла із його книги “Людина в пошуках справжнього сенсу”:“Першими зламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Потім — ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили тільки ті, хто сфокусувався на своїх справах, без очікування того, що ще може статися”.Битва України з Росією, це аналог боротьби за виживання в концтаборі. Хибна надія, брехня і невиконані обіцянки руйнують волю не гірше за рашистські обстріли. А сказати чесно, що ми будемо битися, щоб вижити, а інакше Росія нас знищить, влада неспроможна. Влада боїться це сказати. І своїми брехливими обяцянками, що війна от-от закінчиться і неспроможностю досягнути обіцяного, Зеленський з посіпаками деморалізують людкй і підривають моральний дух. Чи знає Зеленський про це? Можливо, що знає. Можливо, що ні. Але коли людина сконцентрована лише на утриманні влади, рейтингах і будиночку в Династії, то йому байдуже на все, що не допомагає йому отримувати бажане.Замість чесної дорослої розмови з українцями та визнання, що у нас немає іншого варіанту, ніж боротися та вистояти, Зеленський знову пропонує чергову марну надію на кінець війни, як ту моркву, яку вішають перед віслюком, ним, щоб він йшов вперед, але яку ніколи не отримає.Справжній лідер мав би сказати, що простого рішення не існує, що війна не закінчиться найближчим часом і додати щось подібне до слів Голди Меїр “Якщо араби складуть зброю, війни більше не буде. Якщо Ізраїль складе зброю, більше не буде Держави Ізраїль”, але у нас не лідер, а актор граючий цю роль. І грає він її погано. Тому він знову бреше та обіцяє нездійсненне. Обіцяє і шкодить цим. І на жаль змінювати нічого в цьому напрямку не хоче та не планує. Тож, незабаром почуємо чергові порожні обіцянки, які будуть деструктивні впливати на ситуацію в перспективі.На жаль…Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Битва України з Росією – це аналог боротьби за виживання в концтаборі арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Від касок на бруківці до “Єврорегіону”: економічне підґрунтя сепаратизму на Донбасі
У червні 1993 року Донеччиною прокотилася хвиля шахтарських страйків, інспірованих місцевою владою. Одна з основних вимог страйкуючих шахтарів – недовіра діючому президенту і надання Донбасу економічної автономії.Місцева проросійська еліта фактично використала у своїх інтересах страйкуючих. Страйк невипадково почався на шахті імені Засядька. У 1993 році Є. Звягільський був мером Донецька. Показово, що після цих страйків його призначають віцепрем’єр-міністром України. Можемо стверджувати, що шахтарів використали. Тоді Донецьк вперше продиктував свою волю Києву, і Києві пішов на поступки. Але це не принесло поліпшення для місцевого населення.Натомість проросійські еліти, скориставшись слабкістю і нерішучістю центральної української влади і особисто президента Кравчука, вирішили для себе питання економічної і, головне, політичної автономії. Вже тоді варто було вирішувати питання з цими елітами. Нерішучість української влади і намагання шляхом поступок вирішити питання територіальної цілісності країни стало головною і ключовою помилкою тодішньої влади.Фактично з цього часу починається початок політичної і фінансової автономії Донбасу, який мав трагічні наслідки для подальшої долі української держави.Тим часом фінансовий і політичний сепаратизм проросійських еліт Донбасу набирав обертів. Починаючи з 1998 року на території Луганської і Донецької областей були створені відразу декілька спеціальних (вільних) економічних зон. Зокрема на Донеччині – на території 22 міст і 5 районів, на Луганщині у 6 містах і 3 районах.“Єврорегіон Донбас”.Більше того, 29 жовтня 2010 року в місті Луганськ губернатором Ростовської області РФ Василем Голубєвим і головою Луганської обласної держадміністрації України Валерієм Голенком був підписаний договір про створення “Єврорегіону Донбас”. У лютому 2011-го до нього приєдналася Донецька область. У грудні 2012-го – ще й Воронезька. Сумарна площа областей – членів так званого “Єврорегіону” становила приблизно 127 тисяч кв. км, а чисельність населення – 11,5 млн осіб.До речі, згідно з українським законодавством, під промислово-виробничою особливою економічною зоною варто розуміти ділянку території площею не більше 20 кв. км. А техніко-впроваджувальною зоною визнають ділянки території загальною площею не більше 2 кв. км.Так званий “Єврорегіон Донбас” створювався з метою всебічного економічного розвитку комунікації, транспорту і зв’язку. В рамках проєкту планувалося покращення якості життя населення шляхом збільшення зайнятості.Фактично ВЕЗ були потрібні тому, що такі зони – це частини території країни, які фактично виділені із загального митного кордону держави.Ці зони стали одним із ключових факторів по мінімізації оподаткування. Міжнародний валютний фонд тоді констатував, що вони активно використовувалися для ухилення від податків і контрабанди товарів. Так звані економічні зони перетворилися на “чорні діри” щодо легалізації сірих контрабандних схем.Нагадаю, що вперше такі зони були створені у Гібралтарі в 1704 році. Це були райони з особливим економічним режимом, що сприяли залученню прямих іноземних інвестицій. Експерти зазначали, що цей режим сприяв розвитку як окремих територій, так і економіки усієї країни загалом.Найбільш успішним прикладом ВЕЗ вважається Китай. У 1980 році в країні були створені чотири такі зони. Підсумки експерименту засвідчили, що в період з 1980-го по 1984 рік лише в одній вільній економічній зоні Шеньчжень ВВП у середньому зріс вшестеро, продемонструвавши зростання на 58% щорічно. З моменту запуску Китаєм політики “відкритих дверей” ВВП країни зростав у середньому на 9% щорічно. Ще більш швидкими темпами зростав обсяг експорту держави.Натомість ті ВЕЗ, які створювалися на території Луганської і Донецької областей, мали зовсім іншу природу. Адже головний акцент тоді робився тільки на наданні певних економічних преференцій окремим районам, які фактично не контролювалися центральною українською владою.Результати.Попередні результати функціонування таких зон, що були підбиті Кабміном у 2011 році, виявились невтішними. За результатами спеціального режиму інвестиційної діяльності було залучено лише 3,8 млн доларів іноземних інвестицій, тобто 1,2% від загальної суми інвестицій по всій Україні. Крім того, за аналогічний період на ТПР Луганської області було створено лише 64 робочих місця з 1500 запланованих.Тобто станом на 2011 рік, навіть без російського військового вторгнення, занепаду і руйнації інфраструктури Луганщина була визнана депресивною територією. А спеціальний режим фактично призвів до створення на території області так званих чорних дір зі зменшеним податковим навантаженням.Створення ВЕЗ на території Луганської і Донецької областей було другою катастрофічною помилкою центральної української влади.Примітно, що у 2016 році в ЗМІ була оприлюднена переписка тодішнього помічника Путіна Владислава Суркова, в якій обговорювалася можливість створення вільних економічних зон на території ОРДЛО.У листі Суркова від 10 лютого 2015 року було викладено окремий план-законопроєкт на цю тему. Згідно з цим документом, на території вільних економічних зон у тимчасово окупованих районах Донецької та Луганської областей, впроваджується спеціальний правовий режим вільної економічної діяльності, встановлюються особливості регулювання правовідносин фізичних і юридичних осіб в економічній, соціальній та гуманітарній сферах, створюється Адміністрація управління ВЕЗ.Органам управління надається право укладати угоди щодо прикордонного співробітництва з РФ.Досить показовий факт, який наочно свідчить про реальних ляльководів тих процесів, що відбувалися на Донбасі. До певного часу російські спецслужби намагалися триматися у тіні, не афішуючи своєї дотичності до тих процесів.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Від касок на бруківці до “Єврорегіону”: економічне підґрунтя сепаратизму на Донбасі арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Сепаратизм на Донбасі: міфи те реальність
Проросійськість Донбасу – стереотип. Тяжіння до РФ у жителів Донбасу ніколи не було. Проросійськими були лише люмпенізовані населені пункти і близькі до кордону. В регіоні проживало більше десятка національностей. Був великий рівень толерантності.Історія організованого донбаського політичного сепаратизму починається на початках 1990-хУ жовтні 1991-го в Донецьку проходить перший з’їзд представників депутатського корпусу південно-східних областей. Основні вимоги учасників – надання економічних і політичних преференцій для Луганської і Донецької областей.Водночас починають з’являтися і організаційно оформлюватися проросійські політичні партії та рухи, які у своїх програмових документах закликають до федералізації країни і навіть відокремлення Донбасу від України.18 листопада 1990 року відбулася установча конференція новоствореної організації – Інтернаціональний Рух Донбасу (ІРД). Саме тоді було затверджено червоно-синьо-чорний партійний триколор, який наразі є прапором так званої “ДНР”. Тоді ж була обрана Центральна Рада ІРД, до якої увійшли Дмитро Корнілов, Віталій Заблоцький, Віталій Хомутов, Ольга Маринцова, Володимир Корнілов, Євген Маслов та Ігор Сичов. Лідером ІРД стає Дмитро Корнілов. За інформацією з відкритих джерел, на початку 1990-х років одним із лідерів цієї організації був Юрій Гримчак. Значно пізніше Гримчак буде позиціюватися як перший заступник голови партії “Народна самооборона”. А згодом Гримчак отримає посаду заступника міністра з тимчасово окупованих територій України.“Рух за відродження Донбасу”Варто звернути увагу на діяльність у цей період на теренах Донеччини “Руху за відродження Донбасу”. Її очільником вважають місцевого проросійського політика Олександра Базилюка. Організація формується у 1991 році. Основні програмові засади – надання Донеччині автономного статусу.У 1992 році Базилюк стає одним з лідерів проросійської політичної партії, а саме “Слов’янська партія”. Партія була створена на базі об’єднання низки регіональних організацій відверто українофобського характеру. Серед співзасновників: “Вітчизняний форум” (Запоріжжя і Миколаїв), “Рух за відродження Донбасу” і “Інтеррух Донбасу” (Донецьк), рух “Демократичний Донбас” (Луганськ), “Громадський форум” (Київ), “Рух Демократичних реформ”, “За Союз” і “Вибори-89” (Харків).У 1995 році на запрошення російського одіозного політика Затуліна делегація партії відвідала “З’їзд співвітчизників” у Москві. Постійним представником у Москві призначають саме Базилюка. У 1996 році партія ініціює створення “Конгресу російських організацій України”. На виборах у 1998 році партія отримує більше 3-х відсотків голосів у Верховну Раду України.ЛуганщинаУ ці ж роки на Луганщині фіксується діяльність “Народного руху Луганщини”, який активно пропагує ідеї федералізації і відокремлення від України. Очолює організацію Валерій Чекер.У вересні 1991 року у Луганську проходить зібрання громадської організації “Демократичний Донбас”. Про “демократичні” програмові засади організації свідчать заяви їх лідерів. Борис Локотош виступає із заявою щодо створення власних збройних сил Донбасу. Його поплічник Литвак взагалі закликає до створення “Донецької асамблеї”, яка має ухвалити рішення про вихід Донецької та Луганської областей зі складу України. Вперше лунає пропозиція створити “незалежну Малоросію” у межах адміністративних кордонів двох областей.Варто відзначити, що вже у 1992 році Донецька облрада виступає з пропозицією до Кабінету міністрів України провести в “Донецько-Придніпровському регіоні економіко-правовий експеримент з відпрацювання механізму стабілізації промисловості, структурній перебудові економіки”. Фактично йдеться про розширення економічних і політичних повноважень обласних адміністрацій Луганської і Донецької областей. Крім того, піднімається питання про особливий режим функціонування банків, делегування на обласний рівень права визначати квоти і видавати ліцензії на вироблені товари. Але головною вимогою було вступати у відносини з іноземними інвесторами, минаючи офіційний Київ.У червні 1993 року Донеччиною прокотилася хвиля шахтарських страйків, інспірованих місцевою владою. Одна з основних вимог страйкуючих шахтарів до діючої центральної влади – недовіра президенту Кравчуку і надання Донбасу економічної і політичної автономії.А вже 26 листопада 1993 року президент України Кравчук підписав Наказ №560/93 “Про делегування Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій та Луганській державним обласним адміністраціям повноважень з управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності”. Згідно з наказом Донецька область мала б отримати контроль над 400 найбільшими промисловими підприємствами. Утім цей указ був своєчасно заблокований Кабінетом міністрів, і місцева проросійська фінансово-політична еліта отримала в управління лише 200 підприємств.АпофеозАпофеозом провокативної діяльності проросійських сепаратистських рухів на Донеччині та Луганщині стає організований у 1994-му так званий “референдум” щодо федералізації України. Одночасно з виборами до Верховної Ради було організоване так зване “опитування” з приводу федералізації України.Місцеві обласні ради проводять без узгодження з центральною владою “опитування” з питань автономії та вільного функціонування російської мови. Більшість “опитуваних” відповіла “за” федералізацію України – 90% голосів, за російську мову – 80%. Вперше на Донбасі відпрацьовується механізм масової фальсифікації результатів голосування. Пізніше за умови бездіяльності центральної влади це стає загальноприйнятою нормою у підрахунку голосів. Про жодне вільне волевиявлення не мовиться. Всі процеси, починаючи від формування списків членів ДВК до підрахунку голосів, знаходяться під тотальним контролем місцевих фінансово-політичних еліт.Тоді ситуацію врятувала своєчасна реакція з боку Генеральної прокуратури України, яка опротестувала правомірність проведення “опитування”. Останнє слово у цій справі сказав суд, винісши рішення, що підсумки місцевого референдуму не мають правового статусу.Примітно, що крапку у тодішньому політичному сепаратизмі місцевих еліт поставив президент Кучма. Незважаючи на підтримку місцевих політичних еліт і виборців під час президентських перегонів, Кучма зрозумів, які загрози і виклики стали перед державницькими процесами молодої країни. 6 серпня 1994 року він видає наказ, яким підпорядкував собі всіх голів обласних, міських і районних рад. Були створені передумови для формування унітарної моделі поділу влади в Україні.На жаль, питання політичного сепаратизму нових-старих кланів Донбасу тоді не було вирішено остаточно на користь державним інтересам України.Донбас ніколи не був сепаратистськимВарто зазначити, що Донбас ніколи не був сепаратистським. Ці настрої були притаманні маргіналам, які становили менше ніж 1% від усіх мешканців регіону. Але саме бездіяльність центральної влади стала каталізатором цих політичних проблем, які мали виключно зовнішній штучний характер. Ці проблеми були привнесені ззовні. Зсередини ці процеси контролювалися кланами, які для захисту власних бізнесових інтересів почали просувати ідею необхідності політичної руйнації України.Далі буде…Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Сепаратизм на Донбасі: міфи те реальність арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Від операції “Вівальді” до залізних взводів: що відбувається на Лиманському відтинку фронту
На фронті зафіксовано 140 бойових зіткнень, а добові втрати російських окупантів наблизилися до рекордної позначки у 2980 осіб.За останню добу на Лиманському напрямку Сили оборони України відбили 4 атаки російських окупантів. Згідно з офіційним ранковим зведенням Генерального штабу ЗСУ, спроби штурмових дій противника зафіксовані в районах населених пунктів Шийківка та Лиман. Українські захисники успішно стримали натиск ворого та не дали йому просунутися вперед.Варто зазначити, що ліквідація російського плацдарму на Лиманському напрямку фронту в Донецькій області дозволила зняти серйозну загрозу для логістичних хабів Сил оборони України. Водночас на Добропільському напрямку зберігається складна обстановка через спроби окупантів прорватися до адміністративних кордонів Дніпропетровської області.Успішні дії українських військових на Лиманському напрямку кардинально змінили розклад сил на цій ділянці.Розгром російських сил на Лиманському напрямку зняв загрозу захоплення Лимана та Святогірська. Святогірськ — це найбільший логістичний хаб Сил оборони України. Не випадково російський диктатор говорив про повний контроль над цим містом. Контроль над Святогірськом давав би можливість росіянам організувати оперативне оточення українського угруповання в районі Лимана. Це серйозним чином позначилося б на подальшому характері бойових дій на Слов’янсько-Краматорському фронті.Російські окупаційні війська намагаються закривати прогалини в обороні, повертаючись до тактики масового застосування піхотних груп. Також фіксується активне використання ворогом дронів-камікадзе типу “Ланцет”, “Молнія” для ударів по українській логістиці.Окупанти не полишають спроб просунутися. Ворог веде активні обстріли зі ствольної артилерії, мінометів, автоматичних гранатометів та здійснює скиди з безпілотників.Українська армія успішно впроваджує наземні роботизовані комплекси. Нещодавно на Лиманському напрямку позиції ворога атакували одразу 28 бойових роботів. Атака залізничного загону із 28 наземних роботизованих комплексів Сил оборони України відбулася в районі річки Чорний Жеребець на Лиманському напрямку. Ця подія стала однією з наймасштабніших задокументованих безпілотних штурмових операцій у сучасному протистоянні. Операція стала розвитком інноваційної тактики “Грифон”.Атаку проводили машини трьох типів. Дві важкі вогневі платформи — оснащені американськими 40-мм автоматичними гранатометами Мk 19 для придушення вогневих точок противника.Вісімнадцять штурмових дронів — озброєні протитанковими гранатометами для руйнування оборонних укріплень та легкої броні. І вісім роботів-камікадзе — начинені вибухівкою безпосередньо для підриву в окопах і бліндажах ворога.Російські військові пабліки назвали цей масований механізований наступ “тривожним дзвіночком”, оскільки штурм здійснювався виключно безпілотними платформами без залучення піхоти.Завдяки контрнаступальним діям ЗСУ, підрозділи російської 20-ї загальновійськової армії змушені переходити до активної оборони. На сусідньому Борівському напрямку ситуацію також вдалося стабілізувати — ворог не зміг повністю взяти під контроль Борівську Андріївку.Наразі українські підрозділи продовжують утримувати ініціативу, закріплюючись на звільнених рубежах та відбиваючи щоденні штурми ворога.Нагадаю, на Лиманському напрямку Сили оборони України завершили четвертий етап наступальної операції “Вівальді”, у ході якої звільнили 16 сіл та деокупували 277 км² території. Завдяки цим успішним діям українські військові зірвали плани російського командування щодо оточення Слов’янська та Краматорська, а сам Лиман майже повністю залишається під надійним контролем ЗСУ.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Від операції “Вівальді” до залізних взводів: що відбувається на Лиманському відтинку фронту арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Влада провалює вступ України в Євросоюз – звіт Єврокомісії
Джерело: Fасеbооk-сторінка автора.Учорашній день нагадував інформаційний шторм і одна важлива для України новина у ньому загубилася… у темряві і холоді…Під вечір було опубліковано щорічний звіт Єврокомісії щодо розширення ЄС.Чому це важливо? Бо Єврокомісія фіксує системні проблеми в Україні: шлях до ЄС вимагає реальних реформ, а не політичного тиску.Звіт Європейської Комісії щодо прогресу України на шляху до ЄС містить не лише захоплення мужністю українців, а й жорстку критику дій влади. Головний висновок: без дотримання Копенгагенських критеріїв — демократії, верховенства права та спроможності управління — повноцінне членство в ЄС неможливе.Ключові зауваження Єврокомісії:
    Нехтування верховенством права та позасудові рішення: ЄК констатує обмежений прогрес судової реформи та затримки виконання Дорожньої карти. На тлі закликів європейських партнерів забезпечити незалежність правосуддя, практика використання позасудових інструментів і тиску — зокрема застосування санкцій проти Петра Порошенка без належного судового розгляду та доведення вини в суді — викликає серйозний підрив довіри до системи судочинства. Вибірковість правосуддя несумісна зі стандартами ЄС.Тиск на антикорупційні органи: Попри результативність НАБУ та САП, тривають спроби втручання в їхню діяльність та підслідність з боку інших силових структур.Гальмування реформ та якість законів: Понад половина пріоритетних антикорупційних реформ (перезавантаження ДБР, прозорі конкурси в ОГП) затягуються.Проблеми з демократією та медіа: Відсутні ініціативи щодо захисту прав парламентської опозиції. На тлі недофінансування «Суспільного» влада продовжує витрачати близько 1,5 млрд грн на телемарафон «Єдині новини», попри падіння довіри громадян.Непрозорі закупівлі: У 70,6% торгів бере участь лише один учасник, а Держаудитслужба виявляє порушення у 63% перевірених закупівель.
І ще багато іншого (посилання на текст).Ще раз про те чому це важиво:Вступ до ЄС — це тепер не лише про стандарти життя, а й про гарантії безпеки України, причому передусім. Але для цього влада має припинити політичні переслідування, повернутися до консенсусного прийняття рішень і забезпечити реальну незалежність судів та антикорупційних інституцій.Цим не можна нехтувати аж ніяк.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Влада провалює вступ України в Євросоюз – звіт Єврокомісії арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Трамп програв вибори у США: три сценарії для України
Джерело: Fасеbооk-сторінка автора.Трамп програв обидві палати. Що далі? Тепер головна інтрига найближчих днів — чи наважиться Трамп на продовження воєнної операції в Ірані і наскільки збільшить тиск на Україну в найближчі тижні.1. Поразка республіканців може дати старт великій дискусії всередині партії щодо майбутнього. І головна битва — це битва між МАGА та старою партією. Від результатів цієї битви залежить не лише кандидатура наступного президента, а й, у кардинальному варіанті, навіть можливість голосування частини республіканців за імпічмент самому Трампу.2. Конгрес проведе своє перше засідання в оновленому складі 3 січня. Трампу зараз вкрай потрібна якась перемога, щоб вийти на це перше засідання з сильними козирями. Справа в тому, що новий Конгрес після обрання нового спікера відразу приступить до формування слідчих комісій, які будуть готувати фундамент для імпічменту. І Трампу потрібно мати можливість інформаційно перебивати цю тему. А в ідеалі — спробувати перейти в наступ.3. Зараз на столі у Трампа є три опції. Одразу скажу, що всі три сумнівні. Перша — швидка переможна війна в Ірані. Друга — змусити Україну до миру. Третя — захопити Кубу. Я вважаю, всі три цілі майже нереалістичними, але, виходячи з логіки Трампа, він може почати рухатися в цих напрямках. Тому нам потрібно готуватися до посилення тиску.4. На цьому тлі з великою ймовірністю можна припустити, що РФ почне згортати так званий трек Дмитрієва, розуміючи, що можливості Трампа стають більш обмеженими. А відтак розраховувати на те, що Трамп примусить Європу зняти санкції, поки не доводиться. Саме тому, схоже, європейцям варто готуватися до посилення гібридних атак по всьому ЄС.5. Щодо наших переговорів, то вони не мають шансів на успіх (Мединський як головний переговорник — це вже діагноз). Переговорне вікно можливостей закрилося ще місяць тому. Зараз — це лише імітація.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Трамп програв вибори у США: три сценарії для України арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Вікно можливостей для Кремля: чи мають переговори шанс на успіх
Телефонні розмови Путіна з лідерами Норвегії та Фінляндії самі по собі не завершать війну в Україні. Однак вони можуть свідчити про зміну підходу Європи до відносин із Росією та США. І саме це може вплинути на подальший перебіг мирних переговорів.Переговорний процес щодо завершення війни проходить кілька етапів. Особливість нинішнього полягає в тому, що Дональд Трамп поставив конкретну мету – підписати мирну угоду 20 грудня в Маямі. Принаймні про такі плани раніше повідомляли західні ЗМІ.Події останніх тижнів свідчать про те, що Вашингтон намагається пришвидшити переговори та посилює тиск на сторони.Звідси й погрози повністю скасувати санкції проти Росії, припинити обмін розвідувальними даними з Україною та вимкнути Stаrlіnk.Україна також реагує на цей тиск. Зокрема, припинила удари по російських нафтопереробних заводах. Водночас у публічному просторі дедалі частіше звучать розмови про необхідність миру навіть ціною складних компромісів.У виступах Зеленського також зʼявляються натяки на те, що Україна може залишитися без підтримки союзників. Отже, відповідальність за можливі важкі рішення Київ частково покладатиме на партнерів.Попри це, офіційна позиція України поки не змінилася. Максимальним компромісом Київ вважає припинення бойових дій за нинішньою лінією фронту.Проблема в тому, що Путін уже неодноразово відкидав такий варіант. І немає підстав вважати, що цього разу він погодиться без додаткових умов.Що змінилося в переговорахНа цьому тлі Україна підготувала нові пропозиції, які Стів Віткофф передав Путіну.Їхнього повного змісту ми не знаємо. Однак у Кремлі вже заявили, що побачили в українських пропозиціях “нові моменти в підходах”, і погодилися повернутися до тристоронніх переговорів.За словами Зеленського, Путіну запропонували знову обговорити гарантії безпеки для Росії.Фактично це повернення до переговорів, які розпочалися ще у 2021 році після російського ультиматуму Заходу.Тоді Москва вимагала перегляду європейської системи безпеки. Переговори тривали до 24 лютого 2022 року, коли Путін вирішив домагатися своїх цілей військовим шляхом, розраховуючи на швидке захоплення Києва.Тепер питання безпеки всієї Європи може знову стати частиною переговорів щодо завершення війни.Для Росії це можливість повернутися до обговорення вимог, які Кремль висував ще до повномасштабного вторгнення.Для Європи – шанс домовитися про майбутню систему безпеки на континенті. Адже незалежно від того, як завершиться війна, європейським країнам доведеться й надалі жити поруч із Росією.Для України це ще одна можливість спробувати завершити війну дипломатичним шляхом.Чи готовий Путін до реальних переговорівМожна довго припускати, наскільки серйозно Кремль ставиться до нинішнього переговорного процесу. Однак найближча зустріч в Абу-Дабі має дати більше відповідей.Водночас очікувати підписання мирної угоди вже 20 грудня навряд чи варто.Навіть якщо Зеленський, Путін і Трамп зустрінуться особисто, це ще не означатиме, що сторони зможуть домовитися. Не виключено, що замість конкретних рішень ми знову почуємо від Путіна довгу лекцію про історію словʼянських народів.Але дипломатія рідко дає швидкі результати.Одному успішному раунду переговорів можуть передувати десятки невдалих. І навіть вони мають значення, оскільки дозволяють сторонам врахувати попередні помилки та зрозуміти ціну провалених домовленостей.Чому час може працювати проти КремляЯк і раніше, ключове рішення щодо завершення війни залишається за Путіним.Якщо він сподівається використати Трампа для досягнення російських військових і політичних цілей, то нинішній переговорний етап може виявитися для нього останнім таким шансом.Наступного року політична ситуація у США змінюватиметься. Після виборів оновиться склад Конгресу, а американська політика поступово входитиме в новий виборчий цикл.За таких умов у Вашингтона може залишитися значно менше бажання витрачати час на домовленості з Путіним.І, можливо, саме на це розраховують ті, хто все ще вірить у результат нинішніх переговорів.Питання лише в тому, чи готовий Кремль скористатися цією можливістю, чи знову вирішить чекати на вигідніші обставини.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Вікно можливостей для Кремля: чи мають переговори шанс на успіх арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Два сценарія від Путіна: якою буде далі війна
У Росії наразі розглядають два основні сценарії подальших дій, і жоден із них не передбачає деескалації найближчими місяцями. Насамперед усе залежатиме від результатів виборів до Сенату США та того, наскільки сильними залишаться позиції Дональда Трампа.Перший сценарій – Трамп зберігає контроль над Сенатом.У такому разі базовим для Путіна залишається так званий план Дмитрієва. Він передбачає, що США отримають ексклюзивну роль посередника в торгівлі підсанкційними товарами та почнуть тиснути на Євросоюз, щоб той послабив або скасував санкції проти Росії.Натомість Європа має отримати певні гарантії безпеки. Водночас Росія продовжить посилювати удари по Україні та проводити гібридні атаки проти країн ЄС.За цим сценарієм Путін розраховує вийти на результативні переговори в березні-травні.Другий сценарій – Трамп втрачає контроль над Сенатом і стикається із загрозою імпічменту.У такому випадку Кремль може відмовитися від плану Дмитрієва. Натомість Путін зробить ставку на масштабне залякування Європи.У Москві, ймовірно, розраховують, що посилення ударів по Україні, гібридні атаки проти ЄС та зміни політичної ситуації в окремих європейських країнах, насамперед у Франції, послаблять єдність Європи.Мета – розвалити коаліцію країн, які фінансово підтримують Україну, та змусити Євросоюз сісти за стіл переговорів щодо скасування санкцій.І тут Путін також орієнтується на березень-травень. До цього часу ймовірність прямої військової агресії Росії проти однієї з європейських країн залишається низькою.Окремий напрямок – Іран.Паралельно Росія може спробувати розіграти іранську карту та використати свою участь у врегулюванні ситуації навколо Ірану як предмет торгу зі США щодо України.Саме тому Москва намагається активніше долучитися до переговорів щодо Ірану. Однак її головна мета може полягати не стільки у врегулюванні конфлікту, скільки в затягуванні часу.Адже стабілізація ситуації навколо Ірану може призвести до зниження світових цін на нафту, що невигідно Росії. У цьому контексті важливо також стежити за формуванням нового уряду Ізраїлю.Ще одна проблема Кремля – хибне уявлення про позицію США та Китаю.Путін, схоже, переконаний, що Вашингтон і Пекін готові миритися з його методами тиску на Європу.І США, і Китай справді можуть бути зацікавлені в економічно та політично слабшій Європі. Але їм потрібен Євросоюз, із яким можна торгувати та заробляти.Путін же намагається одночасно досягти двох протилежних цілей: отримувати економічну вигоду від ЄС і водночас послаблювати або навіть руйнувати його.Це можна пояснювати бажанням підвищити ставки перед переговорами. Однак вимоги Кремля повернути НАТО до кордонів 1990-х років залишаються неприйнятними для західних країн.Водночас не варто виключати, що європейські держави все ж вестимуть переговори з Росією. У Європі вже замислюються над тим, як виходити з нинішньої ситуації, і питання можливого послаблення санкцій у тому чи іншому форматі також може опинитися на столі переговорів.Головний розрахунок Путіна – слабкість Європи.Кремль виходить із припущення, що європейські країни не зможуть організувати серйозний спротив його ініціативам.Фактично останні пʼять років російська стратегія спирається на переконання, що Москва може діяти майже безкарно. А якщо стикається з опором, то просто бере паузу й чекає, поки обставини зміняться на її користь.Однак така стратегія не враховує багатьох чинників, які можуть вплинути на подальший розвиток подій.Тому, хоча зараз Путін і розраховує на переговори навесні, реальна ситуація може внести суттєві корективи в плани Кремля.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Два сценарія від Путіна: якою буде далі війна арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Пастка в Олешках: окупанти оголосили “розмінування”, підтягуючи техніку для дистанційного мінування
У ніч проти 27 жовтня Україна та РФ запровадили багатоденний режим тиші для евакуації жителів окупованих Олешок. За цей час гуманітарні місії мають отримати доступ до людей, а російська сторона – розмінувати дороги.Президент Володимир Зеленський попередив, що Росія під час евакуації людей з окупованих Олешок може вдатися до провокацій і маніпуляцій. Він нагадав, що згідно з домовленостями в межах гуманітарної операції російська сторона має розмінувати дороги.Зеленський припускає, що Росія може спробувати вивезти евакуйованих жителів на свою територію, створюючи враження, ніби люди самі вирішили виїхати до РФ.Я не виключаю, що росіяни прийдуть до тактики дистанційного мінування місцевості, щоб унеможливити евакуацію цивільного населення. Вже неодноразово фіксували факти підриву мешканців Олешок, коли вони самостійно намагалися вийти із заблокованого міста.Це одна з найбільш серйозних проблем. При чому звинувачувати будуть українську сторону. Дистанційне мінування можуть здійснити за допомогою БПЛА. Крім того, за оперативною інформацією аналітичного відділу ГІ “Права Справа”, на херсонський напрямок перекинуто установку дистанційного мінування “Земледелие”. Інженерна система дистанційного мінування “Земледелие” – це російська реактивна система залпового вогню, призначена для швидкого створення мінних полів на відстані.Система працює за принципом класичного РСЗВ, але замість вибухових снарядів ракети несуть у собі суббоєприпаси, а саме: касети з мінами, які розсипаються у повітрі та мінують задану площу. Інженерна система дистанційного мінування “Земледелие” може встановлювати протипіхотні та протитанкові міни.Головні небезпеки системи полягають у швидкісті мінування. Вона дозволяє за лічені хвилини буквально “засіяти” мінами величезну площу в глибокому тилу або безпосередньо на маршруті руху евакуаційних колон.Ще однією небезпекою інженерної системи дистанційного мінування “Земледелие” є використання так званих “розумних мін”. Зокрема, ПОМ-3, які оснащені електронними підривниками, які реагують на кроки людини і мають програмований час самоліквідації. Росіянам не потрібно фізично виходити на траси чи залучати саперів — система здатна здійснити залп із глибокого тилу. Оскільки міни ПОМ-3 оснащені сейсмічними датчиками, вони реагують на кроки людей чи рух евакуаційних автобусів. Передислокація цієї установки дистанційного мінування, на моє переконання, не є випадковою.Примітно, що російська окупаційна адміністрація оголосила, що транспорт для вивезення людей повністю готовий, проте евакуація безпосередньо в перші дні режиму тиші не розпочалася під приводом того, що “дорогу необхідно зачистити від мін та їхніх уламків”. Російська сторона та колаборанти аргументують затримку виїзду автобусів тим, що шляхи навколо Олешок тривалий час масовано мінувалися протипіхотними мінами. Оскільки узгоджений режим тиші триває обмежений час, окупанти заявили про необхідність термінового інженерного розмінування основних маршрутів.Звертаю увагу, що заяви очільника окупаційної адміністрації Херсонської області Сальдо про “небезпечні мінні шляхи” та підготовку російського транспорту може бути використана окупантами як привід, щоб заблокувати виїзд людей на підконтрольну Україні територію та примусово спрямувати їх углиб РФ.Заяви про тотальне замінування доріг покликані виправдати гуманітарну катастрофу в місті та виставити окупаційні війська “рятівниками”, які нібито за три дні вирішують створену ними ж мінну загрозу.За словами президента України Зеленського, росія буде робити все, щоб розмінувати так, щоб ці люди пішли в бік Росії і залишалися там. “Тобто вони ж не підуть на те, щоб безумовно просто відпустити людей”, – заявив він.Водночас Зеленський сподівається, що частина жителів зможе виїхати на підконтрольну Україні територію, де їм нададуть необхідну допомогу та підтримку.“Головне — розблокувати людей, які там перебувають, щоб вони жили. Бажано, щоб вони змогли досягти своєї цілі й евакуюватися до нас, в Україну, яка їм усе безумовно надасть і підтримає”, – наголосив він.Я не виключаю і можливісті провокації росіян із застосуванням ударних безпілотників. Окупанти можуть використати цей можливий інцидент для звинувачень України. Тобто будуть робити наголос на тому, що це начебто українські БПЛА атакували колони з матеріальною допомогою або евакуаційні колони.Інформування світової спільноти на випередження щодо характеру планів окупантів має унеможливити такі провокації. Як показує практика, у аналітичного відділу ГІ “Права Справа” є позитивний досвід більше десятка зірваних подібних операцій російської сторони. Саме розголос не дає можливість російським спецслужбам проводити подібні криваві провокації.Нагадаю, у межах узгодженої між українською та російською сторонами операції планується забезпечити режим тиші, доставити до Олешок гуманітарний вантаж і гарантувати вільне пересування цивільних мешканців.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Пастка в Олешках: окупанти оголосили “розмінування”, підтягуючи техніку для дистанційного мінування арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Пекельна осінь на Донеччині: чому Слов’янський та Костянтинівський напрямки стали стіною для російської армії
Упродовж минулої доби на фронті було зафіксовано 196 бойових зіткнень.За останню добу на Слов’янському напрямку Сили оборони зупинили три ворожі штурми в районах населених пунктів Озерне, Крива Лука та Миколаївка.План оперативного охоплення Слов’янська з півночі та Краматорська з півдня зазнає краху через нестачу ресурсів у противника та ефективну роботу української артилерії і авіації. Водночас ситуація залишається напруженою. За інформацією з місця подій, в районі Рай-Олександрівки російські війська взяли під контроль Липівський ліс.Липівський ліс має важливе тактичне та оперативне значення для оборони цього сектору Донеччини.Захоплення цієї зони створює передумови для подальших наступальних чи рейдових дій російських військ у напрямку стратегічно важливого каналу Сіверський Донець — Донбас та населеного пункту Оріхуватка.Просування через Липівський ліс є частиною планів ворога з прориву оборонних рубежів з метою виходу до околиць Слов’янська та Краматорська, створюючи загрозу оточення українських позицій.Особливе значення на цій ділянці мають панівні висоти поблизу Рай-Олександрівки. Їхній контроль дозволяє противнику розширювати можливості для коригування вогню артилерії та значно збільшує радіус ефективного застосування розвідувальних і FРV-дронів. Також це можливість вогневого контролю з використанням ствольної та реактивної артилерії. Тому контроль над панівними висотами в районі Рай-Олександрівки відіграватиме ключову роль у подальших діях на Слов’янському напрямку.Намагання зачепитися за лісові масиви та панівні висоти поблизу Рай-Олександрівки коштують загарбникам десятків життів щодня. Оскільки лісосмуги ретельно пристріляні українськими мінометниками та операторами дронів, штурмові підрозділи окупантів опиняються у вогневих мішках. Місто Слов’янськ перебуває приблизно за 12 кілометрів від активної лінії зіткнення.За словами військового експерта Олега Жданова, на Слов’янському напрямку ворог намагається сформувати плацдарм для охоплення Краматорської агломерації, проте українські сили ведуть ефективну маневрену оборону.На Костянтинівському напрямку зафіксовано 22 атаки. Загарбники вели наступальні дії у районі населеного пункту Костянтинівка та у бік Олексієво-Дружківки, Новоселівки, Райського, Новопавлівки, Вільного та Кучерового Яру.Окупанти намагаються обійти місто з флангів і посилюють авіаудари.У районі Костянтинівки російські війська намагаються просуватися з флангів через Часів Яр, а також здійснюють безпосередні штурми українських позицій в самому місті.Генеральний штаб ЗСУ спростував заяви політичного і військового керівництва країни-окупанта про нібито захоплення міста або його оточення — ситуація контрольована, у місті тривають запеклі бої, сили оборони проводять контрдиверсійні заходи та зачистки.Наразі значна частина Костянтинівки перебуває під контролем Сил оборони України. Єдина проблема в тому, що окупанти підтягнули операторів БпЛА практично до лінії бойового зіткнення. Це створює досить серйозну загрозу. Крім того, протягом останніх тижнів російська армія суттєво збільшила кількість ударів керованими авіабомбами. Використовуючи перевагу в повітрі та активізуючи удари авіації, російські війська намагаються створити передумови для подальшого наземного просування.За інформацією колишнього речнка Генерального штабу ЗСУ Владислава Селезньова, противник намагається розхитати українську лінію оборони, використовуючи тактику малих штурмових груп. Проте оборонна архітектура ЗСУ та насиченість дронами змушують ворога втрачати величезну кількість живої сили.Загалом В. Селезньов акцентує, що хоча російське керівництво постійно переносить терміни повної окупації Донецької області, український оборонний вал на напрямку Костянтинівка — Слов’янськ залишається для них вкрай важкою та виснажливою ціллю.Окупаційні війська зазнають надзвичайно високих втрат у живій силі та техніці під час спроб штурмувати оборонні рубежі українських захисників. Оскільки Костянтинівський напрямок є одним із найінтенсивніших за кількістю боїв, саме тут фіксується високий рівень утилізації штурмових підрозділів окупаційної армії.Через щільний вогонь артилерії ЗСУ та активну роботу українських безпілотних систем більшість цих груп ліквідуються ще на підступах до міста Костянтинівка та навколишніх сіл Олексієво-Дружківка, Новоселівка, Миколайпілля.Сили оборони України продовжують стримувати масовані штурми агресора, завдаючи ворогу суттєвих втрат у живій силі та техніці на підступах до ключових логістичних вузлів Донеччини.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Пекельна осінь на Донеччині: чому Слов’янський та Костянтинівський напрямки стали стіною для російської армії арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Брехня російського Генштабу розбилася об Добропілля: що відбувається на найгарячішому напрямку.
За останню добу Генеральний штаб ЗСУ зафіксував 165 бойових зіткнень по всій лінії фронту. Ситуація залишається напруженою, проте Сили оборони продовжують стримувати штурми ворога, завдаючи йому колосальних втрат у живій силі та техніці.
Добропільський напрямок залишається наразі одним із найбільш проблемних для Сил оборони України. На цьому відтинку фронту російські війська мають певні тактичні успіхи. Зокрема, окупанти змогли закріпитися в районі Нового Донбасу та шахти “Білицька”, а в самому Добропіллі продовжують застосовувати тактику інфільтрації малих штурмових груп.
Наразі є інформація щодо просування російських військ у районі населеного пункту Ганнівка, а також у напрямку терикону шахти “Алмазна”.
Варто зауважити, що поблизу терикону проходять логістичні маршрути, якими здійснюється матеріально-технічне забезпечення Сил оборони України в Добропіллі. Крім того, сам терикон є панівною висотою, контроль над якою може створити додаткові загрози для українських підрозділів.
У разі закріплення окупантів ми матимемо досить серйозні проблеми з логістикою. Але, враховуючи попередній досвід і те, що бойові дії ведуть переважно малі штурмові групи з обох боків, тобто задіяна обмежена кількість особового складу, проблему з логістикою певною мірою можна буде вирішити за рахунок наземних роботизованих комплексів.
Звертаю увагу, що Добропілля залишається під контролем Сил оборони України. Натомість всі заяви російського військового командування про захоплення міста є інформаційно-психологічними операціями противника. Мовиться про те, що командувач угруповання військ “Центр” окупаційної армії  Іванаєв свідомо дезінформує Путіна, звітуючи про неіснуючі успіхи та ставить підлеглим нереальні завдання – за будь-яку ціну продемонструвати захоплення українського міста.
За даними начальника штабу батальйону бригади “Буревій” Василя Рима, російські війська застосовують тактику “взяття в кредит” — коли на картах ворога з’являється просування, якого в реальності немає, туди відправляють штурмові групи, більшість з яких не повертається назад.
За інформацією з місця подій, російські війська вийшли на ближні підступи до Добропілля зі сходу, південного сходу та півдня. Водночас росіяни змогли проникнути малими штурмовими групами в південну частину Добропілля, зокрема на територію південніше залізниці, що розділяє місто.
Активну інфільтрацію окупанти здійснюють і в навколишніх населених пунктах. Зокрема, присутність російської піхоти фіксують у районі Чернігівки, Водянського, Новогришиного та Красноподілля.
Росіяни використовують осінні тумани й погіршення погоди для переміщення пішки та на легкій мототехніці. Поодинокі групи, що заходять у місто, оперативно виявляються дронами та знищуються Силами оборони.
За інформацією бійців бригади “Люберти”, поля навколо міста усіяні тілами окупантів — лише на окремих ділянках у кількасот метрів бійці налічують десятки ліквідованих штурмовиків. Наступ дається ворогу надзвичайно високою ціною.
На Шахівському відтинку суміжний населений пункт Золотий Колодязь наразі втрачений. Також фіксується проникнення окупантів у райони північніше від нього в районі населених пунктів Мар’ївка, Петрівка, Новотроїцьке, що створює додатковий тиск на фланги української оборони.
Окупаційні війська намагаються охопити місто з півдня та сходу, щоб перерізати логістичні шляхи на Барвінкове та вийти на Слов’янсько-Краматорську агломерацію з південно-західного напрямку.
За інформацією колишнього речника Генштабу ЗСУ Владислава Селезньова,  Добропілля є ключовим логістичним хабом. Утримання цього напрямку Силами оборони блокує росіянам прямий вихід на велику Слов’янсько-Краматорську агломерацію та захищає комунікації українських підрозділів на сусідніх відтинках фронту.
Селезньов резюмує, що хоча ситуація залишається дуже важкою через чисельну перевагу ворога, українська армія втримує ключові оборонні рубежі й не дозволяє окупантам здійснити стрімкий прорив.
Сили оборони України продовжують утримувати позиції та захищати українську землю.

Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.


Тhе роst Брехня російського Генштабу розбилася об Добропілля: що відбувається на найгарячішому напрямку. арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Дипломатія без права на емоції: чому Україна не може дозволити собі втратити Америку
Україно-американські відносини переживають одну з найскладніших криз за останні роки. І було б помилкою применшувати її масштаби. Адже найбільшу ціну за погіршення стратегічного партнерства зі США платить не Вашингтон і Трамп, а Україна, наші люди, діти й військові.Останні рішення очільника Білого дому щодо послаблення застосування санкційного закону Грема викликають зрозуміле та обґрунтоване розчарування. Замість очікуваного посилення економічного тиску на Росію Кремль отримує додатковий простір для маневру. Особливо небезпечно це виглядає на тлі продовження російського терору проти українських міст й енергетичної інфраструктури.Вважаю, що Трамп робить відчайдушну ставку на стратегію залучення, намагаючись схилити Путіна до припинення війни передусім через домовленості, а не примус. Сама ідея робоча, проте ми вже проходили цей шлях і знаємо, до чого він призвів.Якщо ставка Трампа спрацює, ми можемо отримати припинення вогню на гібридних умовах — без надійних гарантій того, що Росія не відновить бойових дій.Якщо ж провалиться, така стратегія надовго відійде на другий план у міжнародній політиці, а її прихильники отримають показове щеплення. Це стане серйозним аргументом проти спроб інших європейських столиць наслідувати подібний підхід. Зокрема, політичні сили на кшталт “Національного об’єднання” Марін Ле Пен у Франції чи “Альтернативи для Німеччини” втратять один із ключових аргументів на користь політики зближення з Москвою: тезу про те, що з Путіним можна домовитися, не примушуючи його змінювати свою поведінку.Фіаско стратегії залучення дасть аргументи на користь повернення до стратегії тиску — всерйоз і надовго.Зважаючи на складність загального геополітичного контексту, Україна не повинна керуватися емоціями та обуренням сьогоднішнього дня, а має мислити стратегічно.Складні переговори вимагають холодного розрахунку, вміння слухати, розуміння мотивації співрозмовника та здатності бачити наслідки на багато кроків уперед. Що складніший партнер, то вищими мають бути вимоги до професіоналізму української дипломатії. Не всі думки, навіть справедливі, потрібно висловлювати публічно. Особливо коли це може закрити канали переговорів або нашкодити конкретним оборонним домовленостям.Не слід плутати дипломатичну стриманість із політичною слабкістю. Ми можемо залишатися принциповими щодо наших національних інтересів і водночас уникати непотрібної конфронтації.Маємо усвідомлювати, що, попри масштабну підтримку європейських партнерів, Європа поки не здатна повністю замінити американські спроможності у сфері протиповітряної оборони, розвідки, військових технологій і критично важливих озброєнь. Відтак збереження стратегічних відносин зі США — це не питання політичних симпатій. Це питання національної безпеки та збереження людських життів.Саме тому мене непокоїть небезпечна тенденція до персоналізації відносин із Вашингтоном. Складається враження, що замість кропіткої дипломатичної роботи ми дедалі частіше ризикуємо опинитися в логіці особистого політичного протистояння. Демонізація Трампа, як і створення негативного образу Сполучених Штатів загалом, працює проти українських національних інтересів.Подібний підхід уже завдав шкоди нашим відносинам з окремими європейськими партнерами. Але переносити його на США було б стратегічною помилкою зовсім іншого масштабу.Трамп — це не Орбан. А США — не та держава, підтримкою якої Україна може дозволити собі знехтувати.Не менш небезпечно пов’язувати перспективи українсько-американських відносин із результатами майбутніх проміжних виборів до Конгресу. Незалежно від їхнього результату президентом США залишатиметься Дональд Трамп. Навіть якщо демократи здобудуть більшість в одній або обох палатах Конгресу, ключові зовнішньополітичні рішення й надалі значною мірою залежатимуть від Білого дому. Тому розрахунок на його політичне ослаблення замість пошуку порозуміння з чинною адміністрацією є вкрай ризикованим.Водночас двопартійна підтримка України в Конгресі залишається надзвичайно важливим ресурсом. Попри рішення Білого дому, реакція американських законодавців засвідчила, що Україна зберігає підтримку серед обох партій. Наше завдання — зберегти Україну як спільний стратегічний інтерес американських партій. Не можна перетворювати підтримку України на питання партійного протистояння всередині США.

Що робити?

По-перше, відновлювати повноцінний стратегічний діалог із Білим домом, системно працювати з обома партіями в Конгресі та забезпечувати безперервну практичну взаємодію між оборонними й безпековими відомствами.У відносинах зі Сполученими Штатами потрібно повернутися до системної, інституційної дипломатії, яка не зводиться до телефонних розмов і особистих зустрічей президентів. Колись між Україною і США діяла ціла мережа робочих механізмів, зокрема Комісія стратегічного партнерства, її профільні робочі групи та інші двосторонні формати.2018 року, наприклад, у межах Комісії створили робочі групи з питань безпеки та протидії російській агресії, верховенства права й гуманітарних питань, економіки та енергетики. А 2021 року сторони домовилися відновити роботу Комісії та посилити її роль.Де сьогодні ці механізми? Чому ми не використовуємо їх на повну силу?Час нарешті призначити посла України в США. Як професіонал не сприймаю аргументів, що нібито варто почекати виборів і далі визначатися з кандидатурою посла. Україні потрібні постійні канали взаємодії з Державним департаментом, Конгресом, Пентагоном, Міністерством фінансів й іншими американськими інституціями.Потрібно регулярно обговорювати санкційну політику, військову допомогу, спільне оборонне виробництво, енергетичну безпеку та довгострокові гарантії для України. Не можна, щоб стратегічне партнерство двох держав залежало виключно від настроїв, політичних заяв чи домовленостей на найвищому рівні. Особистий діалог президентів важливий, але він має спиратися на системну роботу міністерств, парламентів, розвідок, експертів, профільних установ, аналітичних центрів, громадянського суспільства, медіа та діаспори.По-друге, рішення Трампа створює додаткову відповідальність для Євросоюзу. Якщо поступки агресору почнуть сприйматися як інструмент розв’язання економічних проблем, це створить небезпечний прецедент для європейських популістів і політичних сил, орієнтованих на Москву.ЄС необхідно зберегти санкції, посилити боротьбу з їх обходом, використати «заморожені» російські активи на користь України та нарощувати власне оборонне виробництво. Справедливий і тривалий мир можливий лише тоді, коли ціна продовження війни для Путіна стане вищою за ціну її припинення.Європа має продемонструвати стратегічну зрілість і не допустити, щоб економічні труднощі чи витівки Трампа стали виправданням для умиротворення агресора. Нам потрібна сильніша Європа разом зі Сполученими Штатами, а не Європа замість Сполучених Штатів.Нарешті настав час переконувати Вашингтон відмовитися від традиційної логіки дозованої підтримки України — допомагати настільки, щоб вона не програла, але недостатньо, щоб забезпечити стратегічний успіх. На мою думку, у цьому полягає одна з фундаментальних проблем наших відносин зі США.Американська допомога була й залишається критично важливою. Але її масштаби та обмеження не завжди відповідали реальним потребам України. Завдання нашої дипломатії — змінювати ці розрахунки, доводячи, що перемога України та поразка путінських агресивних планів відповідають довгостроковим інтересам самих Сполучених Штатів.У цьому контексті хотілося б поцікавитися станом реалізації проривної та історичної «угоди про копалини» та її потенціалом для оздоровлення українсько-американських відносин у цих складних умовах.Сьогодні Україні потрібно зчепити зуби, вгамувати емоції та продемонструвати максимум дипломатичного професіоналізму.Ми маємо боротися не з американським президентом, а за американську підтримку України. Президенти змінюються, а життєво важливе партнерство між нашими народами залишається.У цей вирішальний момент Євросоюз має зберегти санкції, Конгрес — двопартійну підтримку, а українська дипломатія — діалог із Білим домом і ефективну трансатлантичну координацію.Адже головний критерій ефективності нашої дипломатії — не кількість гучних заяв і оплесків, а здатність захистити українські міста достатніми засобами ППО, отримати надійну розвідувальну інформацію для наших воїнів, зберегти людські життя та рухатися до справедливого і сталого миру.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Дипломатія без права на емоції: чому Україна не може дозволити собі втратити Америку арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Нелогічна логіка Дональда Трампа
Джерело: Fасеbоооk-сторінка автора.Все, що ми зараз бачимо може бути стратегічним хаосом. І все ж, в цьому хаосі можна виділити ряд відносно логічних ланцюжків, які навряд чи були стратегією спочатку, але зараз можуть перетворитися на таку собі не зовсім логічну, але стратегіюВійна в Ірані (а все починається саме з неї) передбачала, в розумінні США, що вбивство Хаменеі та верхівки Ірану призведе до повторення венесуельського сценарію. Режим мав упасти, а США мали почати контролювати іранські нафту та газ і поставили б Китай в надскладну ситуацію залежності від контролю США не лише за світовою нафтою (нагадаю, тоді ж були введені санкції проти Роснєфті та Лукойла), але це також означало б, що США практично одноосібно мають контроль над Орумузом, Панамським та Суецьким каналами з усіма відповідними наслідками для китайської торгівлі.Де-факто, поразка США на цьому етапі війни з Іраном ставить хрест на цій логіці дій США і одночасно блокує великі обсяги нафти Перської затоки, штовхаючи нафтові ціни вгору.В світі є три крупних виробника вуглеводнів – США, Росія та країни Перської затоки. Коли всі троє працюють на повну потужність, ціни на енергоносії падають (є їхній надлишок). Виключення (обмеження) двох гравців, робить ціни космічними і веде до зменшення споживання нафти. Виключення (обмеження) одного з гравців дозволяє тримати ціни на високому, але не критичному рівні.Зараз склалася така ситуація, що випустити нафту Близького Сходу США не можуть (читай п.1). Тому, схоже, виникла ідея повернутися до першого драфту плану Дмітрієва річної давнини. Суть цього плану тоді була наступна: Росія надає США право стати таким собі посередника в торгівлі підсанкційними товарами в ЄС і не тільки. Плюс запускає США в якісь проекти на Півночі.В обмін на це США добиваються зняття санкцій з РФ від ЄС (контрольний пакет санкцій, попри все, належить саме Європі). В обмін на це Трамп має надати Європі гарантії безпеки.З точки зору США, суть цієї комбінації, як можна про це судити, зводиться до кількох речей:
    США допомагають Росії і Росія вистрибує з китайської технологічної і фінансової залежності;Європейці змушені будуть залишатися в фарватері США, як головного гаранта безпеки;ЄС навіть в теорії не зможе балансувати між США і КНР.
Весь цей план красивий на папері, але, звичайно ж зіткнеться з рядом труднощів при виконанні. Сучасний світ керується не лише економічною і геополітичною логікою, в ньому – дуже велика частка всього того, що Трамп і Путін не розуміють (демократія, права людини, горизонтальні зв’язки, суб’єктність мас, технології, мораль…). Тому цей план точно матиме проблеми з виконанням. Особливо в США.Маю ще раз повторити те, що писав раніше: Європа буде чекати результатів виборів в сенат. Росіяни вважають, що у них ситуація він-він. Вийде – добре. Не вийде, є довге вікно можливостей для майже безкарних ударів по українській економіці. Україна ж прийняла рішення також чекати третього листопада. Але ми маємо памʼятати 3.11.2026 – це умовна дата. Бо до першого засідання сенату пройде майже два місяці. І Трамп явно не готовий зупиняти свою активність.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Нелогічна логіка Дональда Трампа арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Тримають фронт без підкріплення: про що змушує замислитися трагедія на Харківщині
Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
Слідчі СБУ вручили підозру солдату 1009-го мотострілецького полку 68-ї дивізії ЗС РФ Леоніду Рижикову, який 13 жовтня вбив 5 українських воїнів, 1 мирного мешканця та намагався заховатись у Харкові. Обставини цього злочину варті уваги, моя рота також діє саме у цьому районі.
Згідно з прес-релізом СБУ, напад на бійців здійснив російський солдат штурмової роти 1009-го мотострілецького полку ЗС РФ. Зі слів вбивці, він разом з ще одним солдатом був направлений на штурм українських позицій в районі села Стариця, у лісі почався вогневий контакт, напарник здався у полон. Але Рижиков пішов далі сам. Йому вдалось непоміченим обійти позиції 72-ї бригади уникаючи бою, і вийти у наш глибокий тил, він пройшов по прямій не менше 25 км. Рижиков не мав спеціальної військової підготовки та не був диверсантом, це колишній російський зек, достатньо здоровий та молодий, у віці 36 років, якого примусили укласти контракт у російській тюрмі, де він відбував 8-річне покарання за завдання тяжких тілесних ушкоджень та крадіжку.
13 жовтня вбивця зустрів біля ставка на території Липцівської громади 60-ти річного місцевого мешканця, який рибалив. Рижиков одразу його вбив.
Далі він вийшов до села Михайлівка, де біля 16.00 безперешкодно зайшов у найближчий будинок. У будинку на першому поверсі відпочивали 5 бійців 72-ї бригади. Рижиков застрелив чотирьох на першому поверсі та п’ятого на сходах на другий поверх.
Бійці 72-ї бригади почули постріли та поспішили на допомогу, але вбивця швидко покинув місце злочину. Він сховав автомат, і вирішив заховатись у Харкові, сподіваючись видати себе за людину, яка втратила документи.
Одразу після встановлення обставин нападу командування корпусу “Хартія” розпочало пошукову операцію. Шлях були перекриті, виставлені блок-пости, патрулі, дрони піднялись у повітря. В результаті оператори 72-ї бригади знайшли підозрілу людину, яка рухалась не у бік фронту, а у бік Харкова, і яка перетнула автотрасу біля села Циркуни. Воїни 1-го батальйону 13-ї бригади “Хартія” провели зачистку району, і впіймали вбивцю.
Що сказати про причини?
Передумови для цієї трагедії склались вже давно. Російські штурмові групи намагаються пройти кожного дня, кожного дня їх вбивають, але одному з них вдалось пройти.
Багато часу славетна 72-га механізована бригада веде важкі бої, але не отримує суттєвого поповнення. Люди знаходяться на позиціях місяцями, перевтомлюються, людей не вистачає, і зовсім не дивно, що на одній з ділянок ворожому солдату вдалось знайти шпарину та пройти крізь бойові порядки.
Усі загиблі у будинку були гідними досвідченими бійцями, які працювали майже безперервно, тому що поповнення їм смугу не виділяють. Тому нічого дивного, що вдень у будинку достатньо далеко від передової люди спали.
Сподіваюсь, ця трагедія отримає належну реакцію головнокомандувача ЗСУ М.Драпатого.
У нас прийнято давати більше поповнення та резервів на ті ділянки, де оборона провалюється та усе сиплеться. А там, де люди докладають усіх сил, щоб не відступати, щоб триматись, там вважають, що нічого важкого не відбувається, можна і не поповнювати, аж поки не починає сипатись і там. Ось до яких гірких наслідків призводить такий підхід.
Сподіваюсь, вбивця Рижиков ні на які обміни не потрапить. А за загибель товаришів українці відплатять 1009-му полку у стократному розмірі, там вже тричі повністю обнулявся склад штурмових груп, але ворог продовжує поповнюватись та наступати.
Це також і важливий урок – у прифронтовій зоні треба завжди розуміти та діяти так, що ворог може бути поруч.
Вічна слава та пам’ять загиблим українським героям.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.
Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Тримають фронт без підкріплення: про що змушує замислитися трагедія на Харківщині арреаrеd fіrst оn Прямий.
Прямий канал on prm.ua
Перед виборами Трамп пішов ва-банк: що робити Україні
Джерело: Fасеbооk-сторінка автора.Трамп безумовно перетнув червону лінію у відношенні до України. Від самого початку свого другого президентства він (на відміну від Байдена) оголосив себе не союзником у боротьбі з агресією кремля, а арбітром для припинення війни.Після цього ідеологи трампівської МАGА хотіли втягнути росію в американські економічні проекти з рос ресурсами, щоб відірвати РФ від Китаю.Трамп же бачив у цьому геополітичному сценарії гігантський бізнес проект своєї сімʼї. Всі ці роки Віткоф і Кушнер невтомно працювали над трюком по перетворенню рос газу і нафти в американську.Все було давно обговорено: і нафтогазопроводи, і російські НПЗ у Європі, і нові свердловини в тундрі. Заважала війна.І от перед американськими виборами Трамп пішов ва-банк.Рішення про зняття заборони на торгівлю рос дизелем звичайно не вплине на ціни. Трамп це розуміє, але старається продати своїм прихильникам ілюзію знайденого рішення.Проте головним є скасування принципу: ніяких послаблень агресору ДО припинення вогню.Тепер Трамп торгує з путіним ПІД ЧАС ескалації ракетних ударів по мирному населенню та комунальній інфраструктурі наших міст.Але і це ще не все. Жадоба зверхприбутків вже і негайно привела Трампа до саботажу передачі нам інформації раннього сповіщення і паралічу наших дронів ( в тч перехоплювачів) із старлінками на борту.Логіка зрозуміла, вона чесно сформульована російського класиком у байці про вовка і козеня: “ты виноват уж тем, что хочется мне кушать”.Трамп вніс правку: не мнє, а нам. Це зрада. Зрада і України, і ролі США по захисту демократії у світі. Такі ганебні дії вже були в історії Америки. Південний Вʼєтнам. Афганістан. Ірак.Але жодних змін у оборонних зобовязаннях США в Південній Кореї, Японії, Ізраілі.Кидають лише слабких, корумпованих, некомпетентних. В битві двох істеричних нарцисів завжди перемагає той, у кого сильніша команди і більше ресурсів.Трамп, попри обвал рейтингів, не втратив команди і має в розпорядженні найсильнішу державну машину світу.Зеленський продовжує хаос замість державного управління, корупція вбиває всі зусилля українців і наших союзників.Як стати сильнішими – очевидно.Давно час призначити важковаговика посла України в США і відновити ДВОПАРТІЙНУ підтримку України.Час відігнати ненажерливих слуг від військового бюджету і покарати винних у відсутності засобів протидії реактивним дронам ворога.Пора продемонструвати можливості укр морських дронів проти тіньового флоту росії. За кожен удар по цивільним обʼєктам – удар по рос коритам.Треба припинити ігри слуг проти Антикорупційної стратегії. На кону – довіра і гроші ЄС.Необхідно покласти край зведенню політичних рахунків з місцевим самоврядуванням, перекладанням на них провалів центральної влади.І головне. Президент має не право, а обовʼязок пояснити Армії та суспільству свій план завершення війни.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
    Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Перед виборами Трамп пішов ва-банк: що робити Україні арреаrеd fіrst оn Прямий.
Sign up, for leave a comments and likes
About news channel
  • Дізнайтеся першими про останні новини дня з Прямим каналом. 100% Свіжі новини. Новини Прямого каналу з сайту prm.ua

    All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.

    Responsible: editorial office of the site prm.ua.

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules

Back to authorization