T4

У листопаді 2023 року на горі Кимсонсан у південнокорейському місті Наджу робітники прочісували схил металошукачем – стандартна процедура перед будівництвом гірської стежки. Замість залізного мотлоху чи нерозірваного снаряда прилад відгукнувся на невеликий бронзовий предмет. Те, що витягли з землі, виявилося не просто металом, а найдавнішою збереженою вогнепальною зброєю Кореї. Повідомляє Т4 з посиланням на аrсhаеоlоgymаg.соm.
Зброя отримала назву Нwаngjа Нwаtоng. Це невелика бронзова “вогнепальна труба” – так перекладається слово hwаtоng. Такі пристрої стріляли стрілами або дробом і давали значно більшу дальність та силу, ніж звичайний лук. Довжина знахідки – 23,75 сантиметра, діаметр каналу ствола – 1,66 сантиметра, вага – 1 032 грами. Три роки фахівці Національного науково-дослідного інституту культурної спадщини Наджу вивчали метал, форму, напис і дату виготовлення.
І ось що цікаво: написи на зброї виявилися своєрідним паспортом виробу. На Нwаngjа Нwаtоng викарбувано 28 ієрогліфів – 27 у шести стовпцях на втулці ствола і ще один біля дульного зрізу. Там зазначено рік і місяць виготовлення, назву зброї, її вагу, чиновника, який наглядав за виробництвом, і навіть ім’я майстра. Головний напис повідомляє: зброю виготовлено у дванадцятий місяць року Чонса, вага – один кин і 14 нян, наглядав чиновник Нокса Ан Хю-бо, а зробив майстер на ім’я Сок.
Чому дату виготовлення довелося звузити до двох років
Тут є нюанс, який робить цю знахідку особливо цікавою для істориків. Позначення “Чонса” у традиційному східноазійському шістдесятирічному календарі повторюється кожні 60 років. Тобто зброю могли виготовити або 1377 року, або 1437-го – і жодних проміжних варіантів.
Різниця між цими датами – це різниця між двома епохами. 1377 рік – це кінець династії Корьо, час правління короля У, коли військовий чиновник Чхве Му-сон заснував Нwаtоng Dоgаm – агентство з виробництва порохової зброї. Якщо Нwаngjа Нwаtоng справді такий давній, то він належить до найперших збережених зразків державного виробництва вогнепальної зброї в Кореї.
Якщо ж правильна дата – 1437 рік, то це доба короля Седжона Великого з ранньої династії Чосон, коли вогнепальна зброя зазнавала серйозних змін. У 1445 році, за кілька років після цієї позначки, конструкції стандартизували. Тобто зброя могла б стояти на порозі технологічного стрибка.
Аналіз металу схиляє чашу терезів у бік ранньої дати. Бронзу відливали з міді, олова та свинцю, причому вміст олова тримали нижче 10% – це забезпечувало стволу достатню пластичність, щоб витримувати вибуховий внутрішній тиск. Мікроскопічний аналіз виявив залишкові домішки сірки, кремнію та срібла – сліди процесу рафінування. Ці деталі підтверджують традиційні методи бронзового лиття й узгоджуються з ранньою датою, вказаною в написі.
Що показало комп’ютерне сканування ствола
КТ-сканування додало ще один вагомий аргумент. Всередині зброї порохова камера має округлу форму. У пізніших зразків часів Седжона застосовували дерев’яні пижі, які передавали більше сили пороху в снаряд. Округла камера вказує на ранішу, простішу стадію інженерії вогнепальної зброї – коли майстри ще не навчилися ефективно використовувати енергію вибуху.
Порівняння з іншими знахідками робить відкриття ще виразнішим. Раніше найдавнішою національно визнаною корейською вогнепальною зброєю з надійно зафіксованим роком виготовлення вважався Сhеоnjа Сhоngtоng 1555 року. Нwаngjа Нwаtоng старший за нього на 118 або 178 років залежно від того, яку з двох дат зрештою визнають правильною.
Назва теж не випадкова. “Нwаngjа” означає “жовтий символ” і належить до системи, де зброю називали за порядком ієрогліфів у класичному творі “Тисяча символів”. А “нокса” – це посада чиновника, який відповідав за виробництво. Таке іменування показує, наскільки впорядкованою була тогочасна зброярська справа.
Чому ця знахідка має особливу цінність для науки
Фізичних зразків вогнепальної зброї часів пізнього Корьо та раннього Чосон збереглося обмаль. Нwаngjа Нwаtоng – рідкісний вцілілий екземпляр, до того ж із двома рідкісними бонусами. По-перше, дослідники точно знають, де його знайшли – на конкретному схилі конкретної гори. По-друге, напис прив’язує зброю до конкретного періоду і називає імена як виробника, так і наглядача. Для археології це майже розкіш: зазвичай стародавні артефакти знаходять без жодного контексту.
На практиці це означає, що історики отримали не просто музейний експонат, а точку відліку. Вони можуть порівнювати конструкцію, склад металу й технологію лиття з іншими знахідками та письмовими джерелами. Дослідники з Наджу вже планують подальші дослідження, щоб точніше визначити дату виробництва, а також експерименти – щоб з’ясувати, як саме цю зброю виготовляли та використовували.
Побачити Нwаngjа Нwаtоng на власні очі можна буде в Національному палацовому музеї Кореї в Сеулі – з 23 вересня по 22 листопада 2026 року він стане частиною спеціальної виставки новознайдених артефактів.
Часті питання
Що таке Нwаngjа Нwаtоng?
Це невелика бронзова вогнепальна зброя, знайдена 2023 року на горі Кимсонсан у Наджу, Південна Корея. Вона стріляла стрілами або дробом. Довжина – 23,75 см, вага – 1 032 грами. Її визнали найдавнішою збереженою вогнепальною зброєю Кореї.
Коли виготовили цю зброю?
Точно невідомо – напис вказує на рік Чонса, який за шістдесятирічним календарем відповідає або 1377, або 1437 року. Аналіз металу й округла порохова камера вказують на ранішу дату.
Чим вона важлива для історії?
Це рідкісний фізичний зразок корейської вогнепальної зброї часів пізнього Корьо або раннього Чосон. Зброя старша за Сhеоnjа Сhоngtоng 1555 року на 118 або 178 років і має напис із датою, вагою та іменами майстра й наглядача.
Де можна побачити знахідку?
У Національному палацовому музеї Кореї в Сеулі з 23 вересня по 22 листопада 2026 року – в межах спеціальної виставки новознайдених артефактів.
Що це означає на практиці
Історія Нwаngjа Нwаtоng – гарний приклад того, як звичайна перевірка місцевості перед будівництвом перетворюється на наукову сенсацію. Один бронзовий предмет вагою трохи більше кілограма здатен переписати уявлення про те, коли саме в Кореї почали масово відливати вогнепальну зброю. І поки дослідники сперечаються між 1377 і 1437 роком, сам факт залишається незмінним: технології лиття, які використовували майстри, були складнішими й продуманішими, ніж прийнято думати. То, можливо, наступна знахідка на якомусь гірському схилі вже чекає на свій металошукач?