T4

Цьогоріч над Антарктидою відбувається щось дивне. Наша планета має захисний екран, озоновий шар, який фільтрує шкідливе ультрафіолетове випромінювання Сонця. І багато років ми думали, що діра в ньому повільно, але впевнено затягується завдяки спільним зусиллям людства. Проте, у вересні 2026 року світ з подивом спостерігав, як антарктична озонова діра несподівано розрослася до величезних розмірів, поставивши під сумнів надію на швидке відновлення. За даними NАSА Оzоnе Wаtсh, 18 вересня 2026 року її площа сягнула 27,04 мільйона квадратних кілометрів – це сьома за величиною діра з початку супутникових спостережень у 1979 році і найбільша за останнє десятиліття, починаючи з 2015 року. То чому ж озоновий шар, який мав би загоюватися, цьогоріч демонструє таку несподівану поведінку? Повідомляє Т4 з посиланням на lіvеsсіеnсе.соm.
Несподіваний гігант 2026 року: цифри та масштаби
Щоб краще зрозуміти масштаб проблеми, погляньмо на хроніку подій цьогоріч. До кінця серпня 2026 року антарктична озонова діра вже покривала 15 мільйонів квадратних кілометрів – це було дещо раніше, ніж у середньому. Далі, на початку вересня, вона зробила різкий ривок, і вже 12 вересня її площа становила близько 25 мільйонів квадратних кілометрів, що майже на 5 мільйонів більше за середній показник для цього періоду. Кульмінація настала 20 вересня, коли діра досягла свого піку – 27,4 мільйона квадратних кілометрів. Це стало другим за величиною показником для цієї пори року за всю історію спостережень, поступаючись лише жовтню 2015 року, коли вона була трохи більшою – 27,9 мільйона квадратних кілометрів. Для порівняння, найбільша зафіксована площа озонової діри була 9 вересня 2006 року і становила 29,6 мільйона квадратних кілометрів. Варто зазначити, що площа озонової діри розраховується як регіон, де концентрація озону падає нижче 220 одиниць Добсона – це така міра кількості молекул озону у вертикальному стовпчику атмосфери. Попри величезну площу, інші показники, як-от мінімальне значення озонового стовпа, на початку вересня залишалися близькими до середніх. Це свідчить про те, що озон не настільки “тонкий” всередині діри, як у деякі попередні роки.
Фото: lіvеsсіеnсе.соm
Чому це відбувається? Головний винуватець – Полярний вихор
Науковці мають цілком логічне пояснення цьогорічного зростання: екстремально низькі температури в стратосфері. І тут на сцену виходить ключовий гравець – полярний вихор. Це така потужна стіна вітру, що кружляє навколо Антарктиди та Південного океану протягом зими, немов величезна невидима чаша, яка утримує холодне повітря над континентом. У вересні 2026 року температури на висоті 20-30 кілометрів над Антарктикою були одними з найнижчих за всю історію спостережень, входячи до 10% найбільш холодних періодів. Саме цей надзвичайно сильний полярний вихор і створив умови для аномального зростання діри. Він сприяв утриманню холодного повітря та озоноруйнівних речовин над континентом, що прискорило виснаження озонового шару.
Тут є нюанс: озонова діра над Антарктидою розширюється щороку протягом південної півкулі зими та весни. Це відбувається тоді, коли в стратосфері ще панують морози (нижче -78 градусів Цельсія), а сонячне світло, після місяців темряви, вперше освітлює крижаний континент. Холодні умови сприяють утворенню високогірних хмар, крижані поверхні яких перетворюють неактивний хлор на його озоноруйнівну форму. Саме хлорфторвуглеці (СFСs) – ті хімічні речовини, які активно використовували у промисловості з 1930-х до кінця 1980-х років, і спричинили підвищення концентрації хлору в стратосфері. Хоча Монреальський протокол 1989 року заборонив їх використання, ці “довгожителі” мають час життя в атмосфері 50-100 років, тому повне відновлення озонового шару може тривати ще десятиліття. Дослідження показали, що науковці не виявили збільшення кількості реактивного хлору в стратосфері, що свідчить про природну варіативність, а не про нове глобальне забруднення.
Що далі? Відновлення під питанням чи новий тренд?
Отже, чи варто бити на сполох? Експерти, як-от фізик Ханна Кессеніч з Університету Отаго (Нова Зеландія) та професор хімії Сьюзан Соломон з МІТ, сходяться на думці, що цьогорічна велика озонова діра, ймовірно, є продуктом природної мінливості атмосферної динаміки. Вони підкреслюють: “Ми очікуємо злетів і падінь у розмірі діри з року в рік. Один або кілька років більших чи менших дір нічого не говорять нам про втрату чи відновлення озону; це просто мінливість. Ми повинні дивитися на довгострокові тенденції, і ці показники продовжують говорити нам, що озонова діра повільно відновлюється, як і очікувалося.”
Проте, є й інша сторона медалі. Ханна Кессеніч припускає, що ми, можливо, спостерігаємо перехід до нового довгострокового тренду, коли великі озонові діри зберігаються до пізньої весни. Глобальні атмосферні динаміки, не пов’язані безпосередньо з СFСs, можуть робити такі довготривалі діри більш імовірними. І ось що цікаво: існує припущення, що зміна клімату може з часом посилювати антарктичний полярний вихор, що призведе до ще холодніших температур у стратосфері та більших втрат озону навесні.
Крім того, є і інші фактори, які впливають на швидкість відновлення. Наприклад, модельні симуляції показують, що вплив виверження вулкана Хунга-Тонга-Хунга-Хаапай у січні 2022 року на концентрацію водяної пари та озону в стратосфері зберігатиметься і після 2026 року, хоча до 2027 року його вплив, як очікується, стане статистично незначущим. А ще, дослідження, опубліковане у квітні 2026 року, виявило, що хімічні речовини, дозволені для промислового використання як “сировина” за Монреальським протоколом, витікають в атмосферу вищими темпами, ніж очікувалося. Це може затримати відновлення озонового шару до семи років. До речі, вчені припускають, що перші ознаки виснаження озонового шару з’явилися ще в 1957 році, задовго до офіційного відкриття антарктичної діри, переважно у верхній стратосфері тропіків через тетрахлорметан, а не лише СFСs.
FАQ
Що таке озонова діра і чому вона важлива?
Озонова діра – це ділянка стратосфери (приблизно 10-50 км над Землею), де концентрація озону (О₃) значно знижена. Озоновий шар діє як природний фільтр, поглинаючи більшу частину шкідливого ультрафіолетового (УФ) випромінювання Сонця. Без нього УФ-промені спричиняли б збільшення випадків раку шкіри, катаракти та шкодили б рослинам і морському життю.
Чому озонова діра найбільша над Антарктидою?
Це пов’язано з унікальними кліматичними умовами Антарктиди. Над континентом формується сильний полярний вихор, який взимку ізолює маси холодного повітря. У цій крижаній атмосфері утворюються полярні стратосферні хмари, на поверхні яких хлорфторвуглеці (СFСs) перетворюються на активні форми хлору, що руйнують озон, коли з’являється сонячне світло навесні.
Чи є зв’язок між зміною клімату та озоновою дірою?
Прямий зв’язок складний. Хоча зміна клімату не є основною причиною озонової діри (це СFСs), вона може опосередковано впливати на неї. Деякі дослідження припускають, що глобальне потепління може призвести до охолодження стратосфери над Антарктидою, що може посилити полярний вихор і, як наслідок, сприяти утворенню більших і довговічніших озонових дір.
Коли озоновий шар повністю відновиться?
Завдяки Монреальському протоколу, озоновий шар повільно відновлюється. Прогнози свідчать, що він може повністю відновитися до рівня 1980-х років у середніх широтах до 2040 року, над Арктикою до 2045 року та над Антарктидою приблизно до 2066 року. Однак на це впливають такі фактори, як природна мінливість, виверження вулканів та витік заборонених хімікатів.
Підсумовуючи, хоча цьогорічна антарктична озонова діра й змусила багатьох здивовано підняти брову, довгострокові тенденції все ще дають надію на відновлення. Природа має свої цикли, і клімат Антарктиди може бути непередбачуваним. Проте, історія з СFСs показує, як людська діяльність може мати колосальний вплив на планету. І саме тому нам так важливо продовжувати дослідження, контролювати викиди та адаптуватися до нових викликів. Чи зможемо ми зберегти цей захисний екран Землі для майбутніх поколінь, чи ж продовжимо дивуватися несподіваним велетням над Антарктидою? Час покаже.