T4

Наприкінці жовтня 2026 року українські військові зіткнулися з неприємним сюрпризом: термінали Stаrshіеld, що забезпечували зв’язок під час бойових операцій, раптом почали відключатися. Причиною стало одностороннє обмеження швидкості у 160 км/год, яке запровадила компанія SрасеХ. Як наслідок, чимало дронів, що перевищували цей ліміт, просто втрачали зв’язок і падали з неба. Ця ситуація, м’яко кажучи, стала дзвіночком. Дуже гучним дзвіночком. І відповідь не забарилася: Україна активізувала кроки до створення власної суверенної супутникової мережі. Повідомляє Т4 з посиланням на sрасе.соm.
Чому Україні потрібна суверенна супутникова мережа?
Уявіть собі: ви покладаєтеся на щось критично важливе, а хтось інший може будь-коли натиснути “стоп”. Саме така історія сталася з Україною та деякими сервісами супутникового зв’язку. Хоча Stаrlіnk і його військовий аналог Stаrshіеld від SрасеХ відіграли колосальну роль у підтримці оборони країни з лютого 2022 року, їхня залежність від зовнішнього контролю виявилася вкрай ризикованою. На практиці це означає, що термінали, які використовують військові, можуть бути вимкнені або обмежені без прямого узгодження з Україною. Це як взяти на прокат автомобіль і дізнатися, що власник може дистанційно заглушити його мотор прямо посеред траси. Нещодавні події 14 жовтня 2026 року, коли Stаrshіеld запровадив обмеження швидкості, лише підкреслили цю вразливість.
Україна будує суверенну супутникову мережу після проблем зі Stаrshіеld. Фото: sрасе.соm
Крім того, є ще один аспект безпеки, який змушує Україну діяти. У жовтні 2026 року російський військовий супутник “Космос-2612” здійснив низку небезпечних маневрів, наблизившись до супутника ІСЕYЕ-Х36 на відстань до 26 метрів. ІСЕYЕ-Х36 надає Україні цінні розвідувальні дані, і такий “візит” – це не просто цікавість. Це пряма загроза, демонстрація можливості перешкодити роботі чи навіть вивести з ладу важливий розвідувальний апарат. Усі ці події яскраво показують, що лише повний контроль над усіма елементами – від самих супутників на орбіті до наземних станцій і терміналів користувачів – може гарантувати надійність і безпеку зв’язку. Саме це і є суверенітет.
Фінський вектор: Nоkіа та ІСЕYЕ як стратегічні партнери
Україна робить ставку на досвідчених гравців. 22 жовтня 2026 року, під час візиту прем’єр-міністра Фінляндії Петтері Орпо до Києва, Міністерство оборони України підписало лист про наміри з двома фінськими гігантами – телекомунікаційним лідером Nоkіа та виробником супутників ІСЕYЕ. Ця подія не була ізольованою; загалом Україна та Фінляндія підписали сім документів на суму 300 мільйонів євро, що свідчить про глибоке та системне співробітництво.
Партнерство між ІСЕYЕ та Nоkіа почало формуватися раніше. На початку жовтня 2026 року вони вже оголосили про спільну розробку захищених, суверенних та високопродуктивних систем супутникового зв’язку на низькій навколоземній орбіті (LЕО) для потреб урядів. Що це означає? Супутники на LЕО, тобто на низькій орбіті, розташовані значно ближче до Землі, ніж традиційні геостаціонарні апарати, що забезпечує мінімальну затримку сигналу і дозволяє передавати величезні обсяги даних.
ІСЕYЕ, до речі, вже давно є цінним союзником України. Їхні радарні супутники здатні “бачити” крізь хмари та вночі, надаючи українським силам розвідувальні дані з 2022 року, що є критично важливим для планування операцій. З Nоkіа ж Україна отримає експертизу в розробці надійних телекомунікаційних інфраструктур, що є ключовим для створення зв’язку, на який можна покластися за будь-яких обставин.
Українські амбіції та міжнародний контекст
Звісно, не лише міжнародна співпраця рухає Україну до космічної незалежності. Країна має власні амбітні плани. Українська компанія Stеtmаn, наприклад, планує вже у 2027 році розпочати розгортання власного супутникового угруповання UАSАТ LЕО. Перший етап передбачає запуск 120 апаратів, а до 2030 року мережа має розширитися до 360 супутників. Цей проєкт, оцінений у понад 1 мільярд євро, планується фінансувати за рахунок приватних інвестицій, що свідчить про зростаючу довіру до української космічної індустрії та її потенціалу.
Україна не самотня у своєму прагненні до суверенного супутникового зв’язку. З січня 2026 року Європейський Союз експлуатує систему Gоvsаtсоm, яка об’єднує супутникові потужності країн-членів для забезпечення захищеного зв’язку. І що цікаво, ЄС планує залучити комерційні супутникові послуги для України вже на початку 2027 року. Це демонструє глобальний тренд: уряди та організації дедалі більше усвідомлюють критичну важливість контрольованих комунікацій, особливо в епоху гібридних загроз. Власний супутниковий зв’язок – це не просто військова необхідність. Це інвестиція у стабільність, безпеку та економічний розвиток країни на десятиліття вперед, що дозволить підтримувати критичну інфраструктуру, забезпечувати зв’язок у віддалених регіонах та розвивати цифрову економіку, незалежно від зовнішніх факторів.
FАQ
Що таке суверенний супутниковий зв’язок?
Суверенний супутниковий зв’язок – це система, в якій держава або уряд має повний контроль над усіма компонентами: від самих супутників на орбіті до наземних станцій, програмного забезпечення та терміналів користувачів. Це гарантує надійність, безпеку та незалежність від зовнішніх впливів.
Чому виникла потреба у власній мережі після використання Stаrlіnk?
Попри значну допомогу від Stаrlіnk і Stаrshіеld, Україна зіткнулася з їхніми вразливостями, такими як односторонні обмеження швидкості та потенційний зовнішній контроль. Це підкреслило необхідність мати власний, повністю контрольований зв’язок для забезпечення національної безпеки та безперебійності критичних операцій.
Які компанії допомагають Україні у цьому проєкті?
Основними партнерами України у цьому проєкті є фінські компанії Nоkіа (телеком-гігант) та ІСЕYЕ (виробник радарних супутників). Вони підписали лист про наміри з Міністерством оборони України щодо розробки суверенної супутникової мережі.
Коли очікувати запуск перших українських супутників?
Українська компанія Stеtmаn планує розпочати розгортання власного супутникового угруповання UАSАТ LЕО вже у 2027 році, з першим етапом запуску 120 апаратів.
Як супутниковий зв’язок працює на низькій навколоземній орбіті (LЕО)?
Супутники на низькій навколоземній орбіті розташовані на висоті від 160 до 2000 кілометрів, що значно ближче до Землі, ніж геостаціонарні. Це дозволяє забезпечувати мінімальну затримку сигналу, високу швидкість передачі даних та потребує менш потужних наземних терміналів, але водночас вимагає значно більшої кількості супутників для повного покриття.
Створення власної суверенної супутникової мережі – це не просто черговий технологічний проєкт, а стратегічний крок для України. Це інвестиція у незалежність, безпеку та майбутню цифрову стійкість країни. Чи стане цей амбітний план новим етапом у розвитку української космічної галузі та забезпечить країні неперервний зв’язок, на який можна покластися у найважливіші моменти? Час покаже, але перші кроки вже зроблені, і вони виглядають дуже рішуче.