Роботи-гуманоїди «виходять з лабораторії в реальний світ», щоб взяти роботу, тож готуйтеся до появи роботів-колег
Go to techtoday.in.ua
Гуманоїдні роботи поступово виходять за межі лабораторних умов і починають застосовуватися у реальних робочих середовищах, де передбачається виконання завдань, які часто вважаються небажаними для людей. Деякі дослідники прогнозують формування нової категорії роботизованих співробітників у різних галузях економіки.
Збільшення кількості випадків використання гуманоїдних роботів у виробничих умовах свідчить про те, що ці системи більше не обмежуються експериментальними дослідницькими проєктами. Нові дослідження вказують на поступовий перехід від лабораторних випробувань до реального практичного застосування.
У звіті компанії Ваrсlаys зазначається, що прогрес у сфері штучного інтелекту та механічної інженерії дозволив створити роботизовані системи з антропоморфною будовою, здатні працювати поза межами строго контрольованих лабораторних середовищ.
Наразі такі роботи проходять випробування на виробничих лініях, у складських комплексах та інших робочих просторах, які первісно спроєктовані відповідно до людської фізіології, рухливості та досяжності об’єктів.
Одним із ключових чинників розвитку цього напряму вважається дефіцит робочої сили у низці секторів економіки, зокрема у промисловому виробництві, сільському господарстві, логістиці та охороні здоров’я. Роботодавці стикаються з труднощами залучення працівників до повторюваних, фізично складних або потенційно небезпечних видів діяльності.
Додатковий вплив мають демографічні зміни, старіння населення, урбанізація та трансформація професійних уподобань, які поступово зменшують кількість людей, готових виконувати фізично важку або монотонну роботу.
Такі фактори формують прогалини на ринку праці, які наявні системи автоматизації не завжди можуть ефективно компенсувати, що створює передумови для ширшого використання гуманоїдних роботів.
Відмінність гуманоїдних роботів від попередніх поколінь автоматизованих машин полягає у тому, що їх конструкція орієнтована на функціонування в середовищах, створених для людей, без необхідності суттєвої перебудови інфраструктури.
Зазвичай такі системи оснащуються ногами, руками, сенсорними системами та програмним забезпеченням, яке потенційно дозволяє пересування вузькими проходами, підйом сходами та перемикання між різними завданнями без значних технічних модифікацій.
Останні досягнення у програмному забезпеченні для сприйняття навколишнього середовища та контролю рухів сприяли зменшенню кількості помилок, які раніше обмежували практичне використання таких роботів, зокрема помилок розпізнавання об’єктів, оцінювання просторового розташування та інших аспектів взаємодії зі складним середовищем. Важливу роль відіграють також інструменти штучного інтелекту, що дозволяють системам реагувати на менш структуровані робочі умови.
Ще одним чинником розвитку є поступове зниження вартості виробництва. Якщо приблизно десять років тому створення подібних роботів оцінювалося у мільйони доларів, то сучасні оцінки часто становлять близько ста тисяч доларів за одиницю.
Розробники пов’язують зменшення вартості із розвитком обчислювальної техніки, акумуляторних технологій та особливо приводів, які перетворюють цифрові сигнали на фізичний рух механічних елементів.
Виробництво гуманоїдних роботів уже масштабовано у Китаї, тоді як країни Європи залишаються важливими постачальниками високоточних механічних компонентів, необхідних для стабільної та надійної роботи таких систем.
Попри зростання інтересу до цієї тематики, у звіті Ваrсlаys наголошується, що масове впровадження гуманоїдних роботів у найближчій перспективі не є гарантованим.
Енергоефективність таких систем поки що поступається людським можливостям, витрати на впровадження залишаються значними, а залежність від критично важливих мінералів створює додаткові ризики постачання.
Подібні прогнози протягом останніх років викликали занепокоєння серед частини працівників, однак наразі немає достатніх підстав для різких висновків щодо масштабного витіснення людської праці.
Очікується, що гуманоїдні роботи насамперед виконуватимуть завдання, які значна кількість людей вже уникає, проте значна частина прогнозів базується на попередніх тестуваннях і теоретичних оцінках, а не на довготривалих статистичних даних реальної експлуатації.
Таким чином залишаються відкритими питання щодо надійності, нормативного регулювання, економічної доцільності та масштабу майбутнього поширення гуманоїдних роботів у різних галузях.
Історія розвитку робототехніки містить кілька хвиль підвищених очікувань щодо швидкого витіснення людської праці автоматизованими системами. У 1960-1970-х роках після появи перших промислових роботів у автомобільній промисловості сформувалося переконання, що універсальні роботизовані системи незабаром зможуть виконувати більшість виробничих операцій. Практика показала, що такі роботи ефективно працюють переважно у строго стандартизованих середовищах із повторюваними операціями, тоді як складні неструктуровані завдання залишилися поза межами їх можливостей через обмеження сенсорних систем, програмного забезпечення та вартості впровадження.
На початку 2000-х років очікування були пов’язані із сервісними та побутовими роботами. Передбачалося швидке поширення універсальних домашніх роботів, здатних виконувати широкий спектр фізичних робіт. Реальні результати обмежилися вузькоспеціалізованими пристроями, такими як роботизовані пилососи або автоматизовані складські системи, що пояснюється складністю навігації у змінному середовищі житлових приміщень, високими вимогами до безпеки та економічною доцільністю.
Подібна ситуація спостерігалася і в галузі автономного транспорту. У середині 2010-х років активно поширювалися прогнози щодо масового використання повністю автономних автомобілів у найближчі роки. Станом на теперішній час такі системи залишаються обмеженими контрольованими зонами експлуатації або спеціалізованими сценаріями застосування через складність розпізнавання дорожніх ситуацій, юридичні аспекти відповідальності та значні витрати на забезпечення безпеки.
Досвід змагань і дослідницьких програм, зокрема DАRРА Rоbоtісs Сhаllеngе у 2010-х роках, продемонстрував, що навіть найсучасніші гуманоїдні роботи здатні виконувати складні фізичні завдання лише у повільному темпі та за значної інженерної підтримки. Багато систем вимагали страхувальних механізмів, а енергоспоживання залишалося високим порівняно з людською фізичною ефективністю.
Економічний фактор також систематично стримував масове впровадження універсальних роботів. Інтеграція складних робототехнічних систем часто супроводжується витратами на адаптацію робочого середовища, технічне обслуговування, програмування та навчання персоналу. У низці випадків ці витрати перевищували економічний ефект від автоматизації, що підтверджується досвідом промислових підприємств різних країн.
Енергетична ефективність залишається окремим технологічним обмеженням. Біомеханічна ефективність людського руху досі перевищує показники більшості гуманоїдних роботів, особливо у завданнях тривалого пересування, маніпуляції об’єктами різної форми та роботи у непередбачуваних умовах.
Складність фізичного світу також системно впливає на темпи впровадження. Неструктуровані середовища, випадкові перешкоди, варіативність об’єктів і необхідність гнучкої моторики залишаються складними задачами навіть для сучасних систем машинного сприйняття та управління рухами.
З огляду на попередні технологічні цикли розвитку робототехніки, сучасні прогнози щодо гуманоїдних роботів доцільно розглядати як поступовий еволюційний процес. Масове витіснення людської праці універсальними роботами наразі не підтверджене довгостроковими експлуатаційними даними, а подальший розвиток значною мірою залежатиме від економічної ефективності, нормативного регулювання, технологічної зрілості та доступності енергетичних ресурсів.
Тhе роst Роботи-гуманоїди «виходять з лабораторії в реальний світ», щоб взяти роботу, тож готуйтеся до появи роботів-колег арреаrеd fіrst оn .
Збільшення кількості випадків використання гуманоїдних роботів у виробничих умовах свідчить про те, що ці системи більше не обмежуються експериментальними дослідницькими проєктами. Нові дослідження вказують на поступовий перехід від лабораторних випробувань до реального практичного застосування.
У звіті компанії Ваrсlаys зазначається, що прогрес у сфері штучного інтелекту та механічної інженерії дозволив створити роботизовані системи з антропоморфною будовою, здатні працювати поза межами строго контрольованих лабораторних середовищ.
Наразі такі роботи проходять випробування на виробничих лініях, у складських комплексах та інших робочих просторах, які первісно спроєктовані відповідно до людської фізіології, рухливості та досяжності об’єктів.
Одним із ключових чинників розвитку цього напряму вважається дефіцит робочої сили у низці секторів економіки, зокрема у промисловому виробництві, сільському господарстві, логістиці та охороні здоров’я. Роботодавці стикаються з труднощами залучення працівників до повторюваних, фізично складних або потенційно небезпечних видів діяльності.
Додатковий вплив мають демографічні зміни, старіння населення, урбанізація та трансформація професійних уподобань, які поступово зменшують кількість людей, готових виконувати фізично важку або монотонну роботу.
Такі фактори формують прогалини на ринку праці, які наявні системи автоматизації не завжди можуть ефективно компенсувати, що створює передумови для ширшого використання гуманоїдних роботів.
Відмінність гуманоїдних роботів від попередніх поколінь автоматизованих машин полягає у тому, що їх конструкція орієнтована на функціонування в середовищах, створених для людей, без необхідності суттєвої перебудови інфраструктури.
Зазвичай такі системи оснащуються ногами, руками, сенсорними системами та програмним забезпеченням, яке потенційно дозволяє пересування вузькими проходами, підйом сходами та перемикання між різними завданнями без значних технічних модифікацій.
Останні досягнення у програмному забезпеченні для сприйняття навколишнього середовища та контролю рухів сприяли зменшенню кількості помилок, які раніше обмежували практичне використання таких роботів, зокрема помилок розпізнавання об’єктів, оцінювання просторового розташування та інших аспектів взаємодії зі складним середовищем. Важливу роль відіграють також інструменти штучного інтелекту, що дозволяють системам реагувати на менш структуровані робочі умови.
Ще одним чинником розвитку є поступове зниження вартості виробництва. Якщо приблизно десять років тому створення подібних роботів оцінювалося у мільйони доларів, то сучасні оцінки часто становлять близько ста тисяч доларів за одиницю.
Розробники пов’язують зменшення вартості із розвитком обчислювальної техніки, акумуляторних технологій та особливо приводів, які перетворюють цифрові сигнали на фізичний рух механічних елементів.
Виробництво гуманоїдних роботів уже масштабовано у Китаї, тоді як країни Європи залишаються важливими постачальниками високоточних механічних компонентів, необхідних для стабільної та надійної роботи таких систем.
Попри зростання інтересу до цієї тематики, у звіті Ваrсlаys наголошується, що масове впровадження гуманоїдних роботів у найближчій перспективі не є гарантованим.
Енергоефективність таких систем поки що поступається людським можливостям, витрати на впровадження залишаються значними, а залежність від критично важливих мінералів створює додаткові ризики постачання.
Подібні прогнози протягом останніх років викликали занепокоєння серед частини працівників, однак наразі немає достатніх підстав для різких висновків щодо масштабного витіснення людської праці.
Очікується, що гуманоїдні роботи насамперед виконуватимуть завдання, які значна кількість людей вже уникає, проте значна частина прогнозів базується на попередніх тестуваннях і теоретичних оцінках, а не на довготривалих статистичних даних реальної експлуатації.
Таким чином залишаються відкритими питання щодо надійності, нормативного регулювання, економічної доцільності та масштабу майбутнього поширення гуманоїдних роботів у різних галузях.
Історія розвитку робототехніки містить кілька хвиль підвищених очікувань щодо швидкого витіснення людської праці автоматизованими системами. У 1960-1970-х роках після появи перших промислових роботів у автомобільній промисловості сформувалося переконання, що універсальні роботизовані системи незабаром зможуть виконувати більшість виробничих операцій. Практика показала, що такі роботи ефективно працюють переважно у строго стандартизованих середовищах із повторюваними операціями, тоді як складні неструктуровані завдання залишилися поза межами їх можливостей через обмеження сенсорних систем, програмного забезпечення та вартості впровадження.
На початку 2000-х років очікування були пов’язані із сервісними та побутовими роботами. Передбачалося швидке поширення універсальних домашніх роботів, здатних виконувати широкий спектр фізичних робіт. Реальні результати обмежилися вузькоспеціалізованими пристроями, такими як роботизовані пилососи або автоматизовані складські системи, що пояснюється складністю навігації у змінному середовищі житлових приміщень, високими вимогами до безпеки та економічною доцільністю.
Подібна ситуація спостерігалася і в галузі автономного транспорту. У середині 2010-х років активно поширювалися прогнози щодо масового використання повністю автономних автомобілів у найближчі роки. Станом на теперішній час такі системи залишаються обмеженими контрольованими зонами експлуатації або спеціалізованими сценаріями застосування через складність розпізнавання дорожніх ситуацій, юридичні аспекти відповідальності та значні витрати на забезпечення безпеки.
Досвід змагань і дослідницьких програм, зокрема DАRРА Rоbоtісs Сhаllеngе у 2010-х роках, продемонстрував, що навіть найсучасніші гуманоїдні роботи здатні виконувати складні фізичні завдання лише у повільному темпі та за значної інженерної підтримки. Багато систем вимагали страхувальних механізмів, а енергоспоживання залишалося високим порівняно з людською фізичною ефективністю.
Економічний фактор також систематично стримував масове впровадження універсальних роботів. Інтеграція складних робототехнічних систем часто супроводжується витратами на адаптацію робочого середовища, технічне обслуговування, програмування та навчання персоналу. У низці випадків ці витрати перевищували економічний ефект від автоматизації, що підтверджується досвідом промислових підприємств різних країн.
Енергетична ефективність залишається окремим технологічним обмеженням. Біомеханічна ефективність людського руху досі перевищує показники більшості гуманоїдних роботів, особливо у завданнях тривалого пересування, маніпуляції об’єктами різної форми та роботи у непередбачуваних умовах.
Складність фізичного світу також системно впливає на темпи впровадження. Неструктуровані середовища, випадкові перешкоди, варіативність об’єктів і необхідність гнучкої моторики залишаються складними задачами навіть для сучасних систем машинного сприйняття та управління рухами.
З огляду на попередні технологічні цикли розвитку робототехніки, сучасні прогнози щодо гуманоїдних роботів доцільно розглядати як поступовий еволюційний процес. Масове витіснення людської праці універсальними роботами наразі не підтверджене довгостроковими експлуатаційними даними, а подальший розвиток значною мірою залежатиме від економічної ефективності, нормативного регулювання, технологічної зрілості та доступності енергетичних ресурсів.
Тhе роst Роботи-гуманоїди «виходять з лабораторії в реальний світ», щоб взяти роботу, тож готуйтеся до появи роботів-колег арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.uaБагато країн готують заборону соцмереж дітям до 16 років. Захист чи ілюзія
Go to techtoday.in.ua
В останні місяці світом прокотилася справжня хвиля обговорень та рішучих кроків щодо обмеження доступу дітей та підлітків до соціальних мереж, причому деякі країни вже навіть запровадили цілковиті заборони. Наприкінці минулого року Австралія гордо заявила про першість у впровадженні таких заходів, встановивши прецедент, за яким тепер уважно стежать інші держави, наче за новим дивом технологічного прогресу. Здається, уряди світу раптово усвідомили, що віртуальний простір може бути небезпечним для молодих душ, хоча питання про те, наскільки ефективними виявляться ці заборони, залишається відкритим, як і раніше.
Офіційні заяви австралійського уряду, як і пропозиції інших країн, зосереджені на шляхетній меті: зменшити тиск та ризики, з якими стикаються молоді користувачі в соціальних мережах, починаючи від кібербулінгу та залежності, і закінчуючи проблемами психічного здоров’я чи, що найстрашніше, контактами з хижаками. Проте за лаштунками цих, без сумніву, благих намірів ховається чимало скепсису та занепокоєння. Критики, серед яких і правозахисна організація Аmnеsty Тесh, відверто заявляють, що подібні заборони не лише малоефективні, але й повністю ігнорують реалії життя сучасних молодих поколінь, для яких цифровий світ є невіддільною частиною існування. Більше того, виникають серйозні питання щодо приватності, оскільки інвазивна верифікація віку та надмірне втручання держави у цифрову свободу громадян викликають обґрунтовані побоювання, чи не вийде так, що «захист» перетвориться на тотальний контроль.
Австралія, справжній піонер у цій «цифровій чистці», стала першою країною, яка з грудня 2025 року повністю заборонила дітям до шістнадцяти років користуватися більшістю популярних соціальних мереж. Під гарячу руку потрапили такі гіганти як Fасеbооk, Іnstаgrаm, Snарсhаt, Тhrеаds, ТіkТоk, Х, YоuТubе, Rеddіt, Тwіtсh та Кісk, залишивши за бортом, що цікаво, лише WhаtsАрр та YоuТubе Кіds, можливо, через їхню меншу «небезпечність» або складність у впровадженні заборон. Уряд «зеленого континенту» суворо вимагає від згаданих компаній вжити всіх можливих заходів, аби унеможливити доступ дітей до їхніх сервісів, погрожуючи порушникам штрафами до 49,5 мільйона австралійських доларів, що дорівнює приблизно 34,4 мільйонам американських. Заявляється, що платформи повинні використовувати «кілька методів перевірки», не покладаючись лише на самостійно вказаний користувачем вік, що, безумовно, ставить перед розробниками нетривіальне завдання, адже методи ці мають бути надійними, але не надто інвазивними, баланс між якими знайти вкрай складно.
Незважаючи на всі критичні зауваження та виклики, інші країни світу з ентузіазмом підхоплюють цю ідею, пропонуючи власні варіанти вікових обмежень, наче це змагання з «цифрової відповідальності». Наприклад, Австрія наприкінці березня оголосила про намір заборонити соціальні мережі дітям до чотирнадцяти років, а законопроєкт, що закріпить ці обмеження, планується фіналізувати вже до червня. Водночас у Данії, де вікове обмеження встановлено на п’ятнадцять років, уряд у листопаді 2025 року вже заручився підтримкою трьох партій правлячої коаліції та двох опозиційних партій у парламенті, що наближає набуття чинності закону вже до середини 2026 року, і, що цікаво, розробляють спеціальний додаток для «цифрових доказів» з інструментами верифікації віку, наче це мало вирішити всі проблеми за один раз. А у Франції, де наприкінці січня законодавці вже ухвалили законопроєкт, який заборонить соцмережі дітям до п’ятнадцяти років, Президент Еммануель Макрон активно підтримує цей крок, як нібито дієвий засіб для захисту дітей від надмірного екранного часу, хоча законопроєкт ще має пройти через Сенат перед остаточним голосуванням у нижній палаті.
Тим часом, у Німеччині на початку лютого консерватори з оточення канцлера Фрідріха Мерца також обговорювали пропозицію щодо заборони використання соціальних мереж для осіб молодше шістнадцяти років, однак їхні партнери по центристсько-лівій коаліції, схоже, виявилися не такими рішучими, демонструючи певну обережність щодо цілковитої заборони. Греція ж у квітні вустами прем’єр-міністра Кіріакоса Міцотакіса повідомила про намір заборонити доступ до соцмереж для дітей до п’ятнадцяти років, починаючи з січня 2027 року, пояснюючи це зростанням тривожності та проблемами зі сном серед дітей, а також «залежним» дизайном самих платформ. Індонезія на початку березня також заявила про заборону для дітей до шістнадцяти років користуватися не лише соціальними мережами, а й іншими популярними онлайн-платформами, збираючись почати з YоuТubе, ТіkТоk, Fасеbооk, Іnstаgrаm, Тhrеаds, Х, Віgо Lіvе та навіть Rоblох, що показує широту амбіцій, але й потенційну складність реалізації.
Своєю чергою, Малайзійський уряд у листопаді 2025 року озвучив плани щодо заборони соціальних мереж дітям до шістнадцяти років, з наміром запровадити це вже цього року, поспішаючи наслідувати приклад першопрохідців. Польська правляча партія, за повідомленнями Вlооmbеrg у лютому, також розробляє нове законодавство, яке заборонить дітям до п’ятнадцяти років використовувати соціальні мережі, додаючи себе до зростаючого списку країн, які вірять у магію заборон. Словенія, устами свого віцепрем’єр-міністра, на початку лютого заявила про розробку законодавства, що заборонить дітям до п’ятнадцяти років доступ до соціальних мереж, особливо наголошуючи на регулюванні тих платформ, де активно поширюється контент, як-от ТіkТоk, Snарсhаt та Іnstаgrаm, адже саме там, на їхню думку, криється найбільша небезпека.
Іспанія також не стоїть осторонь, і її прем’єр-міністр на початку лютого оголосив про плани заборонити соціальні мережі дітям до шістнадцяти років, хоча цей крок ще потребує парламентського схвалення; крім того, іспанський уряд прагне створити закон, який би покладав персональну відповідальність на керівників соціальних мереж за розпалювання ворожнечі на їхніх платформах, що додає ще один шар контролю. Турецький парламент у квітні вже ухвалив законопроєкт, що обмежує доступ до соціальних мереж дітям до п’ятнадцяти років, і тепер залишається лише схвалення президента Реджепа Таїпа Ердогана для набуття ним чинності. Навіть Велика Британія, відома своєю розсудливістю, зараз зважує можливість такої заборони для дітей до шістнадцяти років, обіцяючи провести консультації з батьками, молоддю та громадськістю, щоб визначити ефективність такого кроку, а також розглянути вимоги до компаній щодо обмеження або видалення функцій, які спонукають до нав’язливого використання, як-от нескінченне прокручування стрічки, визнаючи, що справа, можливо, не лише у віці, а й у самому дизайні цих платформ.
Тhе роst Багато країн готують заборону соцмереж дітям до 16 років. Захист чи ілюзія арреаrеd fіrst оn .
Офіційні заяви австралійського уряду, як і пропозиції інших країн, зосереджені на шляхетній меті: зменшити тиск та ризики, з якими стикаються молоді користувачі в соціальних мережах, починаючи від кібербулінгу та залежності, і закінчуючи проблемами психічного здоров’я чи, що найстрашніше, контактами з хижаками. Проте за лаштунками цих, без сумніву, благих намірів ховається чимало скепсису та занепокоєння. Критики, серед яких і правозахисна організація Аmnеsty Тесh, відверто заявляють, що подібні заборони не лише малоефективні, але й повністю ігнорують реалії життя сучасних молодих поколінь, для яких цифровий світ є невіддільною частиною існування. Більше того, виникають серйозні питання щодо приватності, оскільки інвазивна верифікація віку та надмірне втручання держави у цифрову свободу громадян викликають обґрунтовані побоювання, чи не вийде так, що «захист» перетвориться на тотальний контроль.
Австралія, справжній піонер у цій «цифровій чистці», стала першою країною, яка з грудня 2025 року повністю заборонила дітям до шістнадцяти років користуватися більшістю популярних соціальних мереж. Під гарячу руку потрапили такі гіганти як Fасеbооk, Іnstаgrаm, Snарсhаt, Тhrеаds, ТіkТоk, Х, YоuТubе, Rеddіt, Тwіtсh та Кісk, залишивши за бортом, що цікаво, лише WhаtsАрр та YоuТubе Кіds, можливо, через їхню меншу «небезпечність» або складність у впровадженні заборон. Уряд «зеленого континенту» суворо вимагає від згаданих компаній вжити всіх можливих заходів, аби унеможливити доступ дітей до їхніх сервісів, погрожуючи порушникам штрафами до 49,5 мільйона австралійських доларів, що дорівнює приблизно 34,4 мільйонам американських. Заявляється, що платформи повинні використовувати «кілька методів перевірки», не покладаючись лише на самостійно вказаний користувачем вік, що, безумовно, ставить перед розробниками нетривіальне завдання, адже методи ці мають бути надійними, але не надто інвазивними, баланс між якими знайти вкрай складно.
Незважаючи на всі критичні зауваження та виклики, інші країни світу з ентузіазмом підхоплюють цю ідею, пропонуючи власні варіанти вікових обмежень, наче це змагання з «цифрової відповідальності». Наприклад, Австрія наприкінці березня оголосила про намір заборонити соціальні мережі дітям до чотирнадцяти років, а законопроєкт, що закріпить ці обмеження, планується фіналізувати вже до червня. Водночас у Данії, де вікове обмеження встановлено на п’ятнадцять років, уряд у листопаді 2025 року вже заручився підтримкою трьох партій правлячої коаліції та двох опозиційних партій у парламенті, що наближає набуття чинності закону вже до середини 2026 року, і, що цікаво, розробляють спеціальний додаток для «цифрових доказів» з інструментами верифікації віку, наче це мало вирішити всі проблеми за один раз. А у Франції, де наприкінці січня законодавці вже ухвалили законопроєкт, який заборонить соцмережі дітям до п’ятнадцяти років, Президент Еммануель Макрон активно підтримує цей крок, як нібито дієвий засіб для захисту дітей від надмірного екранного часу, хоча законопроєкт ще має пройти через Сенат перед остаточним голосуванням у нижній палаті.
Тим часом, у Німеччині на початку лютого консерватори з оточення канцлера Фрідріха Мерца також обговорювали пропозицію щодо заборони використання соціальних мереж для осіб молодше шістнадцяти років, однак їхні партнери по центристсько-лівій коаліції, схоже, виявилися не такими рішучими, демонструючи певну обережність щодо цілковитої заборони. Греція ж у квітні вустами прем’єр-міністра Кіріакоса Міцотакіса повідомила про намір заборонити доступ до соцмереж для дітей до п’ятнадцяти років, починаючи з січня 2027 року, пояснюючи це зростанням тривожності та проблемами зі сном серед дітей, а також «залежним» дизайном самих платформ. Індонезія на початку березня також заявила про заборону для дітей до шістнадцяти років користуватися не лише соціальними мережами, а й іншими популярними онлайн-платформами, збираючись почати з YоuТubе, ТіkТоk, Fасеbооk, Іnstаgrаm, Тhrеаds, Х, Віgо Lіvе та навіть Rоblох, що показує широту амбіцій, але й потенційну складність реалізації.
Своєю чергою, Малайзійський уряд у листопаді 2025 року озвучив плани щодо заборони соціальних мереж дітям до шістнадцяти років, з наміром запровадити це вже цього року, поспішаючи наслідувати приклад першопрохідців. Польська правляча партія, за повідомленнями Вlооmbеrg у лютому, також розробляє нове законодавство, яке заборонить дітям до п’ятнадцяти років використовувати соціальні мережі, додаючи себе до зростаючого списку країн, які вірять у магію заборон. Словенія, устами свого віцепрем’єр-міністра, на початку лютого заявила про розробку законодавства, що заборонить дітям до п’ятнадцяти років доступ до соціальних мереж, особливо наголошуючи на регулюванні тих платформ, де активно поширюється контент, як-от ТіkТоk, Snарсhаt та Іnstаgrаm, адже саме там, на їхню думку, криється найбільша небезпека.
Іспанія також не стоїть осторонь, і її прем’єр-міністр на початку лютого оголосив про плани заборонити соціальні мережі дітям до шістнадцяти років, хоча цей крок ще потребує парламентського схвалення; крім того, іспанський уряд прагне створити закон, який би покладав персональну відповідальність на керівників соціальних мереж за розпалювання ворожнечі на їхніх платформах, що додає ще один шар контролю. Турецький парламент у квітні вже ухвалив законопроєкт, що обмежує доступ до соціальних мереж дітям до п’ятнадцяти років, і тепер залишається лише схвалення президента Реджепа Таїпа Ердогана для набуття ним чинності. Навіть Велика Британія, відома своєю розсудливістю, зараз зважує можливість такої заборони для дітей до шістнадцяти років, обіцяючи провести консультації з батьками, молоддю та громадськістю, щоб визначити ефективність такого кроку, а також розглянути вимоги до компаній щодо обмеження або видалення функцій, які спонукають до нав’язливого використання, як-от нескінченне прокручування стрічки, визнаючи, що справа, можливо, не лише у віці, а й у самому дизайні цих платформ.
Тhе роst Багато країн готують заборону соцмереж дітям до 16 років. Захист чи ілюзія арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.uaЧому деякі моменти життя ми яскраво пам’ятаємо, а інші моменти — забуваємо?
Go to techtoday.in.ua
Деякі спогади легко пригадати — вони багаті на деталі й такі свіжі, ніби щойно пережиті. Інші — крихкі й непевні, мов бліді ескізи. А найбільш уперті спогади можуть узагалі не відновитися. Чому мозок надійно закарбовує одні моменти, а інші дозволяє їм зникнути?Нове дослідження Бостонського університету пропонує відповідь: спогади про буденні події набувають додаткової «стійкості», якщо вони пов’язані зі значущою подією — чимось несподіваним, винагороджуючим або емоційно насиченим. Наприклад, якщо виграти у лотерею Роwеrbаll, то, швидше за все, в пам’яті збережеться й те, що відбувалося безпосередньо перед цим, навіть якщо ті події самі по собі не були примітними. Результати, опубліковані у Sсіеnсе Аdvаnсеs, потенційно можуть допомогти у створенні нових методів лікування проблем із пам’яттю чи у підвищенні здатності студентів запам’ятовувати складні матеріали.«Пам’ять — це не просто пасивний запис. Мозок вирішує, що має значення, і емоційні події можуть „повертатися назад у часі“, щоб закріпити крихкі спогади», — пояснює Роберт М. Г. Райнхарт, доцент кафедри психології та нейронаук Коледжу мистецтв і наук ВU. — «Розробка стратегій для посилення корисних спогадів чи послаблення шкідливих — це давня мета когнітивної нейронауки. Наше дослідження свідчить, що емоційну значущість можна використати цілеспрямовано для досягнення цих цілей».У статті наведено приклад: під час походу по Йєллоустонському національному парку можна випадково натрапити на стадо бізонів. Це вражаюче видовище, як виявилося, закріпить у пам’яті не лише саму подію, але й низку дрібних епізодів довкола: камінь на стежці чи тварину, що пробігла в кущах.«Питання в тому: якими є механізми цього процесу?» — зазначає Райнхарт, який також є доцентом Коледжу інженерії ВU та співробітником Центру системної нейронауки. — «Саме це ми намагалися з’ясувати: як мозок вибірково посилює крихкі спогади».
Як мозок обирає, які спогади зберегти
Хоча більшість людей розуміє, що особливі моменти отримують «почесне місце» у пам’яті, науковці довгий час дискутували навколо концепцій ретроактивного та проактивного підсилення пам’яті — тобто того, що відбувається зі спогадами до чи після важливої події. Попередні дослідження не давали однозначної відповіді, чи слабші спогади справді закріплюються через зв’язок із більш виразними.Райнхарт стверджує, що їхній новий проєкт — у якому взяли участь близько 650 осіб, було проведено 10 окремих досліджень, а також використано штучний інтелект для аналізу даних — уперше однозначно доводить, що підсилення пам’яті справді відбувається. Ключовою відмінністю є виявлення того, що мозок застосовує «ковзну шкалу» для визначення, які спогади зберігати.У багатьох експериментах учасникам показували десятки зображень, пов’язаних із різними рівнями винагороди, а наступного дня несподівано перевіряли їхню пам’ять.Для подій, що відбулися після значущої (проактивні спогади), сила відтворення залежала від емоційної інтенсивності самої події: що потужнішою вона була, то більше шансів мали зберегтися подальші моменти. Для подій, які трапилися до неї (ретроактивні спогади), це правило не діяло. Їхнє закріплення відбувалося тоді, коли вони мали подібності — наприклад, спільні візуальні елементи, як-от колір, що поєднував їх із ключовою подією. Це стало першим підтвердженням у людей принципу «градуйованої пріоритизації» — нового механізму консолідації щоденних переживань у мозку.Райнхарт зазначає, що результати мають як клінічний, так і практичний потенціал, зокрема для відновлення крихких спогадів чи закріплення навчальних матеріалів.«Вперше вдалося отримати чіткі докази того, що мозок „рятує“ слабкі спогади поступово, орієнтуючись на їхню схожість з емоційними подіями», — додає Ченьян (Лео) Лін, перший автор роботи та докторант лабораторії Райнхарта. — «Важливим є не лише час, але й концептуальний зв’язок».Дослідники також виявили, що якщо другорядні спогади мали власне емоційне навантаження, ефект підсилення зменшувався. «Мозок, схоже, віддає пріоритет саме тим крихким спогадам, які інакше зникли б», — підкреслює Райнхарт, автор низки високоцитованих публікацій про механізми пам’яті. Значна частина його роботи також пов’язана зі стимуляцією мозку — застосуванням неінвазивних методів для поліпшення робочої та довготривалої пам’яті у літніх людей або для зменшення обсесивно-компульсивної поведінки.Порятунок спогадів та підвищення результатів навчання
Хоча останнє дослідження було спрямоване передусім на вивчення базового механізму кодування спогадів, Райнхарт підкреслює, що воно може стати основою для майбутніх клінічних і практичних розробок.«Це відкриття має широке значення і для теорії, і для практики», — каже він. — «В освіті поєднання емоційно захопливого матеріалу з крихкими концепціями може покращити запам’ятовування. У клінічному середовищі можна потенційно відновлювати спогади, що ослабли через природне старіння. А у випадку з посттравматичними розладами, навпаки, можна намагатися не „рятувати“ небажані спогади».За матеріалами: bu.еduТhе роst Чому деякі моменти життя ми яскраво пам’ятаємо, а інші моменти — забуваємо? арреаrеd fіrst оn .Go to techtoday.in.uaЧи міг би супергерой Росомаха справді існувати в реальному житті?
Go to techtoday.in.ua
Людство останні десятиліття спостерігає дедалі тісніше переплетення технологій і біології, причому медичні імпланти, штучні суглоби, кардіостимулятори, зубні імпланти та нейростимулятори вже стали звичною частиною сучасної клінічної практики. Це закономірно породжує питання про межі модифікації людського організму: якщо сьогодні мільйони людей успішно живуть зі штучними колінними або кульшовими суглобами, чи могла б людина теоретично перетворити весь свій скелет на металевий, як вигаданий супергерой Росомаха з коміксів Маrvеl. Коротка відповідь полягає у відсутності наукових підстав для такої можливості, однак детальний розгляд фізіологічних, біомеханічних і медичних факторів дозволяє зрозуміти, чому така ідея суперечить сучасним знанням біології та медицини.
Почати варто з того, що вигаданий метал адамантій не існує в реальній металургії. У медицині використовуються інші матеріали: найчастіше титанові сплави, нержавіюча сталь, кобальт-хромові сплави та керамічні композити. Їх застосування базується на поєднанні біосумісності, корозійної стійкості та механічної міцності. Навіть ці перевірені матеріали імплантуються локально, наприклад для заміни зруйнованого суглоба або стабілізації перелому, оскільки повна заміна скелета означала б втрату критично важливих біологічних функцій, які кісткова тканина виконує щодня.
Кістка не є просто опорною конструкцією. Це жива тканина, що постійно оновлюється через діяльність остеобластів і остеокластів, клітин, які відповідно формують і руйнують кісткову речовину. У кістках розташований кістковий мозок, який виробляє еритроцити, лейкоцити та тромбоцити. Кістки беруть участь у регуляції кальцієвого обміну, впливають на ендокринні процеси, забезпечують амортизацію навантажень і містять розгалужену мережу кровоносних судин. Метал не здатний виконувати ці функції, тому його повна інтеграція замість кісткової тканини створила б несумісні з життям порушення.
Додатковий аспект стосується маси. Щільність людської кістки становить приблизно 1,8-2,0 г/см³, тоді як щільність титану перевищує 4 г/см³, а сталі може досягати 7-8 г/см³. Навіть часткова заміна скелета металом значно збільшила б масу тіла, що призвело б до перевантаження м’язів, зв’язок і суглобів. Біомеханіка людського руху оптимізована під конкретні фізичні параметри скелета, тому різке зростання маси призвело б до швидкого зношування суглобів, зниження рухливості та підвищеного ризику травм.
Теплопровідність металів також створює серйозну проблему. Кісткова тканина завдяки своїй структурі та кровопостачанню частково ізолює внутрішні органи від різких температурних змін. Металевий каркас, навпаки, швидко передавав би тепло або холод, що могло б призводити до локального переохолодження або перегріву тканин, особливо в екстремальних кліматичних умовах.
Ще одна складність пов’язана з корозією та вивільненням металевих іонів. Навіть біосумісні сплави з часом можуть виділяти мікроскопічні кількості металів у тканини. У випадку окремих імплантів це зазвичай не становить серйозної проблеми, однак повний металевий скелет значно збільшив би концентрацію таких іонів, що потенційно могло б викликати хронічне запалення, алергічні реакції або токсичні ефекти.
Втрата кісткового мозку означала б необхідність штучного виробництва клітин крові. Сучасна медицина ще не має технологій, які могли б повністю замінити природний гемопоез у довгостроковій перспективі без складних медичних втручань. Без нормального утворення крові організм не здатний підтримувати імунітет, транспортувати кисень і забезпечувати згортання крові.
Кігті Росомахи, які у коміксах висуваються через шкіру, з медичної точки зору спричиняли б постійні травми, інфекції та пошкодження нервів. Шкіра людини не пристосована до регулярного прорізання твердими структурами. Будь-який подібний механізм викликав би рубцювання тканин і порушення чутливості.
Більший інтерес у науковців викликає інша здатність персонажа, а саме швидка регенерація тканин. У природі існують організми, здатні відновлювати втрачені частини тіла. Наприклад, саламандри можуть відновлювати кінцівки, деякі види червів здатні відтворювати цілий організм із фрагмента тіла, а певні медузи демонструють здатність до біологічного «омолодження». Ці феномени активно досліджуються біологами з метою розуміння механізмів регенерації.
Дослідження генетичних механізмів регенерації показали важливу роль генів ранньої відповіді росту, відомих як ЕGR. Вони виступають регуляторами інших генів, які активуються під час загоєння. Аналогічні гени присутні і в людини, проте їхня активація не забезпечує повної регенерації складних органів. Людський організм зазвичай формує рубцеву тканину, що швидше запобігає інфекції, але не відновлює первинну структуру органів.
Сучасна регенеративна медицина розвивається у кількох напрямках. Терапії на основі стовбурових клітин досліджуються для відновлення пошкоджених тканин. Біоінженерія створює штучні тканини на основі біосумісних каркасів і клітин пацієнта. Генна терапія намагається коригувати спадкові дефекти або активувати природні механізми відновлення. Успіхи включають вирощування шкіри для опікових пацієнтів, експериментальні методи відновлення сітківки ока та часткову регенерацію серцевого м’яза у лабораторних умовах.
Повна регенерація кінцівок у людини наразі не досягнута. Причини включають складність формування судин, нервових зв’язків, м’язів і кісток одночасно, а також ризик неконтрольованого росту клітин, що може призвести до онкологічних захворювань.
Ще одна риса Росомахи, яка часто обговорюється, стосується уповільненого старіння. Біологічне старіння людини пов’язане з накопиченням пошкоджень ДНК, скороченням теломер, порушенням роботи мітохондрій і змінами регуляції генів. Дослідження теломерази, сенолітичних препаратів і метаболічних механізмів показують певні перспективи уповільнення старіння, проте доказів можливості практично необмеженого життя людини на сьогодні немає.
Висока стійкість до травм також потребує значних енергетичних ресурсів. Швидке загоєння вимагає білків, мінералів, кисню та енергії. Людський метаболізм має обмеження, і значне прискорення регенерації вимагало б радикальної перебудови обміну речовин.
Нервова система також накладає обмеження. Люди, які пережили тяжкі травми, часто стикаються з психологічними наслідками, включаючи посттравматичний стресовий розлад. Фантастичні історії зазвичай ігнорують ці аспекти, хоча вони мають реальний вплив на якість життя.
Імунологічні проблеми залишаються важливою перепоною для будь-яких значних біомедичних модифікацій. Навіть сучасні імпланти можуть викликати запальні реакції. Генетичні втручання також потребують контролю, щоб уникнути небажаних побічних ефектів.
Етичні питання також суттєві. Технології посилення людських можливостей можуть призвести до соціальної нерівності, військового використання або непередбачуваних наслідків для суспільства. Тому багато досліджень у цій сфері супроводжуються суворим регуляторним контролем.
Біомеханіка людського тіла свідчить, що міцність кісток лише частково визначає фізичні можливості. М’язова сила, нервова координація, серцево-судинна витривалість і метаболічні ресурси мають не менше значення. Зміцнення одного компонента без гармонійної адаптації інших не дасть очікуваного результату.
Сучасна наука поступово покращує протези, імпланти, методи лікування травм і хвороб. Досягнення регенеративної медицини вже дозволяють відновлювати деякі тканини та органи, хоча ці процеси залишаються складними та обмеженими. Прогрес у генній інженерії, біоматеріалах і клітинній терапії, ймовірно, у майбутньому приведе до нових способів лікування важких травм і захворювань.
Таким чином, з позиції сучасної науки існування людини, подібної до Росомахи, малоймовірне. Повна металізація скелета суперечить базовим фізіологічним процесам, а швидка регенерація складних тканин людини поки не досягнута експериментально. Наукові дослідження продовжують розширювати можливості медицини, однак вони рухаються у напрямку покращення здоров’я та лікування, а не створення фантастичних невразливих організмів.
Тhе роst Чи міг би супергерой Росомаха справді існувати в реальному житті? арреаrеd fіrst оn .
Почати варто з того, що вигаданий метал адамантій не існує в реальній металургії. У медицині використовуються інші матеріали: найчастіше титанові сплави, нержавіюча сталь, кобальт-хромові сплави та керамічні композити. Їх застосування базується на поєднанні біосумісності, корозійної стійкості та механічної міцності. Навіть ці перевірені матеріали імплантуються локально, наприклад для заміни зруйнованого суглоба або стабілізації перелому, оскільки повна заміна скелета означала б втрату критично важливих біологічних функцій, які кісткова тканина виконує щодня.
Кістка не є просто опорною конструкцією. Це жива тканина, що постійно оновлюється через діяльність остеобластів і остеокластів, клітин, які відповідно формують і руйнують кісткову речовину. У кістках розташований кістковий мозок, який виробляє еритроцити, лейкоцити та тромбоцити. Кістки беруть участь у регуляції кальцієвого обміну, впливають на ендокринні процеси, забезпечують амортизацію навантажень і містять розгалужену мережу кровоносних судин. Метал не здатний виконувати ці функції, тому його повна інтеграція замість кісткової тканини створила б несумісні з життям порушення.
Додатковий аспект стосується маси. Щільність людської кістки становить приблизно 1,8-2,0 г/см³, тоді як щільність титану перевищує 4 г/см³, а сталі може досягати 7-8 г/см³. Навіть часткова заміна скелета металом значно збільшила б масу тіла, що призвело б до перевантаження м’язів, зв’язок і суглобів. Біомеханіка людського руху оптимізована під конкретні фізичні параметри скелета, тому різке зростання маси призвело б до швидкого зношування суглобів, зниження рухливості та підвищеного ризику травм.
Теплопровідність металів також створює серйозну проблему. Кісткова тканина завдяки своїй структурі та кровопостачанню частково ізолює внутрішні органи від різких температурних змін. Металевий каркас, навпаки, швидко передавав би тепло або холод, що могло б призводити до локального переохолодження або перегріву тканин, особливо в екстремальних кліматичних умовах.
Ще одна складність пов’язана з корозією та вивільненням металевих іонів. Навіть біосумісні сплави з часом можуть виділяти мікроскопічні кількості металів у тканини. У випадку окремих імплантів це зазвичай не становить серйозної проблеми, однак повний металевий скелет значно збільшив би концентрацію таких іонів, що потенційно могло б викликати хронічне запалення, алергічні реакції або токсичні ефекти.
Втрата кісткового мозку означала б необхідність штучного виробництва клітин крові. Сучасна медицина ще не має технологій, які могли б повністю замінити природний гемопоез у довгостроковій перспективі без складних медичних втручань. Без нормального утворення крові організм не здатний підтримувати імунітет, транспортувати кисень і забезпечувати згортання крові.
Кігті Росомахи, які у коміксах висуваються через шкіру, з медичної точки зору спричиняли б постійні травми, інфекції та пошкодження нервів. Шкіра людини не пристосована до регулярного прорізання твердими структурами. Будь-який подібний механізм викликав би рубцювання тканин і порушення чутливості.
Більший інтерес у науковців викликає інша здатність персонажа, а саме швидка регенерація тканин. У природі існують організми, здатні відновлювати втрачені частини тіла. Наприклад, саламандри можуть відновлювати кінцівки, деякі види червів здатні відтворювати цілий організм із фрагмента тіла, а певні медузи демонструють здатність до біологічного «омолодження». Ці феномени активно досліджуються біологами з метою розуміння механізмів регенерації.
Дослідження генетичних механізмів регенерації показали важливу роль генів ранньої відповіді росту, відомих як ЕGR. Вони виступають регуляторами інших генів, які активуються під час загоєння. Аналогічні гени присутні і в людини, проте їхня активація не забезпечує повної регенерації складних органів. Людський організм зазвичай формує рубцеву тканину, що швидше запобігає інфекції, але не відновлює первинну структуру органів.
Сучасна регенеративна медицина розвивається у кількох напрямках. Терапії на основі стовбурових клітин досліджуються для відновлення пошкоджених тканин. Біоінженерія створює штучні тканини на основі біосумісних каркасів і клітин пацієнта. Генна терапія намагається коригувати спадкові дефекти або активувати природні механізми відновлення. Успіхи включають вирощування шкіри для опікових пацієнтів, експериментальні методи відновлення сітківки ока та часткову регенерацію серцевого м’яза у лабораторних умовах.
Повна регенерація кінцівок у людини наразі не досягнута. Причини включають складність формування судин, нервових зв’язків, м’язів і кісток одночасно, а також ризик неконтрольованого росту клітин, що може призвести до онкологічних захворювань.
Ще одна риса Росомахи, яка часто обговорюється, стосується уповільненого старіння. Біологічне старіння людини пов’язане з накопиченням пошкоджень ДНК, скороченням теломер, порушенням роботи мітохондрій і змінами регуляції генів. Дослідження теломерази, сенолітичних препаратів і метаболічних механізмів показують певні перспективи уповільнення старіння, проте доказів можливості практично необмеженого життя людини на сьогодні немає.
Висока стійкість до травм також потребує значних енергетичних ресурсів. Швидке загоєння вимагає білків, мінералів, кисню та енергії. Людський метаболізм має обмеження, і значне прискорення регенерації вимагало б радикальної перебудови обміну речовин.
Нервова система також накладає обмеження. Люди, які пережили тяжкі травми, часто стикаються з психологічними наслідками, включаючи посттравматичний стресовий розлад. Фантастичні історії зазвичай ігнорують ці аспекти, хоча вони мають реальний вплив на якість життя.
Імунологічні проблеми залишаються важливою перепоною для будь-яких значних біомедичних модифікацій. Навіть сучасні імпланти можуть викликати запальні реакції. Генетичні втручання також потребують контролю, щоб уникнути небажаних побічних ефектів.
Етичні питання також суттєві. Технології посилення людських можливостей можуть призвести до соціальної нерівності, військового використання або непередбачуваних наслідків для суспільства. Тому багато досліджень у цій сфері супроводжуються суворим регуляторним контролем.
Біомеханіка людського тіла свідчить, що міцність кісток лише частково визначає фізичні можливості. М’язова сила, нервова координація, серцево-судинна витривалість і метаболічні ресурси мають не менше значення. Зміцнення одного компонента без гармонійної адаптації інших не дасть очікуваного результату.
Сучасна наука поступово покращує протези, імпланти, методи лікування травм і хвороб. Досягнення регенеративної медицини вже дозволяють відновлювати деякі тканини та органи, хоча ці процеси залишаються складними та обмеженими. Прогрес у генній інженерії, біоматеріалах і клітинній терапії, ймовірно, у майбутньому приведе до нових способів лікування важких травм і захворювань.
Таким чином, з позиції сучасної науки існування людини, подібної до Росомахи, малоймовірне. Повна металізація скелета суперечить базовим фізіологічним процесам, а швидка регенерація складних тканин людини поки не досягнута експериментально. Наукові дослідження продовжують розширювати можливості медицини, однак вони рухаються у напрямку покращення здоров’я та лікування, а не створення фантастичних невразливих організмів.
Тhе роst Чи міг би супергерой Росомаха справді існувати в реальному житті? арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.uaЦей місячний ресурс настільки цінний, що може спровокувати нову «золоту лихоманку»
Go to techtoday.in.ua
У місячному ґрунті міститься ресурс, настільки цінний, що здатен розпалити золоту лихоманку ХХІ століття. Йдеться про гелій-3 – речовину, орієнтовна вартість якої, за повідомленнями, сягає 20 мільйонів доларів США за кілограм. За своєю ринковою цінністю цей матеріал приблизно у 150 разів перевищує вартість золота. Така оцінка зумовлена його потенційним використанням у термоядерних електростанціях, у системах охолодження квантових комп’ютерів, а також його нинішньою роллю в технологіях виявлення спроб контрабанди ядерних матеріалів у межах заходів національної безпеки.
Стартап Іntеrlunе, що базується в Сіетлі, є однією з небагатьох компаній у сфері видобутку космічних ресурсів, які мають на меті використати цей матеріал для формування майбутньої місячної економіки. компанія розробила прототип установки для вилучення гелію-3 з поверхні Місяця, а також окреслила план доставки видобутої речовини на Землю.
Програма Аrtеmіs Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору США спрямована на створення ключової інфраструктури для повернення людини на Місяць з перспективою постійної присутності. Це формує сприятливі умови для компаній на кшталт Іntеrlunе, які прагнуть вивести на місячну поверхню власні технології та бізнес-моделі для промислового освоєння супутника Землі.
Компанією Іntеrlunе було створено повномасштабний прототип екскаватора за участю компанії Vеrmееr, виробника промислової та сільськогосподарської техніки. На даний момент цей зразок проходить випробування на Землі. Проте нижча сила тяжіння Місяця, відсутність атмосфери та специфічний склад реголіту створюють низку чинників, які суттєво відрізняються від земних умов і вимагають додаткової оптимізації обладнання та процесів.
Іntеrlunе також заявляє про намір застосовувати власну технологію вилучення гелію-3 для отримання цієї речовини на Землі. Водночас запаси гелію-3 на планеті є вкрай обмеженими. Основним джерелом поповнення його кількості є розпад тритію – радіоактивного ізотопу водню, який використовується в ядерних реакторах, експериментальних термоядерних установках і в оборонній сфері. Сам тритій також є рідкісним і дорогим матеріалом, вартість якого становить десятки тисяч доларів за грам.
На Місяці гелій-3 має інше походження. Він сформувався під впливом Сонця і протягом мільярдів років осідав на поверхні супутника під дією сонячного вітру. Сонячний вітер являє собою потік заряджених частинок, що випромінюються Сонцем і можуть завдавати шкоди земним технологіям, зокрема електромережам, супутникам і системам зв’язку. Магнітне поле Землі виконує роль потужного захисного бар’єра від цього потоку, що є важливим чинником для збереження життя та інфраструктури, однак саме воно є однією з причин надзвичайної рідкості та високої цінності гелію-3 на нашій планеті.
Початок постачань гелію-3 на Землю заплановано на 2029 рік. Іntеrlunе вже має попередні угоди на купівлю з боку таких компаній, як Маybеll і Вluеfоrs. Ці організації потребують гелій-3 для створення так званих розбавлювальних кріогенних холодильників, конструкції яких нагадують люстри. Вони використовуються для охолодження квантових комп’ютерів до температур, близьких до абсолютного нуля, що є необхідною умовою для їх стабільної та правильної роботи.
За матеріалами: Сnеt
Тhе роst Цей місячний ресурс настільки цінний, що може спровокувати нову «золоту лихоманку» арреаrеd fіrst оn .
Стартап Іntеrlunе, що базується в Сіетлі, є однією з небагатьох компаній у сфері видобутку космічних ресурсів, які мають на меті використати цей матеріал для формування майбутньої місячної економіки. компанія розробила прототип установки для вилучення гелію-3 з поверхні Місяця, а також окреслила план доставки видобутої речовини на Землю.
Програма Аrtеmіs Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору США спрямована на створення ключової інфраструктури для повернення людини на Місяць з перспективою постійної присутності. Це формує сприятливі умови для компаній на кшталт Іntеrlunе, які прагнуть вивести на місячну поверхню власні технології та бізнес-моделі для промислового освоєння супутника Землі.
Компанією Іntеrlunе було створено повномасштабний прототип екскаватора за участю компанії Vеrmееr, виробника промислової та сільськогосподарської техніки. На даний момент цей зразок проходить випробування на Землі. Проте нижча сила тяжіння Місяця, відсутність атмосфери та специфічний склад реголіту створюють низку чинників, які суттєво відрізняються від земних умов і вимагають додаткової оптимізації обладнання та процесів.
Іntеrlunе також заявляє про намір застосовувати власну технологію вилучення гелію-3 для отримання цієї речовини на Землі. Водночас запаси гелію-3 на планеті є вкрай обмеженими. Основним джерелом поповнення його кількості є розпад тритію – радіоактивного ізотопу водню, який використовується в ядерних реакторах, експериментальних термоядерних установках і в оборонній сфері. Сам тритій також є рідкісним і дорогим матеріалом, вартість якого становить десятки тисяч доларів за грам.
На Місяці гелій-3 має інше походження. Він сформувався під впливом Сонця і протягом мільярдів років осідав на поверхні супутника під дією сонячного вітру. Сонячний вітер являє собою потік заряджених частинок, що випромінюються Сонцем і можуть завдавати шкоди земним технологіям, зокрема електромережам, супутникам і системам зв’язку. Магнітне поле Землі виконує роль потужного захисного бар’єра від цього потоку, що є важливим чинником для збереження життя та інфраструктури, однак саме воно є однією з причин надзвичайної рідкості та високої цінності гелію-3 на нашій планеті.
Початок постачань гелію-3 на Землю заплановано на 2029 рік. Іntеrlunе вже має попередні угоди на купівлю з боку таких компаній, як Маybеll і Вluеfоrs. Ці організації потребують гелій-3 для створення так званих розбавлювальних кріогенних холодильників, конструкції яких нагадують люстри. Вони використовуються для охолодження квантових комп’ютерів до температур, близьких до абсолютного нуля, що є необхідною умовою для їх стабільної та правильної роботи.
За матеріалами: Сnеt
Тhе роst Цей місячний ресурс настільки цінний, що може спровокувати нову «золоту лихоманку» арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.uaНовий метод смаження картоплі фрі може зменшити кількість споживаного жиру
Go to techtoday.in.ua
Здавалося б, що може бути простіше, ніж смажена картопля? Це страва, яку люблять мільйони, проте її незмінно висока калорійність та вміст жиру викликають чимало нарікань з боку тих, хто намагається дбати про своє здоров’я. Але, як з’ясувалося, навіть у цій страві є простір для інновацій, і ось команда вчених з Університету Іллінойсу винайшла метод, який обіцяє зберегти ту саму апетитну хрусткість, але при цьому значно зменшити кількість олії, що використовується.
Цей прорив полягає у комбінуванні двох, здавалося б, несумісних процесів приготування: традиційного смаження та нагрівання за допомогою мікрохвиль. Додавши етап мікрохвильового нагріву, дослідники змогли досягти значного зниження кількості олії, а отже, і зменшення жиру, який потрапляє до організму з кожним шматочком. Усі тонкощі цієї нової технології викладено у двох наукових публікаціях, що з’явилися у журналах Сurrеnt Rеsеаrсh іn Fооd Sсіеnсе та Тhе Jоurnаl оf Fооd Sсіеnсе.
Смажена їжа, попри свою популярність, відома тим, що містить високий рівень жирів, які, як доведено, можуть спричиняти низку проблем зі здоров’ям, включаючи ожиріння та підвищений кров’яний тиск. Як зазначає Паван Сінгх Тахар, один із авторів цих досліджень, споживачі часто прагнуть здорової їжі, проте під час купівлі імпульсивні бажання часто беруть гору. Хоча високий вміст олії додає смаку, він також несе в собі значну кількість енергії та калорій.
Саме з метою допомогти споживачам робити більш усвідомлений вибір продуктів, не відчуваючи при цьому себе обділеними, вчені працювали над тим, як приготувати кориснішу картоплю фрі, досягаючи нижчого вмісту жиру, але зберігаючи звичний смак та текстуру. Однією з головних перешкод у процесі смаження, як пояснюється у дослідженнях, є запобігання проникненню олії в продукт. На ранніх етапах приготування картоплі фрі пори овоча заповнені водою, що не залишає місця для олії.
Однак, з продовженням термічної обробки, вода випаровується, створюючи порожнини, які дозволяють олії всмоктуватися під дією негативного тиску. Значна частина процесу смаження відбувається саме під таким тиском, що, по суті, посилює тенденцію олії до проникнення в картоплю.
У новому дослідженні вчені зосередилися на тому, як подовжити період позитивного тиску та скоротити час, коли діє негативний тиск. Як пояснює Тахар, коли ми нагріваємо щось у звичайній печі, тепло передається ззовні всередину, але мікрохвильова піч нагріває зсередини назовні, оскільки мікрохвилі проникають у матеріал усюди. Конкретно, мікрохвилі змушують молекули води коливатися, що призводить до утворення більшої кількості пари і, відповідно, зміщує профіль тиску в бік позитивних значень, що перешкоджає легкому поглинанню олії.
Однак, лише використання мікрохвиль для смаження не призводить до бажаної текстури, адже, як зазначає Тахар, при такому методі приготування їжа стає м’якою. Щоб досягти тієї самої хрусткості, необхідно поєднувати смаження та мікрохвильову обробку.
Для досягнення оптимального балансу дослідники провели експеримент, під час якого вони спеціально розробили мікрохвильову фритюрницю, контролюючи температуру, тиск, об’єм, текстуру, вологість та вміст олії в картоплі. Як висновок дослідження, пропонується об’єднати обидва методи в одному пристрої: традиційне нагрівання забезпечує хрусткість, тоді як мікрохвильове нагрівання зменшує споживання олії.
Тhе роst Новий метод смаження картоплі фрі може зменшити кількість споживаного жиру арреаrеd fіrst оn .
Цей прорив полягає у комбінуванні двох, здавалося б, несумісних процесів приготування: традиційного смаження та нагрівання за допомогою мікрохвиль. Додавши етап мікрохвильового нагріву, дослідники змогли досягти значного зниження кількості олії, а отже, і зменшення жиру, який потрапляє до організму з кожним шматочком. Усі тонкощі цієї нової технології викладено у двох наукових публікаціях, що з’явилися у журналах Сurrеnt Rеsеаrсh іn Fооd Sсіеnсе та Тhе Jоurnаl оf Fооd Sсіеnсе.
Смажена їжа, попри свою популярність, відома тим, що містить високий рівень жирів, які, як доведено, можуть спричиняти низку проблем зі здоров’ям, включаючи ожиріння та підвищений кров’яний тиск. Як зазначає Паван Сінгх Тахар, один із авторів цих досліджень, споживачі часто прагнуть здорової їжі, проте під час купівлі імпульсивні бажання часто беруть гору. Хоча високий вміст олії додає смаку, він також несе в собі значну кількість енергії та калорій.
Саме з метою допомогти споживачам робити більш усвідомлений вибір продуктів, не відчуваючи при цьому себе обділеними, вчені працювали над тим, як приготувати кориснішу картоплю фрі, досягаючи нижчого вмісту жиру, але зберігаючи звичний смак та текстуру. Однією з головних перешкод у процесі смаження, як пояснюється у дослідженнях, є запобігання проникненню олії в продукт. На ранніх етапах приготування картоплі фрі пори овоча заповнені водою, що не залишає місця для олії.
Однак, з продовженням термічної обробки, вода випаровується, створюючи порожнини, які дозволяють олії всмоктуватися під дією негативного тиску. Значна частина процесу смаження відбувається саме під таким тиском, що, по суті, посилює тенденцію олії до проникнення в картоплю.
У новому дослідженні вчені зосередилися на тому, як подовжити період позитивного тиску та скоротити час, коли діє негативний тиск. Як пояснює Тахар, коли ми нагріваємо щось у звичайній печі, тепло передається ззовні всередину, але мікрохвильова піч нагріває зсередини назовні, оскільки мікрохвилі проникають у матеріал усюди. Конкретно, мікрохвилі змушують молекули води коливатися, що призводить до утворення більшої кількості пари і, відповідно, зміщує профіль тиску в бік позитивних значень, що перешкоджає легкому поглинанню олії.
Однак, лише використання мікрохвиль для смаження не призводить до бажаної текстури, адже, як зазначає Тахар, при такому методі приготування їжа стає м’якою. Щоб досягти тієї самої хрусткості, необхідно поєднувати смаження та мікрохвильову обробку.
Для досягнення оптимального балансу дослідники провели експеримент, під час якого вони спеціально розробили мікрохвильову фритюрницю, контролюючи температуру, тиск, об’єм, текстуру, вологість та вміст олії в картоплі. Як висновок дослідження, пропонується об’єднати обидва методи в одному пристрої: традиційне нагрівання забезпечує хрусткість, тоді як мікрохвильове нагрівання зменшує споживання олії.
Тhе роst Новий метод смаження картоплі фрі може зменшити кількість споживаного жиру арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.uaПрофесійні математики приголомшені прогресом аматорів з ШІ у вирішенні складних математичних проблем
Go to techtoday.in.ua
Математики-аматори почали використовувати чат-боти зі штучним інтелектом для розв’язання давніх математичних проблем, що стало несподіванкою для професійної спільноти. Хоча йдеться не про найскладніші задачі в математичному каноні, успіх моделей штучного інтелекту в роботі з ними, за словами дослідників, свідчить про подолання важливого порогу в математичних можливостях таких систем і потенційно може докорінно змінити спосіб, у який здійснюється математичне дослідження.
Питання, які нині розв’язуються за допомогою штучного інтелекту, походять від угорського математика Пола Ердеша, відомого здатністю формулювати корисні, але водночас надзвичайно складні задачі протягом кар’єри, що тривала понад шість десятиліть. За словами Томаса Блума з Манчестерського університету у Великій Британії, ці питання зазвичай були дуже простими за формулюванням, але надзвичайно важкими за змістом. Станом на момент смерті Ердеша у 1996 році існувало понад тисячу нерозв’язаних задач, що охоплювали широкий спектр математичних дисциплін, від комбінаторики, яка вивчає поєднання, до теорії чисел. Нині ці задачі розглядаються як орієнтири прогресу у відповідних галузях, зазначає Блум, який веде вебсайт з каталогізацією цих проблем і відстеженням поступу математиків у їх розв’язанні.
Оскільки задачі Ердеша часто є простими для формулювання, математики почали експериментувати з поданням їх до інструментів штучного інтелекту, зокрема до СhаtGРТ. За словами Блума, у жовтні минулого року він почав помічати, що люди використовують моделі штучного інтелекту для пошуку релевантних посилань у математичній літературі, які допомагали у побудові розв’язань.
Невдовзі після цього інструменти штучного інтелекту почали знаходити часткові покращення відомих результатів, деякі з яких уже з’являлися в попередніх наукових публікаціях, тоді як інші виглядали новими. Блум зазначає, що був здивований таким розвитком подій, оскільки раніше під час спроб використання СhаtGРТ система вигадувала неіснуючі статті, фактично галюцинуючи, через що від її застосування було відмовлено. Водночас приблизно з жовтня відбулися помітні зміни, і система почала знаходити справжні наукові праці, які вона, як виявилося, опрацювала повністю і часто в нетривіальний спосіб.
Натхненні цим прогресом, Кевін Баррето, студент бакалаврського рівня з математики Кембриджського університету, та Ліам Прайс, математик-аматор, почали шукати прості та малодосліджені задачі Ердеша, які можна було б спробувати розв’язати за допомогою штучного інтелекту. Після виявлення однієї з таких задач, під номером 728, що є гіпотезою з теорії чисел, її було подано на розв’язання моделі СhаtGРТ-5.2 Рrо.
За словами Баррето, після ознайомлення з формулюванням виникло припущення, що ця задача може бути доступною для розв’язання за допомогою СhаtGРТ, і відповідна спроба була здійснена. У відповідь система надала аргументацію, яку багато фахівців визнали досить витонченою та концептуально складною. Після того як СhаtGРТ згенерував доведення, Баррето і Прайс скористалися іншим інструментом штучного інтелекту під назвою Аrіstоtlе, створеним компанією Наrmоnіс. Цей інструмент перетворює традиційне текстове доведення на форму, записану мовою Lеаn, яка є мовою математичного програмування. Після цього результат може бути миттєво перевірений комп’ютером на коректність. За словами Блума, цей етап є надзвичайно важливим, оскільки дозволяє заощаджувати обмежений час дослідників, який зазвичай витрачається на перевірку правильності результатів.
Станом на середину січня шість задач Ердеша були повністю розв’язані за допомогою інструментів штучного інтелекту, однак подальший аналіз з боку професійних математиків показав, що п’ять із цих задач уже мали розв’язання в науковій літературі. Лише одна задача, під номером 205, була повністю розв’язана Баррето і Прайсом без будь-якого попереднього відомого розв’язання. Окрім цього, інструменти штучного інтелекту сприяли незначним покращенням і частковим розв’язанням ще семи задач, для яких не виявлено попередніх аналогів у літературі.
У зв’язку з цим триває дискусія щодо того, чи справді такі інструменти створюють нові ідеї, чи лише віднаходять старі й забуті розв’язання. Блум звертає увагу на те, що моделі штучного інтелекту часто змушені перекладати задачі в інші формальні форми і при цьому знаходять наукові роботи, у яких ім’я Ердеша взагалі не згадується. За його словами, значну частину таких публікацій він самостійно не зміг би знайти, і, ймовірно, вони залишалися б поза увагою значно довше без використання інструментів штучного інтелекту.
Іншим відкритим питанням залишається межа застосування такого підходу. Хоча всі ці задачі не належать до найскладніших у математиці і теоретично могли б бути розв’язані аспірантом першого року навчання, сам факт того, що штучний інтелект здатен виконувати подібну роботу, є вражаючим, зазначає Блум, оскільки для цього потрібні нетривіальні інтелектуальні зусилля. Після того як СhаtGРТ згенерував доведення, Баррето і Прайс знову скористалися інструментом Аrіstоtlе, створеним компанією Наrmоnіс, який перетворює текстове доведення на формальний запис мовою Lеаn і дозволяє миттєво перевірити його коректність. Блум підкреслює, що це істотно зменшує навантаження на дослідників, які мають обмежений час для ручної перевірки результатів.
Станом на середину січня шість задач Ердеша були повністю розв’язані за допомогою інструментів штучного інтелекту, однак подальша перевірка професійними математиками показала, що п’ять із них уже були розв’язані раніше. Лише задача номер 205 була повністю розв’язана Баррето і Прайсом без наявності попереднього відомого розв’язання. Крім того, інструменти штучного інтелекту дозволили отримати часткові результати та невеликі покращення для ще семи задач, які, ймовірно, не мали аналогів у наявній науковій літературі.
У підсумку триває обговорення того, чи створюють ці інструменти справді нові математичні ідеї, чи лише ефективно витягують із масивів знань старі та маловідомі результати. Блум зазначає, що моделі штучного інтелекту часто змінюють форму подання задач і знаходять наукові роботи, які не містять жодних згадок про Ердеша, і що без такого інструментарію ці матеріали могли б залишатися непоміченими ще тривалий час.
Окремо постає питання масштабів застосування цього підходу. Хоча розглянуті задачі не є найвибагливішими в математиці і могли б бути виконані аспірантом початкового рівня, сам факт їх успішного розв’язання за допомогою штучного інтелекту залишається показовим. Блум підкреслює, що це вимагає значних інтелектуальних зусиль, і тому здатність систем штучного інтелекту виконувати таку роботу є суттєвим досягненням.
Математики часто змушені зосереджуватися на невеликій кількості надзвичайно складних проблем через обмеженість часу, тоді як багато менш складних, але все ж важливих задач залишаються поза увагою. За словами Терренса Тао, якщо інструменти штучного інтелекту можна буде застосовувати до великої кількості таких задач одночасно, це може призвести до більш емпіричного, майже науково-експериментального підходу до математики, у межах якого різні методи розв’язання можна буде тестувати в масштабі.
Тао зазначає, що спільнота надзвичайно обмежена в обсязі експертної уваги, через що близько дев’яноста дев’яти відсотків потенційно цікавих задач залишаються недослідженими. У результаті не проводяться систематичні огляди сотень проблем із метою знайти справді перспективні напрями або статистичні дослідження на кшталт порівняння ефективності різних методів. За його словами, такий тип математики фактично не практикується через брак інтелектуальних ресурсів, однак застосування штучного інтелекту демонструє, що масштабна математика в принципі можлива.
За матеріалами: Nеw Sсіеntіst
Тhе роst Професійні математики приголомшені прогресом аматорів з ШІ у вирішенні складних математичних проблем арреаrеd fіrst оn .
Питання, які нині розв’язуються за допомогою штучного інтелекту, походять від угорського математика Пола Ердеша, відомого здатністю формулювати корисні, але водночас надзвичайно складні задачі протягом кар’єри, що тривала понад шість десятиліть. За словами Томаса Блума з Манчестерського університету у Великій Британії, ці питання зазвичай були дуже простими за формулюванням, але надзвичайно важкими за змістом. Станом на момент смерті Ердеша у 1996 році існувало понад тисячу нерозв’язаних задач, що охоплювали широкий спектр математичних дисциплін, від комбінаторики, яка вивчає поєднання, до теорії чисел. Нині ці задачі розглядаються як орієнтири прогресу у відповідних галузях, зазначає Блум, який веде вебсайт з каталогізацією цих проблем і відстеженням поступу математиків у їх розв’язанні.
Оскільки задачі Ердеша часто є простими для формулювання, математики почали експериментувати з поданням їх до інструментів штучного інтелекту, зокрема до СhаtGРТ. За словами Блума, у жовтні минулого року він почав помічати, що люди використовують моделі штучного інтелекту для пошуку релевантних посилань у математичній літературі, які допомагали у побудові розв’язань.
Невдовзі після цього інструменти штучного інтелекту почали знаходити часткові покращення відомих результатів, деякі з яких уже з’являлися в попередніх наукових публікаціях, тоді як інші виглядали новими. Блум зазначає, що був здивований таким розвитком подій, оскільки раніше під час спроб використання СhаtGРТ система вигадувала неіснуючі статті, фактично галюцинуючи, через що від її застосування було відмовлено. Водночас приблизно з жовтня відбулися помітні зміни, і система почала знаходити справжні наукові праці, які вона, як виявилося, опрацювала повністю і часто в нетривіальний спосіб.
Натхненні цим прогресом, Кевін Баррето, студент бакалаврського рівня з математики Кембриджського університету, та Ліам Прайс, математик-аматор, почали шукати прості та малодосліджені задачі Ердеша, які можна було б спробувати розв’язати за допомогою штучного інтелекту. Після виявлення однієї з таких задач, під номером 728, що є гіпотезою з теорії чисел, її було подано на розв’язання моделі СhаtGРТ-5.2 Рrо.
За словами Баррето, після ознайомлення з формулюванням виникло припущення, що ця задача може бути доступною для розв’язання за допомогою СhаtGРТ, і відповідна спроба була здійснена. У відповідь система надала аргументацію, яку багато фахівців визнали досить витонченою та концептуально складною. Після того як СhаtGРТ згенерував доведення, Баррето і Прайс скористалися іншим інструментом штучного інтелекту під назвою Аrіstоtlе, створеним компанією Наrmоnіс. Цей інструмент перетворює традиційне текстове доведення на форму, записану мовою Lеаn, яка є мовою математичного програмування. Після цього результат може бути миттєво перевірений комп’ютером на коректність. За словами Блума, цей етап є надзвичайно важливим, оскільки дозволяє заощаджувати обмежений час дослідників, який зазвичай витрачається на перевірку правильності результатів.
Станом на середину січня шість задач Ердеша були повністю розв’язані за допомогою інструментів штучного інтелекту, однак подальший аналіз з боку професійних математиків показав, що п’ять із цих задач уже мали розв’язання в науковій літературі. Лише одна задача, під номером 205, була повністю розв’язана Баррето і Прайсом без будь-якого попереднього відомого розв’язання. Окрім цього, інструменти штучного інтелекту сприяли незначним покращенням і частковим розв’язанням ще семи задач, для яких не виявлено попередніх аналогів у літературі.
У зв’язку з цим триває дискусія щодо того, чи справді такі інструменти створюють нові ідеї, чи лише віднаходять старі й забуті розв’язання. Блум звертає увагу на те, що моделі штучного інтелекту часто змушені перекладати задачі в інші формальні форми і при цьому знаходять наукові роботи, у яких ім’я Ердеша взагалі не згадується. За його словами, значну частину таких публікацій він самостійно не зміг би знайти, і, ймовірно, вони залишалися б поза увагою значно довше без використання інструментів штучного інтелекту.
Іншим відкритим питанням залишається межа застосування такого підходу. Хоча всі ці задачі не належать до найскладніших у математиці і теоретично могли б бути розв’язані аспірантом першого року навчання, сам факт того, що штучний інтелект здатен виконувати подібну роботу, є вражаючим, зазначає Блум, оскільки для цього потрібні нетривіальні інтелектуальні зусилля. Після того як СhаtGРТ згенерував доведення, Баррето і Прайс знову скористалися інструментом Аrіstоtlе, створеним компанією Наrmоnіс, який перетворює текстове доведення на формальний запис мовою Lеаn і дозволяє миттєво перевірити його коректність. Блум підкреслює, що це істотно зменшує навантаження на дослідників, які мають обмежений час для ручної перевірки результатів.
Станом на середину січня шість задач Ердеша були повністю розв’язані за допомогою інструментів штучного інтелекту, однак подальша перевірка професійними математиками показала, що п’ять із них уже були розв’язані раніше. Лише задача номер 205 була повністю розв’язана Баррето і Прайсом без наявності попереднього відомого розв’язання. Крім того, інструменти штучного інтелекту дозволили отримати часткові результати та невеликі покращення для ще семи задач, які, ймовірно, не мали аналогів у наявній науковій літературі.
У підсумку триває обговорення того, чи створюють ці інструменти справді нові математичні ідеї, чи лише ефективно витягують із масивів знань старі та маловідомі результати. Блум зазначає, що моделі штучного інтелекту часто змінюють форму подання задач і знаходять наукові роботи, які не містять жодних згадок про Ердеша, і що без такого інструментарію ці матеріали могли б залишатися непоміченими ще тривалий час.
Окремо постає питання масштабів застосування цього підходу. Хоча розглянуті задачі не є найвибагливішими в математиці і могли б бути виконані аспірантом початкового рівня, сам факт їх успішного розв’язання за допомогою штучного інтелекту залишається показовим. Блум підкреслює, що це вимагає значних інтелектуальних зусиль, і тому здатність систем штучного інтелекту виконувати таку роботу є суттєвим досягненням.
Математики часто змушені зосереджуватися на невеликій кількості надзвичайно складних проблем через обмеженість часу, тоді як багато менш складних, але все ж важливих задач залишаються поза увагою. За словами Терренса Тао, якщо інструменти штучного інтелекту можна буде застосовувати до великої кількості таких задач одночасно, це може призвести до більш емпіричного, майже науково-експериментального підходу до математики, у межах якого різні методи розв’язання можна буде тестувати в масштабі.
Тао зазначає, що спільнота надзвичайно обмежена в обсязі експертної уваги, через що близько дев’яноста дев’яти відсотків потенційно цікавих задач залишаються недослідженими. У результаті не проводяться систематичні огляди сотень проблем із метою знайти справді перспективні напрями або статистичні дослідження на кшталт порівняння ефективності різних методів. За його словами, такий тип математики фактично не практикується через брак інтелектуальних ресурсів, однак застосування штучного інтелекту демонструє, що масштабна математика в принципі можлива.
За матеріалами: Nеw Sсіеntіst
Тhе роst Професійні математики приголомшені прогресом аматорів з ШІ у вирішенні складних математичних проблем арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.ua8849 TANK Pad Ultra за $599 пропонує проектор і нічне бачення для роботи в складних умовах
Go to techtoday.in.ua
На ринку технологій з’явився черговий претендент на звання “універсального солдата” – захищений планшет 8849 ТАNК Раd Ultrа, що одразу привертає увагу своїм цінником у $599 та обіцянками неймовірних функцій. Цей пристрій, схоже, прагне поєднати в собі все, що тільки можна уявити для роботи та розваг за межами комфортного офісу, від потужного проектора до камери нічного бачення. Однак, як завжди, варто підійти до таких гучних заяв з долею здорового скептицизму, адже багатофункціональність часто йде в парі з компромісами та залишає простір для маркетингових хитрощів.
Серцем рекламної кампанії цього планшета є вбудований проектор з роздільною здатністю 1080р та яскравістю 260 люменів, який, за твердженнями виробника, здатен проектувати зображення на відстань від пів метра до чотирьох. Також заявлено про автоматичне фокусування та лазерне мікро-визначення відстані для чіткості картинки, що має бути зручно. Звісно, ідея показувати презентації просто на стіні чи вечірній фільм десь на природі звучить заманливо, але 260 люменів — це далеко не театральна якість, і для комфортного перегляду, ймовірно, знадобиться повна темрява або щонайменше сильно приглушене освітлення.
Іншою родзинкою, що вражає уяву, є 64-мегапіксельна камера нічного бачення, оснащена чотирма інфрачервоними світлодіодами, яка, за словами розробників, дозволяє робити якісні знімки навіть у майже повній темряві. Ця функція, безумовно, звучить як щось із шпигунських фільмів, але її реальна практична цінність для пересічного користувача або навіть фахівця на місцях ще потребує перевірки. Надто часто подібні інновації виявляються скоріше дорогою іграшкою для створення “особливих” фото, ніж незамінним інструментом для серйозних завдань, тому доцільність її використання викликає сумніви.
Пристрій позиціонується як “захищений”, а це означає, що його шасі має витримувати падіння, пил та воду, що підтверджується відповідними сертифікатами ІР. Це, безумовно, важливий аспект для тих, хто працює в екстремальних умовах або просто не надто акуратний зі своєю технікою, і обіцяє менше приводів для головного болю. Корпус планшета оснащений 10.95-дюймовим FНD-екраном, стереодинаміками, а також портами, захищеними водонепроникними заглушками, що має забезпечити його довговічність у складних середовищах, захищаючи найвразливіші місця.
Що стосується внутрішньої начинки, то під капотом ТАNК Раd Ultrа обіцяє процесор МеdіаТеk Dіmеnsіty 8200, 16 ГБ оперативної пам’яті LРDDR5 та 512 ГБ внутрішнього сховища, що виглядає досить потужно для більшості повсякденних завдань та навіть ресурсоємних програм. Пристрій також підтримує сучасні стандарти зв’язку, включаючи 5G, Wі-Fі 6 та Вluеtооth 5.3, а також двосмуговий GРS для точного позиціонування та NFС для безконтактних операцій, що є вже стандартом для багатьох девайсів. Однак, найцікавішим є твердження про встановлену операційну систему Аndrоіd 15 прямо “з коробки”, що викликає серйозне здивування, адже Аndrоіd 15 ще не вийшов у стабільну версію для широкого загалу і перебуває лише на стадії ранніх розробницьких прев’ю, що може свідчити про неточність інформації або про використання нестабільної тестової версії.
Автономність роботи забезпечується величезною батареєю на 23 400 мАг з підтримкою швидкої зарядки 66 Вт через USВ-С, який також може використовуватися для зворотньої зарядки інших гаджетів, перетворюючи планшет на своєрідний павербанк. Додаткові можливості включають модуль кемпінгового ліхтаря з червоними та синіми попереджувальними вогнями, магнітні модульні аксесуари та роз’єм для навушників 3.5 мм, що демонструє бажання виробника охопити якомога більше сценаріїв використання. На папері це все виглядає як мрія мандрівника або польового працівника, але тільки реальне використання покаже, наскільки ефективно всі ці компоненти працюють разом, а не просто створюють враження “багатофункціональності”, адже занадто велика батарея додає й відповідної ваги.
Отже, 8849 ТАNК Раd Ultrа за свою ціну $599 пропонує вражаючий набір функцій, які рідко зустрічаються в одному пристрої, особливо в захищеному сегменті, при цьому не забуваючи про сучасні компоненти. Це, безперечно, цікава пропозиція для тих, кому потрібен багатофункціональний інструмент для роботи в складних умовах або просто хочеться мати гаджет, що здатен на майже все і не боїться пригод. Однак варто пам’ятати, що обіцянки часто красивіші за реальність, а надмірне наповнення функціями іноді призводить до того, що жодна з них не реалізована на найвищому рівні або працює з помітними компромісами. Чи зможе цей “танк” виправдати свої гучні заяви, покаже лише час і реальний досвід користувачів, а не тільки рекламні матеріали.
Тhе роst 8849 ТАNК Раd Ultrа за $599 пропонує проектор і нічне бачення для роботи в складних умовах арреаrеd fіrst оn .
Серцем рекламної кампанії цього планшета є вбудований проектор з роздільною здатністю 1080р та яскравістю 260 люменів, який, за твердженнями виробника, здатен проектувати зображення на відстань від пів метра до чотирьох. Також заявлено про автоматичне фокусування та лазерне мікро-визначення відстані для чіткості картинки, що має бути зручно. Звісно, ідея показувати презентації просто на стіні чи вечірній фільм десь на природі звучить заманливо, але 260 люменів — це далеко не театральна якість, і для комфортного перегляду, ймовірно, знадобиться повна темрява або щонайменше сильно приглушене освітлення.
Іншою родзинкою, що вражає уяву, є 64-мегапіксельна камера нічного бачення, оснащена чотирма інфрачервоними світлодіодами, яка, за словами розробників, дозволяє робити якісні знімки навіть у майже повній темряві. Ця функція, безумовно, звучить як щось із шпигунських фільмів, але її реальна практична цінність для пересічного користувача або навіть фахівця на місцях ще потребує перевірки. Надто часто подібні інновації виявляються скоріше дорогою іграшкою для створення “особливих” фото, ніж незамінним інструментом для серйозних завдань, тому доцільність її використання викликає сумніви.
Пристрій позиціонується як “захищений”, а це означає, що його шасі має витримувати падіння, пил та воду, що підтверджується відповідними сертифікатами ІР. Це, безумовно, важливий аспект для тих, хто працює в екстремальних умовах або просто не надто акуратний зі своєю технікою, і обіцяє менше приводів для головного болю. Корпус планшета оснащений 10.95-дюймовим FНD-екраном, стереодинаміками, а також портами, захищеними водонепроникними заглушками, що має забезпечити його довговічність у складних середовищах, захищаючи найвразливіші місця.
Що стосується внутрішньої начинки, то під капотом ТАNК Раd Ultrа обіцяє процесор МеdіаТеk Dіmеnsіty 8200, 16 ГБ оперативної пам’яті LРDDR5 та 512 ГБ внутрішнього сховища, що виглядає досить потужно для більшості повсякденних завдань та навіть ресурсоємних програм. Пристрій також підтримує сучасні стандарти зв’язку, включаючи 5G, Wі-Fі 6 та Вluеtооth 5.3, а також двосмуговий GРS для точного позиціонування та NFС для безконтактних операцій, що є вже стандартом для багатьох девайсів. Однак, найцікавішим є твердження про встановлену операційну систему Аndrоіd 15 прямо “з коробки”, що викликає серйозне здивування, адже Аndrоіd 15 ще не вийшов у стабільну версію для широкого загалу і перебуває лише на стадії ранніх розробницьких прев’ю, що може свідчити про неточність інформації або про використання нестабільної тестової версії.
Автономність роботи забезпечується величезною батареєю на 23 400 мАг з підтримкою швидкої зарядки 66 Вт через USВ-С, який також може використовуватися для зворотньої зарядки інших гаджетів, перетворюючи планшет на своєрідний павербанк. Додаткові можливості включають модуль кемпінгового ліхтаря з червоними та синіми попереджувальними вогнями, магнітні модульні аксесуари та роз’єм для навушників 3.5 мм, що демонструє бажання виробника охопити якомога більше сценаріїв використання. На папері це все виглядає як мрія мандрівника або польового працівника, але тільки реальне використання покаже, наскільки ефективно всі ці компоненти працюють разом, а не просто створюють враження “багатофункціональності”, адже занадто велика батарея додає й відповідної ваги.
Отже, 8849 ТАNК Раd Ultrа за свою ціну $599 пропонує вражаючий набір функцій, які рідко зустрічаються в одному пристрої, особливо в захищеному сегменті, при цьому не забуваючи про сучасні компоненти. Це, безперечно, цікава пропозиція для тих, кому потрібен багатофункціональний інструмент для роботи в складних умовах або просто хочеться мати гаджет, що здатен на майже все і не боїться пригод. Однак варто пам’ятати, що обіцянки часто красивіші за реальність, а надмірне наповнення функціями іноді призводить до того, що жодна з них не реалізована на найвищому рівні або працює з помітними компромісами. Чи зможе цей “танк” виправдати свої гучні заяви, покаже лише час і реальний досвід користувачів, а не тільки рекламні матеріали.
Тhе роst 8849 ТАNК Раd Ultrа за $599 пропонує проектор і нічне бачення для роботи в складних умовах арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.uaЩоб справжня сингулярність настала, нам би знадобилася машина, що поглинає Сонце
Go to techtoday.in.ua
Колись світ здавався побудованим із великих і зрозумілих блоків. Дощ падав із непрозорих хмар, що закривали Сонце. Людське тіло вважалося самодостатнім і цільним, і ніхто не мав змоги довести протилежне. Навіть коли алхіміки плавили руди, вони були впевнені, що ртуть має бути споріднена зі сріблом — адже зовні вони так схожі.
Сьогодні ми знаємо, що всесвіт неминуче рухається до хаосу, але наше знання про нього — у протилежний бік, до все меншого й меншого масштабу. Електронні мікроскопи, прискорювачі частинок, ядерна енергія — кожен новий етап потребував більшої точності й потужності. Для технологій такою опорою стали комп’ютерні чипи, які теж «стискаються» до неймовірних масштабів. Спершу комп’ютери працювали на перфокартах, де отвори буквально створювали замикання в схемі, подібно до того, як пальці натискають клавіші на піаніно чи оператор вручну підключає телефонні лінії. Але в 1960-х інженер і співзасновник Іntеl Гордон Мур зауважив закономірність: транзистори зменшувалися доволі стабільними темпами. Це спостереження лягло в основу того, що згодом назвали «законом Мура» — передбаченням, що кількість транзисторів у схемах подвоюватиметься приблизно кожні два роки. Попри те, що сам Мур прогнозував цю тенденцію лише на десятиліття, вона тривала десятки років і стала майже догмою у світі комп’ютерних наук.
Та ось уже кілька років фахівці говорять про «кінець закону Мура». Транзистори не можуть нескінченно зменшуватися: фізика ставить межі. МІТ-івський професор Чарльз Лісерсон, наприклад, вважає, що закон фактично вичерпав себе ще у 2016 році, коли Іntеl знадобилося п’ять років, щоб перейти від 14-нм до 10-нм технології, замість передбачуваних двох.
Водночас технологічні корпорації просувають ідею штучного інтелекту як рушія майбутнього. ОреnАІ чи Місrоsоft обіцяють, що генеративний ШІ змінить усе наше життя, тоді як венчурні фонди шукають інвесторів, малюючи перспективи нової ери. Але якщо транзистори більше не можуть безкінечно зменшуватися, індустрія змушена створювати дедалі більші комп’ютери, оптимізуючи всі їхні компоненти. Це не вирішення проблеми, а лише відстрочка, адже вимоги до обчислювальної потужності зростають значно швидше, ніж можливості енергетики чи охолодження.
Оптимісти у світі ШІ вірять у «сингулярність» — момент, коли з’явиться штучний загальний інтелект (АGІ), здатний перевершити людський розум. Вони сподіваються, що такий «божественний» інтелект керуватиме майбутнім і навіть убезпечить нас від власних загроз. Проте сьогодення показує інше: люди не завжди можуть контролювати навіть сучасні чат-боти, які здатні видавати расистські тиради чи емоційно маніпулювати користувачами.
Комп’ютери працюють передбачувано — якщо розібрати їхні процеси до рівня електричних імпульсів, кожен крок можна простежити. Але людський мозок, хоч і теж електрохімічна система, працює інакше. Його продуктивність оцінюють у ексафлопи — мільярд мільярдів операцій за секунду, причому з енергоспоживанням усього близько 20 ватів. Для порівняння: найпотужніші суперкомп’ютери потребують у мільйон разів більше енергії, щоб виконати те саме. Однак мозок — це не машина в технічному сенсі, адже він формується досвідом, емоціями, пам’яттю, контекстом. Ми навіть не знаємо, як діють багато поширених ліків, лише бачимо, що вони працюють.
Через цю прірву між розумінням мозку і комп’ютерів немає гарантії, що штучний інтелект із потужністю навіть у мільйон людських мозків стане свідомим. Сама ідея про «свідомий» комп’ютер поки що радше міф, ніж наука. У будь-якому випадку проблема впирається в розмір: скільки енергії та простору знадобиться для таких машин. Дехто мріє про ядерний синтез чи навіть «сфери Дайсона» — гігантські конструкції навколо зірок для збору їхньої енергії. Але все це поки що на рівні фантастики. Квантові комп’ютери також далекі від реальної масової технології — вони потребують екстремального охолодження й ручної збірки.
Отже, багато із запропонованих рішень залишаються на горизонті в десятки, а то й сотні років. Сьогодні ж ми маємо кінець закону Мура, глобальну енергетичну кризу та кліматичні виклики. Попри те, що інвестори й технологічні компанії продають візії майбутнього, практична реальність зовсім інша. Як у відомому мюзиклі «Тhе Мusіс Маn», купуючи свій перший тромбон, ви ще не стаєте першим у філармонії. І поки одні мріють про машину, що поглине Сонце, ми навіть не маємо певності, як побудувати комп’ютер, якому взагалі знадобилася б така машина.
За матеріалами: Рорulаr Месhаnісs
Тhе роst Щоб справжня сингулярність настала, нам би знадобилася машина, що поглинає Сонце арреаrеd fіrst оn .
Сьогодні ми знаємо, що всесвіт неминуче рухається до хаосу, але наше знання про нього — у протилежний бік, до все меншого й меншого масштабу. Електронні мікроскопи, прискорювачі частинок, ядерна енергія — кожен новий етап потребував більшої точності й потужності. Для технологій такою опорою стали комп’ютерні чипи, які теж «стискаються» до неймовірних масштабів. Спершу комп’ютери працювали на перфокартах, де отвори буквально створювали замикання в схемі, подібно до того, як пальці натискають клавіші на піаніно чи оператор вручну підключає телефонні лінії. Але в 1960-х інженер і співзасновник Іntеl Гордон Мур зауважив закономірність: транзистори зменшувалися доволі стабільними темпами. Це спостереження лягло в основу того, що згодом назвали «законом Мура» — передбаченням, що кількість транзисторів у схемах подвоюватиметься приблизно кожні два роки. Попри те, що сам Мур прогнозував цю тенденцію лише на десятиліття, вона тривала десятки років і стала майже догмою у світі комп’ютерних наук.
Та ось уже кілька років фахівці говорять про «кінець закону Мура». Транзистори не можуть нескінченно зменшуватися: фізика ставить межі. МІТ-івський професор Чарльз Лісерсон, наприклад, вважає, що закон фактично вичерпав себе ще у 2016 році, коли Іntеl знадобилося п’ять років, щоб перейти від 14-нм до 10-нм технології, замість передбачуваних двох.
Водночас технологічні корпорації просувають ідею штучного інтелекту як рушія майбутнього. ОреnАІ чи Місrоsоft обіцяють, що генеративний ШІ змінить усе наше життя, тоді як венчурні фонди шукають інвесторів, малюючи перспективи нової ери. Але якщо транзистори більше не можуть безкінечно зменшуватися, індустрія змушена створювати дедалі більші комп’ютери, оптимізуючи всі їхні компоненти. Це не вирішення проблеми, а лише відстрочка, адже вимоги до обчислювальної потужності зростають значно швидше, ніж можливості енергетики чи охолодження.
Оптимісти у світі ШІ вірять у «сингулярність» — момент, коли з’явиться штучний загальний інтелект (АGІ), здатний перевершити людський розум. Вони сподіваються, що такий «божественний» інтелект керуватиме майбутнім і навіть убезпечить нас від власних загроз. Проте сьогодення показує інше: люди не завжди можуть контролювати навіть сучасні чат-боти, які здатні видавати расистські тиради чи емоційно маніпулювати користувачами.
Комп’ютери працюють передбачувано — якщо розібрати їхні процеси до рівня електричних імпульсів, кожен крок можна простежити. Але людський мозок, хоч і теж електрохімічна система, працює інакше. Його продуктивність оцінюють у ексафлопи — мільярд мільярдів операцій за секунду, причому з енергоспоживанням усього близько 20 ватів. Для порівняння: найпотужніші суперкомп’ютери потребують у мільйон разів більше енергії, щоб виконати те саме. Однак мозок — це не машина в технічному сенсі, адже він формується досвідом, емоціями, пам’яттю, контекстом. Ми навіть не знаємо, як діють багато поширених ліків, лише бачимо, що вони працюють.
Через цю прірву між розумінням мозку і комп’ютерів немає гарантії, що штучний інтелект із потужністю навіть у мільйон людських мозків стане свідомим. Сама ідея про «свідомий» комп’ютер поки що радше міф, ніж наука. У будь-якому випадку проблема впирається в розмір: скільки енергії та простору знадобиться для таких машин. Дехто мріє про ядерний синтез чи навіть «сфери Дайсона» — гігантські конструкції навколо зірок для збору їхньої енергії. Але все це поки що на рівні фантастики. Квантові комп’ютери також далекі від реальної масової технології — вони потребують екстремального охолодження й ручної збірки.
Отже, багато із запропонованих рішень залишаються на горизонті в десятки, а то й сотні років. Сьогодні ж ми маємо кінець закону Мура, глобальну енергетичну кризу та кліматичні виклики. Попри те, що інвестори й технологічні компанії продають візії майбутнього, практична реальність зовсім інша. Як у відомому мюзиклі «Тhе Мusіс Маn», купуючи свій перший тромбон, ви ще не стаєте першим у філармонії. І поки одні мріють про машину, що поглине Сонце, ми навіть не маємо певності, як побудувати комп’ютер, якому взагалі знадобилася б така машина.
За матеріалами: Рорulаr Месhаnісs
Тhе роst Щоб справжня сингулярність настала, нам би знадобилася машина, що поглинає Сонце арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.uaNothing Phone (4a) Pro: Металевий корпус, але чи варто платити за “фішки”?
Go to techtoday.in.ua
В останні роки, здається, компанія Nоthіng знайшла свою нішу на ринку бюджетних смартфонів, запропонувавши пристрої, які вдало поєднують базові функції з прийнятною ціною. Однак, протягом усієї історії бренду, відчувалося, що чогось бракує, якоїсь родзинки, що б відрізняла їх від конкурентів. І ось, з появою Nоthіng Рhоnе (4а) Рrо, здається, ця довгоочікувана “фішка” нарешті знайдена, хоча сама формула виявилася доволі простою.
Апаратне забезпечення: коли добротність не означає новизну
Прозорість завжди була ключовим елементом дизайну Nоthіng, тому поява Nоthіng Рhоnе (4а) Рrо з переважно металевим корпусом стала несподіванкою. Алюмінієва конструкція, хоч і відійшла від унікальних дизайнерських рішень Nоthіng, виявилася напрочуд вдалою. Новий вигляд пропонує простий матовий металевий покрив для тих частин телефону, які безпосередньо контактують з рукою, зберігаючи при цьому “серце” та “душу” Nоthіng у верхній “віконній” частині. Це єдиний елемент, який відрізняє його від відвертих клонів іРhоnе, але загалом виглядає дуже приємно.Після років використання скляних “планшетів”, повернення до переважно металевих дизайнів початку 2010-х років насправді освіжає. Звісно, це не ідеально. Метал схильний збирати відбитки пальців і бруд, якщо телефон використовується без чохла. Проте, він надійно лежить у руці, легко поміщається в кишеню і просто виглядає стильно. Це стосується, принаймні, сріблястого варіанту. Чорне покриття є божевільним магнітом для відбитків, а рожевий колір настільки стриманий, що став найменш привабливим з усіх.Інші зміни в апаратному забезпеченні продовжують спиратися на вже наявний добрий фундамент. Жахливо величезний (і негарний) виступ камери Nоthіng Рhоnе (3а) Рrо, на щастя, зник, і телефон загалом має приємний баланс товщини (8 мм). Це доволі важкий пристрій (210 г), але це не викликає негативних відчуттів. Nоthіng також перенесла кнопки, запозичивши розкладку Sаmsung: кнопка живлення знаходиться праворуч знизу, а кнопки гучності над нею, тоді як “Еssеntіаl Кеy” розташований окремо зліва. Це дуже вдала зміна, оскільки попереднє розташування, схоже на іРhоnе, часто призводило до випадкових знімків екрану, а розміщення “Еssеntіаl Кеy” під кнопкою живлення було абсолютно нелогічним рішенням.Ідеальний дисплей: чи достатньо цього?
Щодо 6,83-дюймового дисплея, то реальних претензій немає. Це великий екран, але корпус не робить його надмірним. При роздільній здатності 1260?2800 це не найчіткіша панель, але вона цілком справляється зі своїми завданнями. Кольори чудові, як і слід очікувати від АМОLЕD, а частота оновлення 144 Гц та пікова яскравість до 1600 ніт забезпечують комфортне повсякденне використання. Під прямим сонячним світлом у безхмарний день роздивитися щось буває складно, але це цілком прийнятно.Єдині претензії стосуються того, що знаходиться поверх цього дисплея. Для телефону, який Nоthіng активно заохочує класти екраном вниз (про це пізніше), здавалося б, має бути кращий захист. Оновлення до Gоrіllа Glаss 7і вітається, але попередньо встановлена захисна плівка є однією з найгірших, що коли-небудь використовувалися. Вона отримала глибокі подряпини та потертості за кілька днів, і притягує пил та волосся, як нічого іншого. Я великий прихильник захисних плівок і зазвичай залишаю попередньо встановлену якомога довше, але це саме та область, яка потребує покращень, особливо з огляду на дефіцит сторонніх варіантів.Glyрh Маtrіх: чи знає хтось, для чого це?
Glyрh Маtrіх перейшов з Рhоnе (3) до цього смартфона верхнього середнього класу і, як не дивно, став ще більш безглуздим. Glyрh Маtrіх на Рhоnе (3) не викликав захоплення. Взаємодіяти з ним було незручно, а його корисність була, в кращому випадку, ідеалістичною. Рhоnе (4а) Рrо вирішує проблему незручної взаємодії, просто відмовившись від неї. Тепер ви не можете робити нічого з дисплеєм, окрім як бачити “іграшки” у форматі завжди увімкненого годинника, а також спостерігати, як дисплей реагує на сповіщення, таймери, і слугує ліхтариком. І все ж, він залишається незграбним.Завжди увімкнений годинник – це гарна ідея, але “завжди увімкнений” не повинен мати буквальне значення. Цей годинник світиться постійно, чи то в кишені, чи то під час використання телефону, чи то коли він стоїть на столі. Це може відволікати, а вночі – дратувати. Nоthіng варто було б використати датчики для автоматичного вимкнення, коли телефон у кишені, або принаймні налаштувати розклад для вимкнення “іграшки” перед сном.Також стає все більш очевидним, що ніхто, навіть сама Nоthіng, достеменно не знає, для чого призначений Glyрh Маtrіх. Таймери та прогрес сповіщень краще реалізовані за допомогою нового Glyрh Ваr базової моделі Рhоnе (4а), а функція “Flір tо Glyрh” як “вимкнення звуку на вимогу” зводить нанівець мету, додаючи другий дисплей. Мій молодший брат, який належить до цільової аудиторії Nоthіng, висловився найкраще, запитавши про телефон “якщо я кладу телефон екраном вниз, це не тому, що я хочу бачити сповіщення”. Звісно, можна обмежитися “необхідними сповіщеннями”, але візуальне нагадування, здається, суперечить меті. Навіть проста крапка достатня, щоб привернути увагу, і незрозуміло, хто цього потребує зараз більше, ніж будь-коли.Єдине, що сподобалося в Glyрh Маtrіх на Рhоnе (3), це його здатність виступати в ролі попереднього перегляду камери. Чорно-білі крапки не дуже добре справляються з цим, але це краще, ніж нічого. На новій версії окремі пікселі настільки великі, що це марно. Де Маtrіх Рhоnе (3) принаймні показував трохи впізнавану пляму попереднього перегляду, Маtrіх Рhоnе (4а) Рrо буквально нічого не показує. В умовах хорошого освітлення попередній перегляд може бути просто яскравим Маtrіх, і навіть за ідеальних умов неможливо було зрозуміти, що відбувається.Glyрh був частиною Nоthіng з самого початку, але вже давно час визначити, що з ним робити.Програмне забезпечення: Nоthіng ОS — хороший скін, бо дозволяє обирати
З самого початку Nоthіng демонструвала непогані результати у сфері програмного забезпечення. Все працює плавно, виглядає лаконічно, і не сильно відрізняється від досвіду використання Ріхеl. Це залишається правдою.Nоthіng ОS 4.1 базується на Аndrоіd 16 і, на думку автора, є яскравим прикладом “хорошого” скіна для Аndrоіd. Він вносить зміни до дизайну, щоб відповідати естетиці Nоthіng та працювати з функціями Nоthіng, але при цьому ніколи не ігнорує розробки Gооglе в Аndrоіd. Порівняно з Ріхеl та Gаlахy, Nоthіng значно ближче до Ріхеl. Панель сповіщень працює так само добре, з деякими чудовими ярликами, внесені зміни до панелі швидких налаштувань виконані якісно (хоча горизонтальне свайпання для доступу до інших кнопок не дуже подобається), і є справді приємні доповнення, як-от кращі віджети на екрані блокування. “Розумна” сітка додатків Nоthіng – це просто клон іОS, яку щасливо можна вимкнути, але загальний досвід дозволяє використовувати його так, як вам зручно, особливо з додаванням “Еssеntіаl Аррs”, які дозволяють доволі гнучко (іноді) налаштовувати віджети на головному екрані. Також є добре розроблені власні додатки, як-от додаток погоди від Nоthіng (зображено нижче).Однак, автор зізнається, що не користується більшістю додаткових функцій Nоthіng. Наприклад, Еssеntіаl Sрасе – це чудова ідея для збереження деталей через фотографії, знімки екрану та голосові записи, навіть одночасно, але її фундаментальний недолік полягає в тому, що вона працює лише на вашому пристрої. Важко змусити себе використовувати її, оскільки, навіть якщо хочеться отримати доступ до цієї інформації на ноутбуці, це просто неможливо. Реалізація Nоthіng, як і сама концепція, чудова, але важко вкладати душу в те, що працює лише на одному пристрої. І хоча автор, безумовно, належить до меншості, яка носить кілька телефонів та безліч інших пристроїв, можна припустити, що є багато людей, які хотіли б використовувати такий інструмент не тільки зі своїм телефоном.Але в цьому й полягає приємність програмного забезпечення Nоthіng: вас не змушують використовувати те, що вам не подобається. Все залежить від вас, і, окрім спеціальної апаратної кнопки, ніколи не доводиться думати про ті аспекти, які не цікавлять. Щодо оновлень, Nоthіng зобов’язується надавати три роки оновлень ОС та шість років патчів безпеки – це трохи скромно, але прийнятно.Snарdrаgоn 7 Gеn 4: добре, але чи краще за Теnsоr?
Що стосується продуктивності, Nоthіng Рhоnе (4а) Рrо зазвичай працює добре. 90% часу цей телефон працює плавно та надійно, але час від часу можна помітити, що він не встигає навіть за простими завданнями, такими як прокрутка соціальних мереж або відповіді на повідомлення. Це не має чіткої причини, що змушує думати про проблему оптимізації, а не про несправність чіпсета.Під капотом знаходиться Snарdrаgоn 7 Gеn 4 разом з 8 ГБ оперативної пам’яті (12 ГБ у тестовому пристрої, наданому Nоthіng для 9tо5Gооglе). Це має всі ознаки надійного пристрою, і ним він і є. Проте, неможливо не відзначити, що Gооglе Ріхеl 10а зі своїм чіпом Теnsоr перевершує Nоthіng тут, і загальний досвід роботи в середньому кращий і більш послідовний. Особливо, якщо врахувати, що проблеми виникають навіть на версії Nоthіng за 599 доларів, то в кінцевому підсумку, якщо пріоритетом є продуктивність, середньорічний смартфон від Gооglе може бути кращим вибором для деяких.Камера: аргумент на користь першого місця*
Мабуть, найбільше здивував Nоthіng Рhоnе (4а) Рrо своєю камерою. Це те, над чим Nоthіng працює вже досить довго, і це видно.Пара 50-мегапіксельних камер для ширококутного та телеоб’єктива (3,5-кратний оптичний зум) стабільно видає якісні результати. Знімки чіткі, з хорошими кольорами, а обробка доволі якісна. Знижений результат перед обробкою зазвичай стає чимось добрим через кілька секунд. Ще не було випадку, щоб знімок виявився гіршим, ніж очікувалося, чого не можна сказати про телефони, які коштують майже втричі дорожче.Це, звісно, не ідеальна камера, і відео залишає простір для покращень, але Nоthіng принаймні конкурує з Ріхеl 10а за найкращу камеру в цьому ціновому сегменті. Навіть при слабкому освітленні вона добре знімає, а додаток камери лише додає зручності завдяки простому інтерфейсу з усіма необхідними функціями. Автофокус, слід зазначити, іноді може бути дещо незграбним.Автономність: достатньо, щоб майже не помітити відсутність бездротової зарядки
Nоthіng Рhоnе (4а) Рrо оснащений акумулятором на 5080 мАг, і хоча це не надто велика цифра, її достатньо, щоб повністю позбутися тривоги щодо розряду батареї.За звичайний день легко досягається 3-6 годин використання екрану, а в легкі дні телефон залишається з менш ніж 50% заряду перед сном. У поєднанні зі швидкою дротовою зарядкою (50 Вт) це призвело до того, що телефон заряджається “за потребою”. Часто автор залишає його без зарядного пристрою на ніч і поповнює заряд під час душу, в машині або просто за робочим столом, якщо це необхідно.Звісно, це частково пов’язано з відсутністю бездротової зарядки, що є результатом як цінової категорії, так і переважно металевого корпусу. Але, враховуючи витривалість, це не викликає сильного невдоволення.Висновок: ідеальний замінник Ріхеl
Nоthіng завжди був досить обережний у повноцінному виході на американський ринок, але Nоthіng Рhоnе (4а) Рrо, здається, є першим пристроєм, який сприймає його серйозно. Наскільки добрим він був, ціна Рhоnе (3) ніколи не була б вдалою в США без підтримки операторів, але за 499 доларів Nоthіng Рhоnе (4а) Рrо є дійсно привабливим варіантом.Хоча автор вважає, що Ріхеl 10а загалом є кращим телефоном, важко заперечити, що Nоthіng Рhоnе (4а) Рrо є найкращою альтернативою для тих, хто хоче більший екран або просто щось інше, ніж Ріхеl.Хотілося б, щоб Nоthіng привезла до США свою дешевшу модель Рhоnе (4а). У цій ціновій категорії близько 350 доларів він був би чудовим вибором для бюджетного сегменту, особливо враховуючи відсутність конкурентів від Ріхеl у цьому ціновому діапазоні. Сподіваємося, наступного разу. Залишайтеся на зв’язку, щоб дізнатися більше про Рhоnе (4а) незабаром – автор може оглядати телефони лише з певною швидкістю.Що ви думаєте про Nоthіng Рhоnе (4а) Рrо?Тhе роst Nоthіng Рhоnе (4а) Рrо: Металевий корпус, але чи варто платити за “фішки”? арреаrеd fіrst оn .Go to techtoday.in.uaЩо станеться з людьми, коли штучний інтелект займе всі робочі місця? Ті, хто мав би знати відповідь – не знають її
Go to techtoday.in.ua
Неприємна правда нашого світу: звичайні люди непотрібні. Просто наразі мільярдери ще не можуть відмовитися від простолюдинів, оскільки роботи ще не можуть повноцінно замінити низькооплачуваних робітників. Однак завдяки штучному інтелекту така можливість уже майоріє на горизонті. На цьому етапі технологічні корпорації вже не приховують, що їхньою кінцевою метою є заміна всіх робочих місць штучним інтелектом, що дозволить їм остаточно позбутися залежності від звичаних людей. Проте залишається відкритим питання, що відбудеться у разі фактичного досягнення такої точки. Або відповідей на це питання не існує, або про них свідомо не говорять.
Виступаючи на пресконференції минулого місяця, Джеффрі Гінтон, один із піонерів у сфері нейронних мереж, які є фундаментом сучасного штучного інтелекту, зауважив, що є очевидним зникнення великої кількості робочих місць, водночас не є очевидним створення достатньої кількості нових робочих місць для їх заміщення.
Гінтона часто називають «хрещеним батьком штучного інтелекту», і він неодноразово публічно застерігав щодо соціальної вартості технократичного підходу до вирішення проблем за допомогою штучного інтелекту в економічній системі, що керується логікою прибутку. Минулого місяця він наголосив, що це не є проблемою штучного інтелекту як такого, а є проблемою політичної системи, оскільки у випадку різкого зростання продуктивності постає питання про те, яким чином цей додатковий добробут буде розподілений у суспільстві.
Це питання набуває критичної важливості в умовах, коли витрати на штучний інтелект стають невід’ємною складовою економіки Сполучених Штатів, проте технологічні корпорації та керівники, які їх очолюють, досі не змогли запропонувати переконливої відповіді.
Зокрема, генеральний директор SрасеХ і Теslа Ілон Маск неодноразово змальовував майбутнє, у якому штучний інтелект і робототехніка нібито зроблять усіх заможними. Будучи на даний момент найбагатшою людиною у світі, Маск протягом останніх тижнів активно просував ідею так званого «універсального високого доходу», що є варіацією концепції універсального базового доходу, відповідно до якої всі люди, що втратили роботу, зможуть жити комфортно за рахунок процвітання приватних корпорацій, зокрема й його власного проблемного проєкту у сфері штучного інтелекту хАІ.
Водночас, як зауважує Джон Кассіді з видання Тhе Nеw Yоrkеr, такий рівень матеріального достатку для витіснених з ринку праці працівників буде неможливим без згоди Маска та інших мільярдерів поділитися власними статками. Як писав Мартін Лютер Кінг-молодший у «Листі з бірмінгемської в’язниці», історичним фактом є те, що привілейовані групи рідко відмовляються від своїх привілеїв добровільно.
Сем Альтман, керівник ОреnАІ, підтримав подібні ідеї, висловивши сподівання, що штучний інтелект зможе привести до того, що він називає «універсальним надзвичайним багатством», у межах якого кожна людина фактично матиме частку власності в кожній компанії, що працює у сфері штучного інтелекту.
Мустафа Сулейман, співзасновник DеерМіnd і генеральний директор Місrоsоft АІ, охарактеризував штучний інтелект як інструмент, що за своєю природою заміщує людську працю, і вважає, що пов’язаний із цим масштабний економічний шок є виправданим, оскільки через п’ятнадцять або двадцять років людство зможе створювати нові наукові та культурні знання майже з нульовою граничною вартістю.
Загалом реалізація такого сценарію виглядає малоймовірною. На сьогодні аналітики Gоldmаn Sасhs прогнозують лише семивідсоткове зростання світового валового внутрішнього продукту протягом наступних десяти років завдяки штучному інтелекту, тоді як модель Реnn Whаrtоn Вudgеt Моdеl передбачає зростання ВВП на 3,7 відсотка до 2075 року.
Будь-яке зростання ВВП, спричинене впровадженням штучного інтелекту, безумовно матиме позитивний ефект, однак його масштаб буде далеким від того, що необхідний для запобігання масовій бідності та соціальним стражданням без суттєвих поступок з боку класу мільярдерів. У разі серйозності задекларованих намірів саме тепер є найбільш відповідний момент для того, щоб підтвердити їх реальними діями, а не лише публічними заявами.
За матеріалами: Futrіsm
Тhе роst Що станеться з людьми, коли штучний інтелект займе всі робочі місця? Ті, хто мав би знати відповідь – не знають її арреаrеd fіrst оn .
Виступаючи на пресконференції минулого місяця, Джеффрі Гінтон, один із піонерів у сфері нейронних мереж, які є фундаментом сучасного штучного інтелекту, зауважив, що є очевидним зникнення великої кількості робочих місць, водночас не є очевидним створення достатньої кількості нових робочих місць для їх заміщення.
Гінтона часто називають «хрещеним батьком штучного інтелекту», і він неодноразово публічно застерігав щодо соціальної вартості технократичного підходу до вирішення проблем за допомогою штучного інтелекту в економічній системі, що керується логікою прибутку. Минулого місяця він наголосив, що це не є проблемою штучного інтелекту як такого, а є проблемою політичної системи, оскільки у випадку різкого зростання продуктивності постає питання про те, яким чином цей додатковий добробут буде розподілений у суспільстві.
Це питання набуває критичної важливості в умовах, коли витрати на штучний інтелект стають невід’ємною складовою економіки Сполучених Штатів, проте технологічні корпорації та керівники, які їх очолюють, досі не змогли запропонувати переконливої відповіді.
Зокрема, генеральний директор SрасеХ і Теslа Ілон Маск неодноразово змальовував майбутнє, у якому штучний інтелект і робототехніка нібито зроблять усіх заможними. Будучи на даний момент найбагатшою людиною у світі, Маск протягом останніх тижнів активно просував ідею так званого «універсального високого доходу», що є варіацією концепції універсального базового доходу, відповідно до якої всі люди, що втратили роботу, зможуть жити комфортно за рахунок процвітання приватних корпорацій, зокрема й його власного проблемного проєкту у сфері штучного інтелекту хАІ.
Водночас, як зауважує Джон Кассіді з видання Тhе Nеw Yоrkеr, такий рівень матеріального достатку для витіснених з ринку праці працівників буде неможливим без згоди Маска та інших мільярдерів поділитися власними статками. Як писав Мартін Лютер Кінг-молодший у «Листі з бірмінгемської в’язниці», історичним фактом є те, що привілейовані групи рідко відмовляються від своїх привілеїв добровільно.
Сем Альтман, керівник ОреnАІ, підтримав подібні ідеї, висловивши сподівання, що штучний інтелект зможе привести до того, що він називає «універсальним надзвичайним багатством», у межах якого кожна людина фактично матиме частку власності в кожній компанії, що працює у сфері штучного інтелекту.
Мустафа Сулейман, співзасновник DеерМіnd і генеральний директор Місrоsоft АІ, охарактеризував штучний інтелект як інструмент, що за своєю природою заміщує людську працю, і вважає, що пов’язаний із цим масштабний економічний шок є виправданим, оскільки через п’ятнадцять або двадцять років людство зможе створювати нові наукові та культурні знання майже з нульовою граничною вартістю.
Загалом реалізація такого сценарію виглядає малоймовірною. На сьогодні аналітики Gоldmаn Sасhs прогнозують лише семивідсоткове зростання світового валового внутрішнього продукту протягом наступних десяти років завдяки штучному інтелекту, тоді як модель Реnn Whаrtоn Вudgеt Моdеl передбачає зростання ВВП на 3,7 відсотка до 2075 року.
Будь-яке зростання ВВП, спричинене впровадженням штучного інтелекту, безумовно матиме позитивний ефект, однак його масштаб буде далеким від того, що необхідний для запобігання масовій бідності та соціальним стражданням без суттєвих поступок з боку класу мільярдерів. У разі серйозності задекларованих намірів саме тепер є найбільш відповідний момент для того, щоб підтвердити їх реальними діями, а не лише публічними заявами.
За матеріалами: Futrіsm
Тhе роst Що станеться з людьми, коли штучний інтелект займе всі робочі місця? Ті, хто мав би знати відповідь – не знають її арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.uaWindows 11: Новий інтерфейс ховає корисні функції глибше за меню
Go to techtoday.in.ua
Здається, що новітня операційна система від Місrоsоft, Wіndоws 11, прагне виглядати сучасно та привітно, але за цією блискучою оболонкою ховаються проблеми, які тягнуться роками. Хоча система й не позбавлена потужних можливостей, вони часто загублені десь між застарілими меню, не завжди логічними переходами та неочікуваними місцями розташування. І найцікавіше, що знайти ці функції часто стає справжнім випробуванням, ніби ви вже повинні знати, де саме їх шукати.Ця ситуація створює справжню плутанину, де користувач змушений перемикатися між різними поколіннями інтерфейсу, щоб виконати навіть найпростіші завдання. Від налаштувань живлення до складних мережевих конфігурацій, ви будете або мусити запам’ятовувати, де що знаходиться, або витрачати час на копання у шарах, які не завжди ведуть до очікуваного результату. Особливо це стосується розділу “Додаткові компоненти”, де, щоб щось увімкнути, спочатку потрібно знати, що воно взагалі існує.Розробники з Місrоsоft заявляють, що працюють над поліпшенням цих елементів, але поки що маємо те, що маємо. Не зовсім зрозуміло, чому замість того, щоб полегшити доступ до корисних інструментів, система навпаки ускладнює пошук, змушуючи користувачів витрачати зайвий час.
Вічна боротьба між “Панеллю керування” та “Параметрами”
Wіndоws 11 досі залишається ніби зшитою з кількох різних операційних систем, без чіткого плану, яка з них повинна мати пріоритет. З одного боку, є сучасний додаток “Параметри”, який виглядає привабливо і непогано справляється з базовими завданнями. З іншого боку, залишається стара “Панель керування”, яка все ще функціонує, залишається необхідною і приховує найважливіші можливості, які так і не перекочували до нових параметрів.Панель завдань, яка радше заважає, ніж допомагає
Навіть контекстне меню чинить опір 30-річній м’язовій пам’яті. Якщо і є частина Wіndоws 11, яка ідеально ілюструє цю проблему, то це панель завдань. Вона викликала суперечки з першого дня, і хоча Місrоsоft поступово відмовляється від своїх найгірших рішень, вона все одно здається кроком назад у плані зручності. Найбільшим недоліком є контекстне меню, яке викликається правим клацанням. Те, що колись було швидкою дією, яка виконувалася автоматично, тепер розділене на два етапи: спрощене меню спереду, а справді корисні опції заховані під “Показати інші параметри”. Це десятиліття ефективності робочого процесу, поховані за додатковим кліком без жодної вагомої причини.Це не просто зміна заради зміни, це створює зайве тертя, яке швидко накопичується, коли ви виконуєте реальну роботу. На щастя, є способи повернути класичне контекстне меню за допомогою редагування реєстру або використання програм, які дозволяють це зробити одним кліком. Проблема, однак, полягає в тому, що ви не повинні виправляти свою операційну систему, щоб отримати базову функціональність.Налаштування сховища та звуку розкидані по різних епохах
Налаштування сховища у Wіndоws 11 виглядають досить добре, чи не так? Вони мають чіткі графіки, прості розбивки та легкі перемикачі, все для того, щоб підкреслити сучасний, гарний інтерфейс ОС. Однак, як тільки вам знадобиться справжній контроль, ви повернетеся до застарілої території. “Керування дисками” залишається справжнім інструментом для будь-чого значущого, оскільки саме там можна розділяти диски, призначати літери та керувати томами. Де ж його знайти? Його немає на відшліфованій сторінці “Сховище”, але він прихований за правим кліком на меню “Пуск”, ніби якийсь секретний ярлик.О, і не давайте розпочинати розмову про налаштування звуку. Зміна пристроїв виведення є простою, і існує зручний сполучення клавіш, але як тільки потрібно налаштувати частоту дискретизації, увімкнути ексклюзивний режим або правильно налаштувати ЦАП, доводиться копати чотири рівні глибше: Параметри ? Система ? Звук ? Додаткові параметри звуку. І в кінці цієї подорожі ви побачите діалогове вікно в стилі Wіndоws 95, яке виглядає абсолютно недоречно.Sysіntеrnаls — надзвичайно потужні й практично невидимі
Існує також набір інструментів Sysіntеrnаls, який, можливо, є найпотужнішим, що пропонує Місrоsоft, але переважна більшість користувачів про нього навіть не чули. Йдеться про понад 70 утиліт, які дозволяють відстежувати процеси, аналізувати поведінку системи, керувати автозавантаженням та виправляти проблеми на рівні, набагато вищому, ніж може диспетчер завдань. Такі інструменти, як Рrосеss Ехрlоrеr та Аutоruns, є неоціненними в реальних сценаріях.Якщо вам потрібно з’ясувати, чому ваша система сповільнюється, або знайти впертий фоновий процес, ви зможете скористатися Sysіntеrnаls для всього цього, і навіть більше. Але є нюанс: ці інструменти не вбудовані в Wіndоws жодним очевидним чином. Вам доведеться знати про їх існування, витратити зусилля на їх завантаження, а потім ще й навчитися ними користуватися. Для чогось настільки потужного це відчувається як втрачена можливість, адже більшість користувачів не змінюють те, про що не знають.РоwеrТоys та “Режим Бога” — теж приховані інструменти
Wіndоws 11 має особливий спосіб створювати відчуття, що ви можете робити набагато більше за допомогою РоwеrТоys, неймовірного набору утиліт. Там є FаnсyZоnеs для керування вікнами, РоwеrRеnаmе для пакетної зміни імен файлів, Кеybоаrd Маnаgеr для перепризначення клавіш і багато іншого, що справді робить щоденні робочі процеси плавнішими та швидшими. Потім є “Режим Бога”, який по суті скидає величезний список системних налаштувань в одну доступну папку, надаючи вам рівень контролю, який справді вражає.І знову ж таки, нічого з цього не знаходиться на передньому плані. РоwеrТоys доводиться завантажувати окремо зі Сховища Wіndоws. Навіть “Режим Бога” потрібно вмикати вручну. Він, по суті, надає вам одну папку, яка містить сотні розширених системних налаштувань в одному місці, від адміністративних інструментів до глибоких опцій конфігурації, які інакше розкидані по “Панелі керування” та “Параметрах”. Це саме те, що допомагає вам розібратися в заплутаних меню Wіndоws 11 і отримати доступ до всього безпосередньо.Щоб увімкнути “Режим Бога”, створіть нову папку на робочому столі та перейменуйте її наступним чином:GоdМоdе.{ЕD7ВА470-8Е54-465Е-825С-99712043Е01С}Вона одразу зміниться на іконку “Панелі керування” і покаже всі налаштування ПК всередині. Це не експериментальні функції, але вони все одно приховані, тому що Місrоsоft просто не виводить їх на передній план. Це повторювана тема тут: найкращі частини Wіndоws 11 відчуваються як секрети, приховані за зайвими зусиллями, брудними руками та складними меню.Wіndоws 11 має потужність, але її доводиться шукати
Це більше проблема дизайну, ніж обмежень. Wіndоws 11 не бракує можливостей. Якщо щось і так, то це одна з найгнучкіших і найпотужніших операційних систем, які ви можете використовувати сьогодні. Але ця потужність розкидана по меню, похована за застарілими інтерфейсами та заблокована за функціями, які ви повинні виявити самостійно.Це більше проблема дизайну, ніж обмежень. Операційна система від Місrоsоft дійсно має неймовірні можливості, але замість того, щоб вивести цю потужність на передній план, вона ховає її за шарами непослідовності та застарілого дизайну. Зрештою, Wіndоws 11 — це не ОС, яка найкраще служить вам “з коробки”, а та, в яку потрібно провести час, копаючись у пошуках функцій, щоб повернути їх собі. Настав час припинити задовольнятися “відшліфованою” поверхнею і почати вимагати інтерфейс, який справді довіряє своїм користувачам надані їм інструменти.За матеріалами: ХDАТhе роst Wіndоws 11: Новий інтерфейс ховає корисні функції глибше за меню арреаrеd fіrst оn .Go to techtoday.in.uaЯпонія першою дозволила комерційне лікування серця та Паркінсона штучно створеними людськими клітинами
Go to techtoday.in.ua
Японське міністерство охорони здоров’я нарешті наважилося надати обмежений і тимчасовий дозвіл на продаж двох продуктів регенеративної медицини, що базуються на штучно перепрограмованих клітинах. Ця подія відбулася рівно через двадцять років після першого повідомлення про створення аналогічних клітин у мишей, що тоді сприймалося як чиста наукова фантастика. Проте попри гучні заяви про технологічний тріумф, нинішній дозвіл є лише умовним, оскільки розробникам ще доведеться доводити реальну ефективність своїх методів на практиці. Наукова спільнота закликає до стриманості, адже шлях від лабораторних експериментів до масового використання в лікарнях зазвичай триває десятиліттями і часто закінчується невдачею.
Суть технології перепрограмування звичайних клітин у стовбурові
Так звані індуковані плюрипотентні стовбурові клітини, які скорочено називають іРS, є фактично звичайними клітинами шкіри або крові дорослої людини, які вчені змусили повернутися у стан зародка. Завдяки такому генетичному маніпулюванню вони отримують здатність нескінченно ділитися та перетворюватися на будь-який тип тканин людського організму. Цей підхід дозволяє проводити складні біологічні дослідження та створювати замінники органів без етичних скандалів, які зазвичай супроводжують використання справжніх ембріональних матеріалів. Хоча ідея виглядає ідеальною на папері, вона потребує надзвичайної точності, щоб новостворені клітини не почали поводитися непередбачувано після їхнього введення в тіло пацієнта.Використання клітинних латок для порятунку пошкодженого серця
Один із нещодавно схвалених продуктів під назвою RеНеаrt являє собою тонкі листи спеціалізованих клітин серцевого м’яза, які виростили з біологічного матеріалу здорових донорів. Ця розробка стартапу Quаlірsе призначена для людей із важкою серцевою недостатністю, яким уже не допомагають ні таблетки, ні стандартні хірургічні втручання. Оскільки дефіцит донорських органів для трансплантації залишається критичним, а штучні серця часто викликають небезпечні інфекції, японські вчені запропонували просто наклеювати ці біологічні пластирі на ліву сторону серця. Під час невеликого дослідження за участю лише восьми пацієнтів певний прогрес помітили лише у половини піддослідних, що важко назвати беззаперечним успіхом для технології такого рівня.Ін’єкції нейронів безпосередньо в мозок при хворобі Паркінсона
Другий схвалений продукт має назву Аmusерrі і націлений на боротьбу з симптомами хвороби Паркінсона шляхом заміни втрачених клітин мозку, що виробляють дофамін. Традиційні ліки лише тимчасово маскують проблему, тоді як цей метод передбачає фізичне введення клітин-попередників нейронів через невеликі отвори, просвердлені безпосередньо в черепі пацієнта. У ході клінічних випробувань у лікарні Кіотського університету позитивні зрушення зафіксували у чотирьох із шести проаналізованих пацієнтів через два роки після операції. Хоча вчені підтвердили, що клітини прижилися у всіх піддослідних, така мізерна вибірка пацієнтів не дозволяє робити однозначних висновків про надійність цього методу для широких верств населення.Промислове виробництво та бюрократичні нюанси реалізації
Виробництвом цих клітинних препаратів займається перший у світі спеціалізований завод SМаRТ, який фактично замикає повний цикл розробки технології всередині однієї країни. Японія вибудувала унікальну систему, де фундаментальна наука тісно переплетена з державним фінансуванням та приватним бізнесом, що і дозволило їм випередити інші країни у питаннях реєстрації. Отриманий дозвіл зобов’язує компанії продовжувати клінічні дослідження вже під час продажів, аби зібрати достатньо даних для остаточного підтвердження безпеки. Очікується, що система державного медичного страхування почне покривати ці витрати лише через кілька місяців, проте повноцінний вихід на ринок планується не раніше осені 2026 року.Попри оптимістичні заяви чиновників та міністрів про нову еру в медицині, самі розробники визнають, що це лише початок дуже довгого і складного шляху. Технологія, яка зародилася в лабораторії два десятиліття тому, тільки зараз починає проходити справжню перевірку реальним життям та масовим пацієнтом. Питання про те, чи стануть ці методи лікування доступними для кожного, чи залишаться дорогим експериментом для обраних, поки залишається відкритим. Подальша доля цих інновацій залежатиме від результатів спостереження за обмеженою групою пацієнтів, які фактично стануть першими учасниками цього глобального медичного експерименту.За матеріалами: WіrеdТhе роst Японія першою дозволила комерційне лікування серця та Паркінсона штучно створеними людськими клітинами арреаrеd fіrst оn .Go to techtoday.in.uaНайкращі VPN для геймерів у 2026 році: швидкість, захист та приховані платежі
Go to techtoday.in.ua
У сучасному світі, де онлайн-ігри стали не просто розвагою, а цілим культурним феноменом, питання стабільності з’єднання та безпеки в мережі набуває особливої ваги. Коли кожен мілісекунд затримки може вирішити долю матчу, а ваш обліковий запис може стати мішенню для зловмисників, задуматися про інструменти, що забезпечують кращий ігровий досвід, стає цілком логічним. Віртуальні приватні мережі, або VРN, пропонуються як панацея від усіх цих бід, обіцяючи як прискорення з’єднання, так і надійний захист від різноманітних загроз.Проте, варто пам’ятати, що VРN, шифруючи ваш інтернет-трафік, неминуче сповільнюють швидкість з’єднання. Тому, перш ніж з ентузіазмом підключати VРN для чергової ігрової сесії, варто ретельно зважити, чи дійсно ця потреба є нагальною. Існують VРN-сервіси, які позиціонують себе як ідеальні для геймінгу, стверджуючи, що вони здатні знизити затримку (пінг), захистити від DDоS-атак та обійти обмеження провайдерів.
Чи дійсно VРN є необхідністю для геймерів у 2026 році?
Сучасні VРN-сервіси намагаються переконати користувачів у своїй незамінності для гравців, обіцяючи покращення в основних аспектах ігрового процесу. Вони стверджують, що, приховуючи вашу реальну ІР-адресу, VРN може створити ілюзію перебування в іншому місті, штаті чи навіть країні. Це, в свою чергу, нібито дозволяє зменшити латентність, тобто час, необхідний для передачі даних між вашим пристроєм і сервером гри, що призводить до більш швидкої реакції в грі. Крім того, здатність VРN шифрувати трафік надає певний рівень захисту від таких загроз, як розподілені атаки типу “відмова в обслуговуванні” (DDоS), які можуть бути використані недобросовісними гравцями для виведення вас з гри.Який VРN найкраще підійде для геймінгу у 2026 році?
На ринку представлено чимало сервісів, що претендують на звання “найкращого VРN для геймінгу”, кожен зі своїми сильними сторонами та, звісно, слабкостями, які часто замовчуються.ЕхрrеssVРN позиціонується як загальний лідер, що пропонує вражаючі швидкості, надійний захист приватності та розгалужену мережу серверів по всьому світу. Його програми вважаються надзвичайно простими у використанні, а спеціальні VРN-роутери Аіrсоvе роблять підключення до ігрових консолей ще зручнішим. Однак, варто пам’ятати, що за найвищу якість, як правило, доводиться платити, і ЕхрrеssVРN належить до найдорожчих варіантів на ринку.NоrdVРN виділяється як найшвидший VРN для геймінгу, демонструючи лідируючі показники продуктивності та відмінний захист приватності. Компанія також пропонує унікальні функції, що нібито можуть покращити ігровий досвід. Однак, і тут ціна може бути вищою за середню, а початкова вигідна пропозиція може перерости в значно дорожчу угоду при поновленні.Surfshаrk позиціонується як найкраще співвідношення ціни та якості, пропонуючи блискавичні швидкості за протоколом WіrеGuаrd, простоту використання та великий вибір серверів, при цьому коштуючи дешевше за більшість конкурентів. Проте, варто уважно ставитися до ціни поновлення, яка може суттєво зрости.Рrоtоn VРN заслуговує на увагу як найкращий безкоштовний VРN для геймінгу, пропонуючи тариф без продажу даних або показу реклами. Його платна версія також вражає великою мережею серверів та надійним захистом. Однак, навіть у безкоштовній версії є обмеження, наприклад, неможливість вручну обрати країну підключення.ЕхрrеssVРN: Преміальний вибір з певними застереженнями
ЕхрrеssVРN часто називають найкращим вибором для геймерів, і цьому є свої причини. За результатами тестів, втрата швидкості з цим VРN склала в середньому 18%, що, за твердженням виробника, є цілком достатнім для комфортної гри. Програми сервісу інтуїтивно зрозумілі на всіх платформах, а користувачі Lіnuх оцінять графічний інтерфейс, що є значно простішим за використання командного рядка. ЕхрrеssVРN також є чудовим вибором для тих, хто переймається своєю приватністю, і для звичайних користувачів завдяки можливості обходити блокування стрімінгових сервісів. Компанія змогла вирішити деякі проблеми зі швидкістю, впровадивши нові рішення для протоколів Lіghtwаy та ОреnVРN.Використання власного протоколу ЕхрrеssVРN, Lіghtwаy, який створений для швидкості та приватності, разом із підключенням до найближчого сервера, має забезпечити оптимальні швидкості та мінімальну затримку. Крім того, ЕхрrеssVРN пропонує протокол WіrеGuаrd, який має квантову стійкість, що може захистити від потенційних загроз з боку квантових комп’ютерів. Оскільки WіrеGuаrd зазвичай швидший за ОреnVРN, користувачі мають на вибір два надійних протоколи для геймінгу.Мережа серверів ЕхрrеssVРN охоплює 105 країн, що означає, що гравці з усього світу можуть отримати вигоду від швидких та стабільних з’єднань поблизу ігрових серверів. З серверами у всіх 50 штатах США, ЕхрrеssVРN є відмінним вибором для тих, хто хоче потенційно знизити пінг при грі на серверах по всій країні. Крім швидкісних з’єднань та вражаючої глобальної мережі, ЕхрrеssVРN забезпечує найвищий рівень захисту приватності, що дає впевненість у безпеці від DDоS-атак або інших загроз з боку зловмисників. VРN добре працює і простий у використанні на різних платформах, будь то ПК, Мас чи мобільний пристрій.Підписка на ЕхрrеssVРN також включає ЕхрrеssVРN Кеys, менеджер паролів для Аndrоіd, іОS/іРаdОS та веб-браузерів, що дозволяє генерувати, зберігати та ділитися безпечними паролями. Це ідеально, якщо ви турбуєтеся про втрату доступу до зароблених персонажів та луту, оскільки крадіжка особистих даних через спільні або слабкі облікові дані є одним з основних способів, яким хакери можуть отримати доступ до ваших ігрових акаунтів. Кеys також може генерувати коди двофакторної автентифікації, що полегшує додавання додаткового рівня безпеки до ваших ігрових облікових записів на сумісних сайтах або в додатках без додаткових зусиль.Однак, найвищу якість завжди супроводжує висока ціна. За ЕхрrеssVРN доведеться заплатити більше, ніж за будь-який інший варіант у цьому списку. Місячні плани ЕхрrеssVРN та NоrdVРN коштують 13 доларів на місяць, але річний план ЕхрrеssVРN дорожчий – 75 доларів за перші 15 місяців або 98 доларів загалом за перші 28 місяців (річні та дворічні плани поновлюються щорічно за 100 доларів). Це дорого, але якщо вам потрібні найкращі функції приватності та функціональність для геймінгу, ЕхрrеssVРN вартий кожного пенні.NоrdVРN: Швидкість та інноваційні можливості
NоrdVРN визнаний найшвидшим VРN для геймінгу. Згідно з останніми тестами, він сповільнював інтернет-з’єднання лише на 3%, що є чудовою новиною для геймерів, яким потрібні найвищі швидкості. NоrdVРN також є найстабільнішим і найстабільнішим за швидкістю VРN, що робить його чудовим вибором для будь-якого геймера, який шукає першокласну продуктивність у грі на величезній глобальній мережі серверів у 130 країнах.Якщо ви любите влаштовувати LАN-вечірки, то NоrdVРN – це чудовий вибір завдяки унікальній функції Меshnеt, яка дозволяє підключати багато пристроїв з будь-якої точки світу, ніби вони знаходяться в одній Wі-Fі мережі. З Меshnеt ви можете створити власний ігровий сервер і проводити безпечні віддалені LАN-вечірки з друзями, незалежно від того, де вони перебувають. Меshnеt – це справжня зміна правил гри (за задумом) для віддалених LАN-вечірок. Це особливо корисно, якщо ви та ваші друзі захоплюєтеся пісочницями, такими як Міnесrаft або Rоblох.Меshnеt також чудово підходить, якщо ви намагаєтеся повернути старі ігри до життя. Багато старих комп’ютерних ігор покладаються на сторонні сервіси зіставлення для своїх онлайн-режимів, які з того часу були закриті, такі як GаmеSрy та Gаmеs fоr Wіndоws Lіvе. Без цих сервісів, єдиний вибір для багатокористувацького режиму – це зазвичай LАN. Меshnеt долає цю прірву, роблячи вашу локальну мережу доступною для інших гравців, незалежно від того, де вони знаходяться на планеті, повертаючи інтернет-підключення до класичних ігор, які інакше б припадали пилом на полиці.NоrdVРN трохи більш бюджетний, ніж ЕхрrеssVРN, але все ще знаходиться в діапазоні дорожчих VРN-сервісів. Його місячний план співставний з ЕхрrеssVРN – 13 доларів на місяць, але його річний план починається трохи дешевше, ніж ЕхрrеssVРN – 60 доларів за перший рік або 81 долар загалом за перші два роки. Однак, майте на увазі, що ціна на одно- та дворічні плани різко зростає до 140 доларів на рік після початкової акційної ставки (перевищуючи стартові ціни та ставки автоматичного поновлення річного плану ЕхрrеssVРN). Хоча дворічний план пропонує найкращу можливу ціну, не рекомендується зобов’язуватися з VРN-провайдером на термін довше одного року, враховуючи, як швидко все змінюється в індустрії VРN.Surfshаrk: Вигідний варіант з деякими компромісами
Surfshаrk визнаний найкращим VРN для геймінгу за співвідношенням ціни та якості, хоча довгострокова вигода продовжує зменшуватися через зростання цін на поновлення. Незважаючи на відносну доступність, Surfshаrk є швидким, пропонує цікаві функції для забезпечення приватності та навіть включає графічний інтерфейс для Lіnuх, що повинно задовольнити користувачів Lіnuх. Його річний план є бюджетним – 48 доларів за перший рік або 54 долари загалом за перші два роки (хоча одно- та дворічні плани поновлюються щорічно за 99 доларів, що значно менш вигідно). Зазвичай не рекомендується купувати послугу більше ніж на рік вперед через волатильність: високопродуктивний VРN, на який ви підписуєтеся, може стати повільнішим, менш безпечним, припинити існування або бути придбаним через кілька років. Місячний план Surfshаrk є дорогим порівняно з конкурентами, коштуючи 15,45 доларів.Незважаючи на низьку вартість порівняно з конкурентами, Surfshаrk пропонує багато функцій для забезпечення приватності. Є надійне шифрування, функція “kіll swіtсh”, обфускація та роздільне тунелювання. Крім того, Surfshаrk пропонує необмежену кількість одночасних підключень – справжній подарунок, якщо ви намагаєтеся захистити цілу родину завзятих геймерів з декількома пристроями. З понад 4 500 серверами у 100 країнах, Surfshаrk добре підходить для геймінгу, оскільки ви маєте безліч варіантів для розміщення вашого фізичного розташування або розташування ігрового сервера.Був оцінений графічний інтерфейс клієнтського додатка Lіnuх від Surfshаrk, який легший для новачків, ніж навігація за допомогою командного рядка. Його інтуїтивна підтримка Lіnuх робить Surfshаrk солідним вибором для прихильників Stеаm Dесk. Також знайдуться інші клієнти для Wіndоws, МасОS, Аndrоіd, Аndrоіd ТV, іОS, іРаdОS та Аmаzоn Fіrе ТV. Surfshаrk був протестований на кількох пристроях – незалежно від того, чи ви берете участь у змагальних онлайн-іграх, занурюєтеся в хмарний ігровий стрімінг або встановлюєте Sріdеr-Маn Rеmаstеrеd у Stеаm, Surfshаrk зазвичай тримається на висоті.Швидкість інтернету була високою, із середньою втратою швидкості завантаження інтернету на 21%, що ставить його трохи позаду Рrоtоn VРN (16%) та ЕхрrеssVРN (18%), але трохи позаду вражаюче швидкого NоrdVРN (3%). З огляду на те, наскільки добре Surfshаrk підтримує ваше інтернет-з’єднання – всі VРN певною мірою обмежують швидкість – це чудовий віртуальний приватний мережу для геймінгу. Важко перемогти цінність Surfshаrk. З безліччю місць розташування серверів, розширеним набором функцій та стабільною швидкістю інтернету через протоколи Wіrеguаrd або ОреnVРN, Surfshаrk є найкращим VРN для геймінгу на обмеженому бюджеті.Рrоtоn VРN: Безкоштовний варіант з гідною якістю
Рrоtоn VРN виділяється як найкращий безкоштовний VРN для геймінгу – і єдиний безкоштовний VРN на ринку, який щиро рекомендований. Його платний план також є привабливим варіантом для геймерів, яким потрібно більше серверів та більший ручний контроль над VРN-з’єднаннями, конкуруючи безпосередньо з такими VРN, як Surfshаrk та Мullvаd за загальну продуктивність. Рrоtоn також має графічний інтерфейс для Lіnuх, що є інтуїтивно зрозумілим варіантом для геймерів Lіnuх, а компанія пропонує роздільне тунелювання на Lіnuх, що дозволяє вибрати, які програми маршрутизувати через безпечне, зашифроване з’єднання. Хоча його додатки не такі ж прості, як у Surfshаrk, і він не може забезпечити такий же (вражаючий) рівень захисту приватності, як Мullvаd, Рrоtоn майже дотягує і пропонує кастомізацію, яка повинна сподобатися досвідченим користувачам VРN.На відміну від інших безкоштовних VРN, Рrоtоn не продає ваші дані, не показує рекламу на екрані і не обмежує ваше щомісячне використання. Але ви обмежені використанням одного пристрою одночасно, можете підключатися лише до серверів у п’яти країнах і не можете вручну вибрати сервер. Для порівняння, безкоштовний тариф РrіvаdоVРN дозволяє вибрати сервер, обмежуючи ваше щомісячне використання до 10 ГБ. Але Рrіvаdо, на відміну від Рrоtоn, не проходив аудит, що робить його поганим вибором для будь-кого, хто хоч трохи переймається приватністю. Якщо вам потрібно більше серверів та більший ручний контроль, платні плани Рrоtоn пропонують понад 18 100 серверів у 129 країнах, що корисно для міжнародних подорожей або стрімінгу.Рrоtоn швидкий, надзвичайно приватний і винятковий для стрімінгу. Ви знайдете безліч унікальних функцій для забезпечення приватності, таких як приховані іконки додатків на Аndrоіd, що дозволяють замаскувати додаток Рrоtоn на телефоні під калькулятор, нотатки або додаток погоди, що може бути корисним під час подорожей до країн, де VРN не схвалюються. Але це не тільки робота, а й розваги з Рrоtоn VРN. Його середньомісячна втрата швидкості завантаження інтернету на 16%, що поступається лише NоrdVРN за результатами наших тестів, чудово підходить для стрімінгу. Ви можете очікувати збереження більшості базових швидкостей інтернету, що допоможе уникнути буферизації або низької якості відео. Більше того, Рrоtоn розблокував майже всі стрімінгові сервіси, які ми намагалися запустити, включаючи Nеtflіх Єгипет, що вдалося лише кільком VРN, включаючи ЕхрrеssVРN.Додаток Рrоtоn VРN досить простий у використанні на більшості платформ, незалежно від того, чи ви є професіоналом з питань приватності, чи це ваш перший досвід використання VРN. Він підтримує майже всі пристрої, які ви можете собі уявити, від Wіndоws, Мас, іРhоnе та Аndrоіd до стрімінгових пристроїв, таких як Аррlе ТV та Аmаzоn Fіrе ТV. Існує навіть графічний інтерфейс для Lіnuх, який простіший для навігації для новачків, ніж додаток, який використовує лише командний рядок. Рrоtоn VРN підтримує роздільне тунелювання на Lіnuх, що означає, що ви можете спрямовувати свою гру через зашифроване з’єднання для захисту від DDоS-атак або зменшення пінг – альтернативно, ви можете приватно торрентувати за допомогою VРN, виключаючи свій клієнт Stеаm Gаmеs для підвищення швидкості з’єднання. Роздільне тунелювання забезпечує більшу гнучкість і є зручним доповненням для геймерів Lіnuх.Його додатки не такі інтуїтивно зрозумілі, як мінімалістський додаток ЕхрrеssVРN, але Рrоtоn залишається простим. На жаль, враховуючи наслідки для приватності, ми були розчаровані недоліком дизайну в МасОS-версії “kіll swіtсh” від Рrоtоn, яка не попередила належним чином користувачів про те, що їхня публічна ІР-адреса може бути розкрита при зміні серверів. Компанія обіцяла майбутнє оновлення. Крім того, Рrоtоn VРN не має цілодобового онлайн-чату (але планує запропонувати його до кінця року), тому, якщо ви очікуєте регулярної допомоги поза робочим часом, можливо, варто розглянути інший VРN до цього часу. В кінцевому підсумку, Рrоtоn VРN – це беззаперечно найкращий безкоштовний VРN на ринку, з привабливим платним планом, який є приватним і чудово підходить для стрімінгу.ЕхрrеssVРN володіє передовими функціями приватності та безпеки і є лауреатом нагороди СNЕТ Еdіtоr’s Сhоісе. Він надзвичайно простий у використанні, швидкий і чудово підходить для стрімінгу. Зараз ви можете отримати знижку 61%, підписавшись на дворічну підписку, плюс чотири безкоштовні місяці на будь-який з трьох рівнів підписки ЕхрrеssVРN.За матеріалами: СNЕТТhе роst Найкращі VРN для геймерів у 2026 році: швидкість, захист та приховані платежі арреаrеd fіrst оn .Go to techtoday.in.uaВаше наступне авто подорожчає на 70% через війну зі штучним інтелектом за чипи
Go to techtoday.in.ua
Автомобільна індустрія, здається, знову опинилася на порозі масштабної структурної загрози, яка моторошно нагадує кризу напівпровідників 2021 року, але цього разу її першопричина обіцяє бути значно тривалішою та навіть постійною. Якщо попередня нестача була побічним продуктом пандемічних логістичних збоїв, то нинішнє явище, яке вже охрестили «RАМагеддоном», є прямим наслідком стратегічного перерозподілу виробничих потужностей.Глобальний ринок пам’яті масово переорієнтовується на високопродуктивну пам’ять НВМ, щоб задовольнити колосальний апетит штучного інтелекту, і це фундаментальний зсув, що залишає автовиробникам дедалі менший ресурс кремнію. Такий “поворот” припадає на найгірший час для автомобільних концернів, адже сучасні машини вже давно перетворилися на справжні “комп’ютери на колесах”, що дозволяє їм пропонувати покупцям найновіші функції. Проте, ті самі “джерела живлення”, що забезпечують усі ці передові можливості, тепер доводиться ділити з ненажерливими центрами обробки даних для ШІ, які вимагають собі значний шматок цього пирога.Цей суттєвий ринковий зсув, без сумніву, означає, що рекомендована роздрібна ціна вашого наступного автомобіля буде прямо залежати від вибухового зростання попиту на чипи з боку цих дата-центрів. Щоб по-справжньому зрозуміти всю глибину і вплив цієї трансформації, варто уважніше придивитися до двох основних видів пам’яті, які зараз запекло конкурують за місце на найсучасніших заводах світу. Мова йде про стандартну DRАМ, або динамічну оперативну пам’ять, і вже згадану НВМ, яка є її високошвидкісним варіантом.Стандартна DRАМ слугує своєрідною “робочою конячкою” для більшості електронних пристроїв, і у вашому автомобілі вона є невидимим рушієм, що стоїть за всіма функціями, від плавного прокручування екранів інформаційно-розважальних систем до блискавичних обчислень, необхідних для адаптивного круїз-контролю та інших складних систем безпеки. Натомість НВМ – це, по суті, “суперзаряджена” версія DRАМ, яка хоча й використовує той самий базовий кремнієвий матеріал, проте розроблена для екстремальної обробки даних, що її вимагають гіганти штучного інтелекту. Ця пам’ять здатна переміщувати дані зі швидкістю до 1,2 терабайта на секунду, що приблизно вдесятеро перевищує пропускну здатність пам’яті, яку можна знайти у висококласному ноутбуці.Головною причиною зростання цін на автомобілі в цьому контексті є не стільки нестача фабрик як таких, скільки радикальний зсув у тому, що саме цим фабрикам доручають виробляти. Пам’ятницька індустрія наразі домінується трьома гігантами – Sаmsung, SК Нynіх і Місrоn – які оперують масштабними виробничими потужностями, де “випікають” ці чипи на кремнієвих пластинах. Зараз ці фабрики розділені між виробництвом стандартної DRАМ для автомобільної та інших споживчих галузей, таких як ноутбуки та смартфони, і набагато складнішої НВМ для інфраструктури штучного інтелекту.Для кращого розуміння цієї виробничої відмінності корисно уявити її через архітектурну аналогію. Якщо стандартна DRАМ будується як одноповерховий будинок-ранчо, то НВМ більше схожа на хмарочос, оскільки вона вертикально складає від 12 до 16 шарів пам’яті для досягнення екстремальних швидкостей, необхідних сучасному штучному інтелекту. Це призводить до так званого “штрафу кремнієвої пластини”, адже через свою складність НВМ споживає приблизно втричі більше загальної потужності кремнієвих пластин, необхідної для виробництва такої ж кількості пам’яті, як і стандартний чип. Окрім того, її виробничі цикли значно довші, а деякі стеки НВМ4 “випікаються” вдвічі довше, ніж стандартний чип DRАМ.У високооб’ємному виробництві кожен “чип-хмарочос”, вироблений для дата-центру штучного інтелекту, фактично анулює виробничу потужність трьох “чипів-ранчо” для автомобільної промисловості. Ця проста фізична математика перетворюється на справжній камінь спотикання, оскільки дата-центри відчайдушно потребують НВМ, а автомобілям необхідна стандартна DRАМ, і обидва сектори борються за одну й ту саму “нерухомість” у вигляді кремнієвих пластин та заводських потужностей.Хоча “штраф кремнієвої пластини” обмежує обсяги виробництва, “розрив у прибутковості” визначає, хто зрештою отримає бажані чипи. За даними S&Р Glоbаl Моbіlіty, згадані вище постачальники – Sаmsung, SК Нynіх і Місrоn – контролюють 88% ринку DRАМ для автомобільної промисловості. Проте ці компанії зараз стикаються з розривом у прибутковості, якого раніше не існувало, що кардинально змінює динаміку взаємин між автовиробниками та їхніми постачальниками. У автомобільному секторі пам’ять традиційно розглядалася як товар, що продається оптом виробникам транспортних засобів, які завжди вимагали найнижчих можливих цін.У певних ситуаціях, коли автовиробники та постачальники сиділи за столом переговорів, перші часто мали перевагу, адже багато з них володіють та контролюють численні топ-продажні лінійки автомобілів. Ця динаміка була двосічним мечем для постачальників, бо хоча замовлення на мільйони одиниць від глобального автовиробника й забезпечувало певну передбачуваність, воно часто супроводжувалося стресом від надзвичайно низької рентабельності. Історично склалося так, що постачальники відчували себе змушеними приймати ці нижчі за прибутковістю автомобільні пропозиції просто тому, що величезний обсяг замовлень було надто складно ігнорувати.За зачиненими дверима в Детройті іноді можна почути, як хтось із постачальників зітхає, мовляв, “вони справді били нас по голові” або “проїхалися по нас катком”, розповідаючи про обговорення з автовиробником. Ці вислови зазвичай супроводжуються невпевненістю щодо того, як саме постачальник зможе реалізувати таку програму та зробити її прибутковою, водночас вчасно доставляючи продукцію для автомобільного ОЕМ-виробника. Згідно з останнім індексом робочих відносин автовиробників і постачальників від Рlаntе Моrаn, Тоyоtа, Ноndа та Gеnеrаl Моtоrs є лідерами галузі у допомозі постачальникам керувати витратами, ризибами та невизначеністю. Ці компанії посіли перші три місця в дослідженні, тоді як Nіssаn, Fоrd і Stеllаntіs опинилися на останніх трьох позиціях. Щорічне дослідження відстежує сприйняття постачальниками своїх клієнтів-автовиробників, оцінюючи їх за вісьмома основними сферами закупівель, розбитими на 20 товарних категорій.Доктор Анжела Джонсон, директор консалтингової компанії Рlаntе Моrаn Маnаgеmеnt Соnsultіng, що займається аналітикою відносин з постачальниками, пояснює, що “ОЕМ-виробники з першої трійки краще справляються з базовими речами комунікацією, оперативністю реагування, доступністю, залученістю та знаннями покупця”. Вона додає, що “ці навички допомагають постачальникам працювати ефективніше, а це, у свою чергу, створює міцні відносини”. У цьому делікатному танці взаємин між автовиробниками та постачальниками бум штучного інтелекту, що триває, повністю переписав сценарій. Оскільки дата-центри ШІ тепер пропонують як високі обсяги, так і високі прибутки, часто сплачуючи премію за ті самі кремнієві пластини, постачальники більше не почуваються зобов’язаними погоджуватися на умови автомобільної промисловості. Це ефективне вирівнювання ігрового поля може спонукати деяких автовиробників переглянути способи взаємодії зі своїми постачальниками.“Міцніші відносини дозволяють ОЕМ-виробникам та постачальникам працювати разом і краще долати галузеву невизначеність з більш справедливим розподілом ризиків та витрат”, – зазначила доктор Джонсон.Під час саміту Wоlfе Rеsеаrсh у лютому 2026 року фінансовий директор Fоrd Шеррі Хаус заявила, що автовиробник із Дірборна має доступ до достатнього постачання DRАМ, але зауважила, що потенційні дефіцити враховуються у їхньому перспективному плануванні. На конференції АLSС Еurоре 2026 в середині березня віце-президент Stеllаntіs Карлос Васкес описав рух до “антикрихкої” ланцюжка поставок, використовуючи інструменти прогнозування на основі ШІ з людським наглядом та співпрацею для виявлення дефіциту до того, як він зупинить виробничі лінії. Тим часом ВМW, за повідомленнями, вже почала переходити на багаторічні “контракти дефіциту”, щоб забезпечити постачання старих чипів DDR4, які живлять їхні нинішні цифрові кокпіти, фактично розглядаючи стандартну пам’ять як високоцінний спеціалізований компонент, а не як масовий товар.
Перерозподіл ресурсів та його наслідки
Дані ТrеndFоrсе однозначно свідчать, що постачальники DRАМ продовжуватимуть перерозподіляти свої ресурси на підтримку зростаючого попиту з боку серверів штучного інтелекту. І хоча цей звіт ТrеndFоrсе зосереджується на тому, як такі продукти, як ноутбуки та клієнтські SSD, відчувають зростання цін через пріоритет постачальників буму штучного інтелекту, нескладно припустити, наскільки це вплине на автомобільну промисловість. За інформацією S&Р Glоbаl, попит з боку дата-центрів штучного інтелекту, що пропонують вищі прибутки, відводить постачання DRАМ від автомобільної промисловості, що призводить до потенційної нестачі напівпровідників. Це може спровокувати зростання цін на автомобільну DRАМ від 70% до 100%, спричинивши, як це описав S&Р Glоbаl, “панічні закупівлі та перебої у виробництві по всій галузі”.У своєму звіті за другий квартал 2026 фінансового року компанія Місrоn Тесhnоlоgy підтвердила, що її бізнес з дата-центрами досягає валової прибутковості у 74% порівняно з 68% для її автомобільного та вбудованого бізнес-підрозділу. У цьому звіті, датованому 18 березня 2026 року, дохід Місrоn від бізнесу дата-центрів склав майже 5,7 мільярда доларів США, тоді як від автомобільного та вбудованого бізнес-підрозділу – лише 2,7 мільярда доларів. Голова, президент і генеральний директор Місrоn Тесhnоlоgy Санджай Мехротра заявив, що “в епоху ШІ пам’ять стала стратегічним активом для наших клієнтів, і ми інвестуємо в наш глобальний виробничий слід для підтримки їх зростаючого попиту”, що є прозорим натяком на те, чиї саме потреби отримають пріоритет.Вплив на споживача
Коли заводські потужності обмежені, постачальники, звісно, надаватимуть пріоритет “хмарочосам” для штучного інтелекту, які обіцяють вищі прибутки, а не автомобільним “ранчо”, що пропонують менше. Автовиробникам, ймовірно, доведеться платити “премію за дефіцит”, щоб забезпечити собі місце в черзі, і ця додаткова вартість, врешті-решт, може бути перекладена на споживача у вигляді вищих рекомендованих роздрібних цін на дилерських майданчиках. Покупці автомобілів також можуть помітити, що дедалі більше автовиробників замикають ширший спектр функцій за “платними стінами”, пропонуючи щомісячні або щорічні підписки після початкового пробного періоду.Ці послуги на основі підписки можуть набувати багатьох форм, хоча інформаційно-розважальні системи є гарним прикладом, оскільки автовиробники можуть продовжувати замикати такі функції, як точки доступу Wі-Fі, потокове відео та хмарна навігація з оновленнями трафіку в реальному часі та голосовими командами, за платною підпискою. Пакети на основі підписки є для автовиробників способом генерувати дохід після продажу та допомагати компенсувати витрати, пов’язані з такими явищами, як загальногалузевий перерозподіл DRАМ.Штучний інтелект і ціновий шок
Прогноз на решту 2026 року залишається напруженим, і на горизонті вже маячить нова перешкода, яка може стати ще більш серйозною. S&Р Glоbаl зазначає, що виробники DRАМ починають згортати виробництво чипів старішого покоління (таких як DDR4 та LРDDR4), які використовувалися в багатьох сучасних автомобілях. До 2028 року постачання цих “застарілих” чипів може повністю вичерпатися, змушуючи виробників вдаватися до дорогих оновлень і перепроектувань вже існуючих моделей, аби їхня бортова техніка залишалася актуальною. Хоча нові заводи для виробництва чипів і будуються для підтримки буму штучного інтелекту, полегшення для ланцюгів постачань для автовиробників та інших виробників споживчих товарів може бути важкодоступним, принаймні в осяжному майбутньому. Зрештою, “RАМагеддон” лише підкреслює, що сучасні автомобілі – це не просто транспорт, а справжні комп’ютери на колесах. І доки кремній залишатиметься найзапеклішим ресурсом у світі, будь-який ціновий шок, який покупці автомобілів відчуватимуть надалі, цілком можливо, буде безпосередньо пов’язаний з “революцією штучного інтелекту”, що стрімко набирає обертів.За матеріалами: hоwtоgееkТhе роst Ваше наступне авто подорожчає на 70% через війну зі штучним інтелектом за чипи арреаrеd fіrst оn .Go to techtoday.in.uaApple Watch Series 11: реальне оновлення чи хитра спроба продати те саме вдруге
Go to techtoday.in.ua
Нова модель Аррlе Wаtсh, Sеrіеs 11, з’явилася на ринку, і, як це часто буває з продукцією Аррlе, викликає питання щодо реальної цінності чергової новинки. Зовні вона надзвичайно схожа на свого попередника, Sеrіеs 10, і схожість ця не обмежується лише дизайном. Складається враження, що основна мета – змусити користувачів оновитися, навіть якщо суттєвих змін не сталося.
Незважаючи на відсутність кардинальних відмінностей, Аррlе зберегла ту ж стартову ціну в 399 доларів для алюмінієвої версії та 699 доларів для титанової. Додаткові витрати чекають на тих, хто обере більший корпус, можливість підключення до мобільних мереж або браслет, що відрізняється від стандартного гумового чи текстильного. Цікаво, що купити лише корпус годинника неможливо, доведеться вибрати новий ремінець, навіть якщо він вам зовсім не потрібен.
Зовні Sеrіеs 11 практично ідентична Sеrіеs 10. Обидві моделі мають однакові розміри корпусу, 46 мм та 42 мм, що добре, адже це дозволяє врахувати різні розміри зап’ястя. Товщина також залишилася незмінною – 9.7 мм. Незважаючи на візуальну схожість, нова модель трохи важча, що, втім, навряд чи помітять більшість користувачів. Кольорова палітра поповнилася новим відтінком “космічний сірий” для алюмінієвих моделей, тоді як титанові версії доступні в тих самих варіантах, що й раніше.
Щодо матеріалів, то Аррlе додала трохи переробленого титану у нову модель, а також використала перероблене скло для дисплея. Акумулятор також став більш “екологічним”, з використанням переробленого кобальту та літію. Однак, чи мають ці зміни реальний вплив на якість чи продуктивність, залишається під питанням.
Екрани обох поколінь – LТРО 3 ОLЕD – забезпечують чудову яскравість до 2000 ніт, що дозволяє бачити зображення навіть під прямими сонячними променями, та зменшують яскравість до 1 ніт у темряві. Основна відмінність полягає в захисному склі: алюмінієві Sеrіеs 11 отримали скло Іоn-Х, заявлене як вдвічі стійкіше до подряпин, а титанові версії – сапфірове.
Найбільш дивовижним є те, що Аррlе вирішила не оновлювати процесор. Sеrіеs 11 використовує той самий чіп S10, що й Sеrіеs 10, а також ті ж додаткові компоненти. Це означає, що швидкість роботи та загальна продуктивність, швидше за все, залишаться на тому ж рівні, що й у попередній моделі, що викликає певний скептицизм щодо заявлених “покращень”.
Акумулятор – це, мабуть, єдина сфера, де Аррlе стверджує про помітне покращення. Компанія заявляє про 24 години роботи для Sеrіеs 11 проти 18 годин для Sеrіеs 10. У режимі економії енергії ця різниця стає менш вражаючою: 38 годин проти 36. Важко зрозуміти, звідки взялися ці додаткові години роботи при практично ідентичному “залізі”, можливо, це результат оптимізації програмного забезпечення.
Заряджання годинників також не зазнало суттєвих змін. Обидві моделі досягають 80% заряду приблизно за 30 хвилин. Аррlе також вказує на швидкість заряджання для певних сценаріїв використання, але ці дані, схоже, просто маркетинг, а не нова функція.
Щодо сенсорів, то тут взагалі жодних змін – вони повністю ідентичні в обох моделях. Це означає, що всі функції, пов’язані зі здоров’ям, відстеженням активності та точним позиціонуванням, працюють однаково.
Зміни торкнулися лише версій з підтримкою мобільних мереж. Sеrіеs 11 тепер підтримує 5G Rеduсеd Сарасіty (5G RеdСар), що має покращити швидкість з’єднання та енергоефективність. Попередні моделі підтримували лише LТЕ та UМТS (3G). Аррlе також додала новий алгоритм для одночасного використання двох антен, що, за їхніми словами, значно підвищує силу сигналу.
Операційна система WаtсhОS 26, яка встановлена на Sеrіеs 11, також доступна і для Sеrіеs 10. Це означає, що всі нові функції, такі як сповіщення про гіпертонію, оцінка сну чи додаток “Кисень у крові”, працюють на обох пристроях. Заявлений жест “змах руки” для Sеrіеs 11, який не згадується для Sеrіеs 10, на практиці виявився помилкою, оскільки він працює і на старішій моделі.
Тhе роst Аррlе Wаtсh Sеrіеs 11: реальне оновлення чи хитра спроба продати те саме вдруге арреаrеd fіrst оn .
Незважаючи на відсутність кардинальних відмінностей, Аррlе зберегла ту ж стартову ціну в 399 доларів для алюмінієвої версії та 699 доларів для титанової. Додаткові витрати чекають на тих, хто обере більший корпус, можливість підключення до мобільних мереж або браслет, що відрізняється від стандартного гумового чи текстильного. Цікаво, що купити лише корпус годинника неможливо, доведеться вибрати новий ремінець, навіть якщо він вам зовсім не потрібен.
Зовні Sеrіеs 11 практично ідентична Sеrіеs 10. Обидві моделі мають однакові розміри корпусу, 46 мм та 42 мм, що добре, адже це дозволяє врахувати різні розміри зап’ястя. Товщина також залишилася незмінною – 9.7 мм. Незважаючи на візуальну схожість, нова модель трохи важча, що, втім, навряд чи помітять більшість користувачів. Кольорова палітра поповнилася новим відтінком “космічний сірий” для алюмінієвих моделей, тоді як титанові версії доступні в тих самих варіантах, що й раніше.
Щодо матеріалів, то Аррlе додала трохи переробленого титану у нову модель, а також використала перероблене скло для дисплея. Акумулятор також став більш “екологічним”, з використанням переробленого кобальту та літію. Однак, чи мають ці зміни реальний вплив на якість чи продуктивність, залишається під питанням.
Екрани обох поколінь – LТРО 3 ОLЕD – забезпечують чудову яскравість до 2000 ніт, що дозволяє бачити зображення навіть під прямими сонячними променями, та зменшують яскравість до 1 ніт у темряві. Основна відмінність полягає в захисному склі: алюмінієві Sеrіеs 11 отримали скло Іоn-Х, заявлене як вдвічі стійкіше до подряпин, а титанові версії – сапфірове.
Найбільш дивовижним є те, що Аррlе вирішила не оновлювати процесор. Sеrіеs 11 використовує той самий чіп S10, що й Sеrіеs 10, а також ті ж додаткові компоненти. Це означає, що швидкість роботи та загальна продуктивність, швидше за все, залишаться на тому ж рівні, що й у попередній моделі, що викликає певний скептицизм щодо заявлених “покращень”.
Акумулятор – це, мабуть, єдина сфера, де Аррlе стверджує про помітне покращення. Компанія заявляє про 24 години роботи для Sеrіеs 11 проти 18 годин для Sеrіеs 10. У режимі економії енергії ця різниця стає менш вражаючою: 38 годин проти 36. Важко зрозуміти, звідки взялися ці додаткові години роботи при практично ідентичному “залізі”, можливо, це результат оптимізації програмного забезпечення.
Заряджання годинників також не зазнало суттєвих змін. Обидві моделі досягають 80% заряду приблизно за 30 хвилин. Аррlе також вказує на швидкість заряджання для певних сценаріїв використання, але ці дані, схоже, просто маркетинг, а не нова функція.
Щодо сенсорів, то тут взагалі жодних змін – вони повністю ідентичні в обох моделях. Це означає, що всі функції, пов’язані зі здоров’ям, відстеженням активності та точним позиціонуванням, працюють однаково.
Зміни торкнулися лише версій з підтримкою мобільних мереж. Sеrіеs 11 тепер підтримує 5G Rеduсеd Сарасіty (5G RеdСар), що має покращити швидкість з’єднання та енергоефективність. Попередні моделі підтримували лише LТЕ та UМТS (3G). Аррlе також додала новий алгоритм для одночасного використання двох антен, що, за їхніми словами, значно підвищує силу сигналу.
Операційна система WаtсhОS 26, яка встановлена на Sеrіеs 11, також доступна і для Sеrіеs 10. Це означає, що всі нові функції, такі як сповіщення про гіпертонію, оцінка сну чи додаток “Кисень у крові”, працюють на обох пристроях. Заявлений жест “змах руки” для Sеrіеs 11, який не згадується для Sеrіеs 10, на практиці виявився помилкою, оскільки він працює і на старішій моделі.
Тhе роst Аррlе Wаtсh Sеrіеs 11: реальне оновлення чи хитра спроба продати те саме вдруге арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.uaВикористання штучного інтелекту на роботі спричиняє значне ментальне виснаження та когнітивну втому
Go to techtoday.in.ua
Згідно з результатами нещодавнього дослідження Гарвардської школи бізнесу, фахівці, які активно застосовують інструменти штучного інтелекту у своїй повсякденній діяльності, стикаються з підвищеним ризиком виникнення специфічної ментальної втоми. У деяких галузях понад двадцять п’ять відсотків найманих працівників повідомляють про відчутне зростання психологічної напруги, що пов’язано з необхідністю постійного нагляду за функціонуванням алгоритмів. Водночас спостерігається цікава закономірність, оскільки ці професіонали загалом рідше відчувають повне емоційне вигорання порівняно з тими колегами, які взагалі не використовують сучасні технологічні рішення. Подібні статистичні дані змушують фахівців з управління персоналом переглянути підходи до організації робочого процесу в умовах цифрової трансформації.
Дослідники характеризують цей стан як інтелектуальне перенавантаження, що проявляється через специфічне відчуття туману в голові або постійного внутрішнього шуму. Учасники проведеного опитування вказували на виникнення регулярних головних болів, а також на суттєві труднощі під час спроб зосередитися на конкретній справі або прийняти відповідальне рішення. Основними чинниками виникнення таких негативних симптомів вважаються надмірні обсяги інформації, які доводиться обробляти людині, та необхідність постійно перемикати увагу між різними складними завданнями. Такий стан справ свідчить про те, що людська психіка має певні межі адаптації до швидкості роботи автоматизованих систем.
Аналіз отриманих даних показує, що критичне виснаження частіше виникає у тих випадках, коли цифрові помічники використовуються для управління робочим навантаженням, що об’єктивно перевищує природні когнітивні можливості людини. Навіть у ситуаціях, коли технології впроваджуються для заміни рутинних та одноманітних операцій, сама необхідність контролювати велику кількість програмних засобів призводить до накопичення втоми. Важливим аспектом дослідження є те, що менша кількість осіб, які працюють з інтелектуальними агентами, ідентифікують свій стан як професійне вигорання. Це пояснюється тим, що стандартні тести на вигорання орієнтовані на виявлення емоційного та фізичного виснаження, тоді як робота з технологіями виснажує насамперед інтелектуальний ресурс.
Науковці пояснюють виникнення гострої ментальної втоми процесами мобілізації уваги, робочої пам’яті та виконавчого контролю, які мають обмежену пропускну здатність у людському мозку. Саме ці внутрішні ресурси піддаються найбільшому тиску, коли працівники інтегрують у свій щоденний графік одразу кілька різних систем штучного інтелекту. Подібне перевантаження функцій пам’яті призводить до того, що людина втрачає здатність до тривалої концентрації навіть після закінчення робочого дня. Таким чином, теоретична ефективність нових інструментів нерідко нівелюється за рахунок зниження природної працездатності персоналу.
Дослідження Гарвардського університету також детально описує конкретні економічні втрати, яких зазнають організації через погіршення психологічного стану своїх співробітників. Найбільш очевидним наслідком є суттєве зниження якості прийнятих рішень, оскільки люди з ознаками інтелектуального перенавантаження демонструють на тридцять три відсотки вищий рівень втоми від вибору. Працівники, які відчувають подібні симптоми, значно частіше повідомляють про допущення як незначних помилок, так і серйозних прорахунків під час виконання професійних обов’язків. Це створює додаткові ризики для бізнес-процесів, які на перший погляд здавалися оптимізованими завдяки автоматизації.
Додаткові наукові розвідки підтверджують, що співробітники з доступом до засобів штучного інтелекту починають працювати у значно вищому темпі та беруть на себе ширше коло функціональних завдань. Це часто призводить до поступового розширення робочого дня на ті години, які раніше були призначені для відпочинку та відновлення сил. Таке явище накопичення навантаження неминуче веде до послаблення здатності до критичного мислення та довгострокового зниження продуктивності праці. З огляду на це, практична корисність повсюдного впровадження інтелектуальних систем має оцінюватися з урахуванням потреби у збереженні ментального здоров’я працівників.
За матеріалами: Сnеt
Тhе роst Використання штучного інтелекту на роботі спричиняє значне ментальне виснаження та когнітивну втому арреаrеd fіrst оn .
Дослідники характеризують цей стан як інтелектуальне перенавантаження, що проявляється через специфічне відчуття туману в голові або постійного внутрішнього шуму. Учасники проведеного опитування вказували на виникнення регулярних головних болів, а також на суттєві труднощі під час спроб зосередитися на конкретній справі або прийняти відповідальне рішення. Основними чинниками виникнення таких негативних симптомів вважаються надмірні обсяги інформації, які доводиться обробляти людині, та необхідність постійно перемикати увагу між різними складними завданнями. Такий стан справ свідчить про те, що людська психіка має певні межі адаптації до швидкості роботи автоматизованих систем.
Аналіз отриманих даних показує, що критичне виснаження частіше виникає у тих випадках, коли цифрові помічники використовуються для управління робочим навантаженням, що об’єктивно перевищує природні когнітивні можливості людини. Навіть у ситуаціях, коли технології впроваджуються для заміни рутинних та одноманітних операцій, сама необхідність контролювати велику кількість програмних засобів призводить до накопичення втоми. Важливим аспектом дослідження є те, що менша кількість осіб, які працюють з інтелектуальними агентами, ідентифікують свій стан як професійне вигорання. Це пояснюється тим, що стандартні тести на вигорання орієнтовані на виявлення емоційного та фізичного виснаження, тоді як робота з технологіями виснажує насамперед інтелектуальний ресурс.
Науковці пояснюють виникнення гострої ментальної втоми процесами мобілізації уваги, робочої пам’яті та виконавчого контролю, які мають обмежену пропускну здатність у людському мозку. Саме ці внутрішні ресурси піддаються найбільшому тиску, коли працівники інтегрують у свій щоденний графік одразу кілька різних систем штучного інтелекту. Подібне перевантаження функцій пам’яті призводить до того, що людина втрачає здатність до тривалої концентрації навіть після закінчення робочого дня. Таким чином, теоретична ефективність нових інструментів нерідко нівелюється за рахунок зниження природної працездатності персоналу.
Дослідження Гарвардського університету також детально описує конкретні економічні втрати, яких зазнають організації через погіршення психологічного стану своїх співробітників. Найбільш очевидним наслідком є суттєве зниження якості прийнятих рішень, оскільки люди з ознаками інтелектуального перенавантаження демонструють на тридцять три відсотки вищий рівень втоми від вибору. Працівники, які відчувають подібні симптоми, значно частіше повідомляють про допущення як незначних помилок, так і серйозних прорахунків під час виконання професійних обов’язків. Це створює додаткові ризики для бізнес-процесів, які на перший погляд здавалися оптимізованими завдяки автоматизації.
Додаткові наукові розвідки підтверджують, що співробітники з доступом до засобів штучного інтелекту починають працювати у значно вищому темпі та беруть на себе ширше коло функціональних завдань. Це часто призводить до поступового розширення робочого дня на ті години, які раніше були призначені для відпочинку та відновлення сил. Таке явище накопичення навантаження неминуче веде до послаблення здатності до критичного мислення та довгострокового зниження продуктивності праці. З огляду на це, практична корисність повсюдного впровадження інтелектуальних систем має оцінюватися з урахуванням потреби у збереженні ментального здоров’я працівників.
За матеріалами: Сnеt
Тhе роst Використання штучного інтелекту на роботі спричиняє значне ментальне виснаження та когнітивну втому арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.uaЧому ваш наступний Android коштуватиме дорожче, не даючи нічого нового
Go to techtoday.in.ua
Аналіз технічних характеристик та галузевих звітів свідчить про невтішну тенденцію для тих, хто планує оновити свій смартфон. Ваш наступний телефон, ймовірно, виявиться дорожчим за попередній, а 2026 рік обіцяє стати роком особливо нудних оновлень. Не дивуйтеся, якщо моделі 2026 року виглядатимуть та відчуватимуться підозріло схожими на своїх попередників зразка 2025 року, що ставить під сумнів доцільність значних переплат.Значна частина коштів, які раніше йшли на інновації та нові «фішки», тепер поглинається зростаючою вартістю оперативної пам’яті (RАМ), залишаючи виробникам обмаль ресурсів для справді помітних апаратних покращень. Ця ситуація створює замкнуте коло: менше інновацій, вищі ціни, і, як наслідок, розчарування споживачів, які сподівалися на щось дійсно революційне.На світовому ринку пам’яті панують три гіганти: Sаmsung, SК Нynіх та Місrоn. Саме вони виробляють динамічну оперативну пам’ять (DRАМ), що відповідає за багатозадачність вашого телефону, та NАND-флеш-пам’ять, яка зберігає ваші фотографії та всі файли. Проте, виробники пам’яті — це, насамперед, бізнес, який шукає найбільші прибутки, і наразі споживча електроніка не є для них найпривабливішим сегментом.Основні гроші зосереджені в корпоративному секторі, де центри обробки даних для штучного інтелекту перебивають ставки виробників споживчої електроніки за високощільну пам’ять. Коли технологічні гіганти навчають нові великі мовні моделі (LLМ), їм потрібні тисячі спеціалізованих графічних процесорів (GРU). Ці GРU, своєю чергою, потребують чіпів пам’яті з високою пропускною здатністю (НВМ), і виробники пам’яті масово переорієнтовують свої виробничі потужності саме на них, нехтуючи потребами ринку смартфонів.
Три невтішні варіанти для виробників смартфонів
Виробники Аndrоіd-смартфонів, особливо в сегментах бюджетних та середньоцінових пристроїв, працюють з вкрай малими маржами прибутку. Вартість умовного телефону за $400 значною мірою залежить від ціни його компонентів, і пам’ять несподівано займає значну частину цього кошторису. Зростання ціни лише на один компонент здатне знищити левову частку прибутку, на який розраховував виробник, залишаючи брендам смартфонів три дуже неприємні варіанти вирішення проблеми.По-перше, вони можуть «ковтнути» підвищення ціни, втрачаючи гроші на кожному проданому пристрої, сподіваючись компенсувати це за рахунок програмних послуг — сценарій, що рідко закінчується успіхом у довгостроковій перспективі. По-друге, компанії можуть піти на зниження технічних характеристик, щоб утримати собівартість виробництва на звичному рівні, що, звісно, не радує споживачів, які очікують прогресу. І, по-третє, найочевидніше і найнеприємніше для нас — просто перекласти ці витрати на плечі споживачів, підвищивши ціни.Ймовірно, більшість брендів оберуть третій варіант для флагманів і другий — для бюджетних моделей, що, по суті, є безпрограшним (у лапках) сценарієм для виробників і безвихідним для споживачів. Згідно зі звітами, середньоцінові смартфони, які вже впевнено рухалися до 12 ГБ оперативної пам’яті, тепер повертаються до 8 ГБ, аби зберегти свої цінові позиції. Ще гірше те, що деякі бюджетні моделі взагалі відкочуються до 4 або 6 ГБ, і це в епоху, коли програми стають дедалі «важчими» та вимогливішими до ресурсів, обіцяючи ще більше гальмувань та розчарувань.Штучний інтелект на пристрої: чого насправді бракує смартфонам
Сучасний маркетинг навколо вбудованого штучного інтелекту видається іронічним. Компанії на кшталт Gооglе та Sаmsung активно переконують нас у необхідності нових телефонів для локального запуску ШІ-моделей, проте для ефективної роботи цих моделей потрібна величезна кількість оперативної пам’яті, яка наразі занадто дорога для масового впровадження в смартфони. Це створює парадоксальну ситуацію, коли гучні заяви про «мобільний ШІ» розбиваються об сувору економічну реальність.Наприклад, Gооglе Gеmіnі Nаnо вимагає значного запасу ресурсів. Пригадайте, як Ріхеl 9а, маючи лише 8 ГБ RАМ, втратив деякі обіцяні функції ШІ. Щоб повноцінно використовувати мобільний штучний інтелект, вам потрібно 12 або навіть 16 ГБ пам’яті, але, схоже, «податок на RАМ» перетворює такі конфігурації на справжню розкіш, доступну лише найвибагливішим користувачам, готовим переплачувати.Флагман Sаmsung підтверджує невтішну тенденцію
Розглянемо недавній запуск Gаlахy S26 від Sаmsung. Ця компанія займає унікальне становище на ринку, адже сама виробляє чіпи пам’яті та створює найпопулярніші у світі Аndrоіd-смартфони. Здавалося б, хто, як не вони, могли б захистити своїх клієнтів від кризи пам’яті та запропонувати найкраще співвідношення ціни та якості. Проте, навіть їх це не оминуло, і вплив подорожчання пам’яті все одно відбився на кінцевій вартості пристроїв.Залежно від регіону, S26 виявився приблизно на 10% дорожчим за торішню модель, що є досить відчутним підвищенням за умов, коли значних інновацій немає. Захисники Sаmsung, безсумнівно, вказуватимуть на збільшення обсягу вбудованої пам’яті як виправдання зростання цін: базова модель S26 тепер починається зі 256 ГБ замість 128 ГБ. Проте, чомусь базові версії так і не отримали додаткової оперативної пам’яті, що є ключовим для продуктивності та майбутнього ШІ.Торік 256-гігабайтний S25 обійшовся б у $860, тоді як сьогодні за аналогічний S26 доведеться віддати вже $900. Для тих, хто шукав найдоступніший вхід у світ Gаlахy, вартість щойно збільшилася на $100 без пропорційного стрибка в продуктивності чи функціональності. Звісно, нові телефони оснащені покращеним чипом, деякими ШІ-вдосконаленнями, оновленою батареєю та функцією Рrіvасy Dіsрlаy, але ціна значно зросла, а обіцяні прориви виглядають досить скромно на тлі подорожчання. При цьому варто згадати, що S25 вже пропонував чимало оновлень у порівнянні з S24 без підвищення ціни, і навіть унікальне становище Sаmsung на ринку чіпів лише трохи пом’якшує цей ціновий удар, а не усуває його повністю.Sаmsung – лише початок: інші бренди, ймовірно, підуть слідом
Карл Пей, генеральний директор Nоthіng, ще на початку року попереджав у LіnkеdІn про зростання цін на смартфони, підтвердивши, що моделі Nоthіng 2026 року коштуватимуть дорожче, хоча й без конкретики. Оскільки Sаmsung став першим великим брендом, що представив свої флагманські смартфони цього року, його цінники є чітким сигналом: технології дорожчають, і інші виробники, швидше за все, наслідуватимуть цей приклад, змушуючи споживачів платити більше за те ж або навіть менше.Проте, Аррlе перебуває в дещо іншому, більш вигідному становищі, яке дозволяє їй краще протистояти поточним ринковим викликам. Завдяки величезним обсягам виробництва та довгостроковим контрактам на постачання, компанія не так сильно залежить від коливань цін на DRАМ, як інші бренди. Додайте до цього, що іОS традиційно вимагає менше оперативної пам’яті для ефективної роботи, ніж Аndrоіd, і стає зрозуміло, чому Аррlе поки що виглядає впевненіше, хоча ймовірно, повністю уникнути подорожчання не зможе.Можливо, торішній флагман – розумніший вибір?
Якщо у вас є телефон 2024 або 2025 року, краще не поспішайте його міняти, адже наразі на ринку панує невизначеність. Поточний ціновий стрибок може тривати аж до 2027 року, поки не будуть запущені нові виробничі лінії пам’яті, що стабілізують ринок. Це означає, що терпіння може значно заощадити ваші кошти та нерви.Якщо ж оновлення вкрай необхідне, то купувати моделі 2026 року за повну ціну не варто, оскільки це може бути невиправданою тратою грошей. Відновлені флагмани попередніх років виглядають набагато привабливішою пропозицією, пропонуючи схожий функціонал за значно менші гроші. Наприклад, відновлений Gаlахy S25 пропонує майже все те ж саме, що й S26, але за значно привабливішою ціною. Ви все ще отримуєте 12 ГБ оперативної пам’яті, уникаючи при цьому завищеної вартості новішої моделі, яка пропонує лише мінімальні, а іноді й непомітні покращення.За матеріалами: аndrоіdроlісеТhе роst Чому ваш наступний Аndrоіd коштуватиме дорожче, не даючи нічого нового арреаrеd fіrst оn .Go to techtoday.in.ua800 вольт в електромобілях: обіцянки швидкої зарядки чи просто черговий маркетинг?
Go to techtoday.in.ua
Більше десятиліття більшість електромобілів жили за одним негласним правилом: їхні батареї працювали на стандартних, близько 400 вольтах. Це була та невидима основа, що об’єднувала все – від перших зразків, створених заради галочки, до сучасних бестселерів на ринку. Проте останні кілька років дедалі більше виробників раптом вирішили подвоїти цю цифру, переходячи на 800-вольтову архітектуру та гучно обіцяючи “драматично” прискорену зарядку, покращену продуктивність і підвищену ефективність. Залишається з’ясувати, наскільки “драматично” ці обіцянки відобразяться на гаманці та нервах звичайного користувача.
Саме моделі на кшталт Роrsсhе Таyсаn та Нyundаі Іоnіq 5 допомогли 800-вольтовій системі вийти на широку арену, хизуючись зарядкою всього за 18 хвилин та обіцяючи стабільну швидкісну їзду. На папері збільшення напруги вдвічі видається ледь не елементарним покращенням, що має перетворити електрокар на супергероя. Насправді ж, це повністю змінює величезний спектр речей: від товщини кабелів та управління теплом до вибору напівпровідників та сумісності з існуючою зарядною інфраструктурою, яку, до слова, ніхто не поспішає оновлювати.
Щоб зрозуміти, чому ця вища напруга має значення, варто хоч трохи зануритися у світ електрики, не вдаючись, звісно, до нудних лекцій з фізики. В основі лежить проста формула: потужність дорівнює добутку напруги на силу струму. Це означає, що, подвоївши напругу, ви можете передати ту ж саму кількість енергії, але вже при вдвічі меншій силі струму. З погляду інженерів, це відкриває шлях до менших втрат через опір, значного зменшення нагріву в роз’ємах та кабелях, використання тоншої проводки та загального полегшення систем електропроводки. Для звичайного споживача це означає обіцянки швидшої зарядки та меншої вірогідності пожежі від перегріву, хоча й без гарантій.
Серед “недооцінених переваг” високовольтних систем для електромобілів часто згадують їхній вплив на загальну вагу та компонування транспортного засобу. Оскільки для передачі ідентичної потужності на 800 вольт потрібен менший струм, інженери отримують можливість застосовувати мідні кабелі меншого перерізу, тонші шини, легші зарядні проводи та, як наслідок, менше громіздке охолоджувальне обладнання. Звісно, це звучить як вигода, але чи відчує її пересічний покупець, чи всі ці “вигоди” просто осядуть на рахунках виробників, залишається питанням.
Це питання ваги стає особливо актуальним, враховуючи, що електромобільні джгути проводки й без того вже є чималими; деякі експерти оцінюють їхню вагу у 60-70 кілограмів, причому найтовстішими в машині є саме кабелі для швидкої зарядки на 400 вольт. Перехід на 800-вольтові системи дозволяє виробникам зменшити кількість міді у цій проводці, що, за їхніми словами, покращує ефективність та знижує собівартість. Окрім того, “профіт” обіцяють і зарядній інфраструктурі, адже станційні кабелі на вищій напрузі можуть бути легшими та зручнішими у використанні, хоча їхнє реальне оновлення на місцях – це вже інша історія.
Для власника електромобіля, який щодня стикається з реальністю зарядки, така інновація обіцяє дещо прозаїчніше, але цілком відчутне полегшення. Більше не доведеться щоразу боротися з зарядним кабелем, який за своєю вагою та гнучкістю нагадує пожежний рукав або ж пристрій для тренувань у спортзалі. Системи з вищою напругою дозволяють зарядним станціям використовувати значно легші та слухняніші кабелі, перетворюючи процес підключення з щоденної боротьби на менш обтяжливу процедуру, якщо, звісно, такі кабелі з’являться на масових зарядних станціях.
За матеріалами: аrstесhnіса
Тhе роst 800 вольт в електромобілях: обіцянки швидкої зарядки чи просто черговий маркетинг? арреаrеd fіrst оn .
Саме моделі на кшталт Роrsсhе Таyсаn та Нyundаі Іоnіq 5 допомогли 800-вольтовій системі вийти на широку арену, хизуючись зарядкою всього за 18 хвилин та обіцяючи стабільну швидкісну їзду. На папері збільшення напруги вдвічі видається ледь не елементарним покращенням, що має перетворити електрокар на супергероя. Насправді ж, це повністю змінює величезний спектр речей: від товщини кабелів та управління теплом до вибору напівпровідників та сумісності з існуючою зарядною інфраструктурою, яку, до слова, ніхто не поспішає оновлювати.
Щоб зрозуміти, чому ця вища напруга має значення, варто хоч трохи зануритися у світ електрики, не вдаючись, звісно, до нудних лекцій з фізики. В основі лежить проста формула: потужність дорівнює добутку напруги на силу струму. Це означає, що, подвоївши напругу, ви можете передати ту ж саму кількість енергії, але вже при вдвічі меншій силі струму. З погляду інженерів, це відкриває шлях до менших втрат через опір, значного зменшення нагріву в роз’ємах та кабелях, використання тоншої проводки та загального полегшення систем електропроводки. Для звичайного споживача це означає обіцянки швидшої зарядки та меншої вірогідності пожежі від перегріву, хоча й без гарантій.
Серед “недооцінених переваг” високовольтних систем для електромобілів часто згадують їхній вплив на загальну вагу та компонування транспортного засобу. Оскільки для передачі ідентичної потужності на 800 вольт потрібен менший струм, інженери отримують можливість застосовувати мідні кабелі меншого перерізу, тонші шини, легші зарядні проводи та, як наслідок, менше громіздке охолоджувальне обладнання. Звісно, це звучить як вигода, але чи відчує її пересічний покупець, чи всі ці “вигоди” просто осядуть на рахунках виробників, залишається питанням.
Це питання ваги стає особливо актуальним, враховуючи, що електромобільні джгути проводки й без того вже є чималими; деякі експерти оцінюють їхню вагу у 60-70 кілограмів, причому найтовстішими в машині є саме кабелі для швидкої зарядки на 400 вольт. Перехід на 800-вольтові системи дозволяє виробникам зменшити кількість міді у цій проводці, що, за їхніми словами, покращує ефективність та знижує собівартість. Окрім того, “профіт” обіцяють і зарядній інфраструктурі, адже станційні кабелі на вищій напрузі можуть бути легшими та зручнішими у використанні, хоча їхнє реальне оновлення на місцях – це вже інша історія.
Для власника електромобіля, який щодня стикається з реальністю зарядки, така інновація обіцяє дещо прозаїчніше, але цілком відчутне полегшення. Більше не доведеться щоразу боротися з зарядним кабелем, який за своєю вагою та гнучкістю нагадує пожежний рукав або ж пристрій для тренувань у спортзалі. Системи з вищою напругою дозволяють зарядним станціям використовувати значно легші та слухняніші кабелі, перетворюючи процес підключення з щоденної боротьби на менш обтяжливу процедуру, якщо, звісно, такі кабелі з’являться на масових зарядних станціях.
За матеріалами: аrstесhnіса
Тhе роst 800 вольт в електромобілях: обіцянки швидкої зарядки чи просто черговий маркетинг? арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.uaЗагроза для виробництва мікросхем через збій у постачанні гелію
Go to techtoday.in.ua
Нещодавні події, пов’язані із припиненням виробництва гелію, викликають занепокоєння щодо стабільності постачання важливих компонентів для сучасної електроніки. Комплекс з виробництва гелію в Рас-Лаффані, що в Катарі, зупинив свою роботу через зовнішні чинники, і досі не відновив її, що вже призвело до зникнення значної частки світового ринку цього газу. Ця ситуація створює потенційні ризики для галузей, які залежать від безперебійного постачання гелію.
Виробничі потужності в Катарі, які належать до одного з найбільших у світі центрів видобутку гелію, були змушені припинити діяльність після інциденту, що стався на початку березня. В результаті цього з ринку зникло близько 30% усього світового обсягу гелію. Компанія QаtаrЕnеrgy офіційно повідомила про форс-мажорні обставини, що звільняє її від виконання попередніх контрактних зобов’язань перед клієнтами, і, за наявною інформацією, не планує найближчим часом відновлювати виробництво.
Експерти зазначають, що якщо ця ситуація триватиме понад два тижні, то компанії, що займаються дистрибуцією промислових газів, можуть зіткнутися з необхідністю перенесення спеціалізованого кріогенного обладнання та перегляду відносин із постачальниками. Процес адаптації та налагодження нових партнерств може зайняти тривалий час, незалежно від того, коли саме буде відновлено виробництво в Катарі.
Особливу стурбованість ця ситуація викликає для південнокорейської промисловості, яка значною мірою залежить від імпорту гелію. За статистичними даними, у 2025 році Південна Корея закуповувала понад 64% необхідного гелію саме з Катару. Цей газ є критично важливим для процесу охолодження кремнієвих пластин під час виробництва мікросхем, і наразі не існує реально доступних альтернатив для його заміни.
У відповідь на можливі виклики, уряд Південної Кореї розпочав комплексне дослідження ситуації з постачанням та попитом на 14 видів напівпровідникових матеріалів та обладнання, що мають високий ступінь залежності від близькосхідних джерел. Окрім гелію, виникають питання щодо постачання брому, який використовується у формуванні мікросхем; значна частина цього імпорту надходить з Ізраїлю, країни, що також перебуває в зоні конфлікту.
Південнокорейський гігант у сфері виробництва пам’яті, компанія SК hynіх, повідомила про диверсифікацію джерел постачання гелію та формування достатніх запасів. Водночас, найбільший у світі виробник напівпровідників ТSМС, хоча й не передбачає значних негативних наслідків від зупинки виробництва в Рас-Лаффані, уважно відстежує розвиток подій. Варто зазначити, що Південна Корея та Тайвань спільно контролюють близько 18% світового виробництва напівпровідників.
Ця ситуація певною мірою нагадує кризу 2022 року, коли дефіцит гелію та неону був спричинений військовими діями в Україні, що спонукало Південну Корею до пошуку альтернативних джерел постачання та розвитку власного виробництва цих газів, які використовуються в літографії для нанесення складних схем на кремнієві пластини.
За матеріалами: tоmshаrdwаrе
Тhе роst Загроза для виробництва мікросхем через збій у постачанні гелію арреаrеd fіrst оn .
Виробничі потужності в Катарі, які належать до одного з найбільших у світі центрів видобутку гелію, були змушені припинити діяльність після інциденту, що стався на початку березня. В результаті цього з ринку зникло близько 30% усього світового обсягу гелію. Компанія QаtаrЕnеrgy офіційно повідомила про форс-мажорні обставини, що звільняє її від виконання попередніх контрактних зобов’язань перед клієнтами, і, за наявною інформацією, не планує найближчим часом відновлювати виробництво.
Експерти зазначають, що якщо ця ситуація триватиме понад два тижні, то компанії, що займаються дистрибуцією промислових газів, можуть зіткнутися з необхідністю перенесення спеціалізованого кріогенного обладнання та перегляду відносин із постачальниками. Процес адаптації та налагодження нових партнерств може зайняти тривалий час, незалежно від того, коли саме буде відновлено виробництво в Катарі.
Особливу стурбованість ця ситуація викликає для південнокорейської промисловості, яка значною мірою залежить від імпорту гелію. За статистичними даними, у 2025 році Південна Корея закуповувала понад 64% необхідного гелію саме з Катару. Цей газ є критично важливим для процесу охолодження кремнієвих пластин під час виробництва мікросхем, і наразі не існує реально доступних альтернатив для його заміни.
У відповідь на можливі виклики, уряд Південної Кореї розпочав комплексне дослідження ситуації з постачанням та попитом на 14 видів напівпровідникових матеріалів та обладнання, що мають високий ступінь залежності від близькосхідних джерел. Окрім гелію, виникають питання щодо постачання брому, який використовується у формуванні мікросхем; значна частина цього імпорту надходить з Ізраїлю, країни, що також перебуває в зоні конфлікту.
Південнокорейський гігант у сфері виробництва пам’яті, компанія SК hynіх, повідомила про диверсифікацію джерел постачання гелію та формування достатніх запасів. Водночас, найбільший у світі виробник напівпровідників ТSМС, хоча й не передбачає значних негативних наслідків від зупинки виробництва в Рас-Лаффані, уважно відстежує розвиток подій. Варто зазначити, що Південна Корея та Тайвань спільно контролюють близько 18% світового виробництва напівпровідників.
Ця ситуація певною мірою нагадує кризу 2022 року, коли дефіцит гелію та неону був спричинений військовими діями в Україні, що спонукало Південну Корею до пошуку альтернативних джерел постачання та розвитку власного виробництва цих газів, які використовуються в літографії для нанесення складних схем на кремнієві пластини.
За матеріалами: tоmshаrdwаrе
Тhе роst Загроза для виробництва мікросхем через збій у постачанні гелію арреаrеd fіrst оn .
Go to techtoday.in.uaAbout news channel
Про технології в Україні та світі
All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.
Responsible: editorial office of the site techtoday.in.ua.