Texty.org.ua

Сьогодні на фронті одним із найстрашніших видів російської зброї стали керовані авіабомби (КАБ). Це старі боєприпаси (ФАБ — фугасні авіабомби) вагою від 0,5 до 1,5 тонни, на які росіяни навісили крила й обладнання для корекції польоту.

Експерти аналітичного проєкту Rhоdus Іntеllіgеnсе опублікували звіт про розвиток ракетно будівної промисловості в Росії та її залежність від світового імпорту компонентів. Пропонуємо скорочений виклад українською.

Найчастіше згадувані персони в російських ЗМІ: Путін і його прессекретар Дмитро Пєсков, дипломати Марія Захарова і Сергій Лавров, які борються з “колективним Заходом”, “вороги” Зеленський і Байден.

Важливо: ми програємо Росії в стратегічній адаптації. Про це влучно написав генерал Мік Раян: “Хоча Україна досі легше експериментує на полі бою, проте в неї великі проблеми з тим, щоб систематизувати отримані уроки й поширити на всі Збройні сили. Водночас Росія повільніше вчиться через … більш централізовану філософію управління, однак, коли вони чогось навчилися, вони швидше поширюють це у військах та військовому виробництві”.

Яку роль може відігравати YоuТubе сьогодні в українсько-російській війні? Наскільки алгоритми рекомендацій платформи помічні для транслювання російських тез і пропаганди на українську аудиторію під час війни? Чи достатні алгоритми модерації та вжиті заходи з блокування основних пропагандистських каналів і спікерів на платформі? Чи все ж таки є прогалини, що дають змогу використовувати YоuТubе як механізм інформаційного впливу? І чи різняться ризики для України та Польщі (яка є частиною юридичного простору ЄС, одним із основних українських партнерів і прихистком для найбільшої кількості українських біженців, а отже, може стати мішенню російського інформаційного впливу). Відповіді на ці запитання ми намагалися знайти в межах нашого дослідження.

Схоже, ворог запровадив зміни, що дають йому змогу оперативно вражати важливі українські цілі далеко за лінією бойового зіткнення. Раніше прийняття рішення про завдання удару у військ РФ займало значно більше часу. Масштаб проблеми такий: уявіть собі, що тепер ворог має свій аналог НІМАRS, це установка «Ураган-1М».

Коли іноземець, навіть у мирні часи, видає книжку про іншу країну, люди сприймають це чутливо, а будь-яке зауваження чи помилка може викликати обурення. Коли ж така книжка виходить під час великої війни, та ще й про президента, вона апріорі буде контроверсійною як мінімум для частини читачів. Отже, писати на неї рецензію — річ невдячна. А все ж таки спробую переказати загальні, як мені здається, елементи книжки «Шоумен» і розповісти про те, як вони сприймаються її основною аудиторією — західним читачем. Дрібні ляпи, допущені в книжці, ми не розбираємо.

Що стало чинником самоорганізації та гуртування українців з повномасштабним вторгненням? Які масштаби має це явище і яку роль у ньому зіграє влада? Які якості українського суспільства проявилися під час повномасштабного вторгнення і як це може бути використано для майбутнього розвитку української держави. На ці запитання відповідають результати «Дослідження феномену самоорганізації і гуртування українського суспільства під час війни». Авторка – Лариса Пильгун. Можна припустити, що в Україні розширення кордонів влади не має перспективи, оскільки самоорганізація громадян є більш ефективною, ніж формальна влада.