зухвало й тільки так

надто буденно для творчості

передихни.

болісне усвідомлення байдужості близької людини, проте без відчаю, адже гріх пішов зі зникненням снігу присутності цієї людини.

це кумендо, як щастя заміняється розпачем в моменті.

життя має багато поганого, але воно не погане. я люблю жити це життя. люблю долати труднощі і знову посміхатися.

все завдяки мені, я сама збудувала свій мир.

успіх - бажання кожного, та чи готовий кожен до зусиль, що доведеться викласти в обмін?

а чи готовий кожен до відчуття пустоти великого успіху..?

примітивні рядки, наповнені щастям від можливості будувати власне життя!

інтимна лірика про маму.

як же так..