Сьогодні ми розглянемо питання, звідки взявся міф про "первісну релігію" й те, що туземці дивляться на свій світ як діти. Де відбувся цей критичний поворот, коли всі локальні концепції почали розглядати як відсталі? Відповідь криється в часах модерну та розквіту позитивізму.

На фоні останніх подій з законодавством та закликам до конституційних прав: що з себе взагалі представляє конституція? Звідки взялися закони, на які ми тепер посилаємося, молимося, а держава не реагує на заклики про права народу? Сприймайте цю вирізку як їжу для роздумів на ніч.

Зовсім нещодавно видавництво «Стилет і стилос» випустили переклад книги по Близькому Сходу, яку я, звісно, заздалегідь передзамовив. Подумалось, що якраз приїде до мене, поки сидітиму в Херсоні. Не прогадав.

Світлофори створили лише з сотню років тому після першої світової, але достатньо швидко ввійшов в обіг та нашу буденність, на сьогодні нам навіть не спадає на думку, що життя без них було б можливим. Утім, як виявляється, життя без них ще й як можливе, що й показує Джеймс Скотт.

Яка одна з найбільш цинічних речей живе та процвітає в нашому світі? Аналіз вигод і витрат. Розглянемо яскраві приклади безликого розрахунку безцінного, як вигляд з вікна, природа і т. д., в чому нам допоможе відомий антрополог Джеймс Скотт.

Тихе, невибагливе повсякденне неповинування вислизує з-під уваги істориків, так як зазвичай не згадується в архівах, не розмахує прапорами, не має керівників, не пише маніфестів та не має постійної організації. Розглянемо ж приклади цього неповинування, які наводить Джеймс Скотт.

Жак Ле Ґофф — відомий західний медієвіст, який протягом ХХ ст. видав багато видатних робіт, де одна з головних концепцій полягає в довгому Cередньовіччі. Сьогодні ж ми пройдемося по нарисам збірника «Середньовічної уяви», що мене найбільше зацікавили та вразили.

Гробниці та загалом поховання... що ж вони з себе представляють? Часто зустрічається тлумачення, що вони напряму пов'язані зі спадковою аристократією. Утім, читаючи книгу Ґребера та Венґрова запевнився в протилежній точці зору, де все зав'язано на сезонності.

Коли заходить річ за стародавні міста, по якимось дотепним причинам ієрархія сприймається як природній стан речей. Нюанс же полягає в тому, що часто на це навіть немає вагомих доводів. Розглянемо ж це на прикладі одного з величних міст - Теотіуакана.

Люди сучасності, середньовіччя, або навіть минулого століття — всі думали і сприймали речі по-різному. Утім, що можна сказати точно з приводу сприйняття, так це те, що дивлячись на минуле в нас нема потреби обирати між егалітарним чи ієрархічним початком людської історії.