Новорічне диво

Дуже давно, у маленькому містечку, де зима вкривала усе навкруги пухким білим снігом, жила юна дівчина на ім’я Марфа. Вона працювала у місцевій книгарні, котра славилася на все місто своїм затишком. Кожного року на кінець грудня Марфа прикрашала вітрину гірляндами, свічками та іграшками що зображали казкових персонажів. І так щороку мріючи, щоб цей Новий рік став для неї особливим.
На другому кінці міста жив Семен, молодий архітектор, якого нещодавно перевели сюди з великого міста. Його життя було сповнене клопіткої роботи, тому святковий настрій не бажав бути з ним. Він зневірився у чудесах, хоча трішки відчував відсутність тепла та справжніх емоцій.
Одного холодного вечора, коли сніг засипав усе довкола, Семен зайшов у книгарню, шукаючи подарунок для своєї племінниці. Марфа, захоплена розкладанням нових книг, навіть не помітила, як він став розглядати полиці з листівками які зображали архітектурні пам'ятки містечка.
- Можете щось порадити?
Марфа відірвалася від наклеювання витинанок на вікні й зустрілася поглядом з карими очима, які, здавалось, випромінювали тепло навіть у морозний вечір.
- Звичайно, - усміхнулася вона, трішки зашарівшись. - Щось казкове чи реалістичне?
- Мабуть, давайте казкове. Хочеться трохи відійти від роботи і трішки віри в дива не завадить, - відповів їй Семен.
- Вони проговорили майже годину, поки Семен врешті решт обрав книгу. Але коли він вийшов з книгарні, зрозумів, що зовсім не хоче прощатися з дівчиною.
Наступного дня він знову зайшов до книгарні, цього разу вже з приводу листівок. Марфа була вельми здивована. Вони розмовляли про все на світі: дитячі спогади, улюблені книги, мрії. Майже кожен день хлопець знаходив час і привід, щоб зайти до магазину. То придбати папір, олівець, чи навіть лінійку. І так минали дні.
В останній день року Семен таки наважився, зайшов до магазину вручив продавчині іграшку песика. Після того запросив на головну площу містечка, де щороку ставили величезну смерічку. Дівчина трохи вагалася, але погодилася. Вони весело провели час. Коли годинник пробив північ, місто наповнилося радісними вигуками, люди вітали Новий рік. Молоді люди стали під гірляндою, яка спалахнула яскравими вогнями.
- Я завжди вважав, що Новий рік, це просто дата, але тепер розумію, що це шанс на щось нове, - сказав хлопець.
Він дістав із кишені маленький подарунок - вирізьблену коробочку з різдвяним янголом усередині.
- Марфусю, ти віриш у дива? - запитав він, дивлячись їй в очі.
- Тепер вірю, - тихо відповіла Марфа.
- Тоді дивися, я маю ще одного янгола. - він вийняв з кишені таку саму фігурку і вложив до шкатулки.
- Ти на що натякаєш? - зашарівшись засміялася дівчина.
Сніг кружляв навколо, накриваючи місто білою ковдрою. Але для них світ зупинився. Вони знали одне одного лише кілька тижнів, це було початком їхнього власного новорічного дива.
А на гілках смереки сиділи два янголи, схожі на тих котрі змайстрував хлопець. Вони були щасливі, що змогли об'єднати два серця.

© авторський текст Tally Vi
Коваль Шепіт

.