Як я ходив до зоопарку.
гумореска

Якось влітку, вирушив я до зоопарку. Подивитися на тварин, напоумив мені приїзжий з міста однокласник. Каже,, піди но подивися там. Не дорого й буде шо розказати в суботу у полі. То єсть не на лугу, а в тьоті Полі, нашої крамарихи. Де ми збираємось поседіти та погомоніти.
Звісно ж, що я бачив тих звірів, навіть в себе вдома. Оно у хліві бігають такі сірі маленькі звірята которі нищать зерно. На них влаштували справжнє сафарі руді вусаті пухнаті звірі. Ще один звір з будки постійно обгавкує п'яного сусіда. Зранку на пасовища йдуть рогаті тварини, і то неодмінно перед хвірткою мені поставлять свою персональну печатку. На городі поруч заглухлого трактора, бо тракторист злив усю соляру та прийняв кілька разів своїх ″триста″ оруть землю ще одні тварини. Та багато тут тих тварин. Тиї я видів щодня. Не те, що хотів уздріти в тому зоопарку. Там, кажуть, мешкають справжні звірі! Нє, не ті, що по телевізору щоденно шкіряться, показують свої жирні нахабні морди та годують людей обіцянками лише ласкаві перед виборами. Тих звірюк важко дістати і вбити.
Так от, зайшов я до того зоопарку. Дивлюся на табличці де то пишуть що потрібно придбати квиток на оглядини. Знайшов, став в черзі до каси. Передо мною файно розцяткований молодик. Як той павич, що оно за огорожею, пістряво вима*** своїми патлами щось весело щебечучи над своєю пасією. Яка як та ворона сіра похмуро слухаючи балакуна порпається в сумочці з якої можна дістати навіть зайця. Підходжу ближче, чую як малий пацан смикаючи здорового як той сільський бик, батька. Малий питається що за горила, наче в школі він не бачив таких в підручнику. Глипнув я в тому напрямку куди показував пацан, ох, та в мого діда овеча шуба була не така густа, як той зарослий волохатий касир. Пропхавшись крізь табун малолітніх зайців, які скакали біля кіоску з солодощами та напоями. Увидів лінивця котрий спокійно лежав біля кущів з пляшкою оковитої в руках. За його спиною кілька козлів уперто намагалася щось доказати голому до пояса стриженому віслюку відтягуючи від нього чорняву смагляву кізоньку. Їхнім крикам і тупцюванню позаздрив би навіть самий бойовий півень на селі. Ну обійшов якось та почвалав далі.
Ооо, треба буде сказати в селі, сусіду справа від мене. Не такий він вже і рогатий, бо тут за огорожею, видно що наче увесь зоопарк разом з персоналом наставив роги тому оленю.
Згадалося, як ми з кумом крали яблука в саду. Нам би така шия як у того жирафа. Просунув голову через гілки та хватай собі, навіть можеш роздивитися яке то яблуко чи грушу рвеш.
З бегемотом я був знайомий, то ж наша Степанида з хутора. Яка стрибнула з мосту так, що в радіусі ста метрів всю рибу поглушила. Рятувальники навіть не змогли до неї дістатися, стільки мулу на берег викинуло.
Йой! Так хто ж так коня миє! Він що, щіткою для взуття з мазутом мив? То смужка чорного то білого кольору. Ну візьми ж шмату і помий нормально. То наче паркан у селі миємо, кожну штахету окремо.
Ех, мені б так лазити по стовпах! Ото як те мавпеня. Знаєте, сусідки внуки приїхали. Здерли, капосники, випраний одяг з мотузкою. Прапор треба був їм. Мої підштанки й наволочку на електроопору закинули. То в них була щогла піратського корабля. Насилу з тичкою скинув з тією сусідкою. І, ясне діло що сусідці також тичку кинув. Тільки тсссс, нікому про це не говоріть.
А то шо за диво з голою червоною ****ою? То ж зовсім як мій вуйко Макар, що зимою на охоту ходив. Сказали йому тоді, стій тут з ружжом на горі. Ми будемо гнати кабана то ти й стріляй його. Вуйко чекав, чекав, тут приспічило йому після файної закуски сісти в кущі. Поки він там сидів то й вепр прийшов. Бідний вуйко як дремене! Перечепившись зі спущеними штанами полетів вниз з гори. ****у свою як сани використав. Точ-в-точ як в того макаки була.
Тигра я знав. То наш сільський дурник Ванька таке учворив був. Зловив десь облізлого рудого пса. З дурної голови дай взяв розфарбував його в того смугастого. Тай випустив, бо на смерканні на луг. Дівки та парубки шо сиділи було там, біля струмка дали такого драла. Шо навіть той самольот не в змозі був дігнати. Дехто видряпався на самий верх старої смереки де зроду навіть мухи на вершечок не долітали.
От лев, кажуть тут шо то цісар звірини лісової. Ну не знаю того. Знаю, шо Калитової внук був приїздив до села. Він то в місті якийсь там музикант хортів року чи то харчів року. Біс його знає як там воно зоветься. То в нього макітра така волосата як в того лева. Ото намастив чимось свої патли та й на мотоциклі ганяв по лугу. Ото з вітру й піску рознесло причоску, що й мати рідна не впізнала.
Думав шо то за птиця така, на довгих лапах і шиєю більш аніж у гусака мого. Виявляється що увидів того хто має найбільші яйця. Даремно зобидив того композитора з Австрії. Я ж бо думав, шо якшо в нього найбільші яйця то він й писав тих повільних вальсів. Поки їх станцюєш то усю спину і зад кобіти облапаєш.
Теперечки вже не буду свою любку зобижати та й називати ланню. То я на табличці на клітці почитав. Самка лані важить зо два центнери! А в моєї панянки навіть пів лантуха того вєса не буде.
То теє, кума просила купити крокодилові чобітки. То тре взнати який то розмір тої лапи крокодила. Наш сільський швець певно пошиє. Тільки навіщо тому крокодилу ті чоботи?
Дивний звір скаче на двох лапах і підпираючись хвостом. Ну тут вже схоже на старого Кіндрата з сусідньої вулиці. Той з палкою ніс самогон продавати на ярмарок. Туто й поліціянти за ним пішли. Виділи б як той з сумкою скакав не гірше тієї кенгуру. Відштовхуючись кийком цілий квартал ген за ринок до траси на село.
Увидів то ще зелену таку комаху. Богомолом називають її. Жирна така, товста. Ледве то ходити може. Ну ясно що про любов та секс їх думати довго не прийдеться. По її зовнішньому вигляді вона мала той секс з кількома партнерами то не один раз.
Чому ніхто не хтів вірити на селі про те, що малина хороший народний засіб для очищення організму? Минулого літа от кум їздив на заробітки у далекий край. Малину збирали там. Ну кум спочатку немов з переляку жер жменями ту малину. Так жер, що бідолаху живіт прихопив. Не міг нормально сходити по нужді. Вже й думав заплатити лікарю, щоб той допоміг спорожнитися. Ну теє, дозбираю той кошик і піду. Немає сил терпіти. Помаленьку забрів кумась ще далі в кущі де більше ягід. Аж раптом глип! Сидить здоровенний ведмедисько з кущів як комбайн змітає ягідки. Зобачивши кума посунувся до нього. Напевно познайомитися хтів ближченько з товаришем по збору ягід. То теє, допоки ведмідь чухав зарослями то в кума миттю той запор пройшов. От і не вір тому що малина має цілющі властивості.

Ото так гуляв по зоопарку майже увесь день. Сподобалось мені ці тварини. Такі гарні, тихенько за огорожею гуляють чи то сплять. Не всіх роздивився, багато їх тут зібралося. Певно приїду ще раз, огляну дальше. Сьогодні треба в село, хазяйство нагодувати на вечір. Кажуть що тут багато птиці та заморської риби є. То теє, треба глянути, рибакам похвалитися коли будемо від жон втікати на озеро з сулією самогону. Я ж то розкажу що бачив. Не то шо той молодий Хома. Той в нас екстрасенс якби. Коли пів бутля прокине оковитої, то бачить навіть що робиться на далеких зорях і ше привидів не раз бачив. Розказував нам по секрету. Так шо до зустрічі.

@ авторський текст Tally Vi