Послухала вперше пісню «Монеточки» - «Ти солдат». Вона мене дуже зворушила, тому що відображає співчуття до людини, яка стоїть за рангом, словом «солдат».

Коли я читала про буддизм, автор писав про те, що ми маємо відчувати співчуття до тих, хто нас ранить. Я зрозуміла це в побутовому контексті. Але мене обурило: як я маю відчувати співчуття до тих монстрів, які вчиняли абсолютну жорстокість до українських людей?

Мені в голову миттєво прийшов спогад - картина, викарбувана в камені моєї памʼяті: тіло дівчини-підлітка з випаленою свастикою на животі. Я думаю, що ви знаєте деталі цієї історії, від яких кровоточить серце. І я не буду в них вдаватися.

Як я маю відчувати співчуття до ТИХ людей?!

Після розмови про це з ШІ, я зрозуміла, що я можу відчувати співчуття до людини, яка стоїть за цими діями. Подумати про те, яким було її життя, що привело її до стану, в якому вона настільки жорстоко ставиться до інших, до слабших.

Головне — це відчуття співчуття не для них, а для мене. Для нас. Бо співчуття, на відміну від злості, приносить спокій душі. А душевний спокій — Бог, Всесвіт знає — це те, що нам найбільше потрібно. Це те, що мені найбільше потрібно.

Я зрозуміла, що можу відчувати співчуття, коли я бачу людину, яка стоїть за цими діями. Водночас, я маю право — і обовʼязок — засуджувати дії цієї людини й вимагати справедливого покарання. Ці дві речі можуть існувати водночас. І в буддизмі. І в моїй голові.

Пісня мене зворушила, тому що я засуджую використання агресії. На якій би ти не був стороні, солдате, я засуджую твої дії, які приносять страждання.

Але зачекайте: «на якій би ти не був стороні» — подумала я. А як же українські солдати, які захищають себе? Так, вони використовують агресію, але для захисту. Для захисту себе і набагато більшого, що мені не треба тут пояснювати.

У цьому моменті пісня для мене має недолік. Особливо в контексті війни Росії проти України. Ще раз росіянин майже доторкнувся до істини. Це завжди «майже» в їхніх руках. Хоч я і розумію, що складно передати в пісні всю комплексність цієї теми. Вона сама в пісні визнає, що вона лише поет.

Війни жорстокі й безглузді. Історія це показує, і я не думаю, що за мій вік людство зміниться. Люди, які беруть у них участь, завдають невиправної шкоди. Але в багатьох війнах є ті, хто просто захищається від нападу.

Думаю, те, що я намагаюсь сказати, - українські солдати - Герої.

Слава Україні.

Героям слава.
https://t.me/vladapyshe