По той бік новин

​25 квітня соцмережі і деякі медії ″вибухнули″ (знову! так-так, це той самий циклічний фейк, ще й з російськими вухами) привітаннями з нагоди дня доньки. На новинних сайтах з’явилися розповіді про історію та традиції цього ″міжнародного″ свята, а користувачі активно діляться історіями про власних доньок. ✅Насправді немає підтвердження, що саме в цей день вшановують дівчаток по усьому світу. Дата 25 квітня веде до...росії. Більшість видань, які писали сьогодні (і торік, і позаторік) про день доньки вказують, що достеменно невідомо, звідки воно походить. Але нібито є дві дати: Всесвітній день доньки, який припадає на 12 січня і міжнародний – 25 квітня. Крім цих двох дат, ми знайшли ще й третю – 24 вересня. Жодну з них не можна назвати офіційною, бо їх немає в списку пам’ятних днів і тижнів ООН: https://bit.ly/3nEpOUoУсі дати, якими оперують українські журналісти, є неофіційними і умовно ми можемо їх поділити за походженням на індійські та російські. В Індії ″міжнародний″ день доньок відзначають у четверту неділю вересня. В індійських джерелах ми не зайшли рік появи свята, але там зазначають, що воно виникло через бажання змінити місцеві уявлення. Адже й досі в тамтешньому суспільстві є думка, що донька в родині – це тягар і тавро. Днем тижня обрали неділю, бо це вихідний і тому родини можуть проводити час разом. Саме цю дату ″перейняли″ деякі інші країни https://bit.ly/3AvHiI8 💩 Дата 25 квітня веде до росії. Усі тамтешні джерела, на відміну від іноземних, називають саме цей день ″міжнародним днем доньок″ і стверджують, що його почали відзначати з 2012 року. Про ″російський слід″ у спробі зробити 25 квітня ″міжнародним днем доньки″ писали і наші колеги із проєкту ″Без брехні″. Вони помітили, що згадки про нього з’явилися ще у 2017 році на російських ресурсах. А через рік його почало ″відзначати″...Міністерство юстиції України https://bit.ly/41uW6ml🦉Тому наш висновок такий: 25 квітня – це російське свято, а не міжнародне. А єдиним офіційним днем, найбільш схожим на ″День доньок″ є 11 жовтня. У 2011 році Генеральна Асамблея ООН оголосила його Міжнародним днем дівчат, ухваливши відповідну резолюцію. Нею визнали права дівчат і унікальні проблеми, з якими вони зіштовхуються по усьому світові https://www.un.org/en/observances/girl-child-dayДо речі, раніше ми розповідали про аналогічне свято – день сина. Тоді ми так само не знайшли підтверджень, що його відзначають саме 22 листопада, а майже єдиною згадкою про цю дату було фейкове посилання на ООН у російській вікіпедії https://bit.ly/3oNu2Mk
https://telegra.ph/file/84eca91c84a8dfd586918.jpg

​🗣 “Коли будете писати про нас статейку, не забудьте вказати, що нас рекомендує координаційний штаб в дорожній карті !!! [...] , — таке повідомлення ми отримали в телеграмі від “Ірини”, яка представилася Вірою, адміністраторкою фейсбук-групи “Пошук людей під час війни” (551 тисяча учасників). ❌ Як доказ вона надіслала нам публікацію “Українські сервіси з пошуку зниклих або загиблих” на сайті Telegra.ph. Там дійсно першим пунктом стоїть посилання на фейсбук-групу “Пошук людей під час війни”. ✅ Проте Telegra.ph не має жодного відношення до Координаційного штабу. Це редактор тексту для швидких, анонімних публікацій без модерації. Його пов’язують з Павлом Дуровим та його Телеграмом. То чи варто довіряти таким публікаціям? Відповідь, гадаємо, очевидна. ✅ Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими дійсно розробив Дорожню карту “Дії родини, якщо військовослужбовець потрапив в полон, зник безвісти або загинув”. Але вони там не радять ніякі “сервіси з пошуку зниклих або загиблих”. 👉 У відповідь на наш запит у штабі зазначили: 🗣 “Координаційний штаб не співпрацює з інформаційним ресурсом «Пошук людей під час війни» на платформі Фейсбук. Також звертаємо Вашу увагу на те, що питаннями звільнення українських Захисників з полону та пошуку зниклих безвісти опікуються виключно державні структури”. 🦉 Докладно про цю божевільну історію читайте на нашій сторінці в фейсбуці: https://www.facebook.com/share/p/1BZKPzes54/. Якщо ви вважаєте нашу роботу важливою, потіште нас вподобайками та поширеннями.
https://telegra.ph/file/be5ba5615413518395815.jpg

​✅ Військовослужбовця з прізвищем “Олейнік Григорій В’ячеславович” немає і ніколи не було ані в списках загиблих, ані серед похованих на Алеї Слави у Броварах. 🇷🇺Увага! Фейк із російськими вухами!🇷🇺❌ У соцмережах активно поширюють допис, в якому стверджують, мовляв, у Броварах, що на Київщині, мати вказала на могилі загиблого сина “Незаконно мобілізований”. І нібито за це комунальники подали на неї до суду. Відповідний текст супроводжується фотографією нагробного пам’ятника, на якому написано “Олейнік Григорій В’ячеславович”, роки народження “05.031998 - 10.02.2025” та “Незаконно мобілізований”. А також постановою суду від 31 березня цього року. Станом на зараз допис поширили 400 разів, вподобали майже пів тисячі людей, ще близько 170 прокоментували (багато з них повелися на вкид). 📌 Спростування Це фейк, який в український інформаційний простір потрапив із подачі російських сайтів-сміттярок. Щоб у цьому переконатися, достатньо загуглити ключову фразу “Незаконно мобілізований” в перекладі російською мовою та порівняти час публікацій. У російськомовній версії та на російських сайтах вони з’явилися щонайменше на день раніше. Серед українців ворожий вкид спробували легалізувати зокрема через обліковий запис у фейсбуці “Андрей Миколайчук” (7,6 тисяч читачів). Сторінку було створено ще в 2014 році, проте там немає жодної особистої інформації та світлин автора, майже всі дописи переповнені емоцій та категоричних тверджень, багато фейків. ✅ За офіційною інформацією, військовослужбовця з прізвищем Олейнік Григорій В’ячеславович ні в списках загиблих, ні серед похованих на Алеї Слави у Броварах немає і ніколи не було. Про це на своїй верифікованій сторінці (пам’ятаймо про синю пташку поруч із іменем) повідомив броварський міський голова Ігор Сапожко. 🗣 “Офіційно заявляю, що всі ці факти є абсолютним фейком та провокацією російських спецслужб. Ворог намагається штучно створити інформаційну атмосферу нібито суцільного беззаконня в Україні, дискредитувати Збройні Сили України та посіяти розкол між цивільними та військовими. Вкотре прошу довіряти тільки офіційним джерелам, а не сфабрикованим російським ІПСО дописам”, — написав пан Сапожко. ✅ У Центрі стратегічних комунікацій звертають увагу на те, що цю підробку створили за допомогою штучного інтелекту. Наприклад, памʼятник має штучні відблиски, не притаманні денному освітленню, а тло розмите й нечітке. Текст має неприродний вигляд й очевидно накладений за допомогою фоторедактора. У «постанові» суду, яка нібито зобов’язує прибрати напис «незаконно мобілізований» з пам’ятника, прізвище вказано «Олійник», а не «Олейнік», як на фейковій світлині. До того ж, додають фахівці Центру, оформлення «постанови» не збігається зі зразками, притаманними українським судам.Фейковий документ має помилки, зокрема, «відповідач зобов’язується змінити порочить честь і гідність», деякі речення написані з нового рядка, а також на «документі» відсутні печатки та вхідні й вихідні дані.
https://spravdi.gov.ua/brehnya-u-brovarah-zyavyvsya-nadgrobok-z-napysom-nezakonno-mobilizovanyj/

Навіть класики застерігали від легковірности. Перевіряйте інформацію, друзі, особливо сьогодні!
https://www.facebook.com/share/p/1KLS7x5nZk/

​До нас звернулися з Миколаївської гімназії №6. Вони стали жертвою циклічного фейка про “тата-ухилянта” (дивіться скрин під цим дописом). ❌ Останніми днями сайти-сміттярки і сумнівні сторінки в соцмережах активно поширюють підроблене фото бейджу з написом “Мій Тато Ухилянт”, який буцімто змушують носити дітей батьків, що порушують правила військового обліку. Крім цього напису на бейджі є також ім’я та прізвище учня та логотип освітнього закладу. Існує кілька версій цього вкиду — на одному відео, яке публікують у TikTok, про ці бейджики розповідає невідома пані, на іншому — чоловік, при чому на тлі літнього міста. Як розповіла нам секретарка гімназії Надія Крапчіна, на робочу пошту продовжують надходити листи з питаннями: ″чи це правда?″ й посиланням на російські сайти, з вимогою дати офіційне спростування чи підтвердження. ✅ По той бік новин: можемо вас запевнити — це циклічний фейк, який ми спростовували ще на початку минулого року. Як і зараз, в український інформаційний простір він потрапив із подачі російських сайтів-сміттярок. Щоправда тоді стверджували, що такі бейджики видають у вінницьких школах. ❓ У своєму спростуванні ми закликали людей, які зустрінуть цей фейк, поставити собі два прості запитання: ▪️ в якій саме школі це сталося? ▪️ хто про це повідомив? ❗ Відсутність конкретики — найперша ознака брехні, — пояснювала Сова. — Бо якщо її вказати, то ″новину″ буде легко перевірити. Цього разу, як бачите, конкретики — хоч відбавляй. Є і логотип закладу, і навіть ім’я та прізвище учня. І що ви думаєте? Так і сталося: завдяки цим деталям фейкову новину може перевірити кожен. Достатньо лише трішки погуглити і ви знайдете офіційне спростування гімназії: 🗣 “Інформація про те, що в школах Миколаєва дітям видають бейджи з написом «Мій тато ухилянт» і піддають їх цькуванню, є фейком, поширеним російською пропагандою. Тримаймося та не піддаємось на провокації!” — закликали на сайті гімназії. Ба більше, як пояснила нам Надія Крапчіна, учень, чиє ім’я та прізвище зображені на бейджі — вигаданий персонаж. 🗣 “За алфавіткою навіть зараз перевірила, був у нас Павленко Віталій, закінчив 11 клас в 2015 році. Більше Павленків не було”, — запевнила пані Надія. Вона також запитала поради, чи варто виправдовуватися, коментувати ворожі вкиди чи краще просто чекати, коли вщухне хвиля репостів. Ми не є істиною в останній інстанції і навряд чи в цьому випадку є єдино правильна відповідь. 🦉 Особисто ми в більшості випадків ігноруємо російські фейки доти, доки вони не потрапили в український інформаційний простір. Бо інакше є ризик, що саме ми станемо тим містком, через який українці дізналися про ту чи іншу брехню. Ну а далі ви знаєте — хтось щось не дочув і понеслися чутки. Проте якщо фейк набуває поширення серед українців, його таки варто зупиняти й спростовувати. Але важливо це робити аргументовано, з доказами й роз’ясненнями.
https://sites.google.com/mg6.ukr.education/main/наші-новини?authuser=0

​До нас звернулися читачі з проханням з’ясувати, чому відомий в Україні французький письменник Ерік Еммануель-Шмітт у своїй книзі «Одетта. Вісім історій кохання» назвав українське місто Одеса російським (якщо дослівно — «в Одесі, в росії»)❌.Ерік Еммануель-Шмітт — автор книг “Двоє добродіїв із Брюсселя”, “Оскар і Рожева дама”, “Цикл незримого”, “Діти Ноя”, “Загадкові варіації” тощо. Уже протягом десятиліть за його творами в українських театрах ставлять вистави. Тобто письменник дійсно популярний серед українців і вочевидь усвідомлює це. ❗️ Ми написали листи до французького видавництва Le livre de poche та до самого Шмітта, аби дізнатися, чи таке формулювання є помилковим (і тоді як його виправити), чи, можливо, це стала позиція автора. На відповідь ми чекали понад місяць, однак нічого так і не отримали. «Одетту. Вісім історій кохання» вперше опублікували 2006 року, через 15 років з часу здобуття Україною незалежности, коли світ визнав наші кордони. А тому постає питання, чи сприймає Шмітт Україну як окрему від росії державу? Для цього ми спробували дізнатися про його політичну позицію. 👉 На жаль, жодних публічних заяв письменника про російсько-українську війну в мережі не знайшлося. Скоріше за все він зберігає так званий “нейтралітет”. Тобто вирішив відмовчатися, щоб не втратити читачів з іншими “поглядами”. Однак ще 2013 року Ерік Еммануель-Шмітт приїздив в Україну в межах “Французької весни” — щорічного фестивалю мистецтва та культури. В інтерв’ю він вказував, що в Україні є актуальним питання ідентичности, мовляв, він захоплюється деякими українськими письменниками, але всі вони творили на території інших країн або іншими мовами. Його ставлення до росії можуть частково транслювати ці слова: “А ще я оце щойно згадав, ніби привид з дитинства, словосполучення, що часто лунало у французькій пресі – ″великий російський брат″. Цей вираз дуже старий. Він дуже хвилює. Така собі тінь, що лежить на поверхні… з дитинства цей візуальний образ мене дуже хвилював” [1].❗️ В Україні переклади книг Шмітта видає Видавництво Анетти Антоненко. Так, наприклад, у 2018 році під час Паризького книжкового салону за їх участи на Українському стенді відбулася зустріч з письменником. Тоді він сказав, що йому “байдуже, з якої країни читач”, головне для нього, що його книжки читають. І пообіцяв у майбутньому написати щось і про Україну [2]. Ми також звернулися до Видавництво Анетти Антоненко, щоб вони допомогли з’ясувати позицію їхнього автора щодо Одеси, проте відповідь так і не отримали. 📌 Попри сподівання на те, що Шмітт просто помилився, ми не можемо виправдати написане. Можливо, він просто не перевірив інформацію, а може й дійсно не визнає суверенітет України. 🦉 ВисновокОкрім очевидних (або неочевидних) проросійських наративів, що лунають із вуст публічних людей або політиків, існують й інші, більш “непомітні”, способи поширення пропаганди та впливу, зокрема на міжнародну спільноту. Так, російське “культурне надбання” (книги, фільми, музика тощо) роками спотворює уявлення про росію. Тобто зображує її як “величну державу”, прославляє переписану ними ж історію та глибоко вкорінює “ідеальний образ” у головах споживачів, захоплених російською “культурою”. А відтак письменники з інших країн часом свідомо або несвідомо використовують елементи російської пропаганди у власних творах.
https://www.facebook.com/share/p/1Bime3BsoZ/

​У соцмережах, зокрема на сторінці ″Молитовна група″, поширюють фейкову історію про хвору на рак жінку, яка розкидала гроші в лікарні. Онколог сказав їй, що нічого не може вдіяти, бо її рак на останній стадії. Це її дуже розсердило:❌ ″За гроші не можна купити здоров'я, за гроші не можна купити час, за гроші не можна купити життя. Невже треба прожити все життя в гонитві за матеріальним, щоб це зрозуміти?! Перед смертю всі цінності обнулюються″, — буцімто кричала пацієнтка, розкидаючи зібрані на лікування гроші. До допису додали фотографію розкиданих на підлозі грошей. 📌 Спростування✅ Зворотній пошук за фото знаходить численні публікації про цей інцидент на китайських сайтах новин. Насправді цей знімок був зроблений ще в 2014 році в лікарні міста Харбін, що в Китаї, і не має жодного відношення до хворої на рак жінки. Усе сталося під час сварки між чоловіком та жінкою, яка працювала медсестрою в цій лікарні. Раніше вони зустрічалися, але потім їхні шляхи розійшлися, він одружився. Проте нібито продовжував зустрічатися з колишньою. Коли ж він дізнався, що вона знайшла собі нового коханця, це розгнівило його. Він вирішив, що вона повелася на його BMW. Через це ревнивець розкидав по лікарні близько мільйона юаней, що приблизно дорівнює 5 мільйонів 749 тисяч гривень станом на зараз. Охоронцям вдалося врегулювати конфлікт (чоловік встиг побити колишню). Хоча, що сталося з розкиданими грішми — невідомо. В новинах писали, що ніхто з персоналу й відвідувачів лікарні не наважувався їх піднімати. А в китайських соцмережах жартували, мовляв, “цур, моя черга сьогодні підмітати”.Хай там як, ніде не повідомляється, що хтось із учасників сварки хворів на рак.❤️🖤 Підтримайте нас вподобайками та поширеннями на фейсбуці: https://www.facebook.com/share/p/18atNnFhPy/
https://telegra.ph/file/9c54928e2aaeae28b4a29.jpg

Як розпізнати ШІ-фейки: шаблони і повтори

Штучний інтелект досяг того рівня, коли може створювати настільки реалістичні зображення, що інколи їх важко відрізнити від справжніх. Однак, попри значний прогрес, алгоритми все ще припускаються помилок, особливо коли йдеться про відтворення світла, тіней і віддзеркалень. Саме ці елементи можуть допомогти уважним спостерігачам розпізнати згенеровану картинку. Отож сьогодні поговоримо про оптичні аномалії.

Чотири приклади, які вас здивують! Що штучному інтелекту найважче вдається зобразити?