Рівень підтримки американського лідерства впав до 31%, тоді як китайського зріс до 36% - Gallup
Хоча жодна з цих двох держав не користується широкою підтримкою у світі, у 2025 році Китай випередив Сполучені Штати за глобальними рейтингами схвалення. Медіанний показник підтримки китайського керівництва становив 36%, тоді як американського — 31%. Перевага Китаю над США у 5 відсоткових пунктів стала найбільшою, яку Gallup фіксував на користь Пекіна майже за 20 років.
Цей зсув пояснюється одночасно падінням рейтингів США та зростанням показників Китаю. Якщо у 2024 році медіанний рівень схвалення американського лідерства становив 39%, то у 2025-му він знизився до 31%, повернувшись до попередніх мінімумів. Водночас показник Китаю зріс із 32% до 36%.
Паралельно несхвалення американського керівництва досягло рекордного рівня — 48%, тоді як аналогічний показник для Китаю залишився майже без змін — 37%.
Уже два десятиліття Gallup у межах свого щорічного World Poll просить респондентів у різних країнах оцінити керівництво чотирьох провідних економічних або військових держав — США, Китаю, Росії та Німеччини.
Останні результати базуються на опитуваннях, проведених у 2025 році більш ніж у 130 країнах. Водночас вони не враховують кількох великих подій початку 2026 року, зокрема вихід США із 66 міжнародних організацій у січні та початок війни з Іраном наприкінці лютого.
Рейтинг США різко просів у багатьох країнах
Рівень схвалення американського лідерства протягом останніх президентських адміністрацій суттєво коливався — від другого терміну Джорджа Буша-молодшого до другого терміну Дональда Трампа. Найнижчий показник становив 30% — у перший і останній роки першої каденції Трампа. Найвищий — 49% у 2009 році за президентства Барака Обами.
Порівняно з цим показники Китаю змінювалися значно повільніше. Сі Цзіньпін безперервно керує країною з 2013 року, а рівень схвалення китайського лідерства більшу частину останніх двох десятиліть тримався на рівні трохи вище 30%. У 2025 році він піднявся до 36%, що вище за звичний для Китаю діапазон.
До нинішнього опитування Китай лише двічі випереджав США за рівнем схвалення лідерства: один раз за адміністрації Буша і ще раз — під час першої каденції Трампа.
Між 2024 і 2025 роками рейтинг США знизився на 10 пунктів і більше у 44 країнах, тоді як таке ж зростання було зафіксовано лише у семи. Найсильніше падіння спостерігалося саме серед союзників США, включно з багатьма країнами НАТО.
Найглибше американський рейтинг просів у Німеччині — одразу на 39 пунктів. Майже так само різко — на 38 пунктів — він знизився в Португалії. Відчутне погіршення також зафіксовано в Канаді, Великій Британії та Італії.
Винятком став Ізраїль, де підтримка американського керівництва, навпаки, зросла більш ніж на 10 пунктів. Після різкого стрибка схвалення після атаки ХАМАС у жовтні 2023 року і подальшого падіння у 2024-му, у 2025 році після повернення Трампа до Білого дому цей показник знову зріс — до 76%. Це на 13 пунктів більше і є одним із найвищих результатів у світі.
Такі зміни нагадують початок першої каденції Трампа, коли рейтинги США найбільше просіли саме серед союзників. І тепер цей тренд знову має широкий і глобальний характер.
Загалом перевага Китаю над США пояснюється насамперед послабленням позицій Вашингтона, а не якимось різким проривом Пекіна. Так, схвалення китайського керівництва зросло двозначними темпами у 23 країнах, але це все одно менше, ніж 44 країни, де так само помітно впала підтримка США.
При цьому чимало зростань китайського рейтингу припали саме на ті держави, де одночасно знижувалося схвалення Америки, зокрема у Великій Британії, Іспанії, Італії та Ірландії.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Хоча жодна з цих двох держав не користується широкою підтримкою у світі, у 2025 році Китай випередив Сполучені Штати за глобальними рейтингами схвалення. Медіанний показник підтримки китайського керівництва становив 36%, тоді як американського — 31%. Перевага Китаю над США у 5 відсоткових пунктів стала найбільшою, яку Gallup фіксував на користь Пекіна майже за 20 років.
Цей зсув пояснюється одночасно падінням рейтингів США та зростанням показників Китаю. Якщо у 2024 році медіанний рівень схвалення американського лідерства становив 39%, то у 2025-му він знизився до 31%, повернувшись до попередніх мінімумів. Водночас показник Китаю зріс із 32% до 36%.
Паралельно несхвалення американського керівництва досягло рекордного рівня — 48%, тоді як аналогічний показник для Китаю залишився майже без змін — 37%.
Уже два десятиліття Gallup у межах свого щорічного World Poll просить респондентів у різних країнах оцінити керівництво чотирьох провідних економічних або військових держав — США, Китаю, Росії та Німеччини.
Останні результати базуються на опитуваннях, проведених у 2025 році більш ніж у 130 країнах. Водночас вони не враховують кількох великих подій початку 2026 року, зокрема вихід США із 66 міжнародних організацій у січні та початок війни з Іраном наприкінці лютого.
Рейтинг США різко просів у багатьох країнах
Рівень схвалення американського лідерства протягом останніх президентських адміністрацій суттєво коливався — від другого терміну Джорджа Буша-молодшого до другого терміну Дональда Трампа. Найнижчий показник становив 30% — у перший і останній роки першої каденції Трампа. Найвищий — 49% у 2009 році за президентства Барака Обами.
Порівняно з цим показники Китаю змінювалися значно повільніше. Сі Цзіньпін безперервно керує країною з 2013 року, а рівень схвалення китайського лідерства більшу частину останніх двох десятиліть тримався на рівні трохи вище 30%. У 2025 році він піднявся до 36%, що вище за звичний для Китаю діапазон.
До нинішнього опитування Китай лише двічі випереджав США за рівнем схвалення лідерства: один раз за адміністрації Буша і ще раз — під час першої каденції Трампа.
Між 2024 і 2025 роками рейтинг США знизився на 10 пунктів і більше у 44 країнах, тоді як таке ж зростання було зафіксовано лише у семи. Найсильніше падіння спостерігалося саме серед союзників США, включно з багатьма країнами НАТО.
Найглибше американський рейтинг просів у Німеччині — одразу на 39 пунктів. Майже так само різко — на 38 пунктів — він знизився в Португалії. Відчутне погіршення також зафіксовано в Канаді, Великій Британії та Італії.
Винятком став Ізраїль, де підтримка американського керівництва, навпаки, зросла більш ніж на 10 пунктів. Після різкого стрибка схвалення після атаки ХАМАС у жовтні 2023 року і подальшого падіння у 2024-му, у 2025 році після повернення Трампа до Білого дому цей показник знову зріс — до 76%. Це на 13 пунктів більше і є одним із найвищих результатів у світі.
Такі зміни нагадують початок першої каденції Трампа, коли рейтинги США найбільше просіли саме серед союзників. І тепер цей тренд знову має широкий і глобальний характер.
Загалом перевага Китаю над США пояснюється насамперед послабленням позицій Вашингтона, а не якимось різким проривом Пекіна. Так, схвалення китайського керівництва зросло двозначними темпами у 23 країнах, але це все одно менше, ніж 44 країни, де так само помітно впала підтримка США.
При цьому чимало зростань китайського рейтингу припали саме на ті держави, де одночасно знижувалося схвалення Америки, зокрема у Великій Британії, Іспанії, Італії та Ірландії.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Видобуток нафти в Росії перестав зростати на тлі українських ударів
У березні російський видобуток нафти фактично завмер після трьох місяців поспіль зі зниженням. Згідно з даними ОПЕК, у середньому за місяць російські компанії видобували 9,167 млн барелів на добу. Це лише трохи вище за переглянутий показник лютого - 9,164 млн барелів на добу. Водночас цей рівень залишився на 407 тис. барелів на добу нижчим за квоту, встановлену для Росії в межах угоди картелю.
На морський експорт і нафтопереробку в Росії й далі тиснуть українські атаки. У березні Київ завдав ударів по шести російських НПЗ, через що чотири підприємства були змушені тимчасово зупинити роботу. Серед них - і великий Киришський нафтопереробний завод.
Додаткові перебої спричиняють і регулярні атаки безпілотників на ключову портову інфраструктуру Росії. Йдеться про два стратегічно важливі балтійські порти - Усть-Лугу та Приморськ, а також про чорноморський порт Новоросійськ.
Окремий чинник невизначеності - політика США. Минулого місяця Білий дім тимчасово дозволив купівлю російської нафти, але дія цього послаблення завершилася 11 квітня. Чи буде його продовжено, адміністрація Трампа поки офіційно не оголосила.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
У березні російський видобуток нафти фактично завмер після трьох місяців поспіль зі зниженням. Згідно з даними ОПЕК, у середньому за місяць російські компанії видобували 9,167 млн барелів на добу. Це лише трохи вище за переглянутий показник лютого - 9,164 млн барелів на добу. Водночас цей рівень залишився на 407 тис. барелів на добу нижчим за квоту, встановлену для Росії в межах угоди картелю.
На морський експорт і нафтопереробку в Росії й далі тиснуть українські атаки. У березні Київ завдав ударів по шести російських НПЗ, через що чотири підприємства були змушені тимчасово зупинити роботу. Серед них - і великий Киришський нафтопереробний завод.
Додаткові перебої спричиняють і регулярні атаки безпілотників на ключову портову інфраструктуру Росії. Йдеться про два стратегічно важливі балтійські порти - Усть-Лугу та Приморськ, а також про чорноморський порт Новоросійськ.
Окремий чинник невизначеності - політика США. Минулого місяця Білий дім тимчасово дозволив купівлю російської нафти, але дія цього послаблення завершилася 11 квітня. Чи буде його продовжено, адміністрація Трампа поки офіційно не оголосила.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Напередодні виборів вийшла колонка на Foreign Affairs у співавторстві Балінта Мадяра (це колишній політик, а зараз відомий соціолог-фахівець з авторитарних режимів на заході – це вам ще одного Мадяра в список Мадярів, яких ви знаєте) [1]. До речі, він і українською перекладений нещодавно [2].
Б. Мадяр відомий своєю книгою "Magyar polip — a posztkommunista maffiaállam" (2013) [англійською – посилання №3]. Тобто "угорський полип – посткомуністична мафіозна держава". Правда метаформа "полипу" на обкладинці англомовного видання перетворилась у восьминога (ну чимось схоже, а чимось ні), а з назви зникла взагалі. Але то таке, перекладачу видніше.
Але от в тому щоб порівнювати авторитарні режими з мафією немає нічого нового, це загальне місце, а от називати "поліпом"... На тілі чого? ЄС? От це цікаво.
«Поліп» у Мадяра це «прийнята політична сім’я» («adopted political family») на чолі з «хрещеним батьком» (Orbán як poligarch). Сім’я складається з родичів, друзів, олігархів-«посіпак» (stooges), корупційних брокерів та «сімейної охорони». Вона контролює державу як сімейний бізнес: політична влада = інструмент збагачення, а державні інститути (податкова, прокуратура, поліція, суди) — інструмент «кровопролитного» (але без фізичного насильства) перерозподілу ресурсів на користь клану.
При цьому корупція є системною та централізованою (не спорадичною): держава сама створює можливості для «своїх» (тендери, націоналізація з перепродажем своїм, спеціальні податки на «чужих», ухвалення законів під конкретних людей). Замість ринку — патрон-клієнтська піраміда лояльності (васалітет). Таке враження, що описується Україна за правління Януковича, чи не так?...
Але думка проста: якщо класична мафія — це «нижній світ», який підкуповує державу. Тут навпаки: «організований верхній світ», який захопив державу і пише для себе закони. Щось на кшталт «реалістичної теорії походження держави», тільки у масштабах сучасної держави в центрі Європи. Тобто "поліп" тут не на тілі ЄС (як можна подумати, бо книжка 2013 року все таки), а на тілі всього угорського суспільства. Власне, в англомовному перекладі полім стає осьминогом і не дарма, бо його щупальця охоплюють все суспільство згори-донизу. Тому зображення цілком відповідає смислу, мабуть, обидві метафори вдалі.
Таким чином вчорашня поразка Орбана ідеально ілюструє діагноз Б. Мадяра: мафіозна держава існувала, але виявилася вразливою в нових умовах, коли національна політика Угорщини, навіть у форматі анти-ЄС риторики, є загрозливою для всього світу. І якщо раніше можна було сказати, що громадяни просто втомилися від системної корупції, стагнації, «сімейного» збагачення та ізоляції від ЄС, то зараз мені здається вдало робити акцент на зовнішньому факторі. Анти-ЄСівська риторика має суто економічний характер, вона дратує, але не настільки. А от комбінація політики США щодо Європи з проросійською політикою Орбана – оце небезпечна суміш, яка стала каталізатором падіння його режиму.
Простіше: допоки Орбан будував свій «поліп» всередині країни, вдало маніпулюючи ресурсами ЄС, це працювало. Рівно те саме, що хотів Янукович у 2013 – і угоду підписати, і кредити отримати, і з Росією дружити... Але нові безпекові умови, геополітичні якщо хочете, уже не дозволяють таку стратегію.
І про нового Мадяра, тобто Петера: так, це точно кінець багаторічної епохи Орбана і, потенційно, мафіозної держави. Мадяр (той що Петер), звісно, вийшов з тої ж політичної сили, але він не є частиною цієї мафії. Якщо хтось йде проти мафії – відомо де його місце (в кращому випадку на цвинтарі похованим, в гіршому – в розчленованому вигляді деінде).
Тож якщо якщо Мадяр демонтує патрон-клієнтські мережі, відновить незалежність інститутів, прокуратури, ЗМІ, поверне Угорщину в європейський мейнстрим — то це реальний розворот. Мадяр (той, що політик і тепер науковець) називає це «останнім шансом» для Угорщини повернутися до демократії.
via Yevhen Krapyvin
У нас є відео: 🇭🇺 Угорщина Орбана - це "Росія" у складі ЄС
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Б. Мадяр відомий своєю книгою "Magyar polip — a posztkommunista maffiaállam" (2013) [англійською – посилання №3]. Тобто "угорський полип – посткомуністична мафіозна держава". Правда метаформа "полипу" на обкладинці англомовного видання перетворилась у восьминога (ну чимось схоже, а чимось ні), а з назви зникла взагалі. Але то таке, перекладачу видніше.
Але от в тому щоб порівнювати авторитарні режими з мафією немає нічого нового, це загальне місце, а от називати "поліпом"... На тілі чого? ЄС? От це цікаво.
«Поліп» у Мадяра це «прийнята політична сім’я» («adopted political family») на чолі з «хрещеним батьком» (Orbán як poligarch). Сім’я складається з родичів, друзів, олігархів-«посіпак» (stooges), корупційних брокерів та «сімейної охорони». Вона контролює державу як сімейний бізнес: політична влада = інструмент збагачення, а державні інститути (податкова, прокуратура, поліція, суди) — інструмент «кровопролитного» (але без фізичного насильства) перерозподілу ресурсів на користь клану.
При цьому корупція є системною та централізованою (не спорадичною): держава сама створює можливості для «своїх» (тендери, націоналізація з перепродажем своїм, спеціальні податки на «чужих», ухвалення законів під конкретних людей). Замість ринку — патрон-клієнтська піраміда лояльності (васалітет). Таке враження, що описується Україна за правління Януковича, чи не так?...
Але думка проста: якщо класична мафія — це «нижній світ», який підкуповує державу. Тут навпаки: «організований верхній світ», який захопив державу і пише для себе закони. Щось на кшталт «реалістичної теорії походження держави», тільки у масштабах сучасної держави в центрі Європи. Тобто "поліп" тут не на тілі ЄС (як можна подумати, бо книжка 2013 року все таки), а на тілі всього угорського суспільства. Власне, в англомовному перекладі полім стає осьминогом і не дарма, бо його щупальця охоплюють все суспільство згори-донизу. Тому зображення цілком відповідає смислу, мабуть, обидві метафори вдалі.
Таким чином вчорашня поразка Орбана ідеально ілюструє діагноз Б. Мадяра: мафіозна держава існувала, але виявилася вразливою в нових умовах, коли національна політика Угорщини, навіть у форматі анти-ЄС риторики, є загрозливою для всього світу. І якщо раніше можна було сказати, що громадяни просто втомилися від системної корупції, стагнації, «сімейного» збагачення та ізоляції від ЄС, то зараз мені здається вдало робити акцент на зовнішньому факторі. Анти-ЄСівська риторика має суто економічний характер, вона дратує, але не настільки. А от комбінація політики США щодо Європи з проросійською політикою Орбана – оце небезпечна суміш, яка стала каталізатором падіння його режиму.
Простіше: допоки Орбан будував свій «поліп» всередині країни, вдало маніпулюючи ресурсами ЄС, це працювало. Рівно те саме, що хотів Янукович у 2013 – і угоду підписати, і кредити отримати, і з Росією дружити... Але нові безпекові умови, геополітичні якщо хочете, уже не дозволяють таку стратегію.
І про нового Мадяра, тобто Петера: так, це точно кінець багаторічної епохи Орбана і, потенційно, мафіозної держави. Мадяр (той що Петер), звісно, вийшов з тої ж політичної сили, але він не є частиною цієї мафії. Якщо хтось йде проти мафії – відомо де його місце (в кращому випадку на цвинтарі похованим, в гіршому – в розчленованому вигляді деінде).
Тож якщо якщо Мадяр демонтує патрон-клієнтські мережі, відновить незалежність інститутів, прокуратури, ЗМІ, поверне Угорщину в європейський мейнстрим — то це реальний розворот. Мадяр (той, що політик і тепер науковець) називає це «останнім шансом» для Угорщини повернутися до демократії.
via Yevhen Krapyvin
У нас є відео: 🇭🇺 Угорщина Орбана - це "Росія" у складі ЄС
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Глава італійської Eni Клаудіо Дескальці закликав Євросоюз переглянути намір повністю відмовитися від російського газу з 2027 року. На його думку, поки що незрозуміло, чим саме Європа зможе замістити близько 20 млрд кубометрів російського газу на рік, який сьогодні забезпечує необхідну гнучкість у роботі електростанцій. Про це повідомляє Reuters із посиланням на італійські агентства.
Дескальці також назвав конфлікт навколо Ірану найсерйознішим енергетичним викликом за останні 40 років, якщо оцінювати його з точки зору ризиків для постачання енергоносіїв.
Його заява різко контрастує з офіційною лінією Брюсселя. ЄС уже вирішив, що заборона на імпорт російського СПГ за короткостроковими контрактами почне діяти з 25 квітня, а за довгостроковими - з січня 2027 року.
Водночас, як раніше писала Financial Times, на тлі кризи на Близькому Сході країни Євросоюзу в першому кварталі збільшили закупівлі російського газу з проєкту «Ямал СПГ» на 17% у річному вимірі.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Дескальці також назвав конфлікт навколо Ірану найсерйознішим енергетичним викликом за останні 40 років, якщо оцінювати його з точки зору ризиків для постачання енергоносіїв.
Його заява різко контрастує з офіційною лінією Брюсселя. ЄС уже вирішив, що заборона на імпорт російського СПГ за короткостроковими контрактами почне діяти з 25 квітня, а за довгостроковими - з січня 2027 року.
Водночас, як раніше писала Financial Times, на тлі кризи на Близькому Сході країни Євросоюзу в першому кварталі збільшили закупівлі російського газу з проєкту «Ямал СПГ» на 17% у річному вимірі.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Обсяги продажу саудівської нафти до Китаю скоротяться вдвічі - Bloomberg
У травні постачання саудівської нафти до Китаю мають скоротитися майже вдвічі. Причиною стала війна на Близькому Сході, яка порушила логістичні маршрути та підштовхнула ціни вгору.
За словами трейдерів, знайомих із ситуацією, найбільший у світі експортер нафти планує відвантажити китайським клієнтам у травні близько 20 млн барелів. Для порівняння: у квітні на поставку було передбачено приблизно 40 млн барелів.
Скорочення продажів відбулося після того, як Aramco підняла офіційні ціни на свою нафту до рекордного рівня. Це стало наслідком війни навколо Ірану, через яку Ормузька протока фактично опинилася заблокованою, а звичні потоки енергоносіїв були порушені.
Саудівська Аравія має альтернативний маршрут експорту через порт Янбу на Червоному морі, але повністю перекинути туди всі обсяги, які раніше йшли через Перську затоку, вона не може.
Війна на Близькому Сході триває вже другий місяць і поки не демонструє ознак згасання. Переговори між США та Іраном, що відбулися минулими вихідними в Пакистані, не принесли угоди. Після цього президент Дональд Трамп у межах ескалації пригрозив заблокувати Ормузьку протоку, щоб із 10:00 за вашингтонським часом жодне судно не могло заходити в іранські порти чи виходити з них.
Експортна потужність Янбу становить близько 5 млн барелів на добу, тоді як до війни Саудівська Аравія постачала приблизно 7,2 млн барелів на добу, переважно з родовищ у Перській затоці. За словами трейдерів, азійським НПЗ наразі пропонували лише нафту сорту Arab Light, яку можна відвантажувати через порт на Червоному морі.
Водночас ціни на сорти Dubai та Oman - два еталони, від яких відштовхується оцінка саудівської нафти, - стають дедалі нестабільнішими, оскільки війна спровокувала дефіцит сировини, на основі якої формуються ці орієнтири.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
У травні постачання саудівської нафти до Китаю мають скоротитися майже вдвічі. Причиною стала війна на Близькому Сході, яка порушила логістичні маршрути та підштовхнула ціни вгору.
За словами трейдерів, знайомих із ситуацією, найбільший у світі експортер нафти планує відвантажити китайським клієнтам у травні близько 20 млн барелів. Для порівняння: у квітні на поставку було передбачено приблизно 40 млн барелів.
Скорочення продажів відбулося після того, як Aramco підняла офіційні ціни на свою нафту до рекордного рівня. Це стало наслідком війни навколо Ірану, через яку Ормузька протока фактично опинилася заблокованою, а звичні потоки енергоносіїв були порушені.
Саудівська Аравія має альтернативний маршрут експорту через порт Янбу на Червоному морі, але повністю перекинути туди всі обсяги, які раніше йшли через Перську затоку, вона не може.
Війна на Близькому Сході триває вже другий місяць і поки не демонструє ознак згасання. Переговори між США та Іраном, що відбулися минулими вихідними в Пакистані, не принесли угоди. Після цього президент Дональд Трамп у межах ескалації пригрозив заблокувати Ормузьку протоку, щоб із 10:00 за вашингтонським часом жодне судно не могло заходити в іранські порти чи виходити з них.
Експортна потужність Янбу становить близько 5 млн барелів на добу, тоді як до війни Саудівська Аравія постачала приблизно 7,2 млн барелів на добу, переважно з родовищ у Перській затоці. За словами трейдерів, азійським НПЗ наразі пропонували лише нафту сорту Arab Light, яку можна відвантажувати через порт на Червоному морі.
Водночас ціни на сорти Dubai та Oman - два еталони, від яких відштовхується оцінка саудівської нафти, - стають дедалі нестабільнішими, оскільки війна спровокувала дефіцит сировини, на основі якої формуються ці орієнтири.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Переговори між США та Іраном в Ісламабаді завершилися без будь-якого результату. Ба більше, ситуація лише ускладнилася: Дональд Трамп вирішив фактично додати до іранської блокади Ормузької протоки ще й американське обмеження - уже проти тих суден, які Іран пропускає за оплату або навіть без неї. На цьому тлі ф’ючерси на Brent знову піднялися вище $100 за барель, а ринки почали закладати в ціни ризики нового витка ескалації.
Та ми вже всі після кейсу з Орбаном зрозуміли, що адміністрація Трампа не тягне.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Та ми вже всі після кейсу з Орбаном зрозуміли, що адміністрація Трампа не тягне.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Петер Мадяр і його недавно створена партія перемогли, використовуючи меседжі про холодильник, а не цінності. Основа кампанії — обіцянки подолати інфляцію, безробіття, корупцію кланів Орбана. Він переконав, що уряд працює неефективно
Мадяр — правоцентрист, не проукраїнський ліберал. Він проти постачань зброї Україні та проти прискореної євроінтеграції Києва. Зміна влади в Будапешті — це зміна стилю, не вектору. Він проголосив підтримку НАТО та ЄС, але нічого не завадить йому повторити політику Орбана проти України, тільки без корупційного баласту і з кращим позиціонуванням в Брюсселі.
https://www.politico.eu/article/orban-just-lost-his-populist-touch/
via Роман Вибрановський
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Мадяр — правоцентрист, не проукраїнський ліберал. Він проти постачань зброї Україні та проти прискореної євроінтеграції Києва. Зміна влади в Будапешті — це зміна стилю, не вектору. Він проголосив підтримку НАТО та ЄС, але нічого не завадить йому повторити політику Орбана проти України, тільки без корупційного баласту і з кращим позиціонуванням в Брюсселі.
https://www.politico.eu/article/orban-just-lost-his-populist-touch/
via Роман Вибрановський
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Трамп і Венс можуть підпрацьовувати як віп-агітатори, але є нюанс
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Джабба Гатт з Будапешту зазнав нищівної поразки
Понад 66% голосів партія "Тиса" отримує 137 місць у парламенті, тоді як "Фідес" Віктора Орбана – 55 місць.
Нагадаємо, що у нас є відео як Орбан перетворив найбільш перспективну країну екс-соцтабору на попрошайку і болото: 🇭🇺 Угорщина Орбана - це "Росія" у складі ЄС
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Понад 66% голосів партія "Тиса" отримує 137 місць у парламенті, тоді як "Фідес" Віктора Орбана – 55 місць.
Нагадаємо, що у нас є відео як Орбан перетворив найбільш перспективну країну екс-соцтабору на попрошайку і болото: 🇭🇺 Угорщина Орбана - це "Росія" у складі ЄС
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Все-таки Венс - топовий політичний агітатор
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Єгипет пообіцяв більше не купувати зерно, яке Росія вивозить з окупованих українських територій. Заява гучна і важлива, але головне питання — чи реально це проконтролювати на практиці.
Після зустрічі Володимира Зеленського з президентом Єгипту Абделем Фаттахом ас-Сісі прозвучала обіцянка, що Каїр не прийматиме таке зерно. І це справді принципова історія: за словами міністра закордонних справ Андрія Сибіги, торік Росія вивезла з окупованих територій понад 2 млн тонн зерна, і майже 40% цього обсягу пішло саме до Єгипту.
Але проблема в тому, що довести походження такого зерна дуже складно. Як пояснює журналістка-розслідувачка SeaKrime Катерина Яресько, у Чорному морі судна масово або вимикають AIS, або використовують спуфінг — тобто передають фальшиві сигнали про своє місцезнаходження. На екрані судно може “бути” в Туреччині чи Новоросійську, а насправді вантажитися в Маріуполі, Бердянську, Севастополі чи Феодосії.
Схема працює просто: судно зникає з радарів у Чорному морі, а потім знову “з’являється” вже дорогою до Босфору. За цей час воно встигає завантажитися в окупованому порту. Далі в хід ідуть фейкові документи: замість конкретного порту вказують щось розмите на кшталт “один із російських портів Чорного моря”. І в країні призначення ці папери часто приймають без зайвих запитань.
Саме тому одного лише AIS недостатньо. Потрібні фото, відеофіксація, документи, супутні докази, конкретні кейси і постійний тиск на країни, які приймають такі вантажі.
І тут важливий момент: навіть якщо Єгипет не перекриє цей канал миттєво, сама публічність теми вже має значення. Тепер Україна може опиратися на цю заяву і надсилати не загальні ноти, а матеріали по конкретних рейсах і суднозаходах. Якщо Каїр почне реагувати хоча б на частину таких випадків — це вже буде результат. Якщо ні, стане зрозуміло, що заява була лише політичним жестом.
Ще один важливий висновок: Єгипет більше не є головним напрямком для краденого українського зерна. За словами Катерини Яресько, перше місце тепер вийшло до Сирії. І це, мабуть, найтривожніша частина всієї історії. Якщо відкрити сервіси відстеження руху суден, можна побачити постійний трафік зерновозів з окупованих портів саме до Сирії. Після зміни режиму там була коротка пауза, але потім прийом великих обсягів зерна з окупованих територій поновився.
Втім, навіть точкові збої ламають економіку цієї схеми. Один із останніх кейсів: судно з краденим зерном не прийняли в Туреччині. Воно тижнями простоювало біля узбережжя, потім змінило напрямок, знову чекало і досі не могло нормально розвантажитися. А це вже прямі збитки для трейдерів і судновласників: зриваються строки, ростуть витрати, потрібно шукати новий порт, нового покупця або нову логістику. Чим більше таких проблем — тим менше прибутку від краденого зерна.
Так, Росія може частково перекидати зерно іншими маршрутами — залізницею чи через інші порти. Але це дорожче, довше і складніше. А отже, будь-яке ускладнення цієї логістики вже працює на Україну.
Тож головне зараз — не сама заява Єгипту, а те, чи перетвориться вона на реальні дії. Бо кожен зірваний рейс, кожна затримка і кожен закритий порт для краденого зерна — це не символічна, а цілком практична втрата для Росії.
Докладніше у Латифундіста читайте
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Після зустрічі Володимира Зеленського з президентом Єгипту Абделем Фаттахом ас-Сісі прозвучала обіцянка, що Каїр не прийматиме таке зерно. І це справді принципова історія: за словами міністра закордонних справ Андрія Сибіги, торік Росія вивезла з окупованих територій понад 2 млн тонн зерна, і майже 40% цього обсягу пішло саме до Єгипту.
Але проблема в тому, що довести походження такого зерна дуже складно. Як пояснює журналістка-розслідувачка SeaKrime Катерина Яресько, у Чорному морі судна масово або вимикають AIS, або використовують спуфінг — тобто передають фальшиві сигнали про своє місцезнаходження. На екрані судно може “бути” в Туреччині чи Новоросійську, а насправді вантажитися в Маріуполі, Бердянську, Севастополі чи Феодосії.
Схема працює просто: судно зникає з радарів у Чорному морі, а потім знову “з’являється” вже дорогою до Босфору. За цей час воно встигає завантажитися в окупованому порту. Далі в хід ідуть фейкові документи: замість конкретного порту вказують щось розмите на кшталт “один із російських портів Чорного моря”. І в країні призначення ці папери часто приймають без зайвих запитань.
Саме тому одного лише AIS недостатньо. Потрібні фото, відеофіксація, документи, супутні докази, конкретні кейси і постійний тиск на країни, які приймають такі вантажі.
І тут важливий момент: навіть якщо Єгипет не перекриє цей канал миттєво, сама публічність теми вже має значення. Тепер Україна може опиратися на цю заяву і надсилати не загальні ноти, а матеріали по конкретних рейсах і суднозаходах. Якщо Каїр почне реагувати хоча б на частину таких випадків — це вже буде результат. Якщо ні, стане зрозуміло, що заява була лише політичним жестом.
Ще один важливий висновок: Єгипет більше не є головним напрямком для краденого українського зерна. За словами Катерини Яресько, перше місце тепер вийшло до Сирії. І це, мабуть, найтривожніша частина всієї історії. Якщо відкрити сервіси відстеження руху суден, можна побачити постійний трафік зерновозів з окупованих портів саме до Сирії. Після зміни режиму там була коротка пауза, але потім прийом великих обсягів зерна з окупованих територій поновився.
Втім, навіть точкові збої ламають економіку цієї схеми. Один із останніх кейсів: судно з краденим зерном не прийняли в Туреччині. Воно тижнями простоювало біля узбережжя, потім змінило напрямок, знову чекало і досі не могло нормально розвантажитися. А це вже прямі збитки для трейдерів і судновласників: зриваються строки, ростуть витрати, потрібно шукати новий порт, нового покупця або нову логістику. Чим більше таких проблем — тим менше прибутку від краденого зерна.
Так, Росія може частково перекидати зерно іншими маршрутами — залізницею чи через інші порти. Але це дорожче, довше і складніше. А отже, будь-яке ускладнення цієї логістики вже працює на Україну.
Тож головне зараз — не сама заява Єгипту, а те, чи перетвориться вона на реальні дії. Бо кожен зірваний рейс, кожна затримка і кожен закритий порт для краденого зерна — це не символічна, а цілком практична втрата для Росії.
Докладніше у Латифундіста читайте
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Європейські аеропорти можуть зіткнутися з дефіцитом авіапального вже за три тижні - The Guardian
Те про що писав наш патрон Сергій Будкін підтверджується
Під загрозою можуть опинитися і літні авіарейси, і сезон відпусток, попереджає Airports Council International
Європейські аеропорти попередили, що літній туристичний сезон може опинитися під загрозою, якщо постачання нафти через Ормузьку протоку не відновиться впродовж найближчих трьох тижнів.
Airports Council International Europe (ACI Europe) у листі до єврокомісара з транспорту Апостолоса Ціцікостаса повідомила, що Євросоюз перебуває лише за три тижні від можливого дефіциту авіаційного пального.
Це попередження посилює побоювання щодо можливих скасувань рейсів і зриву літніх відпусток, якщо війна США та Ізраїлю проти Ірану затягнеться. Від початку березня ціни на нафту різко зросли після того, як Іран фактично перекрив Ормузьку протоку — один із ключових морських маршрутів для експорту енергоносіїв із Перської затоки — у відповідь на воєнні дії.
Цього тижня Дональд Трамп оголосив про припинення вогню, однак у п’ятницю ціна на нафту марки Brent усе ще трималася біля позначки 96 доларів за барель через сумніви, чи вдасться це перемир’я втримати. До початку війни нафта коштувала близько 72 доларів за барель.
У листі ACI Europe прямо сказано: якщо прохід через Ормузьку протоку не буде відновлений у значному та стабільному обсязі впродовж наступних трьох тижнів, системний дефіцит авіапального в ЄС стане реальністю.
Ціни на авіаційне пальне стрімко зростають ще з кінця лютого, після ударів по Ірану, санкціонованих Дональдом Трампом і прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу. За даними Iata, світові ціни на авіапальне наприкінці минулого тижня перевищили торішній рівень більш ніж удвічі й сягнули 1 650 доларів за тонну.
Найбільше постраждала Азія, де ціни зросли на 163% у річному вимірі. У Європі зростання також виявилося дуже значним — 138%, на тлі глобальної боротьби за доступ до обмежених обсягів пального.
Гендиректор найбільшої європейської авіакомпанії Ryanair Майкл О’Лірі цього тижня заявив, що найбільш уразливою до можливого дефіциту авіапального в Європі є Велика Британія, яка не входить до ЄС, через свою залежність від постачання з Кувейту.
За даними провайдера судноплавної аналітики Vortexa, останній танкер з авіапальним для Європи, який пройшов Ормузьку протоку ще до початку війни, має прибути до Копенгагена завтра. Раніше це саме судно в понеділок доставило частину вантажу до Роттердама.
Останній танкер із паливом із країн Перської затоки, призначений для Великої Британії, прибув до Кента у вівторок на судні Maetiga із Саудівської Аравії.
Зазвичай Європа отримувала понад 60% свого авіапального з нафтопереробних заводів країн Перської затоки, причому понад 40% цих обсягів транспортувалися саме через Ормузьку протоку. Тепер, коли Іран фактично взяв під контроль цей критично важливий маршрут, європейські покупці змушені конкурувати з Азією за нові партії пального з інших регіонів світу, поки останні поставки із Затоки ще надходять.
За оцінкою австралійського інвестбанку Macquarie, світовий ринок авіапального виявився особливо вразливим до збоїв у Перській затоці, оскільки для такого продукту існує значно менше альтернативних маршрутів постачання. Якщо частину сирої нафти можна перенаправити в обхід протоки трубопроводами, то для авіапального такої можливості практично немає.
Навіть якщо торговельні потоки відновляться, банк очікує, що ринок нафтопродуктів, зокрема пального, приходитиме до норми щонайменше на два-три місяці довше, ніж ринок сирої нафти.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Те про що писав наш патрон Сергій Будкін підтверджується
Під загрозою можуть опинитися і літні авіарейси, і сезон відпусток, попереджає Airports Council International
Європейські аеропорти попередили, що літній туристичний сезон може опинитися під загрозою, якщо постачання нафти через Ормузьку протоку не відновиться впродовж найближчих трьох тижнів.
Airports Council International Europe (ACI Europe) у листі до єврокомісара з транспорту Апостолоса Ціцікостаса повідомила, що Євросоюз перебуває лише за три тижні від можливого дефіциту авіаційного пального.
Це попередження посилює побоювання щодо можливих скасувань рейсів і зриву літніх відпусток, якщо війна США та Ізраїлю проти Ірану затягнеться. Від початку березня ціни на нафту різко зросли після того, як Іран фактично перекрив Ормузьку протоку — один із ключових морських маршрутів для експорту енергоносіїв із Перської затоки — у відповідь на воєнні дії.
Цього тижня Дональд Трамп оголосив про припинення вогню, однак у п’ятницю ціна на нафту марки Brent усе ще трималася біля позначки 96 доларів за барель через сумніви, чи вдасться це перемир’я втримати. До початку війни нафта коштувала близько 72 доларів за барель.
У листі ACI Europe прямо сказано: якщо прохід через Ормузьку протоку не буде відновлений у значному та стабільному обсязі впродовж наступних трьох тижнів, системний дефіцит авіапального в ЄС стане реальністю.
Ціни на авіаційне пальне стрімко зростають ще з кінця лютого, після ударів по Ірану, санкціонованих Дональдом Трампом і прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу. За даними Iata, світові ціни на авіапальне наприкінці минулого тижня перевищили торішній рівень більш ніж удвічі й сягнули 1 650 доларів за тонну.
Найбільше постраждала Азія, де ціни зросли на 163% у річному вимірі. У Європі зростання також виявилося дуже значним — 138%, на тлі глобальної боротьби за доступ до обмежених обсягів пального.
Гендиректор найбільшої європейської авіакомпанії Ryanair Майкл О’Лірі цього тижня заявив, що найбільш уразливою до можливого дефіциту авіапального в Європі є Велика Британія, яка не входить до ЄС, через свою залежність від постачання з Кувейту.
За даними провайдера судноплавної аналітики Vortexa, останній танкер з авіапальним для Європи, який пройшов Ормузьку протоку ще до початку війни, має прибути до Копенгагена завтра. Раніше це саме судно в понеділок доставило частину вантажу до Роттердама.
Останній танкер із паливом із країн Перської затоки, призначений для Великої Британії, прибув до Кента у вівторок на судні Maetiga із Саудівської Аравії.
Зазвичай Європа отримувала понад 60% свого авіапального з нафтопереробних заводів країн Перської затоки, причому понад 40% цих обсягів транспортувалися саме через Ормузьку протоку. Тепер, коли Іран фактично взяв під контроль цей критично важливий маршрут, європейські покупці змушені конкурувати з Азією за нові партії пального з інших регіонів світу, поки останні поставки із Затоки ще надходять.
За оцінкою австралійського інвестбанку Macquarie, світовий ринок авіапального виявився особливо вразливим до збоїв у Перській затоці, оскільки для такого продукту існує значно менше альтернативних маршрутів постачання. Якщо частину сирої нафти можна перенаправити в обхід протоки трубопроводами, то для авіапального такої можливості практично немає.
Навіть якщо торговельні потоки відновляться, банк очікує, що ринок нафтопродуктів, зокрема пального, приходитиме до норми щонайменше на два-три місяці довше, ніж ринок сирої нафти.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Джей Ді Венс однозначно допоміг Джабба Гатті з Будапешту на виборах😂😂😂
Після завершення політичної кар'єри може підпрацьовувати віп-агітатором )))
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Після завершення політичної кар'єри може підпрацьовувати віп-агітатором )))
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
У нас всі представники політичного керівництва кажуть, що в України є унікальний шанс і вікно можливостей на світовому ринку зброї. І кажуть, що можна втратити їх.
Але, водночас, у нас по факту діє негласна заборона на експорт зброї. З початком війни у Перській затоці СБУ обдзвонювало, зокрема, виробників дронів, щоб ті нічого не продавали.
Як так виходить? Права рука не знає, що робить ліва? Чи усі спікери від влади бояться прямо в очі Президенту сказати, що обмеження на експорт продукції ОПК - це дурня?
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Але, водночас, у нас по факту діє негласна заборона на експорт зброї. З початком війни у Перській затоці СБУ обдзвонювало, зокрема, виробників дронів, щоб ті нічого не продавали.
Як так виходить? Права рука не знає, що робить ліва? Чи усі спікери від влади бояться прямо в очі Президенту сказати, що обмеження на експорт продукції ОПК - це дурня?
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
🇺🇸🤷♀️Чому рівень народжуваності у США впав до рекордного мінімуму - The Wall Street Journal
Сумарний коефіцієнт народжуваності у США, ймовірно, знизився до рекордно низького рівня — 1,57 дитини на жінку у 2025 році, свідчать попередні дані CDC. Народження дітей і надалі зміщується у старші вікові групи: вперше рівень народжуваності серед американок віком 35–39 років перевищив показник жінок 20–24 років.
Нові федеральні дані, оприлюднені у четвер, показують, що у 2025 році показники народжуваності в країні знову оновили історичний мінімум. Водночас уже шостий рік поспіль кількість народжених у США дітей залишається майже незмінною — близько 3,6 мільйона на рік.
Загальний рівень народжуваності — тобто кількість народжень на 1 000 жінок віком від 15 до 44 років — у 2025 році знизився до рекордних 53,1, свідчать попередні дані Центрів з контролю та профілактики захворювань США. Загалом цей показник переважно зменшується ще з 2007 року, коли він досяг піку напередодні рецесії — саме тоді жінки покоління міленіалів почали входити у свій основний репродуктивний вік.
Хоча серед білих неіспаномовних американок минулого року було зафіксовано невелике зростання кількості народжень, серед жінок інших расових та етнічних груп народжуваність дещо знизилася.
Зміна пріоритетів серед молодих жінок, зокрема більші та більш вимогливі можливості на ринку праці, розширені можливості для дозвілля, більша інтенсивність виховання дітей... роблять рішення мати дітей менш привабливим.
Нам би їхні проблеми. У нас рівень фертильності 0,9.
Нагадаємо, у нас вийшло відео 🤱Українці вимирають: що робити з демографією?
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Сумарний коефіцієнт народжуваності у США, ймовірно, знизився до рекордно низького рівня — 1,57 дитини на жінку у 2025 році, свідчать попередні дані CDC. Народження дітей і надалі зміщується у старші вікові групи: вперше рівень народжуваності серед американок віком 35–39 років перевищив показник жінок 20–24 років.
Нові федеральні дані, оприлюднені у четвер, показують, що у 2025 році показники народжуваності в країні знову оновили історичний мінімум. Водночас уже шостий рік поспіль кількість народжених у США дітей залишається майже незмінною — близько 3,6 мільйона на рік.
Загальний рівень народжуваності — тобто кількість народжень на 1 000 жінок віком від 15 до 44 років — у 2025 році знизився до рекордних 53,1, свідчать попередні дані Центрів з контролю та профілактики захворювань США. Загалом цей показник переважно зменшується ще з 2007 року, коли він досяг піку напередодні рецесії — саме тоді жінки покоління міленіалів почали входити у свій основний репродуктивний вік.
Хоча серед білих неіспаномовних американок минулого року було зафіксовано невелике зростання кількості народжень, серед жінок інших расових та етнічних груп народжуваність дещо знизилася.
Зміна пріоритетів серед молодих жінок, зокрема більші та більш вимогливі можливості на ринку праці, розширені можливості для дозвілля, більша інтенсивність виховання дітей... роблять рішення мати дітей менш привабливим.
Нам би їхні проблеми. У нас рівень фертильності 0,9.
Нагадаємо, у нас вийшло відео 🤱Українці вимирають: що робити з демографією?
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Настав час з’ясувати, хто має козирі, а хто — ні:
1. США та їхні союзники не можуть розблокувати Ормузьку протоку.
2. Україна самотужки, без флоту, розблокувала Чорне море.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
1. США та їхні союзники не можуть розблокувати Ормузьку протоку.
2. Україна самотужки, без флоту, розблокувала Чорне море.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
🛢🇺🇸💰Експорт нафти з США б'є рекорди завдяки війні з Іраном - Financial Times
Війна навколо Ірану вже кардинально перекроює глобальний нафтовий ринок - і найбільшим вигодонабувачем поки що стають США. У квітні американський експорт нафти може оновити історичний рекорд, бо азійські країни терміново шукають заміну близькосхідним постачанням, що випали через кризу в Ормузькій протоці.
За оцінкою Kpler, у квітні експорт сирої нафти зі США зросте майже на третину - до 5,2 млн барелів на добу проти 3,9 млн барелів на добу у березні. І головний драйвер цього стрибка - саме Азія. Попит із боку азійських покупців, за прогнозом, підскочить одразу на 82%, до 2,5 млн барелів на добу.
Масштаб змін добре видно навіть по танкерному флоту. Зараз до США прямують 68 порожніх танкерів, які мають забрати нафту. Для порівняння: за тиждень до початку війни 28 лютого таких суден було лише 24, а середній показник за минулий рік становив 27 танкерів. Тобто до американських портів буквально рухається ціла флотилія. Як сказав аналітик Kpler Метт Сміт, "сюди йде справжня армада танкерів".
Цей сплеск ще раз показує, наскільки важливою стала роль США як глобального "балансуючого постачальника". Але є й зворотний бік: коли Азія починає агресивно скуповувати американську нафту, це автоматично штовхає ціни вгору вже всередині самих Сполучених Штатів. А отже - посилює страхи щодо нової хвилі інфляції, спровокованої війною Дональда Трампа з Іраном.
Саме Азія виявилася найбільш вразливою до цієї кризи. У 2025 році близько 80% усієї нафти й нафтопродуктів, що проходили через Ормузьку протоку, прямували до Китаю та його сусідів. Тому будь-який збій у цій артерії одразу б’є по азійських економіках найсильніше.
Зростання американського експорту саме по собі теж підігріло внутрішні ціни. Сорт WTI цього тижня піднімався вище $110 за барель, що стало максимумом за чотири роки. Навіть у середу, вже після новин про перемир’я, ціна залишалася більш ніж на 40% вищою, ніж до початку війни.
Для Трампа це вже перетворюється на політичну проблему. Він повернувся в Білий дім у 2025 з обіцянкою вдвічі знизити ціни на енергоносії, а натомість американці отримали новий ціновий шок. За опитуванням Pew Research Center, майже 70% американців стурбовані стрибком цін, пов’язаним із війною проти Ірану. Рейтинг схвалення Трампа різко просів, а ціни на бензин у США вперше за чотири роки перевищили $4 за галон. Дизель, критично важливий для транспорту й аграрного сектору, уже наближається до рекордних $5,81 за галон.
У відповідь адміністрація Трампа оголосила про вивільнення понад 170 млн барелів із Стратегічного нафтового резерву США, а також послабила екологічні правила, щоб стримати паливні ціни. Але тут є парадокс: дешевша нафта з резервів робить американську сировину ще привабливішою для іноземних покупців, які відчайдушно шукають постачання.
Резерв може допомогти поповнити комерційні запаси і частково стримати зростання цін, але цього замало. Міністр енергетики США Кріс Райт визнав, що темпи вивільнення зі стратегічного резерву обмежені приблизно 1-1,5 млн барелів на добу. А це мізер у порівнянні з масштабом проблеми: самі США споживають близько 20 млн барелів на добу, тоді як війна вивела з ринку 10-15 млн барелів на добу поставок із Перської затоки.
Додатково американський експорт підтримує й Венесуела. Зростання імпорту важчої венесуельської нафти дозволяє американським НПЗ переробляти її всередині країни, а легшу сланцеву нафту зі США - активніше відправляти на експорт. Оскільки багато американських заводів історично налаштовані саме на важкі сорти з Венесуели та Канади, це підсилює експортний потенціал США.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Війна навколо Ірану вже кардинально перекроює глобальний нафтовий ринок - і найбільшим вигодонабувачем поки що стають США. У квітні американський експорт нафти може оновити історичний рекорд, бо азійські країни терміново шукають заміну близькосхідним постачанням, що випали через кризу в Ормузькій протоці.
За оцінкою Kpler, у квітні експорт сирої нафти зі США зросте майже на третину - до 5,2 млн барелів на добу проти 3,9 млн барелів на добу у березні. І головний драйвер цього стрибка - саме Азія. Попит із боку азійських покупців, за прогнозом, підскочить одразу на 82%, до 2,5 млн барелів на добу.
Масштаб змін добре видно навіть по танкерному флоту. Зараз до США прямують 68 порожніх танкерів, які мають забрати нафту. Для порівняння: за тиждень до початку війни 28 лютого таких суден було лише 24, а середній показник за минулий рік становив 27 танкерів. Тобто до американських портів буквально рухається ціла флотилія. Як сказав аналітик Kpler Метт Сміт, "сюди йде справжня армада танкерів".
Цей сплеск ще раз показує, наскільки важливою стала роль США як глобального "балансуючого постачальника". Але є й зворотний бік: коли Азія починає агресивно скуповувати американську нафту, це автоматично штовхає ціни вгору вже всередині самих Сполучених Штатів. А отже - посилює страхи щодо нової хвилі інфляції, спровокованої війною Дональда Трампа з Іраном.
Саме Азія виявилася найбільш вразливою до цієї кризи. У 2025 році близько 80% усієї нафти й нафтопродуктів, що проходили через Ормузьку протоку, прямували до Китаю та його сусідів. Тому будь-який збій у цій артерії одразу б’є по азійських економіках найсильніше.
Зростання американського експорту саме по собі теж підігріло внутрішні ціни. Сорт WTI цього тижня піднімався вище $110 за барель, що стало максимумом за чотири роки. Навіть у середу, вже після новин про перемир’я, ціна залишалася більш ніж на 40% вищою, ніж до початку війни.
Для Трампа це вже перетворюється на політичну проблему. Він повернувся в Білий дім у 2025 з обіцянкою вдвічі знизити ціни на енергоносії, а натомість американці отримали новий ціновий шок. За опитуванням Pew Research Center, майже 70% американців стурбовані стрибком цін, пов’язаним із війною проти Ірану. Рейтинг схвалення Трампа різко просів, а ціни на бензин у США вперше за чотири роки перевищили $4 за галон. Дизель, критично важливий для транспорту й аграрного сектору, уже наближається до рекордних $5,81 за галон.
У відповідь адміністрація Трампа оголосила про вивільнення понад 170 млн барелів із Стратегічного нафтового резерву США, а також послабила екологічні правила, щоб стримати паливні ціни. Але тут є парадокс: дешевша нафта з резервів робить американську сировину ще привабливішою для іноземних покупців, які відчайдушно шукають постачання.
Резерв може допомогти поповнити комерційні запаси і частково стримати зростання цін, але цього замало. Міністр енергетики США Кріс Райт визнав, що темпи вивільнення зі стратегічного резерву обмежені приблизно 1-1,5 млн барелів на добу. А це мізер у порівнянні з масштабом проблеми: самі США споживають близько 20 млн барелів на добу, тоді як війна вивела з ринку 10-15 млн барелів на добу поставок із Перської затоки.
Додатково американський експорт підтримує й Венесуела. Зростання імпорту важчої венесуельської нафти дозволяє американським НПЗ переробляти її всередині країни, а легшу сланцеву нафту зі США - активніше відправляти на експорт. Оскільки багато американських заводів історично налаштовані саме на важкі сорти з Венесуели та Канади, це підсилює експортний потенціал США.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Урок від Боснії та Хорватії: як повертати біженців після війни
Україна – не перша країна, яка зіткнулась із масовим переміщенням населення внаслідок війни. Боснія і Герцеговина та Хорватія вже пройшли цей шлях у 1990-х, і їхній досвід дає конкретні відповіді на питання: що реально працює, коли потрібно повернути мільйони людей додому.
Після війни в Боснії 1992-1995 понад 2 млн людей були змушені залишити свої домівки. Попри це, до кінця липня 2004 більше мільйона біженців та внутрішньо переміщених осіб повернулися додому. Ключову роль тут відіграли два конкретні інструменти. Перший – закони про майно, які дозволяли довоєнним власникам повертати житло, навіть якщо воно було зайняте іншими людьми під час війни. Другий – цілеспрямована реконструкція зруйнованого житла, яка фінансувалась державою та міжнародними донорами. Без вирішення житлового питання жодна інша політика повернення просто не запрацювала б.
Хорватія пішла ще далі і показала, що масштабна відбудова реально можлива навіть за обмежених ресурсів. До кінця 2007 в країні відбудовано понад 70% із 195 тисяч будинків, зруйнованих під час війни.
Паралельно уряд запустив Housing Care Programme – спеціальну програму для тих, хто втратив не лише будинок, а й самі житлові права. Залежно від ситуації затверджені заявники могли отримати державну оренду квартири, компенсацію на ремонт пошкодженого будинку або землю разом із будівельними матеріалами для зведення нового житла. З 2007 по вересень 2011 завдяки цій програмі додому повернулися майже 5 тис. сімей. Адресна, прозора програма з чіткими критеріями відбору працює навіть тоді, коли ресурси держави обмежені.
Для України ці уроки мають пряме практичне значення. На кінець 2025, 13% українського житла пошкоджено або зруйновано, постраждало понад 2,5 млн домогосподарств, а для повного відновлення потрібно $84 млрд. При цьому масштаб житлової проблеми є критичним саме для тих, хто найбільше хоче повернутися: близько 60% мігрантів походять із південних та східних регіонів. Близько 30% мігрантів повідомляють, що їхнє помешкання зруйноване або доля його їм невідома — і без вирішення цього питання жодна інша політика повернення для них просто не спрацює.
Водночас самої лише відбудови житла недостатньо — і це підтверджують самі українці. Згідно з дослідженням InfoSapiens "Українські біженці після чотирьох років за кордоном" (лютий 2026 року), завершення війни є необхідною, але не достатньою умовою повернення. Серед факторів, які реально мотивували б людей повернутися, на першому місці – вищий рівень життя в Україні (38% респондентів), на другому – покращення правовладдя та відсутність корупції (32%), на третьому – гідна оплачувана робота (30%). Це означає, що українці за кордоном порівнюють не лише рівень безпеки, а й якість інституцій та економічні перспективи з тим, що вони вже мають у країнах перебування. Чотири роки життя в ЄС сформували нову планку очікувань — і політика повернення має відповідати саме цій планці, а не тій, що існувала до 2022 року.
Докладніше у відео Українці вимирають: що робити з демографією?
❗️Відео створено Центром соціально-економічних досліджень CASE Україна за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст відео є відповідальністю CASE Україна та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Україна – не перша країна, яка зіткнулась із масовим переміщенням населення внаслідок війни. Боснія і Герцеговина та Хорватія вже пройшли цей шлях у 1990-х, і їхній досвід дає конкретні відповіді на питання: що реально працює, коли потрібно повернути мільйони людей додому.
Після війни в Боснії 1992-1995 понад 2 млн людей були змушені залишити свої домівки. Попри це, до кінця липня 2004 більше мільйона біженців та внутрішньо переміщених осіб повернулися додому. Ключову роль тут відіграли два конкретні інструменти. Перший – закони про майно, які дозволяли довоєнним власникам повертати житло, навіть якщо воно було зайняте іншими людьми під час війни. Другий – цілеспрямована реконструкція зруйнованого житла, яка фінансувалась державою та міжнародними донорами. Без вирішення житлового питання жодна інша політика повернення просто не запрацювала б.
Хорватія пішла ще далі і показала, що масштабна відбудова реально можлива навіть за обмежених ресурсів. До кінця 2007 в країні відбудовано понад 70% із 195 тисяч будинків, зруйнованих під час війни.
Паралельно уряд запустив Housing Care Programme – спеціальну програму для тих, хто втратив не лише будинок, а й самі житлові права. Залежно від ситуації затверджені заявники могли отримати державну оренду квартири, компенсацію на ремонт пошкодженого будинку або землю разом із будівельними матеріалами для зведення нового житла. З 2007 по вересень 2011 завдяки цій програмі додому повернулися майже 5 тис. сімей. Адресна, прозора програма з чіткими критеріями відбору працює навіть тоді, коли ресурси держави обмежені.
Для України ці уроки мають пряме практичне значення. На кінець 2025, 13% українського житла пошкоджено або зруйновано, постраждало понад 2,5 млн домогосподарств, а для повного відновлення потрібно $84 млрд. При цьому масштаб житлової проблеми є критичним саме для тих, хто найбільше хоче повернутися: близько 60% мігрантів походять із південних та східних регіонів. Близько 30% мігрантів повідомляють, що їхнє помешкання зруйноване або доля його їм невідома — і без вирішення цього питання жодна інша політика повернення для них просто не спрацює.
Водночас самої лише відбудови житла недостатньо — і це підтверджують самі українці. Згідно з дослідженням InfoSapiens "Українські біженці після чотирьох років за кордоном" (лютий 2026 року), завершення війни є необхідною, але не достатньою умовою повернення. Серед факторів, які реально мотивували б людей повернутися, на першому місці – вищий рівень життя в Україні (38% респондентів), на другому – покращення правовладдя та відсутність корупції (32%), на третьому – гідна оплачувана робота (30%). Це означає, що українці за кордоном порівнюють не лише рівень безпеки, а й якість інституцій та економічні перспективи з тим, що вони вже мають у країнах перебування. Чотири роки життя в ЄС сформували нову планку очікувань — і політика повернення має відповідати саме цій планці, а не тій, що існувала до 2022 року.
Докладніше у відео Українці вимирають: що робити з демографією?
❗️Відео створено Центром соціально-економічних досліджень CASE Україна за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст відео є відповідальністю CASE Україна та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Іран буде пропускати з Перської затоки з десяток суден на добу і стягувати плату в криптовалюті - Financial Times
Після війни на Близькому Сході та двотижневого перемир’я, погодженого у вівторок, Ормузька протока, через яку ще п’ять тижнів тому безперешкодно проходило близько 20% світових поставок нафти та СПГ, фактично опинилася під контролем Ірану. Через посередників Тегеран дав зрозуміти, що в період перемир’я дозволятиме прохід через протоку лише приблизно дюжині суден на день і стягуватиме з них плату.
Кожне судно також повинне буде отримати дозвіл від Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), який у США та ЄС визнаний терористичною організацією.
Вартість проходу становитиме $1 за барель, тоді як порожні судна зможуть проходити безкоштовно, пояснив представник Союзу експортерів нафти, газу та нафтохімічної продукції Ірану Хамід Хосейні. За його словами, кожне судно також проходитиме окрему перевірку.
"Іран має контролювати, що саме ввозять і вивозять через протоку, щоб у ці два тижні не допустити транспортування зброї. Проходити можуть усі, але інспекція кожного судна потребуватиме часу, і Іран не поспішає", - сказав він.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Після війни на Близькому Сході та двотижневого перемир’я, погодженого у вівторок, Ормузька протока, через яку ще п’ять тижнів тому безперешкодно проходило близько 20% світових поставок нафти та СПГ, фактично опинилася під контролем Ірану. Через посередників Тегеран дав зрозуміти, що в період перемир’я дозволятиме прохід через протоку лише приблизно дюжині суден на день і стягуватиме з них плату.
Кожне судно також повинне буде отримати дозвіл від Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), який у США та ЄС визнаний терористичною організацією.
Вартість проходу становитиме $1 за барель, тоді як порожні судна зможуть проходити безкоштовно, пояснив представник Союзу експортерів нафти, газу та нафтохімічної продукції Ірану Хамід Хосейні. За його словами, кожне судно також проходитиме окрему перевірку.
"Іран має контролювати, що саме ввозять і вивозять через протоку, щоб у ці два тижні не допустити транспортування зброї. Проходити можуть усі, але інспекція кожного судна потребуватиме часу, і Іран не поспішає", - сказав він.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Оце ми розуміємо "The Art of the Deal" (мистецтво укладати угоди) 🤣
Журналіст ABC News повідомив, що президент Трамп розглядає можливість створення спільного підприємства з Іраном, яке стягуватиме плату за прохід суден через Ормузьку протоку.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Журналіст ABC News повідомив, що президент Трамп розглядає можливість створення спільного підприємства з Іраном, яке стягуватиме плату за прохід суден через Ормузьку протоку.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Просвітницький проект аналітичного центру CASE Україна http://case-ukraine.com.ua, який роз'яснює українцям скільки коштує їм держава і на що йдуть їхні податки
Створено: 22 травня 2025
Відповідальні:
Даний канал ретранслює дані з наступного публічно-доступного джерела: https://t.me/costukraine, з метою його популяризації та збільшення аудиторії його підписників.
Переходьте за посиланнями в дописах для отримання повної інформації про Автора, чи предмет допису.