Вітаннячка, пампкін! Новий випуск “тижневика” від куда я жмав вже мчить до поштівок
Сьогодні у випуску: Радіо Скорбота, Нова Пошта, секретіки, мінерали, трошки сумної статистики АІшки, нечисть на давніх іконах, Minuscule, і дрібочка всякого іншого різного.
фотокартка для привернення уваги:
саундтреки до листа:
Не втомлюся нагадувати про існування мого любімого інтернет-радіо, ідеальний саундтрек для меланхолійного настрою осені – 4-й сезон Етер №4 – Радіо Скорбота
І завжди улюблена Kiss – I Was Made For Lovin’ You
Ловлю осінню хандру, бо листопад, блін, найсіріший і найсиріший місяць в році, тяжко без крихточки сонечка; та ще й iphone збиткується підставляючи в шпалери фотокартки з минулого життя і нагадуючи про Грецію і Чорногорію.
Греція. В одному з монастирів на Метеорах
Чорногорія. Вид на місто
щÖсь:
Next day delivery, no weapons allowed: the unstoppable postal service keeping Ukraine going
Мабуть найголовніша стаття сьогоднішньої розсилки, прочитайте будь ласка. The Guardian випустили велику статтю про те, як працює Нова Пошта в умовах війни і як вона зшиває і єднає українців в важкі часи. Стаття не скільки про якісь технічні аспекти, як працює пошта, а про людей, про те, як вона забезпечує конект між людьми, які знаходяться за сотні і тисячі кілометрів одне від одного. Чомусь максимально розмотало від прочитання, ми всі на це не заслужили.
ми останні, хто йде, і перші, хто повертається
«Нова Пошта» з’єднує міста на передовій зі столицею та мільйонами біженців по всій Європі, доставляючи все: від домашнього затишку до коробок для переїзду, навіть під обстрілом.
У поштовому відділенні за 15 км від лінії фронту, в передмісті східного міста Харків, бізнес жваво працює холодним осіннім ранком, незважаючи на балістичні ракети, які сколихнули місто опівночі, освітивши небо фальшивим світанком.
Зона для клієнтів обладнана станціями для зарядки телефонів «та невеликим коворкінгом, яким люди можуть користуватися під час відключень електроенергії, оскільки у нас є генератори», каже керівник відділення, 30-річний Ярослав Добронос. Також є роздягальня, в якій молода жінка критичним поглядом приміряє нову пару джинсів, перш ніж перепакувати їх та одразу ж відправити назад.
Хороше есе на Substack про сум від того, як швидкий контент відучив нас від “використання” мозку і замість того, щоб заглиблюватися в щось ми бездумно скролимо бескінечні стрічки соціальних мереж. Цікавенькі поради, як повернути той стан задоволення від розбирання в чомусь складному і обширному, повернуся до них ще пізніше знову.
… Якщо ви схожі на мене, то сумуєте за мисленням заради мислення. Ви хочете повернути собі цікавість. Здатність зосередитися. Здатність сидіти над питанням, обдумувати його, дійсно сидіти над ним, не відволікаючись кожні десять секунд. Хочете знову відчувати глибину залученості в щось. Відчувати себе присутнім розумово. Повернути ту частину себе, яка раніше розквітала від складності, а не вимикалася. Ви хочете знову відчувати себе. Здібним. Усвідомленим. | unrot your brain
Fordite
Стаття про один з улюблених мінералів – фордит, подобається історія, яка за ним стоїть.
Фордит, також відомий як детройтський агат, — це стара автомобільна фарба, яка затверділа настільки, що її можна різати та полірувати. Він утворився в результаті накопичення шарів емалі на устаткуванні, на якому автомобілі фарбували вручну (зараз цей процес автоматизовано).
Починаючи з 1920-х років, автовиробники почали фарбувати кузови автомобілів за допомогою ручного розпилення фарби, щоб прискорити процес фарбування, і надлишки фарби накопичувалися в фарбувальних камерах. З часом утворився багатошаровий кольоровий наліт. Ці шари емалевої фарби неодноразово затвердівали в печах, в яких автомобілі проходили процес затвердіння фарби, причому деякі шари випікалися до 100 разів. Зрештою, нашарування фарби заважали складанню автомобілів і їх довелося видаляти. На щастя для нас, групи заводських робітників зрештою почали збирати цей матеріал. | 5 Things to Know About … Fordite
Study finds most new articles generated by AI
Новина-не-новина, а в принципі очікувана штука, але всерівно неприємна – половина нових статей в інтернеті (а насправді виходить, що й не в інтернеті) зараз пишеться АІ, ми все далі від бога і все ближче до dead internet де боти пишуть для ботів щось, на що інші боти будуть якось реагувати і ботськи відповідати. (якшо шо, то блог територія вільна від контенту згенерованого АІ, він використовується хібащо для пошуку матеріалів чи в перекладачах; тож ви можете бути спокійні, що ці такі собі тексти написані оцими от кривульками, а не бездушною машиною)
Тред про те, як створювався такий впізнаваний логотип твітера з пташечкою
Були ж old good times, коли Х ще був твітером, а тред розповідає про те, як в 2012 постало завдання створити новий впізнаваний логотип і як тривали пошуки саме тої ідеальної пташечки (так, я дуже кайфонув з цієї штуки з кругами, які формують лого)
Hospital: Google print hurts kids!
Странна новина з 2005 про те, що лікарня в Британії фінансується на класичним способом з бюджету, а з роялтіс за Пітера Пена. В цій новині мене веселить і бентежить не тільки сам факт странного фінансування, а й той факт, що книга, то й так перебуває в public domain, тож кумедно, що організація так возбудилась саме на публікування на Google Print. Але судячи з гугл лікарня і в 2025 і далі спокійно собі працює, тож схоже, що змогла пережити таку нечувану подію і в дітей не вкрали їх пенні.
Благодійна організація Great Ormond Street Hospital Children’s Charity отримує роялті від книги «Пітер Пен» з 1929 року. Закон, прийнятий парламентом у 1988 році, продовжив термін дії авторських прав на книгу на необмежений термін.
Замість того, щоб фінансувати її через Національну службу охорони здоров’я та традиційні благодійні акції (так, як фінансуються всі інші лікарні Великобританії), уряд Великобританії вирішив фінансувати цю лікарню, надавши їй довічне монопольне право на твір.
Тепер ця лікарня стверджує, що Google Print зашкодить дітям, позбавивши її роялті, які вона використовує для лікування дітей. | Hospital: Google print hurts kids!
Донат? Донат!
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Моє любіме отрезвляюще відео з інтернетів на сьогодні, показує наскільки картинка в соціальних мережах відрізняється від реальності.
Це насправді штука, яка час від часу виникала в голові, але крайні кілька днів намагався осмислити в слова, проте не зміг, а тут якраз відео, яке це ідеально показало 0_0 Цікаво наскільки оці “конвенційно красиві” картинки впливають на менталку і самосприйняття chronically online людей, які постійно бачать саме такі вилизані зображення, а потім йдуть в реальний світ взаємодіяти з реальними людьми і чи не ламає це мозок.
Окремо цікаво наскільки це впливає на тих, хто є автором такого контенту, типу от сьогодні ти такий середньостатистично нормальний прокинувся, далі йдеш до станка на заводі інстаграм/тікток станка і лупашиш красівий контент 24/7 і чи не пливе мозок від того, як ти себе бачиш в реальності і того, що ти постійно бачиш перед собою на екрані (ріл цікаво чи є якісь дослідження впливу такого типу “роботи”)
Я ж не просто так в листі #17 додавав книжечки від ЛА “Піраміда”, а й тому, що й сам їх замовив). Дочитав Старі англійські майстри, одну з книжечок з цієї серії “Класичний детектив” і вона класнінька, хоча й не без нюансів (детальніше про книгу розписав за посиланням)
Франкенштейн, або Сучасний Прометей, Мері Воллстонкрафт Шеллі
На фоні того, що в кіно зараз йде Франкенштайн Гільєрмо дель Торо, про який доволі таки схвальні відгуки (я поки не дивився), то вирішив нагадати, що існує чудова ініціатива Project Gutenberg, онлайн бібліотека з більш ніж 75к книжок, які вже перейшли в public domain і які можна спокійно скачати собі на втіху (включно з Франкенштейном за мотивами якого і знятий фільм)
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
Table of content
Ну, щоб було, і щоб можна було копіювати посилання на конкретні блоки)
Хто робе, той має Вітаннячка, пампкін! Новий випуск “тижневика” від куда я жмав вже мчить до поштівок💌 Сьогодні у випуску: Радіо Скорбота, Нова Пошта, секретіки, мінерали, трошки сумної статистики АІшки, нечисть на давніх іконах, Minuscule, і дрібочка всякого іншого різного. фотокартка для привернення уваги: саундтреки до листа: Не втомлюся нагадувати про […] The post Куда я жмав #20 first appeared on gallery21.
Про канал
Блог про все, що мені видалося цікавим, книжки, фільми, нотатки на полях, меми і всяке різне
Next day delivery, no weapons allowed: the unstoppable postal service keeping Ukraine going
А тут от мої соціальні мережі, чуєш, підпишись!
Дронопад
RUSORIZ
“АЗОВ.ONE”
на кохве з курасаном класового розриву
