Ранні оповідання Станіслава Лема

Враження:

Обожнюю Лема і ніжно любою всю його творчість

Книга на сайті видавництва: “Ранні оповідання” Станіслав Лем

Highlights

У кожного своя смерть, — сказав він. — Інша його не спіткає.

Дух віє, де хоче

Де гроші? Чи ви гадаєте, що я сіамський брат голодної бідноти й поїду на самокаті?

— Не стільки, скільки ви, але трохи таки знаю… Подумайте про зірки… Тисячі людей дивляться на них щоночі — чоловіки на кораблях посеред океанів… ескімоси на полярних кригах… негри… Чому ви хочете все це забрати у них? Забирати можна лише те, що ви самі давали, хоча й це негарно…

А коли вона дивилася на мене, то так, неначе ми були лише вдвох, зовсім самі. Потім я танцював із нею. Я боявся заговорити, бо це страшно роз’єднує людей. Коли мовчиш із кимось зовсім чужим, то часом може здаватися, ніби ти прожив із ним роки.

— Це неправда, що багатство у нас досягають чесним шляхом. Чесною працею можна заробити на серійний радіоприймач, автівку і дружину

Я міг би заробити півмільйона і навіть більше шантажем, але полюбляю спокій. Шантажисти зазвичай погано закінчують. Урешті, мама мені наказувала, щоб я завжди був увічливим.

Життя тільки одне. Я не робитиму чогось, якщо не вважаю це слушним. Не маю часу на помилки.

Вважаєш, це нормально? — Я вважаю, що коли ти вже почав грати, то мусиш закінчити партію, незважаючи на те, які в тебе карти.

Подейкують, що у Швеції хоч діаманти на вулиці розсип — ніхто не візьме. Така чесність. Але наш народ теж непоганий. Не люблю, коли чужих хвалять. Кожний має своїх тарганів у голові.

Кожну чорну роботу треба тягнути, — повільно говорив Михась, — і на це нічого не скажеш. Якщо хтось багатий і поїде до Швеції, або до Америки, чи Данії, то, повернувшись, розповідає людям, яка там культура, як там чисто і гарно, як там усього забагато, і самі вони, мерзотники, не знають, як їм добре. Та чи ми повинні стогнати разом із таким паном, що вони там мають, а ми ні, що у них там культура, а у нас — тільки могила? Краще, якщо ми самі таку Швецію зробимо, бо якщо не зробимо ми, то ніхто для нас її не зробить і не подарує на день народження. Для того, хто це усвідомлює, все зрозуміло, і немає про що тут говорити. Тож, чим швидше ми це зробимо, тим краще для нас.

Навіть злякався трохи і не соромлюся цього, бо наші хлопці знають: відважний не той, який страху не має, а той, хто боїться й далі фасон тримає.

Це був дурень, причому не латентний, а такий-собі ерудит-кретин.

Саме так, ще й жахливо — він прагнув, щоб його сприймали як цілісність, разом з усім його безглуздям, а в ньому відразу ж бачили генія.

Я втік звідти… з однією лікаркою. Усе навколо валилося, світ був таким страшним, усі прагнули сили. Я хотів когось, хто б розумів слабкість. Кому можна було б сказати: у мене немає сил. Щоб нічого не пояснювати, не намагатися змінюватися… щоб приймати все, як є.

Стефан не знав, що вона читала «Хіміодинамічні показники передракового стану мишей, котрі харчуються 3:4, 5:6 дібензантраценом» як найпрекраснішу любовну лірику.

Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

Дронопад

RUSORIZ

 “АЗОВ.ONE”

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

на кохве з курасаном класового розриву

А тут от мої соціальні мережі, чуєш, підпишись!

• Telegram
• Instagram
• Twitter
• Reddit
• Bluesky
• Mastodon
• Instagram
• Facebook
• TikTok

The post “Ранні оповідання” Станіслав Лем first appeared on gallery21.