Про книгу:

«Озброєні» — другий роман циклу «Варта» серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта.

 Нічна сторожа знову переживає не найкращі часи. Капітан Ваймз планує одружитися і повернутися до цивільного життя, тож Сторожі потрібен новий очільник, якому доведеться працювати з дуже різношерстою компанією новобранців. Тим часом нащадок збіднілого аристократичного роду Едвард де Гибль ностальгує за королівською владою в Анк-Морпорку і будує плани повернення законного короля. У місті з’являються жертви таємничих убивств, скоєних невідомою зброєю. Ваймз втратив колишній запал до роботи, тому до справи береться енергійний капрал Морква з загоном новобранців.

Враження:

щось я не готовий вигадувати унікальні враження до кожної з 41 книг, тож просто скажу, що вся серія про Дискосвіт це унікально чудові книги, від яких неможливо відірватися, тож люблю, ціную і надихаюся.

Книга на сайті видавництва: «Озброєні» – Террі Пратчетт

Highlights

Пізніше казали, що на цьому життєвому етапі він потрапив під чийсь згубний вплив. Але секрет історії Едварда де Гибля полягав у тому, що на нього взагалі не було жодного впливу, якщо не враховувати всіх тих мертвих королів і королев. Він просто потрапив під вплив самого себе.

У цьому люди частенько помиляються. Справа в тому, що окрема особистість за своєю природою не є повноцінним членом людської раси, хіба що біологічно. Їй потрібно стати частиною броунівського руху суспільства, механізму, за допомогою якого люди постійно нагадують одне одному, що вони… ну… частина людства. Едвардова спіраль також закручувалася всередину, як це трапляється у подібних випадках.

Ти колись і сама зрозумієш, як тут все працює, — перебив її Морква. Голова Тут-і-Зараза дзвінко вдарилася до бордюра. — Дивно, — продовжив він, — але саме так все це працює. Ти просто не повіриш, але справді працює. Так бути не повинно. Але так є

Коли він був ще маленьким хлопчиком, Сем Ваймз думав, що багатії їли зі золотих тарілок і жили в мармурових будинках.
Але потім він дізнався щось нове: найбагатші багатії могли дозволити собі бути бідними. Сибіл Ремкін жила саме в такій бідності — доступній лише найбагатшим. Жінки, які були просто заможними, накопичували і купували сукні з шовку, прикрашеного мереживом і перлами, але леді Ремкін була настільки багатою, що могла дозволити собі ходити в гумових чоботях і твідовій спідниці. Вона була настільки багатою, що могла дозволити собі жити на печиві й бутербродах зі сиром. Вона була настільки багатою, що жила в трьох кімнатах в особняку на тридцять чотири кімнати; решта були повні дуже дорогих і дуже старих меблів, покритих шарами пилу.
Причиною того, що багаті були настільки багатими, Ваймз вважав уміння витрачати менше грошей.
Візьміть, наприклад, чоботи. Він заробляв тридцять вісім доларів на місяць плюс надбавки. Справді якісна пара шкіряних чобіт коштувала п’ятдесят доларів. Але доступна пара чобіт, які можна було проносити сезон або два, а потім, коли картон зіпсується, вони почнуть текти так, що ноги вже ніколи не будуть сухими, коштували близько десяти доларів. Саме такі чоботи завжди купував Ваймз і носив доти, доки підошви не стиралися настільки, що найтуманнішої ночі він міг би сказати, де саме перебуває, просто ступивши на бруківку.
Але справа в тому, що хороші чоботи можна було носити роками. Той, хто мав п’ятдесят доларів, мав пару чобіт, які тримали ноги сухими всі десять років, а бідняки могли дозволити собі лише дешеві чоботи і завжди мокрі ноги, при цьому витративши на це в загальному результаті цілих сто доларів.
Це була «Чоботова теорія соціально-економічної несправедливості» капітана Семюела Ваймза.
Справа в тому, що Сибіл Ремкін фактично не мала потреби щось купувати. Її маєток був повний великих, міцних меблів, куплених ще її предками. Ці меблі ніколи не ламалися. У неї були цілі ящики прикрас, надбаних предками. А винний льох у неї був таким, що в ньому міг напитися цілий загін спелеологів. Звичайно, якщо вони не бояться загубитися.
Леді Сибіл Ремкін жила досить комфортно, щодня витрачаючи, за оцінками Ваймза, приблизно вдвічі менше, ніж він. Але на драконів вона витрачала набагато більше.

Ваймз хотів сказати, що йому подобається тинятися темними мокрими вулицями, але це не допомогло б. Тим паче, насправді це йому не дуже й подобалося. Просто він це завжди робив.
Він сприймав свій значок так само, як власний ніс. Він його не любив і не ненавидів. Це просто був його значок.

Колон думав, що Морква простак. Морква часто видається простаком. Та він і був простаком.
У цьому люди помиляються. Вони думають, що простак — це те саме, що дурень.
Морква не був дурнем. Він був прямим, чесним, добродушним і шляхетним у всіх своїх вчинках.

Решту зустрічі Ваймз провів в автономному режимі.
Він не міг про це думати. Коли він все ж робив над собою зусилля, думки від нього втікали. І, як це відбувалося у випадках, коли світ на нього налягав, думки тікали далі і далі.

На мить він зніяковів.
— Гордість гордістю, але ковбаса ковбасою, — сказав він.

Ґноми мали своїх богів. За своєю природою ґноми не були релігійними, але у світі, де опора шахти могла зненацька тріснути, а скупчення газу — раптом вибухнути, боги ставали своєрідним еквівалентом захисної каски. Крім того, коли вдариш по пальцю восьмифутовим молотом, одразу ж хочеться богохулити. Серед атеїстів лише одиниці здатні стрибати вгору і вниз, затиснувши руку під пахвою, і кричати: «О, випадкові коливання просторово-часового континууму!» або «Ах, яка невдала та примітивна концепція!»

— «Якщо взагалі потрібно приходити!» — сказав Дуболом, знову ховаючи сокиру десь углибині свого вбрання. — Видист!
— Я не думаю, що він мав на увазі саме це, — сказала Анґва.
— Хо, у тебе ж усе гаразд, — вишкірився Дуболом.
— Чому це?
— Тому що ти людина, — сказав Щебінь.
Анґва була достатньо розумною, щоб спочатку обдумати відповідь.
— Жінка, — відповіла вона.
— Хіба це не те ж саме?
— Тільки в широкому розумінні.

Якщо у вас достатньо грошей, ви навряд чи взагалі можете скоїти злочин. У вас можуть бути лише малесенькі милі грішки.

Ваймз на мить поглянув на виноград. Він хотів сказати: «Звичайно, вони б’ються. Вони тролі. Звичайно, вони б’ють одне одного кийками — трольська мова — це здебільшого мова тіла, і — так! — вони люблять покричати. Насправді, єдиний, хто коли-небудь приносив кому-небудь справжні неприємності, — чортів Хризопраз, і то лише тому, що він, наче мавпа, копіює людську поведінку, а вчиться він швидко.

Звичайно. Уявіть, якщо він вступить у бій з ними, а зброя неякісна.
— Хто такі ті вони?
— Та хто завгодно, кого ґном зустріне на своєму шляху після смерті, — трохи ніяково пояснив Морква.
— Ага, — Ваймз вагався. Це була та галузь знань, в якій він не почувався комфортно.
— Це давня традиція, — сказав Морква.
— Я думав, що ґноми не вірять у дияволів, демонів і подібні речі.
— Це правда, але… ми не зовсім впевнені, чи вони про це знають.
— О.

— Моркво?
— Так, капітане?
— Думаєш, існує таке поняття, як злочинний розум?
Морква майже чутно намагався думати.
— Що… Ви маєте на увазі таких, як… Нудль Від-Душі-Відриваю, сер?
— Він не злочинець.
— Сер, а ви куштували його пироги?
— Про що я… так… але… він просто географічно дивергентний на фінансовій півсфері.
— Сер?
— Розумієш, він просто не погоджується з іншими людьми щодо положення речей. Таких, як гроші. Він думає, найкраще для них положення — бути в його кишені. Ні, я не про таких

Капітане, кажуть, краще запалити свічку, ніж проклинати темряву.

Собаки розумніші за вовків. Вовкам не потрібен розум. У них є інші засоби для виживання. Але собаки… розумом їх наділили люди, хотіли вони цього чи ні. Вони, звичайно, жорстокіші за вовків. Цим їх також наділили люди.

Чорти б його побрали! — вилаялася Анґва, коли від натовпу собак їх відділяло не менше пари провулків. — Він що, скажений?
— Ні, скажений — це коли в тебе піна з рота йде, — сказав Гаспод. — А він безумний. Це коли піна йде з мозку

Вони називають тебе «сер», — сказала Анґва. — Помітив?
— Так. Але це неправильно. Капітан Ваймз каже, що люди повинні мислити самостійно. Проблема в тому, що люди думають самостійно лише тоді, коли їм це наказано.

Ваймз вирушив туди раніше, тому що немає на світі нічого непотрібнішого, ніж наречений перед весіллям.

Але особисте — це не те саме, що важливе.

Пан Ваймз завжди казав, що людина повинна знати свої обмеження. Якби був король, то найкраще, що він міг би зробити, це виконувати гідну роботу.

— Капр… капітане Моркво?
— Сер! — Морква дивився прямо на нього блискучим поглядом особи, що пишалася своїми службовими досягненнями, та з абсолютною рішучістю ухилятися від будь-яких прямих питань.

Насправді тролі зазвичай рахують так: один, два, три… багато, і, на думку людей, це означає, що вони не можуть оперувати більшими числами. Вони не розуміють, що багато також може бути числом. Ось наприклад: один, два, три, багато, багато-один, багато-два, багато-три, багато-багато, багато-багато-один, багато-багато-два, багато-багато-три, багато-багато-багато, багато-багато-багато-один, багато-багато-багато-два, багато-багато-багато-три, БАГАТЕННО. ^{(це, до речі, топова ілюстрація до мема про систему числення в одному з крайніх листів – every base is base 10)}

Ретрофренологи працюють таким чином. Френологія, як всім відомо, — це спосіб визначати чийсь характер, схильності та здібності, досліджуючи нерівності його голови. Тому — як вимагає сувора логіка Анк-Морпорка — повинна бути можливість формувати чийсь характер, завдаючи пацієнту ретельно відміряні удари у потрібних місцях. Можна зайти до спеціаліста і замовити артистичний темперамент зі схильністю до самокопання та дещицею істеричності. Насправді ви отримаєте лише удари по голові цілим арсеналом різноманітних молоточків, однак така діяльність створює зайнятість і сприяє обігу капіталу, а це головне.

Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

Дронопад

RUSORIZ

 “АЗОВ.ONE”

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

на кохве з курасаном класового розриву

А тут от мої соціальні мережі, чуєш, підпишись!

• Telegram
• Instagram
• Twitter
• Reddit
• Bluesky
• Mastodon
• Instagram
• Facebook
• TikTok

The post «Озброєні» – Террі Пратчетт first appeared on gallery21.