Про книгу:

«Чаротворці» — третій роман підциклу «Ринсвінд» із серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта.

Жив собі якось восьмий син восьмого сина і був він, як повелося на Дискосвіті, чарівником. Дивним чином у нього теж народилося восьмеро синів, і наймолодшому, Койнові — чарівникові в квадраті — судилося стати джерелом магії, чаротворцем. Завдяки цьому юному хлопцеві стара магія Дискосвіту, що вже потрохи вивітрювалася, тепер відродилася і набула небаченої сили. Утім, нездорові чаротворчі амбіції та диктатура магії можуть бути небезпечними та навіть руйнівними й загрожувати цілісності світобудови. Рятувати світ та протистояти супермогутньому чаротворцеві Койну береться чарівник-невдаха Ринсвінд разом із вправною геройкою Коніною і сповненим ентузіазму героєм-початківцем Найджелом. А допомагатиме відчайдухам капелюх архіректора, що за довгі роки спілкування з видатними чарівниками став окремою, і треба сказати — харизматичною, особистістю.

Враження:

щось я не готовий вигадувати унікальні враження до кожної з 41 книг, тож просто скажу, що вся серія про Дискосвіт це унікально чудові книги, від яких неможливо відірватися, тож люблю, ціную і надихаюся.

Книга на сайті видавництва: «Чаротворці» – Террі Пратчетт

Highlights

Жив собі один чоловік, і було в нього восьмеро синів. Поза тим він був не більш ніж крапкою на сторінці Історії. Сумно, однак це все, що можна сказати про деяких людей.

Він був зроблений із чорного металу, помережаний срібними та золотими різьбленими візерунками, які надавали йому вигляду розкоші та зловісного несмаку

— Вигнали! Мене! За прояв людськості! Та чим би люди були без любові?
— РІДКІСТЮ

Ревіння бурі над їхніми головами досягло піку. Повз них задом наперед промайнула чайка.
— Я про те, — сказав Іпслор з гіркотою, — чи є щось у цьому світі, заради чого варто жити?
Смерть замислився.
— КОТИ, — пролунало зрештою. — КОТИ — МИЛІ.

Ще однією причиною загального святкового настрою було те, що ніхто не намагався когось прикінчити. Це доволі незвичайний стан справ у магічних колах.

Вищі рівні чаклунства — небезпечне місце. Кожен чарівник намагається змістити тих, хто над ним, одночасно наступаючи на пальці інших, які прагнуть на його рівень; сказати, що маги від природи схильні до здорової змагальності — практично те саме, що стверджувати, що піраньї від природи трішечки голодні.

Один із викладачів Ринсвінда якось сказав: «Назвати його розуміння магічної теорії „жахливим“ — означає не залишити придатного слова для його практичного володіння нею

«Занадто багато обідів, — подумав він, поглянувши на їхні стурбовані обличчя. — Забагато вечорів минуло в очікуванні слуг із чаєм. Занадто багато часу проведено в задушливих кімнатах за читанням старих книжок, написаних мертвими людьми. Надмір золотої парчі й сміховинних церемоній. Забагато жиру. Уся Академія достигла, залишилося лише добряче штовхнути..

— Будь-якого чи конкретного? — обережно запитав Ринсвінд.
Таким чином можна потрапити в халепу.
«Чарівника з глибокою пошаною до традицій, який не проти наразитися на небезпеку заради високої винагороди», — промовив інший голос, що, здавалося, лунав із круглої чорної шкіряної коробки, яка перебувала в незнайомця під пахвою.
— Он як, — мовив Ринсвінд, — це дещо звужує коло ваших пошуків. А це передбачає ризиковану подорож у невідомі, і, мабуть, небезпечні землі?
— Власне кажучи, передбачає.
— Зустрічі з незвичайними істотами?
— Можливі.
— Майже стопроцентну смерть?
— Безумовно.
Ринсвінд кивнув і схопив капелюха.
— Ну, бажаю вам успішних пошуків, — сказав він. — Я б вам і сам допоміг, але не стану.
— Прошу?
— Вибачте. Не знаю чому, але перспектива неминучої смерті в невідомих землях від кігтів екзотичних монстрів — не для мене. Я вже таке пробував, але якось не втягнувся. Кожному своє, кажу я, мене ж створили для нудьги.

— Ринсвінде, я знаю тебе всього годину, але щиро вражена, що ти прожив аж так довго!
— Так, але ж прожив, хіба ні? У мене талант до виживання. Запитай будь-кого. Я навіть став від цього залежним.
— Від чого саме?
— Від життя. Я підсів на нього змалечку й не хочу кидати цієї звички.

Зникли й невеликі вікна, розташовані високо угорі, вкриті шляхетним нальотом старезного жиру. Вперше за всю історію до зали струмувало чисте світло.
Чарівники витріщалися один на одного з роззявленими ротами, і те, що вони побачили, було не тим, що, як здавалося, вони бачили завжди. Невблаганні промені перетворили багату золоту вишивку на запорошену позолоту, виставили розкішну тканину як сильно заплямований і потертий оксамит, перетворили розкішні, гладенькі бороди на заплутані клубки в нікотинових плямах, викрили розкішні діаманти як доволі поганеньке анкське каміння. Яскраве світло мацало й досліджувало, відмітаючи вбік затишні тіні.

містом, яке хтось описав як «щось подібне на перевернутий мурашник без властивого йому шарму».

Ти хоч колись розумієш, що тобі кажуть?
Тут Ринсвінд відчув себе впевненіше.
— Ні, — відповів він. — Не завжди. Особливо останнім часом. Не часто

Відчувши раптовий пекучий біль, чарівник схопився за рану і якусь мить нажахано дивився на кров, перш ніж знепритомніти. Не можна сказати, що Ринсвінд не витримував вигляду крові, просто його засмучувало дивитися на власну.

Ринсвінд віддав би душу за кілька кухлів пива, холодну ванну й чистий одяг. Не факт, що це б йому допомогло, але щонайменше внесло би щось позитивне у його жахливе становище.

Тут мало що скажеш, — відізвався він. — Яка користь від свічки в полудень?

Багаж зазнав любовних страждань і робив те, що й будь-яка розсудлива особа в подібних умовах — пішов напитися.

Ринсвінд зітхнув. Він любив салат. Той був таким неймовірно нудним. Ринсвінд провів роки в пошуках нудьги, але так і не віднайшов її. Саме тоді, коли він думав, що вона — у його руках, його життя ставало майже смертельно цікавим.

Те, як вони дивилися на вартових, ніби вони — пусте місце… — пробурмотів Найджел, хитаючи головою. — Це було найгірше.
— Так.
Це єдине слово, вимовлене Ринсвіндом, впало з тяжкістю, немов стовбур дерева, на шляху думок Найджела. Хлопець здригнувся, але принаймні замовк. Ринсвінд навіть почав шкодувати його, що було доволі незвичним — зазвичай він не ділився цим почуттям, відчуваючи, що воно йому потрібніше.

Це збило Ринсвінда з пантелику. Не вперше в житті він відчував, що у світі існують цілі області людського досвіду, які пройшли повз нього — якщо тільки області можуть пройти повз людину. Можливо, він пройшов повз них. Він стенув плечима.

Талант визначає лише те, що ти практикуєш, — заявив він. — Він не визначає те, ким ти є. Глибоко всередині, маю на увазі. Якщо ти знаєш, ким ти є, ти здатен на все.

Усі вважали цю історію правдивою, хоча вона була настільки ж імовірною, як свинцеве рятівне коло.

— Нам потрібен план, — сказав Найджел.
— Можна ще раз спробувати втекти, — запропонував Ринсвінд.
— Це нічого не вирішить!
— Вирішить більшість речей, — відказав Ринсвінд.
— Як далеко нам доведеться зайти, щоб опинитися в безпеці? — поцікавилася Коніна.
Ринсвінд ризикнув зазирнути за стіну.
— Цікаве філософське питання, — зауважив він. — Я вже довго в дорозі, а безпеки так і не знайшов.

І, звісно, пояснити це все супутникам — неможливо. Схоже, вони не зрозуміли все, як слід; а якщо конкретніше, то, здається, не усвідомили суть фатуму. Вони страждали від жахливої омани, що ще щось можна було змінити. Були готовими зробити світ таким, як їм хотілося, або вмерти при спробі. Недолік смерті при спробі полягає в тому, що в момент спроби ти вмираєш.

Усі вони бажають нам добра. Ймовірно, всі чарівники гадають, що під їхнім керівництвом Диск став би кращим місцем. Повірте мені, немає нічого гіршого, аніж хтось, хто збирається зробити світу послугу

Але якщо його запитати, з ким він говорив і що він бачив, шинкар би розгубився.
А це тому, що людському мозку чудово вдається відгороджуватися від речей, які йому б не хотілося знати. Саме зараз цієї загорожі вистачило б, щоб захистити банківський сейф.

У Хапонії до міфології ставляться дуже серйозно. Це тільки в реальне життя вони не вірять.

О, так. Вкрай важливо пам’ятати, ким ти є насправді. Це дійсно важливо. Розумієш, не можна довіряти тому, що про тебе кажуть інші люди чи істоти. Вони завжди в чомусь та й помиляються.

Я би все віддав, щоби не бути тут, — пробурмотів він.

Соболячка — невеликий чорно-білий родич лемінга, що мешкає в холодних Серединних землях. Його хутро вкрай рідкісне й високо цінується, особливо самою тваринкою. Крихітний негідник готовий на все, щоб його не позбутися.

У дійсно магічному Всесвіті у всього є своя протилежність. Наприклад, антисвітло. Це не те саме, що темрява, бо темрява — це просто відсутність світла. Антисвітло — це те, що ви побачите по той бік темряви. За тим самим принципом, стан отверезіння — не те саме, що тверезість. Порівняно з ним бути тверезим — наче купатися у ваті. Отверезіння ж змиває всі ілюзії, увесь комфортний рожевий туман, в якому люди зазвичай проводять своє життя, і вперше дає їм побачити й усвідомити дійсність такою, як вона є. Трохи покричавши, люди роблять усе, щоб більше ніколи в житті не відчувати отверезіння.

Annus mirabilis (лат.) — дивовижний рік, a anus mirabilis — зовсім не рік.

Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

Дронопад

RUSORIZ

 “АЗОВ.ONE”

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

на кохве з курасаном класового розриву

А тут от мої соціальні мережі, чуєш, підпишись!

• Telegram
• Instagram
• Twitter
• Reddit
• Bluesky
• Mastodon
• Instagram
• Facebook
• TikTok

The post «Чаротворці» – Террі Пратчетт first appeared on gallery21.