Та є за шо! Сам подивися, подивися шо ти наробив?Така от несподівана пікча для інтриги

Перед перекладом

Привіт друзі, сьогодні в есеях світу в нас Японія, та ще й неабияка, а Японія року 1855.

Ділюся перекладом есею «Казки про сома-бога: землетруси в японських дереворитах (1855)». Воно розглядає namazu-e — гравюри, в яких землетрус постає рухом велетенського сома, а катастрофа набуває людських рис обличчя, вусів і дуже сумнівної усмішки.

Ну це направду такий дивний і трохи бентежний зсув тону: поруч із шаленою руїною та втратами виникають не жалобні образи, а злі, веселі, і тако трохи упороті соми. Переклад тут саме через те, як ці гравюри намацують у лихові не лише страх, а й гнів, жадібність, надію і ще бозна ще що.

Тепер вйо до перекладу!

Гравюра на дереві 1855 року із зображенням сома землетрусів (namazu) та святкового натовпу — типового сюжету для цього жанру.

Легенда свідчить, що коли поштовхи землетрусу Ансей в Едо 18551 року нарешті вщухли, загиблих було так багато, що вцілілі мусили виносити тіла своїх близьких у мішках з-під вугілля та бочках з-під саке. Значну частину міста збудували на осушених болотах — нерідко використовуючи важкі, негнучкі матеріали, — тож столиця Японії виявилася легкою здобиччю для найстрашнішого на той час стихійного лиха за людську пам’ять. Поки повторні поштовхи тижнями стрясали місто, навіть ті, чиї будинки дивом не завалилися, воліли жити просто на вулицях, аби не ризикувати бути похованими під руїнами уві сні.

Попри все, ці драматичні обставини не завадили новому жанру мистецтва розквітнути серед руїн: різновиду дереворитів, відомому як namazu-e. В міфі вкорінилося, нібито землетруси спричиняють рухи величезного сома (японською — namazu). Ці гравюри зазвичай зображають одного чи кількох сомів, на яких нападають розлючені люди або яких приборкують боги. Зв’язок між сомами та стихійними лихами виник ще до землетрусу 1855 року: популярні оповіді розповідали, як синтоїстське божество Касіма стримувало сейсмічні коливання, притискаючи голову риби каменем. (В інших версіях істоту ув’язнює гарбуз, візуально відсилаючи до ідіоматичного вислову про виконання нібито неможливого завдання.) Але саме після землетрусу Ансей в Едо ця ідея стрімко набула ваги в японській візуальній культурі.

Сотні таких гравюр було випущено між землетрусом, що вразив Едо 11 листопада, та моментом, коли уряд запровадив офіційну заборону на такі публікації у грудні того самого року(стронг вайби вчорашнього зламу програми сповіщень про тривоги і мільярду мемів про ядерку, яких наклепали буквально за кілька годин). За цей вузький проміжок часу анонімні майстри гравюри з усього Едо — самі ще приголомшені катастрофою — спромоглися створити в межах жанру напрочуд широкий спектр образів.

У namazu виростають людські кінцівки; їх водять за «поводи» з вусів або подають як страву. Вони відвідують квартал червоних ліхтарів Едо; вбираються мечниками та борцями сумо. Покупці зазвичай виставляли ці гравюри у своїх домівках (або в тому, що від них залишилося), де зображення слугували захисними амулетами, поширюючи свою апотропеїчну силу на будівлю та її мешканців.

Мабуть, найдивовижніше в цих післяземлетрусних гравюрах — невідповідність між спустошенням, завданим стихією, та емоційним тоном образів, що символічно її відтворюють. Косоокі, з ротами, розтягнутими в зубастих усмішках, соми, здається, анітрохи не переймаються хаосом, який лишають по собі, — і не зважають на натовп, що дорогою береться бити й шматувати їх. Як жанр, гравюри namazu-e відкидають скорботність, на яку можна було б очікувати, натомість приймаючи анархічне почуття гумору, що перетворює непередбачувану лють природи на майже симпатичного — і зрештою такого, якого можна втихомирити, — бешкетника.

Три дереворити 1855 року із сомами землетрусів, усі зображають мотив, за яким namazu породжують і багатство, і руйнування як сили yo-naoshi, або виправлення світу — Джерело: ліворуч, у центрі, праворуч.

Хоча в багатьох історичних описах землетрусу Ансей в Едо наголошується на його непропорційно тяжкому впливі на міську бідноту, дослідник Ґреґорі Смітс пише, що фактичні дані не настільки однозначні. Йото Сандзін, який опублікував письмовий звіт про прогулянку, здійснену ним після землетрусу, описує заможний район Даймьо кодзьо («Провулок володарів») як не лише зрівняний із землею, а й вигорілий — у багатьох аристократичних маєтках зберігалися запаси імпортної селітри.

Проте якщо деякі квартали вищого класу постраждали особливо сильно, то простолюди з різних професій могли виграти і від масштабних відбудовних робіт, і від грошової допомоги, щедро розданої центральним урядом, який прагнув випередити можливе невдоволення (бо стихійні лиха часто сприймали як ознаки космічного невдоволення владою).

Це також стало улюбленою темою художників namazu-e, які сатирично зображали пожежників, будівельників та інших людей, що моляться про землетруси з егоїстичної жадібності. Це ще одна спроба осмислити те, що могло бути моментами глибокого зламу, через звичні схеми: зрештою, в лихах, які спіткають нас усіх, винна жадібність наших ближніх, а не байдужість богів.

Саме зрівнювальний у соціальному сенсі характер наслідків землетрусу принаймні частково пояснює святковий дух, притаманний багатьом гравюрам, створеним у тижні після катастрофи. В одному пам’ятному прикладі сом робить сепуку, але з розрізу на його животі замість крові висипаються гроші. В іншому художник наділив сома китоподібним дихалом, з якого той викидає зливу монет на радість спостерігачам на березі. У цьому піджанрі namazu-e, пише Смітс, риб уявляють силами yo-naoshi, або виправлення світу, що відновлюють суспільну рівновагу, перерозподіляючи багатство, накопичене багатіями. Під уламками старого світу, можливо, вже чекав новий, справедливіший — для тих, хто був готовий і спроможний втілити його в життя.

Наведені нижче приклади namazu-e походять із колекції під назвою «Ansei ōjishin-e» («Зображення Великого землетрусу Ансей»), наданої Національною парламентською бібліотекою Японії. Імена художників невідомі, оскільки більшість цих гравюр із сомами видавалися незаконно й без авторських підписів, щоб уникнути цензури сьоґунату.

1. Землетрус в Едо 1855 року (安政江戸地震, Ансей Едо Цзісін) був третім Великим землетрусом в період Ансей, що стався наприкінці періоду Едо. Він стався після Нанкайського землетрусу 1854 року, який стався приблизно роком раніше. Землетрус стався о 22:00 за місцевим часом 11 листопада. Його епіцентр знаходився поблизу Едо (нині Токіо), що завдало значної шкоди регіону Канто внаслідок землетрусу та подальших пожеж, кількість загиблих склала 7 000–10 000 осіб, а також було зруйновано близько 14 000 будівель. ︎

А якщо ви не хочете, щоб вас опутав своїми поважними вусами велетенський сом, то принагідно запрошую до донату!

Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

Дронопад RUSORIZ “АЗОВ.ONE”

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

на кохве з курасаном класового розриву

The post Оповіді про бога-сома: землетруси на японських гравюрах (1855 р.) first appeared on gallery21.