Фатальний збіг обставин, але вже
Не вскочиш в потяг навіть на підніжку…
Тепер щоночі у пустому ліжку
На блиск зірок сичатиму вужем.
I буду звинувачувати всіх…
І теж навчусь плести якісь інтриги,
Перечитаю найчорніші книги
Аж до дірок, не побоюсь, що гріх.
Пильнуючи про сором свій та честь,
Робитиму можливе й неможливе,
Щоб ми зустрілись якось після зливи
Подалі від містичних перехресть.
Щоб ми долали далі тільки вдвох
Невизначеність ліній, простір ночі,
Щоб світ, який проллється в наші очі,
Благословив з-під брів старенький Бог.