Я – тільки твій! Вiдтодi – тільки твій!
В похміллі ранку, в ночі передмові,
Коли розтаємничив сни зимові
І випустив кохання із-під вій.
Коли на чорних стінах самоти,
Біля яких не раз ламав вже крила,
В тих віршах, що мені писала ти,
Моя душа для себе Світ відкрила.
Того вогню ще не збагнула кров…
Я ще тебе не цілував, не пестив,
Але логічність істин і основ
Нікому вже не викреслити з тексту!
Між дзеркалами наших душ