Любов з мозаїки думок
В гнітючій тиші післямови
Обличчя нової розмови
Всю ніч складала між зірок.
Вона в мистецтві потрясінь
Шукала шлях до воскресіння,
Але божественність осіння
Була незламна, наче тінь.
Їй не вдалось крізь часу плити
Протиснути свій новий перл,
Аби в прозорості джерел
Мою відреченість втопити.