Український інститут національної пам'яті

💪16 липня Верховна Рада України прийняла у першому читанні проєкт Закону про засади державної політики національної пам’яті Українського народу. Рішення підтримав 301 народний депутат. Український інститут національної пам’яті є одним з розробників законопроєкту.

🤓Законопроєкт має на меті всебічне законодавче регулювання питань, пов'язаних із формуванням та реалізацією державної політики національної пам'яті Українського народу.

Серед ключових визначень наведених в проєкті:

▪️Війна за Незалежність України – боротьба за незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України проти агресії Російської Федерації, яка розпочалась 19 лютого 2014 року, яка розглядається як наслідок імперської політики Росії, спрямованої на заперечення української державності;

▪️Державна політика національної пам’яті Українського народу;

▪️Злочини проти Українського народу – геноциди, масові вбивства, катування, депортації та інші злочини проти людяності, воєнні злочини, переслідування з політичних, соціальних, класових, національних, релігійних та інших мотивів, інші злочини, вчинені проти Українського народу комуністичним і націонал-соціалістичним (нацистським) тоталітарними режимами, іншими політичними режимами;

▪️Історична антиукраїнська пропаганда – поширення неправдивих історичних даних для глорифікації імперських та тоталітарних режимів, а також заперечення злочинів проти Українського народу;

▪️Рашизм – гібридна тоталітарна ідеологія режиму держави-агресора, що поєднує російський шовінізм, імперіалізм, комуністичні та нацистські практики та інше.

🧑‍💼Запровадження цієї ініціативи має на меті подолати імперсько-тоталітарну спадщину, зменшити розбіжності у сприйнятті минулого, а також усунути вплив держави-агресора в інформаційній, освітній і культурній сферах, що сприятиме зміцненню єдності українського суспільства перед обличчям агресора.

❗️Нагадаємо, що у травні цього року Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики одноголосно підтримав цей законопроєкт.

🇺🇦16 липня 35 років тому було в Україні сповненим емоцій. Цього дня, в 1990 році, Верховна Рада проголосила Декларацію про державний суверенітет України.

Це був важливий крок на шляху до проголошення незалежності.

У першу річницю ухвалення Декларації про державний суверенітет відбулися багатолюдні мітинги та демонстрації в багатьох регіонах.

Базові положення цього документа згодом увійшли до Конституції та законів України.

💪Як це сталося?
На початку 1980-х років керівництво СРСР, шукаючи вихід із глибокого застою, розпочало «косметичний ремонт» системи, відомий як «перебудова». Проте паростки свободи зробили процес неконтрольованим, і радянська імперія стала розпадатися.

✍️ Як готували Декларацію?
З 28 червня до 11 липня 1990 року в Верховній Раді УРСР тривало представлення та обговорення проєктів Декларації. Всього їх було 12: офіційний від Президії Верховної Ради, від депутатської групи «За радянську суверенну Україну» і дев’ять від опозиції, в тому числі авторські. Зрештою, за основу Декларації взяли проєкти депутата-народорадівця Сергія Головатого і Президії.

З 384 депутатів, зареєстрованих у залі, «за» проголосували 355, проти – 4, утримався – 1, решта – не брали участі в голосуванні.

Майже всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР.
Оскільки абсолютну більшість депутатів Верховної Ради становили комуністи (239), Декларації не надали статус конституційного акта. Водночас до Конституції включили статті, що проголошували верховенство українських законів над законами Радянського Союзу. Це було важливо для наповнення Декларації реальним змістом.

Під тиском суспільних настроїв навіть КПУ на XXVIII з’їзді ухвалила резолюцію про державний суверенітет.

Одразу після ухвалення історичного рішення переповнений емоціями Левко Лук’яненко на площі перед Верховною Радою заявив: «Ця Декларація – це програма виходу України з-під влади Москви. Від нас із вами залежить, чи Декларація стане практичною програмою будівництва незалежної України, чи промосковським комуністам-ортодоксам вдасться перетворити її в черговий порожній папірець».

🤓Якими були практичні наслідки?

«На той момент головна відмінність між суверенітетом і незалежністю була така: суверенітет установлював пріоритет законів республіки над союзними, а незалежність повністю виводила союзні закони за межі правового поля, і республіка керувалася тільки власними», – зазначив історик Сергій Плохій у книзі «Остання імперія. Занепад і крах Радянського Союзу».

У преамбулі та десяти розділах Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».

У Декларації про державний суверенітет вперше в новітній історії поруч із «Українською РСР» вжито слово «Україна» як офіційну назву держави.

Через рік після ухвалення Декларації – 24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність.

15 липня Україна відзначає День Української Державності, що збігається з Днем Хрещення Русі-України та днем вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого.

Прийняття князем Київським Володимиром у 988 році християнства стало для України цивілізаційним вибором. Воно сприяло піднесенню культури й освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.

Державність є уособленням шляху нації до власної держави. Ядром державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет і правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення та запорука цілісного існування нації.

Історія українського державотворення сягає своїми джерелами Руської середньовічної держави, чиї традиції у розбудові загальноєвропейського культурно-релігійного простору продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.

Знання історії нашого державотворення в усій тяглості є потужною силою проти маніпуляцій історичними фактами в умовах інформаційної війни РФ проти України.

Реальна історія спростовує фейки російської пропаганди, буцімто українці та росіяни – єдиний народ, а Україна – штучна нежиттєздатна держава. Тому нинішня війна це не лише боротьба за майбутнє нашої держави, а й за її минуле, національну незалежність та ідентичність.

🟦🟨 До Дня Української Державності запрошуємо на виставку «Скарби державності»15 липня Україна відзначає День Української Державності — дату, що покликана нагадати про понад тисячолітню традицію нашого державотворення, витоки якої сягають Русі з центром у Києві.У цей день відкривається новий виставковий проєкт «Скарби державності», що розповідає про українську державність крізь призму історичних артефактів — зокрема, печаток і матриць.📍 Де: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану(майдан Незалежності, 18/2, Будинок профспілок, 2-й поверх)🕑 Коли: 15 липня, 14:00Експозиція складається з шести хронологічних блоків — від Київської Русі до визвольних змагань 1917–1921 років. Представлені артефакти — з колекції Музею історичних та культурних реліквій родини Шереметьєвих, яка є однією з найбільших сфрагістичних збірок у Європі.Мета виставки — показати безперервність української державності від середньовіччя до сучасності через предмети, що зберігають сліди державної традиції.З 15 по 20 липня триватимуть екскурсії з артефактами за участі Голови Інституту, науковців і власника колекції.🔗 Реєстрація на подію за посиланням.🔒 Найближче укриття — підземний перехід та станція метро «Майдан Незалежності».Організатори:▪️Український інститут національної пам'яті▪️Національний музей Революції Гідності ▪️Музей Шереметьєвих
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdHFbccpQPDA50qm1nPiov25KS-uTxXn-ODUa9X8TV50msqtA/viewform

11 липня 2014 року, біля селища Зеленопілля Луганської області армія РФ здійснила першу безпосередню масовану ракетну атаку по позиціях українських військовослужбовців.

Розповідаємо про цю трагічну подію у каруселі.

Сьогодні, у День святої Ольги, згадуємо одну з найвизначніших правительок Русі, першу та єдину жінку на троні великої держави.

Княгиня Ольга, яка жила у Х столітті, стала регенткою після загибелі чоловіка, князя Ігоря. Саме вона стабілізувала Русь у непростий час і зміцнила центральну владу.

Ольга підтримувала тісні дипломатичні зв’язки з Візантією, відвідала Константинополь, зустрілася з імператором Костянтином VII та оновила вигідні торгові угоди.

У Києві, поруч із Міністерством закордонних справ України, на Михайлівській площі, височіє пам’ятник княгині Ользі, який у серці Києва нагадує нам про витоки української державності. А на фасаді Дипломатичної академії України розміщено мініскульптуру княгині Ольги з назвою «Під плащем у Ольги меч».

9 липня у Івано-Франківську відбувся другий раунд загальнонаціонального круглого столу з провідними українськими істориками, які спеціалізуються на вивченні історії українсько-польських відносин. Захід проходив під співголовуванням заступника міністра закордонних справ України Олександра Міщенка та ректора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігоря Цепенди. Також у засіданні круглого столу взяли участь представники Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Українського інституту національної пам’яті.Цей захід став черговим кроком, спрямованим на поглиблення відповідального історичного діалогу з Польщею, та частиною зусиль щодо ширших дискусій з польськими партнерами. У цьому контексті сторони відзначили важливість відновлення діяльності українсько-польського Форуму істориків та Форуму партнерства як ефективних платформ.Учасники круглого столу підтримали необхідність пошуку шляхів до взаємного розуміння та шанобливого ставлення до історичної пам’яті українського та польського народів на основі історичних фактів. З огляду на наявність в українській історичній науці ґрунтовних досліджень та напрацювань з історії взаємин українського та польського народів, учасники заходу домовились зосередитися на підготовці до друку фундаментального, підкріпленого архівними документами наукового видання, присвяченого цим питанням. Зокрема, на думку учасників дискусії, варто ґрунтовно вивчати спільно з польськими дослідниками злочини НКВС та інших репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 рр., здійснені проти польського народу.Більше у матеріалі на сайті УІНП за посиланням.Фото: Міністерство закордонних справ
https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/uinp-vzyav-uchast-u-drugomu-raundi-kruglogo-stolu-z-istoriyi-ukrayinsko-polskyh-vzayemyn

Повертаємо імена: ще один крок до відновлення історичної справедливості щодо жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років.8 липня 2025 року на тридцять шостому засіданні Національної комісії з реабілітації було розглянуто 249 обґрунтованих пропозицій регіональних комісій з реабілітації.Національна комісія визнала реабілітованими 230 осіб, репресованих комуністичним тоталітарним режимом 1917-1991 років.З-поміж реабілітованих на цьому засіданні Національної комісії – 98-річний ветеран УПА Зенон Врублевський. Також низку борців за незалежність України у ХХ столітті було реабілітовано посмертно. З-поміж них – учасники ОУН, а також бійці повстанських, партизанських загонів, які діяли на території України в 1917-1930 роках і метою діяльності яких була боротьба за здобуття незалежності України.Окрім того, Національна комісія визнала реабілітованими низку польських громадян – жертв Катинського злочину. Вони були засуджені та розстріляні за рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року.Також було реабілітовано низку осіб, примусово виселених із села Скородне Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області УРСР (нині – територія Республіка Польща) до Кривоозерського району Одеської (нині – Миколаївської) області. Виселення відбувалось в рамках польсько-радянського обміну ділянками територій 1951 року, за наслідками якого все українське населення з цих територій було примусово виселено до Одеської області.Переважна більшість реабілітованих – це особи, які були репресовані позасудовими репресивними органами (так звані «трійки», «особливі наради» тощо) у 1920-30 роках.Також на цьому засіданні 11 осіб були визнані потерпілими від репресій. Це діти репресованих осіб, які втратили батьків через репресії, або були народжені під час перебування батьків в ув’язненні чи на засланні. Повний список в огляді засідання за посиланням.
https://uinp.gov.ua/dekomunizaciya-ta-reabilitaciya/reabilitaciya/oglyad-zasidann-nacionalnoyi-komisiyi-z-reabilitaciyi/zasidannya-no-36-vid-8-lypnya-2025-roku

Продовжуємо розповідати історії тих, чиї імена тепер вписані в міський простір.

Проєкт «Герої наших вулиць» – це жива памʼять про силу, відвагу та свободу. Додаємо нові історії і ми прагнемо розповісти про всіх. Про тих, чия боротьба стала частиною нашої. Щоб памʼятати щодня. Щоб бачити їхні імена – не просто як назви, а як історії. Щоб перемогти – у цій війні за себе, за правду, за майбутнє.

Сьогодні – про Дмитра Коряка. Воїна, азовця, патріота, що вболівав за оновлену Україну. Загинув, з честю обороняючи рідну землю.

Дякуємо команді Стріткод: історія на кожному кроці за реалізацію проєкту.

💬 Читайте, зберігайте і поширюйте цю історію – імена наших Героїв мають жити не тільки на вулицях, а й у серцях.

Художник – Сергій Федоров ❤️

Дизайнери – Поліна Полівод, Олександр Івашко❤️

На початку липня 2014 року поновилася активна фаза Антитерористичної операції, почався наступ українських сил на Слов’янськ і Краматорськ. 3 липня сили АТО розпочали зачистку Миколаївки біля Слов’янська, яку звільнили наступного дня, взявши в полон понад півсотні бойовиків.

Протягом кількох днів українські сили захопили тренувальний табір бойовиків під Слов’янськом, взяли під контроль автотрасу «Харків – Довжанський».

5 липня розвідники 2-го батальйону Національної гвардії встановили синьо-жовтий прапор над Слов’янською міськрадою. Того ж дня передові сили нацгвардійців увійшли до Краматорська. Між 5 та 7 липня під український контроль повернулися Бахмут, Дружківка, Костянтинівка та інші міста Донеччини. Протягом кількох тижнів від терористів звільнили населені пункти Артемівського, Мар’їнського і Слов’янського районів Донецької області.

Одинадцять років тому почалося звільнення міст півночі Донеччини, боротьба за які триває досі. Ті перші перемоги надихають сьогодні і дають зрозуміти, чому ми маємо вистояти і перемогти.