Український інститут національної пам'яті

#ЦейДеньвІсторіїУкраїни

Федір Омельченко народився в містечку Кролевець на Сумщині. Після навчання в Чернігівській гімназії, освоював фах лікаря на Медичному факультеті Київського університету. Під час навчання почав проводити перші досліди з бактеріології. 

У 1890 році починає військову службу як лікар у 36-у піхотному Орловському полку на Харківщині. Згодом служив у військових госпіталях Києва та Варшави, де очолював хіміобактеріологічні лабораторії. В цей час Омельченко приділяє велику увагу можливості лікування черевного тифу, сибірки та туберкульозу. 

Його відряджають в 1896 році до Петербурзької військово-медичної академії, де він отримує докторський ступінь за дослідження явища сперматогенезу – зародження та розвитку чоловічих статевих клітин. Після чого Омельченко залишається в Петербурзі до 1918 року. В цей час він викладає у військово-медичній академії, а також служить у військовому госпіталі й завідує лабораторією при Єлизаветинському товаристві сестер милосердя. 

Омельченко повертається в Київ у 1918 році. Тут він продовжує медичну практику у військовому госпіталі та стає активним учасником розбудови Українського наукового товариства – організації створеної Михайлом Грушевським для розвитку української науки. 

У 1920 році, власним коштом, Омельченко обладнує перший в Україні – Мікробіологічний інститут, який у 1922 році подарував Українському науковому товариству. Одне з важливих проведених ним досліджень – це створення методики лікування спірильозу (гарячки, яка викликається укусом пацюків). 

З 1921 року працював у організованому ним Біологічному інституті Всеукраїнської академії наук, а з 1922 року став ректором Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту, який став одним з фундаментів появи Української сільськогосподарської академії (нині – Національний університет біоресурсів та природокористування). Помер Федір Омельченко 1924 року.