Залишатися собою.
Мати змогу залишатися собою - важлива складова відчуття щастя.
Часто важко залишатися собою, тому ми намагаємося так чи інакше сховатися - за масками, удаваністю, лицемірством. Іноді соромимось того, хто ми такі. Нас навчили багато чому, але нас не вчили того, щоб бути собою. І це робить нас нещасним в суспільстві. Бути не тими, хто ми є насправді, бути не з тими, з ким хочемо, робити не те, що хочемо - це викликає дискомфорт, а іноді навіть страждання. Будьте собою, але не забувайте, що ваша свобода бути собою, закінчиться там, де починається свобода інших.
Часто важко залишатися собою, тому ми намагаємося так чи інакше сховатися - за масками, удаваністю, лицемірством. Іноді соромимось того, хто ми такі. Нас навчили багато чому, але нас не вчили того, щоб бути собою. І це робить нас нещасним в суспільстві. Бути не тими, хто ми є насправді, бути не з тими, з ким хочемо, робити не те, що хочемо - це викликає дискомфорт, а іноді навіть страждання. Будьте собою, але не забувайте, що ваша свобода бути собою, закінчиться там, де починається свобода інших.
Залишатися собою.
Мати змогу залишатися собою - важлива складова відчуття щастя.
Часто важко залишатися собою, тому ми намагаємося так чи інакше сховатися - за масками, удаваністю, лицемірством. Іноді соромимось того, хто ми такі. Нас навчили багато чому, але нас не вчили того, щоб бути собою. І це робить нас нещасним в суспільстві. Бути не тими, хто ми є насправді, бути не з тими, з ким хочемо, робити не те, що хочемо - це викликає дискомфорт, а іноді навіть страждання. Будьте собою, але не забувайте, що ваша свобода бути собою, закінчиться там, де починається свобода інших.
Часто важко залишатися собою, тому ми намагаємося так чи інакше сховатися - за масками, удаваністю, лицемірством. Іноді соромимось того, хто ми такі. Нас навчили багато чому, але нас не вчили того, щоб бути собою. І це робить нас нещасним в суспільстві. Бути не тими, хто ми є насправді, бути не з тими, з ким хочемо, робити не те, що хочемо - це викликає дискомфорт, а іноді навіть страждання. Будьте собою, але не забувайте, що ваша свобода бути собою, закінчиться там, де починається свобода інших.
Перші дослідники позитивної психології називали щастя «суб’єктивним добробутом», тобто просто наявністю, частотою та інтенсивністю приємних емоцій (це радість, спокій, гордість, побожність, любов, серед іншого, разом відомі як «позитивні афекти»), відносною відсутністю неприємних емоцій або «негативних афектів» (наприклад, смутку, гніву, розчаруванням, заздрощів) і загальним відчуттям задоволенності життям. І чим тяжче, тим більше хочеться того самого «суб’єктивного добробуту».
Задоволенність життям - це більше, ніж почуття; це ментальне судження про те, наскільки людина задоволенна своїм життям. І як і всі судження та сприйняття, воно може залежати від нашої теперішньої ситуації, нашого оточення, минулого досвіду, тощо. Як на позитивний так і на негативний стан впливають багато факторів, в тому числі і задоволення базових фізіологічних потреб. І теперішня ситуація, і наше оточення, яке поранене війною, болем горем та втратами не сприяє відчуттю задоволенністю життям, а швидше навпаки.
По****оволення базових потреб людині потрібне прийняття себе, контроль над середовищем, яке його оточує, позитивні відносини, ціль в житті та особистісний ріст. Психологічне благополуччя передбачає, що людина “повноцінно функціонує” психологічно, навіть якщо в цей момент вона не почувається щасливою. Хтось втратив дім, роботу, рідних, друзів, порушені соціальні звязки, звичне коло спілкування….. та іще багато чого, що асоціювалося нам з нами самими, що свідчило про пройдений шлях, отриманний досвід, налагодженні стосунки, тому важко іноді прийняти себе в ролі «біженець», «переміщенна особа»…, про найстрашніші і найтрагічніші статуси навмисне не пишу, бо страшно. Контроль над середовищем – з цим не менш складно. Ну який контроль, якщо ти не знаєш куди, коли і що прилетить, де ти будеш жити завтра і що будеш робити, що саме вийде на перший план замість усього іншого, в якому соціумі ти завтра опинишся. Важко ставити цілі, особливо переживши досвід, в якому все до чого ти йшов, що будував, що налаштовував було втрачено одного ранку.
Але ми маємо жити, не лише вижити, а іще й жити. Втомитися це нормально, це один із етапів який переживає будь – яке суспільство під час війни. Ми втомилися фізично, морально. Але саме в цьому стані ми найвразливіші, бо втрачаємо цілі, мотивацію, вектор руху, можливо навіть емпатію ….. В цьому стані ми найвразливіші, і саме це найбільше потрібно ворогу. Ми маємо не лише вижити, але і жити, щоб мати ресурс допомагати і підтримувати один одного.
Подружіться із собою, більше смійтеся, будьте вдячними, вирішуйте проблеми по мірі їхнього надходження. При дотриманні цих простих пунктів відчуття комфорту та внутрішньої гармонії посилиться, відповідно, ви відчуватимете себе щасливіше.
Але не забувайте про гормони. Гормонами щастя вважаються серотонін, дофамін та ендорфіни. Всі вони виробляються в організмі людини та залежать від харчування, життєдіяльності, фізичного та розумового навантаження. З’їжте смачненьке, прогуляйтесь перед сном, виспіться, можливо навіть звернітся до лікаря за потреби. Знайдіть щось, що порадує вас сьогодні, що заставить посміхнутися, а можливо і розсміятися. Бо ми потрібні один одному.
Будьте щасливі!
Задоволенність життям - це більше, ніж почуття; це ментальне судження про те, наскільки людина задоволенна своїм життям. І як і всі судження та сприйняття, воно може залежати від нашої теперішньої ситуації, нашого оточення, минулого досвіду, тощо. Як на позитивний так і на негативний стан впливають багато факторів, в тому числі і задоволення базових фізіологічних потреб. І теперішня ситуація, і наше оточення, яке поранене війною, болем горем та втратами не сприяє відчуттю задоволенністю життям, а швидше навпаки.
По****оволення базових потреб людині потрібне прийняття себе, контроль над середовищем, яке його оточує, позитивні відносини, ціль в житті та особистісний ріст. Психологічне благополуччя передбачає, що людина “повноцінно функціонує” психологічно, навіть якщо в цей момент вона не почувається щасливою. Хтось втратив дім, роботу, рідних, друзів, порушені соціальні звязки, звичне коло спілкування….. та іще багато чого, що асоціювалося нам з нами самими, що свідчило про пройдений шлях, отриманний досвід, налагодженні стосунки, тому важко іноді прийняти себе в ролі «біженець», «переміщенна особа»…, про найстрашніші і найтрагічніші статуси навмисне не пишу, бо страшно. Контроль над середовищем – з цим не менш складно. Ну який контроль, якщо ти не знаєш куди, коли і що прилетить, де ти будеш жити завтра і що будеш робити, що саме вийде на перший план замість усього іншого, в якому соціумі ти завтра опинишся. Важко ставити цілі, особливо переживши досвід, в якому все до чого ти йшов, що будував, що налаштовував було втрачено одного ранку.
Але ми маємо жити, не лише вижити, а іще й жити. Втомитися це нормально, це один із етапів який переживає будь – яке суспільство під час війни. Ми втомилися фізично, морально. Але саме в цьому стані ми найвразливіші, бо втрачаємо цілі, мотивацію, вектор руху, можливо навіть емпатію ….. В цьому стані ми найвразливіші, і саме це найбільше потрібно ворогу. Ми маємо не лише вижити, але і жити, щоб мати ресурс допомагати і підтримувати один одного.
Подружіться із собою, більше смійтеся, будьте вдячними, вирішуйте проблеми по мірі їхнього надходження. При дотриманні цих простих пунктів відчуття комфорту та внутрішньої гармонії посилиться, відповідно, ви відчуватимете себе щасливіше.
Але не забувайте про гормони. Гормонами щастя вважаються серотонін, дофамін та ендорфіни. Всі вони виробляються в організмі людини та залежать від харчування, життєдіяльності, фізичного та розумового навантаження. З’їжте смачненьке, прогуляйтесь перед сном, виспіться, можливо навіть звернітся до лікаря за потреби. Знайдіть щось, що порадує вас сьогодні, що заставить посміхнутися, а можливо і розсміятися. Бо ми потрібні один одному.
Будьте щасливі!
