Якою має бути економічна політика України?
Чудова стаття українського економіста у Берклі Юрія Городниченка та його колег на тему "що робити?"
Викладаємо ключову останню частину:
Якщо коротко, слід зосередитися на корені проблеми – пропозиції товарів та послуг.
Розглянемо енергопостачання. Необхідно збільшувати генерацію та підвищувати ефективність використання наявних потужностей. Уряд прагне, щоб бізнес і громади розвивали децентралізоване виробництво електроенергії, тепла тощо. Для цього варто використовувати цільові програми. Це можуть бути пільгові кредити, гранти зі співфінансуванням або інші інструменти, коли держава покриває частину вартості інвестиційного проєкту в цій конкретній сфері.
Важливо, щоб бізнес і громади вкладали в проєкт і власні кошти (тобто покривали частину витрат), аби забезпечити ефективне використання ресурсів. Завдяки чіткому таргетуванню програм (тобто кошти мають іти на створення нових енергетичних потужностей або модернізацію/ремонт існуючих, а не на поповнення обігового капіталу чи будівництво доріг) можна суттєво зменшити фіскальні витрати.
Як підвищити ефективність? Економічна логіка проста: якщо попит перевищує пропозицію, ціна занизька. Наразі тариф для домогосподарств 4,32 грн за кВт·год покриває собівартість виробництва для державних компаній ("Енергоатом" та "Укргідроенерго"), а також передачу і розподіл електроенергії. Водночас ринкова ціна електроенергії становить понад 7,5 грн за кВт·год. Тобто промислові споживачі фактично субсидують домогосподарства.
Підвищення ціни дозволить досягнути кількох цілей: використовувати енергію більш продуктивно, створити сильніші стимули для енергозбереження, сприяти збільшенню пропозиції та знизити фіскальний тиск. Натомість планові відключення не розрізняють діяльність із високою та низькою доданою вартістю й не стимулюють зростання пропозиції.
Підвищення ціни можна поєднати з іншими програмами, спрямованими на підвищення гнучкості та стійкості пропозиції. Наприклад, довгострокова стратегія має передбачати інвестиції у встановлення "розумних" лічильників – спочатку для промислових споживачів, а згодом і для домогосподарств, – щоби згодом забезпечити більшу гнучкість і диференціацію споживання.
Звісно, тут важливий компроміс між ефективністю та справедливістю. Якщо деякі бізнеси чи домогосподарства мають ресурси, щоб платити вищу ціну й тому ніколи не стикаються з відключеннями, а інші – ні, це може посилити розшарування в суспільстві, що особливо небезпечно під час війни, коли соціальна згуртованість є критично важливою. Тому "золота середина" – це поєднання планових відключень і вищих цін з адресним захистом вразливих груп.
В умовах скорочення економіки може виникати спокуса запустити програму "кешбеку", надати податкові канікули або звернутися до центрального банку по "дешеві гроші". Проте таке "заливання проблеми грошима" неефективне.
За наявності численних обмежень і обмеженого простору для маневру політика має бути спрямована на вирішення конкретних проблем виробництва. Це буде дешевше, не підважить макроекономічну стабільність і забезпечить стійкі результати.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Чудова стаття українського економіста у Берклі Юрія Городниченка та його колег на тему "що робити?"
Викладаємо ключову останню частину:
Якщо коротко, слід зосередитися на корені проблеми – пропозиції товарів та послуг.
Розглянемо енергопостачання. Необхідно збільшувати генерацію та підвищувати ефективність використання наявних потужностей. Уряд прагне, щоб бізнес і громади розвивали децентралізоване виробництво електроенергії, тепла тощо. Для цього варто використовувати цільові програми. Це можуть бути пільгові кредити, гранти зі співфінансуванням або інші інструменти, коли держава покриває частину вартості інвестиційного проєкту в цій конкретній сфері.
Важливо, щоб бізнес і громади вкладали в проєкт і власні кошти (тобто покривали частину витрат), аби забезпечити ефективне використання ресурсів. Завдяки чіткому таргетуванню програм (тобто кошти мають іти на створення нових енергетичних потужностей або модернізацію/ремонт існуючих, а не на поповнення обігового капіталу чи будівництво доріг) можна суттєво зменшити фіскальні витрати.
Як підвищити ефективність? Економічна логіка проста: якщо попит перевищує пропозицію, ціна занизька. Наразі тариф для домогосподарств 4,32 грн за кВт·год покриває собівартість виробництва для державних компаній ("Енергоатом" та "Укргідроенерго"), а також передачу і розподіл електроенергії. Водночас ринкова ціна електроенергії становить понад 7,5 грн за кВт·год. Тобто промислові споживачі фактично субсидують домогосподарства.
Підвищення ціни дозволить досягнути кількох цілей: використовувати енергію більш продуктивно, створити сильніші стимули для енергозбереження, сприяти збільшенню пропозиції та знизити фіскальний тиск. Натомість планові відключення не розрізняють діяльність із високою та низькою доданою вартістю й не стимулюють зростання пропозиції.
Підвищення ціни можна поєднати з іншими програмами, спрямованими на підвищення гнучкості та стійкості пропозиції. Наприклад, довгострокова стратегія має передбачати інвестиції у встановлення "розумних" лічильників – спочатку для промислових споживачів, а згодом і для домогосподарств, – щоби згодом забезпечити більшу гнучкість і диференціацію споживання.
Звісно, тут важливий компроміс між ефективністю та справедливістю. Якщо деякі бізнеси чи домогосподарства мають ресурси, щоб платити вищу ціну й тому ніколи не стикаються з відключеннями, а інші – ні, це може посилити розшарування в суспільстві, що особливо небезпечно під час війни, коли соціальна згуртованість є критично важливою. Тому "золота середина" – це поєднання планових відключень і вищих цін з адресним захистом вразливих груп.
В умовах скорочення економіки може виникати спокуса запустити програму "кешбеку", надати податкові канікули або звернутися до центрального банку по "дешеві гроші". Проте таке "заливання проблеми грошима" неефективне.
За наявності численних обмежень і обмеженого простору для маневру політика має бути спрямована на вирішення конкретних проблем виробництва. Це буде дешевше, не підважить макроекономічну стабільність і забезпечить стійкі результати.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Державний борг як фундамент економічної моделі в розвинених країнах
Текст підготував «Економічний Вісник», підписуйтеся та читайте більше.
Фактично державний борг перетворився на системний механізм:
• згладжування криз;
• підтримання фінансових ринків;
• стабілізації попиту;
• запобігання різкому падінню прибутків та інвестицій.
Ці ризики мають постійний характер — змінюється лише інтенсивність тиску, яка останніми роками зростає. Особливо це стало помітно після пандемії.
Тривалий час розвинені країни мали перевагу. У США, Японії та низці країн Європи боргова модель працює завдяки глибокій фінансовій системі, статусу резервних валют і можливості утримувати відносно низькі ставки. Показовий приклад — Японія, де борг перевищує 200% ВВП, але значна його частина перебуває всередині національної фінансової системи.
Однак із початком війни в Україні та загостренням глобальної кризи ставки центральних банків різко зросли, що підвищило вартість обслуговування боргу.
У Китаї зростання боргу має іншу природу. Після світової фінансової кризи влада зробила ставку на масштабне кредитне стимулювання — інфраструктуру, будівництво та промисловість. Це підтримало високі темпи зростання, але спричинило накопичення зобов’язань на всіх рівнях.
На відміну від західних економік, де борг підтримує споживання і фінансові ринки, у Китаї він значною мірою обслуговував інвестиційний цикл. Однак уповільнення зростання ВВП робить боргове навантаження дедалі важчим, оскільки економічна база розширюється повільніше за зобов’язання.
Криза 2007–2009 років стала переломним моментом. Темпи економічного зростання почали знижуватися з структурних причин, і модель агресивного розширення державного боргу поступово наблизилася до своїх обмежень.
Подальше зростання боргу можливе лише за трьох умов:
• стабільно низький рівень інфляції;
• зростання ВВП швидше за зростання самого боргу;
• довіри до фінансових інститутів — тобто, платоспроможність ЦБ, надійність, стійкість валюти та ринку.
Сьогодні всі ці умови послаблюються. Інфляційні очікування залишаються нестабільними, темпи зростання економіки у багатьох розвинених країнах відстають від темпів накопичення боргу, а політичні конфлікти підривають довіру до фінансових інститутів.
У результаті з 2007 року державний борг у розвинених країнах і Китаї перестав бути тимчасовим антикризовим інструментом і перетворився на постійний елемент економічної архітектури.
Його зростання відображає структурне уповільнення світової економіки, необхідність підтримання попиту та залежність фінансової системи від державної підтримки. Це не випадкова аномалія, а наслідок трансформації механізмів функціонування сучасної економіки.
Водночас розвинені країни мають певну перевагу: значна частина їхнього боргу перебуває в руках внутрішніх інвесторів. У США, наприклад, резиденти володіють приблизно 75% державного боргу.
Однак після зростання ставок і інфляції процентні виплати дедалі сильніше тиснуть на бюджет. У перспективі це може призвести до жорсткої оптимізації соціальних витрат на користь обслуговування боргу або військових видатків у нових умовах геополітичного суперництва.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Текст підготував «Економічний Вісник», підписуйтеся та читайте більше.
Фактично державний борг перетворився на системний механізм:
• згладжування криз;
• підтримання фінансових ринків;
• стабілізації попиту;
• запобігання різкому падінню прибутків та інвестицій.
Ці ризики мають постійний характер — змінюється лише інтенсивність тиску, яка останніми роками зростає. Особливо це стало помітно після пандемії.
Тривалий час розвинені країни мали перевагу. У США, Японії та низці країн Європи боргова модель працює завдяки глибокій фінансовій системі, статусу резервних валют і можливості утримувати відносно низькі ставки. Показовий приклад — Японія, де борг перевищує 200% ВВП, але значна його частина перебуває всередині національної фінансової системи.
Однак із початком війни в Україні та загостренням глобальної кризи ставки центральних банків різко зросли, що підвищило вартість обслуговування боргу.
У Китаї зростання боргу має іншу природу. Після світової фінансової кризи влада зробила ставку на масштабне кредитне стимулювання — інфраструктуру, будівництво та промисловість. Це підтримало високі темпи зростання, але спричинило накопичення зобов’язань на всіх рівнях.
На відміну від західних економік, де борг підтримує споживання і фінансові ринки, у Китаї він значною мірою обслуговував інвестиційний цикл. Однак уповільнення зростання ВВП робить боргове навантаження дедалі важчим, оскільки економічна база розширюється повільніше за зобов’язання.
Криза 2007–2009 років стала переломним моментом. Темпи економічного зростання почали знижуватися з структурних причин, і модель агресивного розширення державного боргу поступово наблизилася до своїх обмежень.
Подальше зростання боргу можливе лише за трьох умов:
• стабільно низький рівень інфляції;
• зростання ВВП швидше за зростання самого боргу;
• довіри до фінансових інститутів — тобто, платоспроможність ЦБ, надійність, стійкість валюти та ринку.
Сьогодні всі ці умови послаблюються. Інфляційні очікування залишаються нестабільними, темпи зростання економіки у багатьох розвинених країнах відстають від темпів накопичення боргу, а політичні конфлікти підривають довіру до фінансових інститутів.
У результаті з 2007 року державний борг у розвинених країнах і Китаї перестав бути тимчасовим антикризовим інструментом і перетворився на постійний елемент економічної архітектури.
Його зростання відображає структурне уповільнення світової економіки, необхідність підтримання попиту та залежність фінансової системи від державної підтримки. Це не випадкова аномалія, а наслідок трансформації механізмів функціонування сучасної економіки.
Водночас розвинені країни мають певну перевагу: значна частина їхнього боргу перебуває в руках внутрішніх інвесторів. У США, наприклад, резиденти володіють приблизно 75% державного боргу.
Однак після зростання ставок і інфляції процентні виплати дедалі сильніше тиснуть на бюджет. У перспективі це може призвести до жорсткої оптимізації соціальних витрат на користь обслуговування боргу або військових видатків у нових умовах геополітичного суперництва.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Прогрес війни дивує, кілометрами розмотаного волокна вистачає задля того, аби посадити в несподіване ні для кого місце - ждуна, який чекатиме. Чекатиме не кави в кав'ярні 🍵 Ні солоденького круасанчика 🥐 А саме чекатиме на те, щоб нанести безжальний удар по автівці або ще гірше живій силі наших титанів, які виборюють право на життя для всіх нас вже довгий час.
Слід не забувати через кого ми можемо випити ту саму каву на площі , або у парку гуляючи з своєю сім'єю і не переймаючись , що зараз русак буде диктувати свої правила.
Ми можемо зекономити зараз по одній чашечці кави і допомогти нашим хлопцям.
Тому підтримуємо наших воїнів, надтерміново - заходимо за посиланням . Кожному хто долучився респект 🫡💪
І не забуваємо про РОЗІГРАШ ТРОФЕЙНОГО ШЕВРОНУ ;)
Від 200 грн донат з коментарем «На перемогу» 💪
🎯Ціль: 100 700.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/43Yvew8qSr
💳Номер картки банки
4874 1000 2434 5533
💳Номер Картки ПриватБанк:
5168758019311281
PayPal: gera128930@gmail.com
Слід не забувати через кого ми можемо випити ту саму каву на площі , або у парку гуляючи з своєю сім'єю і не переймаючись , що зараз русак буде диктувати свої правила.
Ми можемо зекономити зараз по одній чашечці кави і допомогти нашим хлопцям.
Тому підтримуємо наших воїнів, надтерміново - заходимо за посиланням . Кожному хто долучився респект 🫡💪
І не забуваємо про РОЗІГРАШ ТРОФЕЙНОГО ШЕВРОНУ ;)
Від 200 грн донат з коментарем «На перемогу» 💪
🎯Ціль: 100 700.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/43Yvew8qSr
💳Номер картки банки
4874 1000 2434 5533
💳Номер Картки ПриватБанк:
5168758019311281
PayPal: gera128930@gmail.com
Державний борг після 2007 року: розширення зобов’язань як спосіб підтримання системи
Текст підготував «Економічний Вісник». Підписуйтеся на цей канал.
Після кризи надвиробництва та деглобалізації у 2008 зростання реального сектору в розвинених країнах фактично зупинилося, а в тих, що розвиваються, сповільнилося. Борг став основним інструментом стимулювання економіки. У розвинених країнах через відсутність достатньої бази для подальшого промислового розширення це призвело до фінансіалізації економіки та формування бульбашок, що підтримуються за рахунок державного боргу.
Тому найвищі у світі показники боргового навантаження спостерігаються в розвинених країнах, оскільки вони раніше досягли виробничої стелі через домінуюче становище у світовій економіці та пов’язану з цим глибоку ємність ринку.
Під час аналізу державного боргу структура важливіша за номінал. Порівняння боргових показників без аналізу їхньої внутрішньої будови вводить в оману. Рівень зобов’язань до ВВП сам по собі не визначає стійкість боргової системи. Ключове значення мають:
валюта запозичень — борг, номінований у власній валюті, безпечніший;
структура тримачів — опора на резидентів знижує ризик відтоку капіталу, особливо в епоху деглобалізації;
строковість інструментів — довгострокові облігації зменшують процентний тиск рефінансування;
вартість обслуговування — 100% ВВП під 1–2% якісно відрізняється від 40% під двозначні ставки;
частка центрального банку серед тримачів — знижує ринкові ризики, хоча підвищує інфляційні;
глибина ринку та ліквідність — що більш ємний ринок країни, то більший обсяг розміщень можливий;
макродинаміка — здатність економіки генерувати дохід для обслуговування зобов’язань.
Стійкість боргу визначається не лише його обсягом, а здатністю фінансової системи постійно його перевипускати та обслуговувати.
З моменту початку глобальної кризи боргове навантаження в розвинених країнах різко зросло.
США: з 58,2% ВВП (2007) до 113,4% (2025);
Єврозона: з 68,4% до 87,7%;
Франція: з 66,5% до 114%;
Італія: з 106,8% до 137,4%;
Іспанія: з 38,9% до 103,2%;
Японія: з 142,9% до 211,3%;
Велика Британія: з 41,4% до 100,1%.
Зростання за останні шість років особливо помітне у Великій Британії, США та Франції.
Серед найбільших країн, що розвиваються, виділяється Китай:
зростання з 28,8% ВВП до 90,3%.
Фактично — потроєння боргового навантаження за півтора десятиліття.
Зростання боргу після 2007 не можна пояснити лише кризовими витратами. Після програм кількісного пом’якшення та стабілізації після Великої рецесії 2008 року він став системним інструментом підтримки економіки товарного надвиробництва. Також — засобом купірування локальних і глобальних шоків або корекцій, як під час COVID (США).
Після фінансового шоку 2008–2009 років розвинені економіки зіткнулися з кількома структурними проблемами: уповільнення зростання.
Приватний сектор скоротив інвестиції в основний капітал, що суттєво уповільнило зростання продуктивності праці. Заходи бюджетної економії після кризи (у країнах Єврозони), скорочення субсидій, сповільнили відновлення. Згодом інвестиції спрямувалися у фінансовий сектор: бонди, облігації, акції, прибутковість яких підтримувалася державними програмами QE. Це створило частково ізольований фінансовий контур, де корпорації отримують стабільний прибуток, тоді як зростання реального сектору та зарплат «нижньої частини» населення стагнувало. Це поглибило нерівність і обмежило споживчий попит.
Інструмент кількісного пом’якшення почав використовуватися регулярно, оскільки в умовах деглобалізації волатильність ринків зросла. Крім того, ринки не мали й не мають внутрішнього стимулу до зростання. У відповідь уряд США після світової кризи перетворив QE на універсальний інструмент нейтралізації девіацій і шоків.
У цих умовах держава стала головним стабілізатором, значно розширюючи видатки. Дефіцит бюджету став інструментом підтримання стабільної рентабельності фінансіалізованої економіки, хоча реальний сектор продовжує стагнувати.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Текст підготував «Економічний Вісник». Підписуйтеся на цей канал.
Після кризи надвиробництва та деглобалізації у 2008 зростання реального сектору в розвинених країнах фактично зупинилося, а в тих, що розвиваються, сповільнилося. Борг став основним інструментом стимулювання економіки. У розвинених країнах через відсутність достатньої бази для подальшого промислового розширення це призвело до фінансіалізації економіки та формування бульбашок, що підтримуються за рахунок державного боргу.
Тому найвищі у світі показники боргового навантаження спостерігаються в розвинених країнах, оскільки вони раніше досягли виробничої стелі через домінуюче становище у світовій економіці та пов’язану з цим глибоку ємність ринку.
Під час аналізу державного боргу структура важливіша за номінал. Порівняння боргових показників без аналізу їхньої внутрішньої будови вводить в оману. Рівень зобов’язань до ВВП сам по собі не визначає стійкість боргової системи. Ключове значення мають:
валюта запозичень — борг, номінований у власній валюті, безпечніший;
структура тримачів — опора на резидентів знижує ризик відтоку капіталу, особливо в епоху деглобалізації;
строковість інструментів — довгострокові облігації зменшують процентний тиск рефінансування;
вартість обслуговування — 100% ВВП під 1–2% якісно відрізняється від 40% під двозначні ставки;
частка центрального банку серед тримачів — знижує ринкові ризики, хоча підвищує інфляційні;
глибина ринку та ліквідність — що більш ємний ринок країни, то більший обсяг розміщень можливий;
макродинаміка — здатність економіки генерувати дохід для обслуговування зобов’язань.
Стійкість боргу визначається не лише його обсягом, а здатністю фінансової системи постійно його перевипускати та обслуговувати.
З моменту початку глобальної кризи боргове навантаження в розвинених країнах різко зросло.
США: з 58,2% ВВП (2007) до 113,4% (2025);
Єврозона: з 68,4% до 87,7%;
Франція: з 66,5% до 114%;
Італія: з 106,8% до 137,4%;
Іспанія: з 38,9% до 103,2%;
Японія: з 142,9% до 211,3%;
Велика Британія: з 41,4% до 100,1%.
Зростання за останні шість років особливо помітне у Великій Британії, США та Франції.
Серед найбільших країн, що розвиваються, виділяється Китай:
зростання з 28,8% ВВП до 90,3%.
Фактично — потроєння боргового навантаження за півтора десятиліття.
Зростання боргу після 2007 не можна пояснити лише кризовими витратами. Після програм кількісного пом’якшення та стабілізації після Великої рецесії 2008 року він став системним інструментом підтримки економіки товарного надвиробництва. Також — засобом купірування локальних і глобальних шоків або корекцій, як під час COVID (США).
Після фінансового шоку 2008–2009 років розвинені економіки зіткнулися з кількома структурними проблемами: уповільнення зростання.
Приватний сектор скоротив інвестиції в основний капітал, що суттєво уповільнило зростання продуктивності праці. Заходи бюджетної економії після кризи (у країнах Єврозони), скорочення субсидій, сповільнили відновлення. Згодом інвестиції спрямувалися у фінансовий сектор: бонди, облігації, акції, прибутковість яких підтримувалася державними програмами QE. Це створило частково ізольований фінансовий контур, де корпорації отримують стабільний прибуток, тоді як зростання реального сектору та зарплат «нижньої частини» населення стагнувало. Це поглибило нерівність і обмежило споживчий попит.
Інструмент кількісного пом’якшення почав використовуватися регулярно, оскільки в умовах деглобалізації волатильність ринків зросла. Крім того, ринки не мали й не мають внутрішнього стимулу до зростання. У відповідь уряд США після світової кризи перетворив QE на універсальний інструмент нейтралізації девіацій і шоків.
У цих умовах держава стала головним стабілізатором, значно розширюючи видатки. Дефіцит бюджету став інструментом підтримання стабільної рентабельності фінансіалізованої економіки, хоча реальний сектор продовжує стагнувати.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
🏦Міжнародні резерви за підсумками лютого зменшились на 5% - до $54,8 млрд
Станом на 1 березня 2026 року міжнародні резерви України, за попередніми даними, становили $54 753,4 млн. За лютий їхній обсяг скоротився на 5,0%.
Таке зниження пояснюється валютними інтервенціями Національного банку та виплатами за державним боргом в іноземній валюті. Частково це скорочення компенсували надходження від міжнародних партнерів і від розміщення валютних облігацій внутрішньої державної позики - валютних ОВДП. Водночас навіть після зменшення міжнародні резерви залишаються достатніми для підтримки стійкості валютного ринку.
У лютому 2026 року на обсяг резервів вплинули кілька основних чинників.
По-перше, операції Національного банку на валютному ринку України.
У лютому, порівняно із січнем 2026 року, чистий продаж валюти Національним банком зменшився на 19,8%. За балансовими даними НБУ, на валютному ринку було продано $2 989,5 млн.
По-друге, надходження уряду та виплати за обслуговування і погашення державного боргу.
У лютому на валютні рахунки уряду в Національному банку надійшло $1 000,4 млн, з них:
- $690,8 млн - через рахунки Світового банку в межах ініціативи країн G7 Extraordinary Revenue Acceleration for Ukraine (ERA);
- $309,6 млн - від розміщення ОВДП.
Водночас на обслуговування та погашення державного боргу в іноземній валюті було виплачено $804,1 млн, зокрема:
- $472,2 млн - на обслуговування та погашення ОВДП;
- $331,9 млн - іншим кредиторам.
Окремо Україна сплатила $279,7 млн Міжнародному валютному фонду.
По-третє, переоцінка фінансових інструментів.
У лютому через зміну ринкової вартості та валютних курсів вартість фінансових інструментів зросла на $152,5 млн.
Нинішній обсяг міжнародних резервів дає змогу профінансувати 5,7 місяця майбутнього імпорту.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Станом на 1 березня 2026 року міжнародні резерви України, за попередніми даними, становили $54 753,4 млн. За лютий їхній обсяг скоротився на 5,0%.
Таке зниження пояснюється валютними інтервенціями Національного банку та виплатами за державним боргом в іноземній валюті. Частково це скорочення компенсували надходження від міжнародних партнерів і від розміщення валютних облігацій внутрішньої державної позики - валютних ОВДП. Водночас навіть після зменшення міжнародні резерви залишаються достатніми для підтримки стійкості валютного ринку.
У лютому 2026 року на обсяг резервів вплинули кілька основних чинників.
По-перше, операції Національного банку на валютному ринку України.
У лютому, порівняно із січнем 2026 року, чистий продаж валюти Національним банком зменшився на 19,8%. За балансовими даними НБУ, на валютному ринку було продано $2 989,5 млн.
По-друге, надходження уряду та виплати за обслуговування і погашення державного боргу.
У лютому на валютні рахунки уряду в Національному банку надійшло $1 000,4 млн, з них:
- $690,8 млн - через рахунки Світового банку в межах ініціативи країн G7 Extraordinary Revenue Acceleration for Ukraine (ERA);
- $309,6 млн - від розміщення ОВДП.
Водночас на обслуговування та погашення державного боргу в іноземній валюті було виплачено $804,1 млн, зокрема:
- $472,2 млн - на обслуговування та погашення ОВДП;
- $331,9 млн - іншим кредиторам.
Окремо Україна сплатила $279,7 млн Міжнародному валютному фонду.
По-третє, переоцінка фінансових інструментів.
У лютому через зміну ринкової вартості та валютних курсів вартість фінансових інструментів зросла на $152,5 млн.
Нинішній обсяг міжнародних резервів дає змогу профінансувати 5,7 місяця майбутнього імпорту.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Ще трохи тут понию за той МВФ. Бо через його негнучкість по відношенню до України, виходить, ми платимо за те, що на нашу країну напали...
У більшості випадків, процентна ставка за користування кредитами МВФ складається із:
• базової ставки (сьогодні це 2,68% річних),
• маржі МВФ у 0,60% річних,
• надбавки за високу закредитованість (до 2,75% річних). Як пояснює сам фонд, ця надбавка покликана знеохотити використання великих і довгих фінансових ресурсів МВФ.
Тобто, ця надбавка у 2,75% - це офіційний штраф для тих урядів, які довели свою країну до ручки й тому вимушені залазити у великі борги перед МВФ, як позичальника останньої надії.
Ми теж залізли у великі кредити перед МВФ, і тому ми теж платимо оті 2,75% за кредитами. Але причина нашої нинішньої високої заборгованості перед МВФ дещо інша: на нашу країну напали, і ми потребуємо фінансування на опір ворогу.
То виходить, що емвеефівська надбавка для нас – це такий нам штраф за опір?
От наприклад, за найсвіжішою програмою, через цю надбавку ми заплатимо фонду (за його ж розрахунками) 900 мільйонів доларів.
via Олександр Паращій, Concorde Capital
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
У більшості випадків, процентна ставка за користування кредитами МВФ складається із:
• базової ставки (сьогодні це 2,68% річних),
• маржі МВФ у 0,60% річних,
• надбавки за високу закредитованість (до 2,75% річних). Як пояснює сам фонд, ця надбавка покликана знеохотити використання великих і довгих фінансових ресурсів МВФ.
Тобто, ця надбавка у 2,75% - це офіційний штраф для тих урядів, які довели свою країну до ручки й тому вимушені залазити у великі борги перед МВФ, як позичальника останньої надії.
Ми теж залізли у великі кредити перед МВФ, і тому ми теж платимо оті 2,75% за кредитами. Але причина нашої нинішньої високої заборгованості перед МВФ дещо інша: на нашу країну напали, і ми потребуємо фінансування на опір ворогу.
То виходить, що емвеефівська надбавка для нас – це такий нам штраф за опір?
От наприклад, за найсвіжішою програмою, через цю надбавку ми заплатимо фонду (за його ж розрахунками) 900 мільйонів доларів.
via Олександр Паращій, Concorde Capital
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
❗️Україна ризикує втратити мільярди: як Рада зриває фінансування від партнерів
Олег Гетман, координатор Економічної експертної платформи, асоційований експерт CASE Україна написав статтю про те, що у парламенті загроза зриву голосувань за закони, без яких партнери України просто не перерахують кошти.
Ключові тези:
🔥 Дефіцит бюджету-2026 — 2,4 трлн грн
Закривати її планували переважно за рахунок зовнішньої підтримки: ЄС, МВФ та Світового банку. Але ці гроші приходять в обмін на реформи і законодавчі рішення. Тому парламент має працювати, як годинник: ритмічно, без зривів, без блокувань.
🧨 Що вже втрачено?
Україна вже недоотримала 4 млрд євро в межах програми Ukraine Facility — через те, що Рада не проголосувала потрібні зміни.
Найбільший провал — кінець 2025 року: через відсутність голосувань за ключові закони у сферах держслужби, енергетики та житлової політики “зависли” виплати понад 2,6 млрд євро.
Через жорсткі дедлайни Єврокомісії ці гроші можуть бути втрачені для бюджету безповоротно. На тлі дефіциту це означає прямі ризики для соціальних виплат і зобов’язань держави.
🇪🇺 Ukraine Facility: “гроші в обмін на реформи”
Це програма ЄС на 50 млрд євро (2024–2027). Транші платять після того, як Україна виконує “маяки” Плану України.
Але проблема поглиблюється: на початок 2026 року парламент не виконав жодного нового індикатора, ігноруючи навіть “хвости” попередніх періодів — наприклад, кадрове посилення антикорупційних органів.
У результаті виникає ефект “накопичення збитків”: до зовнішніх затримок (зокрема через позицію Угорщини щодо пакету на 90 млрд євро) додається внутрішній параліч, який щоквартально може позбавляти країну мільярдних траншів.
Якщо Рада не відновить роботу, може зупинитися механізм часткового оцінювання від ЄС — і тоді фінансова “діра” стане некерованою.
📌 Які реформи зависли (і це корисно для України)
Серед ключових невиконаних рішень:
- держслужба: повернення прозорих конкурсів на всі категорії держслужбовців;
- держдопомога: скасування призупинення дії профільного закону;
- дерегуляція в окремих секторах;
- енергетика: дозвільні процедури для інвестицій у відновлювані джерела енергії, спеціальний статус НКРЕКП, призначення оператора ринку електроенергії;
- закони у сферах житлової політики, теплопостачання, залізничного транспорту.
🌐МВФ — “якір” усього фінансування
26 лютого рада директорів МВФ схвалила нову програму Extended Fund Facility для України на $8,1 млрд.
У меморандумі — вимоги, які бізнес і експертні центри загалом підтримують:
- продовження митної реформи і призначення нового голови ДМС до кінця березня 2026 року;
- створення централізованого сховища даних для податкового і митного адміністрування;
- правила для самозайнятих і доходів із цифрових платформ;
- скасування пільги на оподаткування малих посилок з-за кордону і перехід до One stop shop.
Окремо — ПДВ для ФОП: у фінальній версії меморандуму замість 1 млн грн прописали поріг 4 млн грн із 1 січня 2027 року. Це краще, але експерти вважають доцільним орієнтир 85 тис. євро (≈4,3 млн грн) у рік вступу до ЄС, а до того — ще вищий поріг.
І тут важливий момент: якщо “падає” МВФ — заморожуються не лише гроші МВФ, а й приблизно $12–15 млрд пов’язаної допомоги G7, бо для партнерів програма МВФ — маркер довіри.
🌍 Світовий банк: гроші на зарплати, соціалку та енергетику
Програми Світового банку (PEACE та інші) фінансують соціальну стабільність: зарплати бюджетникам, підтримку енергосектору, відновлення.
Вимоги теж конкретні:
- корпоративне управління держкомпаніями (“Енергоатом”, “Укренерго”) за стандартами ОЕСР;
- пенсійна реформа (накопичувальний рівень верифікація отримувачів);
- екологічне законодавство про моніторинг промислового забруднення.
Частина пунктів не виконана: пенсійний законопроєкт не внесено, моніторинг не стартував.
⏳ Часу немає
Дефіцит бюджету-2026 не залишає простору для маневру. Кожен тиждень простою парламенту — це мінус мільярди гривень, які мали б іти, зокрема, на підтримку енергосистеми після зимових обстрілів.
Читати весь текст
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронамиhttps://www.patreon.com/costua
Олег Гетман, координатор Економічної експертної платформи, асоційований експерт CASE Україна написав статтю про те, що у парламенті загроза зриву голосувань за закони, без яких партнери України просто не перерахують кошти.
Ключові тези:
🔥 Дефіцит бюджету-2026 — 2,4 трлн грн
Закривати її планували переважно за рахунок зовнішньої підтримки: ЄС, МВФ та Світового банку. Але ці гроші приходять в обмін на реформи і законодавчі рішення. Тому парламент має працювати, як годинник: ритмічно, без зривів, без блокувань.
🧨 Що вже втрачено?
Україна вже недоотримала 4 млрд євро в межах програми Ukraine Facility — через те, що Рада не проголосувала потрібні зміни.
Найбільший провал — кінець 2025 року: через відсутність голосувань за ключові закони у сферах держслужби, енергетики та житлової політики “зависли” виплати понад 2,6 млрд євро.
Через жорсткі дедлайни Єврокомісії ці гроші можуть бути втрачені для бюджету безповоротно. На тлі дефіциту це означає прямі ризики для соціальних виплат і зобов’язань держави.
🇪🇺 Ukraine Facility: “гроші в обмін на реформи”
Це програма ЄС на 50 млрд євро (2024–2027). Транші платять після того, як Україна виконує “маяки” Плану України.
Але проблема поглиблюється: на початок 2026 року парламент не виконав жодного нового індикатора, ігноруючи навіть “хвости” попередніх періодів — наприклад, кадрове посилення антикорупційних органів.
У результаті виникає ефект “накопичення збитків”: до зовнішніх затримок (зокрема через позицію Угорщини щодо пакету на 90 млрд євро) додається внутрішній параліч, який щоквартально може позбавляти країну мільярдних траншів.
Якщо Рада не відновить роботу, може зупинитися механізм часткового оцінювання від ЄС — і тоді фінансова “діра” стане некерованою.
📌 Які реформи зависли (і це корисно для України)
Серед ключових невиконаних рішень:
- держслужба: повернення прозорих конкурсів на всі категорії держслужбовців;
- держдопомога: скасування призупинення дії профільного закону;
- дерегуляція в окремих секторах;
- енергетика: дозвільні процедури для інвестицій у відновлювані джерела енергії, спеціальний статус НКРЕКП, призначення оператора ринку електроенергії;
- закони у сферах житлової політики, теплопостачання, залізничного транспорту.
🌐МВФ — “якір” усього фінансування
26 лютого рада директорів МВФ схвалила нову програму Extended Fund Facility для України на $8,1 млрд.
У меморандумі — вимоги, які бізнес і експертні центри загалом підтримують:
- продовження митної реформи і призначення нового голови ДМС до кінця березня 2026 року;
- створення централізованого сховища даних для податкового і митного адміністрування;
- правила для самозайнятих і доходів із цифрових платформ;
- скасування пільги на оподаткування малих посилок з-за кордону і перехід до One stop shop.
Окремо — ПДВ для ФОП: у фінальній версії меморандуму замість 1 млн грн прописали поріг 4 млн грн із 1 січня 2027 року. Це краще, але експерти вважають доцільним орієнтир 85 тис. євро (≈4,3 млн грн) у рік вступу до ЄС, а до того — ще вищий поріг.
І тут важливий момент: якщо “падає” МВФ — заморожуються не лише гроші МВФ, а й приблизно $12–15 млрд пов’язаної допомоги G7, бо для партнерів програма МВФ — маркер довіри.
🌍 Світовий банк: гроші на зарплати, соціалку та енергетику
Програми Світового банку (PEACE та інші) фінансують соціальну стабільність: зарплати бюджетникам, підтримку енергосектору, відновлення.
Вимоги теж конкретні:
- корпоративне управління держкомпаніями (“Енергоатом”, “Укренерго”) за стандартами ОЕСР;
- пенсійна реформа (накопичувальний рівень верифікація отримувачів);
- екологічне законодавство про моніторинг промислового забруднення.
Частина пунктів не виконана: пенсійний законопроєкт не внесено, моніторинг не стартував.
⏳ Часу немає
Дефіцит бюджету-2026 не залишає простору для маневру. Кожен тиждень простою парламенту — це мінус мільярди гривень, які мали б іти, зокрема, на підтримку енергосистеми після зимових обстрілів.
Читати весь текст
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронамиhttps://www.patreon.com/costua
Отже, тепер цілком офіційно – із меморандуму МВФ.
Те, про що я писав ще три місяці тому: сума очікуваних позик від МВФ за новою програмою EFF (2026-2029) підозріло близька до суми зобов’язань із виплат Україною на користь МВФ протягом тих самих років.
Але з урахуванням того, що ми ще платитимемо проценти за новими кредитами, то за наступні чотири роки ми заплатимо на користь МВФ більше, ніж отримаємо. В кращому разі на 1,13 млрд доларів більше.
via Олександр Паращій, Concorde Capital
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTubehttps://www.youtube.com/channel/UC0AAh4OM7Ihs8hwk4vcJjtg/join
Те, про що я писав ще три місяці тому: сума очікуваних позик від МВФ за новою програмою EFF (2026-2029) підозріло близька до суми зобов’язань із виплат Україною на користь МВФ протягом тих самих років.
Але з урахуванням того, що ми ще платитимемо проценти за новими кредитами, то за наступні чотири роки ми заплатимо на користь МВФ більше, ніж отримаємо. В кращому разі на 1,13 млрд доларів більше.
via Олександр Паращій, Concorde Capital
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTubehttps://www.youtube.com/channel/UC0AAh4OM7Ihs8hwk4vcJjtg/join
З 01 березня Уряд оновив "Національний кешбек"
Нові правила підтримки вітчизняних виробників. Навесні запрацює диференційована модель, яка пропонує 5% або 15% кешбеку залежно від категорії продукції.
Ставка 15% нараховуватиметься на товари, які найчастіше замінюються імпортом: одяг, взуття, косметику, побутову хімію, будматеріали, сири, певні види круп. Ставка 5% діятиме для категорій, де українські виробники мають міцні позиції, зокрема для м'яса, молочних продуктів, овочів, фруктів та ліків.
Мета змін – стимулювати попит на ті українські товари, яким важко конкурувати з іноземними аналогами. Накопичені кошти надходитимуть на картку в "Дії".
Витратити їх можна на оплату комунальних послуг, книги, ліки або задонатити на ЗСУ. Програма довела свою ефективність: залучила мільйони користувачів та забезпечила мільярдні обсяги операцій, що зміцнює економіку країни.
❗️Шановний Уряд, у нас ефективніша і масштабніша програма зі стимулювання попиту на українські товари та підтримку українських виробників. Українському бізнесу на загальній системі оподаткування треба на ведення податкового та бухгалтерського обліку 11 477 людино-годин на рік. У Швейцарії - 60 людино-годин. Не складно здогадатися, чому у Швейцарії більше виробників, ніж в Україні.
Тож давайте перетворимо Україну на Швейцарію! Без жодних витрат з бюджету країни.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTubehttps://www.youtube.com/channel/UC0AAh4OM7Ihs8hwk4vcJjtg/join
Нові правила підтримки вітчизняних виробників. Навесні запрацює диференційована модель, яка пропонує 5% або 15% кешбеку залежно від категорії продукції.
Ставка 15% нараховуватиметься на товари, які найчастіше замінюються імпортом: одяг, взуття, косметику, побутову хімію, будматеріали, сири, певні види круп. Ставка 5% діятиме для категорій, де українські виробники мають міцні позиції, зокрема для м'яса, молочних продуктів, овочів, фруктів та ліків.
Мета змін – стимулювати попит на ті українські товари, яким важко конкурувати з іноземними аналогами. Накопичені кошти надходитимуть на картку в "Дії".
Витратити їх можна на оплату комунальних послуг, книги, ліки або задонатити на ЗСУ. Програма довела свою ефективність: залучила мільйони користувачів та забезпечила мільярдні обсяги операцій, що зміцнює економіку країни.
❗️Шановний Уряд, у нас ефективніша і масштабніша програма зі стимулювання попиту на українські товари та підтримку українських виробників. Українському бізнесу на загальній системі оподаткування треба на ведення податкового та бухгалтерського обліку 11 477 людино-годин на рік. У Швейцарії - 60 людино-годин. Не складно здогадатися, чому у Швейцарії більше виробників, ніж в Україні.
Тож давайте перетворимо Україну на Швейцарію! Без жодних витрат з бюджету країни.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTubehttps://www.youtube.com/channel/UC0AAh4OM7Ihs8hwk4vcJjtg/join
У нову програму перекочували вимоги як з попередньої, так є й нові.
З нових вимог
"Публікація технічного аналізу вартості чинних квазіфіскальних зобов’язань у сферах електроенергії, газу та теплопостачання, оцінка чинних субсидій і розробка фінансово стійких сценаріїв поступового переходу до повного покриття витрат із захистом вразливих споживачів. Виконання — до кінця липня 2026 року.
Сьогодні різниця між ринковою ціною на газ, яку сплачує Нафтогаз та ту, що отримує від населення, покривається, як в старі "добрі" части Януковича, Тимошенко, Кучми, за рахунок Нафтогазу.
Фактично накопичується шалений борг, який потім прийдеться покривати з бюджету
Нагадаємо, протягом 2014 року НБУ надрукував 171.1 млрд грн для фінансування бюджетних потреб (загальні доходи зведеного бюджету тоді склали 462,8 млрд грн). Вони переважно використовувалися для фінансування квазіфіскальних потреб. Зокрема, для «Нафтогаз України» - 96.6 млрд грн, та на субвенції місцевим бюджетам для компенсації різниці в тарифах - 11.1 млрд грн.
Такий обсяг й став одним із ключових джерел стрімкої девальвації гривні наприкінці року. Нічого безкоштовного не буває. Все безкоштовне кимось оплачено.
Фактично МВФ закликає порахувати "свято щедрості" (тарифи не піднімалися з ковідних часів) - вартість оплати цієї різниці і поступовий перехід до ринкових цін з адресними субсидіями.
Це правильний шлях. Проблема, що Мінсоцполітики роками нічого не робило для створення механізмів ефективного надання субсидії (лише проїдали кредитні кошти Світового банку).
Чи буде спроможний Уряд піти на непопулярні рішення з підвищення тарифів на газ (щоб Юлія Тимошенко для свого палацу на 500 кв м не отримувала такі самі платіжки як скромна родина з Коростеня) і розбудови ефективного механізму надання адресних субсидій? Подивимось.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
З нових вимог
"Публікація технічного аналізу вартості чинних квазіфіскальних зобов’язань у сферах електроенергії, газу та теплопостачання, оцінка чинних субсидій і розробка фінансово стійких сценаріїв поступового переходу до повного покриття витрат із захистом вразливих споживачів. Виконання — до кінця липня 2026 року.
Сьогодні різниця між ринковою ціною на газ, яку сплачує Нафтогаз та ту, що отримує від населення, покривається, як в старі "добрі" части Януковича, Тимошенко, Кучми, за рахунок Нафтогазу.
Фактично накопичується шалений борг, який потім прийдеться покривати з бюджету
Нагадаємо, протягом 2014 року НБУ надрукував 171.1 млрд грн для фінансування бюджетних потреб (загальні доходи зведеного бюджету тоді склали 462,8 млрд грн). Вони переважно використовувалися для фінансування квазіфіскальних потреб. Зокрема, для «Нафтогаз України» - 96.6 млрд грн, та на субвенції місцевим бюджетам для компенсації різниці в тарифах - 11.1 млрд грн.
Такий обсяг й став одним із ключових джерел стрімкої девальвації гривні наприкінці року. Нічого безкоштовного не буває. Все безкоштовне кимось оплачено.
Фактично МВФ закликає порахувати "свято щедрості" (тарифи не піднімалися з ковідних часів) - вартість оплати цієї різниці і поступовий перехід до ринкових цін з адресними субсидіями.
Це правильний шлях. Проблема, що Мінсоцполітики роками нічого не робило для створення механізмів ефективного надання субсидії (лише проїдали кредитні кошти Світового банку).
Чи буде спроможний Уряд піти на непопулярні рішення з підвищення тарифів на газ (щоб Юлія Тимошенко для свого палацу на 500 кв м не отримувала такі самі платіжки як скромна родина з Коростеня) і розбудови ефективного механізму надання адресних субсидій? Подивимось.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
МВФ схвалив нову чотирирічну програму для України на $8,1 млрд у межах ширшого пакета підтримки
Виконавча рада Міжнародного валютного фонду затвердила нову 48-місячну програму розширеного фінансування (Extended Fund Facility, EFF) для України обсягом 5,9 млрд спеціальних прав запозичення (SDR) — це приблизно $8,1 млрд, або 295% квоти країни в МВФ. Одразу після рішення Україна отримає близько $1,5 млрд.
Це фінансування є частиною ширшого міжнародного пакета допомоги на суму $136,5 млрд.
Мета нової програми
Нова програма EFF має продовжити результати попередньої домовленості 2023 року, зберегти макрофінансову стабільність і водночас поглибити структурні реформи, зокрема у сфері управління та антикорупційної політики. Її стратегічна ціль — створити основу для стійкого післявоєнного відновлення та підтримати прагнення України до вступу в ЄС.
Очікується, що рішення МВФ відкриє шлях до масштабного пільгового фінансування від міжнародних партнерів, допоможе розв’язати проблему дефіциту платіжного балансу, відновити зовнішню стійкість у середньостроковій перспективі та забезпечити стабільність державного боргу.
Чому потрібна нова угода
Через те, що війна Росії проти України триває, а строк дії програми 2023 року виявився недостатнім для повного відновлення зовнішньої стабільності, українська влада звернулася із запитом на нову програму за правилами кредитування в умовах винятково високої невизначеності (EHU). Попередню програму EFF було скасовано.
Ключові завдання нового пакета — зберегти економічну стабільність, гарантувати стійкість боргу навіть за песимістичних сценаріїв і продовжити реформи, необхідні для довгострокового зростання та євроінтеграції.
Основні пріоритети
Серед макроекономічних завдань програми:
- проведення виваженої бюджетної політики, зокрема ухвалення збалансованого бюджету на 2026 рік;
- підвищення доходів бюджету через розширення податкової бази та боротьбу з ухиленням від сплати податків;
- забезпечення цінової стабільності та зменшення зовнішніх дисбалансів, у тому числі шляхом більш гнучкого валютного курсу;
- підтримка стабільності фінансового сектору.
Окремий блок присвячено структурним реформам: зміцненню бюджетних інституцій і податкової адміністрації, посиленню антикорупційної системи, розвитку фінансового та капітального ринків для післявоєнної відбудови, стимулюванню приватного кредитування та формуванню повноцінної ринкової економіки.
Програма може бути оперативно переглянута у разі успішних мирних переговорів.
Як буде закрито фінансовий розрив
За чотири роки реалізації програми потреба у фінансуванні оцінюється в 136,5 млрд доларів. Її планують покрити за рахунок підтвердженої донорської підтримки та реструктуризації боргу.
У 2026 році розрив у 52 млрд доларів передбачається профінансувати через інструменти ЄС, механізм ERA країн G7, двосторонню допомогу та нову програму МВФ.
Група офіційних кредиторів України, яка володіє більшістю двостороннього боргу, погодилася продовжити чинний мораторій на виплати та завершити повноцінну реструктуризацію після зниження рівня невизначеності.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Виконавча рада Міжнародного валютного фонду затвердила нову 48-місячну програму розширеного фінансування (Extended Fund Facility, EFF) для України обсягом 5,9 млрд спеціальних прав запозичення (SDR) — це приблизно $8,1 млрд, або 295% квоти країни в МВФ. Одразу після рішення Україна отримає близько $1,5 млрд.
Це фінансування є частиною ширшого міжнародного пакета допомоги на суму $136,5 млрд.
Мета нової програми
Нова програма EFF має продовжити результати попередньої домовленості 2023 року, зберегти макрофінансову стабільність і водночас поглибити структурні реформи, зокрема у сфері управління та антикорупційної політики. Її стратегічна ціль — створити основу для стійкого післявоєнного відновлення та підтримати прагнення України до вступу в ЄС.
Очікується, що рішення МВФ відкриє шлях до масштабного пільгового фінансування від міжнародних партнерів, допоможе розв’язати проблему дефіциту платіжного балансу, відновити зовнішню стійкість у середньостроковій перспективі та забезпечити стабільність державного боргу.
Чому потрібна нова угода
Через те, що війна Росії проти України триває, а строк дії програми 2023 року виявився недостатнім для повного відновлення зовнішньої стабільності, українська влада звернулася із запитом на нову програму за правилами кредитування в умовах винятково високої невизначеності (EHU). Попередню програму EFF було скасовано.
Ключові завдання нового пакета — зберегти економічну стабільність, гарантувати стійкість боргу навіть за песимістичних сценаріїв і продовжити реформи, необхідні для довгострокового зростання та євроінтеграції.
Основні пріоритети
Серед макроекономічних завдань програми:
- проведення виваженої бюджетної політики, зокрема ухвалення збалансованого бюджету на 2026 рік;
- підвищення доходів бюджету через розширення податкової бази та боротьбу з ухиленням від сплати податків;
- забезпечення цінової стабільності та зменшення зовнішніх дисбалансів, у тому числі шляхом більш гнучкого валютного курсу;
- підтримка стабільності фінансового сектору.
Окремий блок присвячено структурним реформам: зміцненню бюджетних інституцій і податкової адміністрації, посиленню антикорупційної системи, розвитку фінансового та капітального ринків для післявоєнної відбудови, стимулюванню приватного кредитування та формуванню повноцінної ринкової економіки.
Програма може бути оперативно переглянута у разі успішних мирних переговорів.
Як буде закрито фінансовий розрив
За чотири роки реалізації програми потреба у фінансуванні оцінюється в 136,5 млрд доларів. Її планують покрити за рахунок підтвердженої донорської підтримки та реструктуризації боргу.
У 2026 році розрив у 52 млрд доларів передбачається профінансувати через інструменти ЄС, механізм ERA країн G7, двосторонню допомогу та нову програму МВФ.
Група офіційних кредиторів України, яка володіє більшістю двостороннього боргу, погодилася продовжити чинний мораторій на виплати та завершити повноцінну реструктуризацію після зниження рівня невизначеності.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Чому зарплатні зростають, АЛЕ МИ БІДНІШАЄМО? 💸
Про це в новому відео наших друзів:
🔺 Що не так з сучасними доларами?
🔺 Чому Центробанки — це легалізована монополія?
🔺Чому ваші доходи ніколи не встигають за цінниками?
Автори беруть за основу складні економічні праці та пояснюють їх на котах. А ще вся анімація у відео намальована вручну. Радимо подивитися та підписатися.
ДИВИТИСЯ ВІДЕОhttps://kotonomika.online/c854db
Про це в новому відео наших друзів:
🔺 Що не так з сучасними доларами?
🔺 Чому Центробанки — це легалізована монополія?
🔺Чому ваші доходи ніколи не встигають за цінниками?
Автори беруть за основу складні економічні праці та пояснюють їх на котах. А ще вся анімація у відео намальована вручну. Радимо подивитися та підписатися.
ДИВИТИСЯ ВІДЕОhttps://kotonomika.online/c854db
📈Російські регіони увійшли в п’ятий рік війни з безпрецедентним бюджетним розривом
Економічні труднощі, спричинені війною та санкціями, дедалі сильніше підривають фінансову стійкість суб’єктів РФ. За підсумками 2025 року сукупний дефіцит регіональних бюджетів зріс у 3,6 раза порівняно з попереднім роком і досяг 1,478 трлн рублів — це найвищий показник за весь період спостережень. Такі підрахунки на основі даних Єдиного порталу бюджетної системи оприлюднило агентство АКРА, про що повідомив «Коммерсант».
Стрімке погіршення балансу пояснюється тим, що за загальних доходів у 22,6 трлн рублів (на 4% більше, ніж у 2024-му) витрати регіонів зросли до 24,1 трлн рублів (плюс 9%). У результаті з дефіцитом завершили рік 74 регіони — проти 50 роком раніше.
Найбільший розрив у абсолютному вимірі зафіксовано в Москві — 299 млрд рублів. Із суттєвим відставанням далі йдуть Ямало-Ненецький автономний округ (84 млрд рублів) та Ханти-Мансійський автономний округ (72 млрд рублів).
❗️Це важлива новина, бо окремі регіони починають різати витрати - освіта, охорона здоров'я, ЖКГ тощо. Якщо звідкісь і чекати "чорного лебедя", то це мають бути регіони. Російська провінція і так відставала від українських громад завдяки жорсткій централізації влади та бюджетних процесів (на відміну від України). Останні два роки регіони РФ змагалися за розміром виплат для новобранців с.в.о., щоб виконати плани. Ці кошти бралися з інших статей видатків.
Є відчуття, що хронічне недофінансування ЖКГ, зокрема, найближчим часом може призвести до масових аварій та проблем. Це те, що має послабити здатність РФ воювати.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Економічні труднощі, спричинені війною та санкціями, дедалі сильніше підривають фінансову стійкість суб’єктів РФ. За підсумками 2025 року сукупний дефіцит регіональних бюджетів зріс у 3,6 раза порівняно з попереднім роком і досяг 1,478 трлн рублів — це найвищий показник за весь період спостережень. Такі підрахунки на основі даних Єдиного порталу бюджетної системи оприлюднило агентство АКРА, про що повідомив «Коммерсант».
Стрімке погіршення балансу пояснюється тим, що за загальних доходів у 22,6 трлн рублів (на 4% більше, ніж у 2024-му) витрати регіонів зросли до 24,1 трлн рублів (плюс 9%). У результаті з дефіцитом завершили рік 74 регіони — проти 50 роком раніше.
Найбільший розрив у абсолютному вимірі зафіксовано в Москві — 299 млрд рублів. Із суттєвим відставанням далі йдуть Ямало-Ненецький автономний округ (84 млрд рублів) та Ханти-Мансійський автономний округ (72 млрд рублів).
❗️Це важлива новина, бо окремі регіони починають різати витрати - освіта, охорона здоров'я, ЖКГ тощо. Якщо звідкісь і чекати "чорного лебедя", то це мають бути регіони. Російська провінція і так відставала від українських громад завдяки жорсткій централізації влади та бюджетних процесів (на відміну від України). Останні два роки регіони РФ змагалися за розміром виплат для новобранців с.в.о., щоб виконати плани. Ці кошти бралися з інших статей видатків.
Є відчуття, що хронічне недофінансування ЖКГ, зокрема, найближчим часом може призвести до масових аварій та проблем. Це те, що має послабити здатність РФ воювати.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
В передостанньому числі журналу The Economist була стаття про майбутні вибори в Бразилії і про те, як зобов’язання, що їх на себе приймає держава в рамках передвиборчих обіцянок, мають довгострокові наслідки для її економіки.
Одним з довгострокових ризиків для економіки названо постійне збільшення долі ВВП країни, яка йде на підтримання виплат пенсійної системи в країні. Графік нижче взято з цієї статті, але я його доповнив дуже грубим розрахунком того, як ця ситуація впливає на економіку України зараз та в майбутньому.
Графік показує частку бюджетних витрат на пенсійні виплати порівняно з розміром валового внутрішнього продукту кожної з країн на графіку. Тобто це витрати всієї економіки.
У Франції зараз приблизно кожен сьомий євро всіх витрат в економіці взагалі – це пенсійні виплати та пов’язані з ними, а в Чілі – це тільки кожен тридцятий песо. Зрозуміло, що чим більша доля таких витрат в економіці, тим менш вона буде продуктивною, бо більші витрати на пенсійне забезпечення порівняно з ВВП потрібно якось фінансувати.
Фінансувати це можна або підвищенням податків, або додатковими запозиченнями (при умові, що дадуть в борг, бо після якогось порогу вартість таких запозичень стає занадто дорогою).
Додаткове оподаткування задля виплати пенсій - це довгостроково контрпродуктивно для багатьох галузей економіки. Це ті гроші, які держава не інвестувала в розвиток нових технологій, а виплатила пенсіонерам. Від цього виграють роздрібна торгівля (пенсіонер пішов в Carrefour або Auchan і купив собі поїсти) та турбюро (пенсіонер поїхав нарешті подивитися на піраміди Гізи або на якийсь курорт Club Med), але програють будівельний сектор (пенсіонер вже якось вирішив свої житлові проблеми), як і загалом виробники товарів довгострокового попиту (пенсіонер просто не купує товари, які мають слугувати 10 років - це або за межами його горизонта планування, або той автомобіль, будинок чи холодильник в нього вже є), а також програє оборонна промисловість, бо ці кошти витрачені на пенсію сьогодні, а не на багаторічне фінансування якогось нового проекту.
Загальні витрати бюджета у Франції складають приблизно 57% ВВП, тобто чверть всіх бюджетних витрат країни йде на виплату пенсій. І з точки зору макрокартинки Франція фактично функціонує як великий пансіонат для людей похилого віку, бо виглядає так, що виплата пенсій є тим, заради чого формується бюджет. Бо інші статті витрат набагато менші за розміром – на виплату відсотків по боргах витрачається в шість разів менше, ніж на пенсії, а на оборону – майже в сім разів менше, ніж на пенсії.
Україна на цьому тлі з точки зору бюджетних витрат виглядає трохи краще за Францію зараз, в нас тільки кожна восьма гривня з валового внутрішнього продукту йде на пенсійні виплати. Проте порівнювати себе з Францією в цьому аспекті контроверсійно, бо пенсійні проблеми Франції – це те, про що пишуть в усіх газетах і країна пробує їх вирішувати (попри всю непопулярність будь-яких кроків в цьому напрямку). Тим більше, що у багатьох французів державна пенсія – далеко не єдине джерело доходів (є ще накопичення та вкладення в недержавні пенсійні фонди). Плюс у Франції – одна з відносно кращих демографічних картин в Західній Європі, як за рахунок відносно більш високої народжуваності, так і за рахунок міграційного приросту населення. Тобто довгостроково у Франції є шанс на підтримання більш-менш таких пенсійних виплат, хоча етнічно країна буде все більше і більше змінюватися. Саме тому The Economist і прогнозує, що в 2050 році ситуація у Франції з часткою пенсійних витрат в економіці трохи покращиться.
В Україні ж на дуже високий рівень пенсійних витрат накладається й погіршення демографічної ситуації в країні. Я спробував прорахувати ілюстративний приклад того, скільки ж Україна буде витрачати на пенсійне забезпечення в 2050 році на основі демографічних прогнозів, які робилися перед повномасштабною війною, та при умові того, що пенсійна система буде незмінною і збільшення витрат буде пропорційним до збільшення людей пенсійного віку.https://www.economist.com/the-americas/2026/02/11/brazils-economy-is-being-throttled-by-entrenched-interests
Одним з довгострокових ризиків для економіки названо постійне збільшення долі ВВП країни, яка йде на підтримання виплат пенсійної системи в країні. Графік нижче взято з цієї статті, але я його доповнив дуже грубим розрахунком того, як ця ситуація впливає на економіку України зараз та в майбутньому.
Графік показує частку бюджетних витрат на пенсійні виплати порівняно з розміром валового внутрішнього продукту кожної з країн на графіку. Тобто це витрати всієї економіки.
У Франції зараз приблизно кожен сьомий євро всіх витрат в економіці взагалі – це пенсійні виплати та пов’язані з ними, а в Чілі – це тільки кожен тридцятий песо. Зрозуміло, що чим більша доля таких витрат в економіці, тим менш вона буде продуктивною, бо більші витрати на пенсійне забезпечення порівняно з ВВП потрібно якось фінансувати.
Фінансувати це можна або підвищенням податків, або додатковими запозиченнями (при умові, що дадуть в борг, бо після якогось порогу вартість таких запозичень стає занадто дорогою).
Додаткове оподаткування задля виплати пенсій - це довгостроково контрпродуктивно для багатьох галузей економіки. Це ті гроші, які держава не інвестувала в розвиток нових технологій, а виплатила пенсіонерам. Від цього виграють роздрібна торгівля (пенсіонер пішов в Carrefour або Auchan і купив собі поїсти) та турбюро (пенсіонер поїхав нарешті подивитися на піраміди Гізи або на якийсь курорт Club Med), але програють будівельний сектор (пенсіонер вже якось вирішив свої житлові проблеми), як і загалом виробники товарів довгострокового попиту (пенсіонер просто не купує товари, які мають слугувати 10 років - це або за межами його горизонта планування, або той автомобіль, будинок чи холодильник в нього вже є), а також програє оборонна промисловість, бо ці кошти витрачені на пенсію сьогодні, а не на багаторічне фінансування якогось нового проекту.
Загальні витрати бюджета у Франції складають приблизно 57% ВВП, тобто чверть всіх бюджетних витрат країни йде на виплату пенсій. І з точки зору макрокартинки Франція фактично функціонує як великий пансіонат для людей похилого віку, бо виглядає так, що виплата пенсій є тим, заради чого формується бюджет. Бо інші статті витрат набагато менші за розміром – на виплату відсотків по боргах витрачається в шість разів менше, ніж на пенсії, а на оборону – майже в сім разів менше, ніж на пенсії.
Україна на цьому тлі з точки зору бюджетних витрат виглядає трохи краще за Францію зараз, в нас тільки кожна восьма гривня з валового внутрішнього продукту йде на пенсійні виплати. Проте порівнювати себе з Францією в цьому аспекті контроверсійно, бо пенсійні проблеми Франції – це те, про що пишуть в усіх газетах і країна пробує їх вирішувати (попри всю непопулярність будь-яких кроків в цьому напрямку). Тим більше, що у багатьох французів державна пенсія – далеко не єдине джерело доходів (є ще накопичення та вкладення в недержавні пенсійні фонди). Плюс у Франції – одна з відносно кращих демографічних картин в Західній Європі, як за рахунок відносно більш високої народжуваності, так і за рахунок міграційного приросту населення. Тобто довгостроково у Франції є шанс на підтримання більш-менш таких пенсійних виплат, хоча етнічно країна буде все більше і більше змінюватися. Саме тому The Economist і прогнозує, що в 2050 році ситуація у Франції з часткою пенсійних витрат в економіці трохи покращиться.
В Україні ж на дуже високий рівень пенсійних витрат накладається й погіршення демографічної ситуації в країні. Я спробував прорахувати ілюстративний приклад того, скільки ж Україна буде витрачати на пенсійне забезпечення в 2050 році на основі демографічних прогнозів, які робилися перед повномасштабною війною, та при умові того, що пенсійна система буде незмінною і збільшення витрат буде пропорційним до збільшення людей пенсійного віку.https://www.economist.com/the-americas/2026/02/11/brazils-economy-is-being-throttled-by-entrenched-interests
Уряд РФ планує зробити бюджетне правило жорсткішим: більшу частину нафтогазових надходжень понад базовий рівень відкладатимуть у Фонд національного добробуту (ФНД), а не спрямовуватимуть на поточні видатки. По суті, йдеться про стримування витрат у ситуації, коли за нинішніх цін на нафту втримати запланований дефіцит у 1,6% ВВП буде непросто.
Що відбувається
Через падіння цін на російську нафту влада повернулася до теми корекції бюджетного правила — механізму, який визначає, скільки «надлишкових» нафтових доходів іде в резерв, а коли з нього можна покривати дефіцит. М’якше правило дозволяє більше витрачати зараз; жорсткіше — змушує більше накопичувати.
На тлі скорочення нафтогазових доходів (у січні вони впали удвічі рік до року — до 393 млрд рублів) уряд прагне зберегти кошти ФНД, з якого вже покривають дефіцит.
ФНД — чутлива тема: за чотири роки війни витрачено понад половину його ліквідної частини. На 1 лютого 2026 року в фонді було 4,23 трлн рублів проти 8,779 трлн рублів на 1 лютого 2022-го. Водночас Путін, за даними ЗМІ, виступає проти «обнулення» ліквідної частини фонду заради латання дефіциту.
Нині ціна відсікання для Urals становить $59 за барель і щороку знижуватиметься на $1 до $55 у 2030-му. У січні середня ціна Urals дорівнювала $54,2 (вище нової цінової «стелі» у $44,1).
Січень бюджет завершив із дефіцитом 1,72 трлн рублів (0,7% ВВП) при річному плані 3,786 трлн рублів (1,6% ВВП). Розрив уряд переважно планує покривати внутрішніми запозиченнями.
Аналітики вказують: за поточних цін на нафту втримати річний дефіцит у межах плану буде складно. Водночас зниження ціни відсікання на $1 еквівалентне скороченню видатків приблизно на 0,05–0,06% ВВП.
Що це означає
Готовність переписувати бюджетні параметри сигналізує, що можливі й інші кроки. Нещодавно на закритій нараді обговорювали способи фінансування дефіциту. Один з них - «податкова спіраль», коли держава підвищує або вводить нові податки, компенсуючи слабку збираність попередніх.
Дрпугий — валютний ринок. Якщо нафта дешевша за ціну відсікання, ЦБ продає юані з ФНД за рублі, що підтримує курс. Занадто міцний рубль (понад 76 за долар) зменшує бюджетні доходи. Якщо ж правило стане жорсткішим і валюту більше накопичуватимуть, це потенційно послабить рубль.
Уряд РФ шукає внутрішні ресурси для покриття дефіциту бюджету і водночас фінансування війни
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Що відбувається
Через падіння цін на російську нафту влада повернулася до теми корекції бюджетного правила — механізму, який визначає, скільки «надлишкових» нафтових доходів іде в резерв, а коли з нього можна покривати дефіцит. М’якше правило дозволяє більше витрачати зараз; жорсткіше — змушує більше накопичувати.
На тлі скорочення нафтогазових доходів (у січні вони впали удвічі рік до року — до 393 млрд рублів) уряд прагне зберегти кошти ФНД, з якого вже покривають дефіцит.
ФНД — чутлива тема: за чотири роки війни витрачено понад половину його ліквідної частини. На 1 лютого 2026 року в фонді було 4,23 трлн рублів проти 8,779 трлн рублів на 1 лютого 2022-го. Водночас Путін, за даними ЗМІ, виступає проти «обнулення» ліквідної частини фонду заради латання дефіциту.
Нині ціна відсікання для Urals становить $59 за барель і щороку знижуватиметься на $1 до $55 у 2030-му. У січні середня ціна Urals дорівнювала $54,2 (вище нової цінової «стелі» у $44,1).
Січень бюджет завершив із дефіцитом 1,72 трлн рублів (0,7% ВВП) при річному плані 3,786 трлн рублів (1,6% ВВП). Розрив уряд переважно планує покривати внутрішніми запозиченнями.
Аналітики вказують: за поточних цін на нафту втримати річний дефіцит у межах плану буде складно. Водночас зниження ціни відсікання на $1 еквівалентне скороченню видатків приблизно на 0,05–0,06% ВВП.
Що це означає
Готовність переписувати бюджетні параметри сигналізує, що можливі й інші кроки. Нещодавно на закритій нараді обговорювали способи фінансування дефіциту. Один з них - «податкова спіраль», коли держава підвищує або вводить нові податки, компенсуючи слабку збираність попередніх.
Дрпугий — валютний ринок. Якщо нафта дешевша за ціну відсікання, ЦБ продає юані з ФНД за рублі, що підтримує курс. Занадто міцний рубль (понад 76 за долар) зменшує бюджетні доходи. Якщо ж правило стане жорсткішим і валюту більше накопичуватимуть, це потенційно послабить рубль.
Уряд РФ шукає внутрішні ресурси для покриття дефіциту бюджету і водночас фінансування війни
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Пане Данило, перестаньте, бдлска, займатися популізмом. Ключ до розв'язання проблеми з низькими пенсіями полягає у самої сутності солідарної пенсійної системи, а не якихось там прокурорських кланів.
Ви ж мабуть читали Постанову КМУ про бюджет ПФУ на 2026 рік?
Загальні витрати на загальнообов'язкове пенсійне страхування у 20206 році - 1,002 трлн грн. З них на прокурорські пенсії буде витрачено 1 млрд 751 млн 470 тис. грн.
Тобто усі прокурорські пенсії - це 0,1748% від загальних витрат на всі пенсії.
Ну, будь-ласка, ну перестаньте вже намагатися вигадати велісапєд. Якщо вас дійсно турбує доля пенсіонерів, то зверніться до експертів, які розкажуть в якому жахливому стані солідарна пенсійна система і що з нею робити.
Наші відео по темі:
- Чому бідують українські пенсіонери.
- Через 30 років 60% літніх українців не матимуть пенсій.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Ви ж мабуть читали Постанову КМУ про бюджет ПФУ на 2026 рік?
Загальні витрати на загальнообов'язкове пенсійне страхування у 20206 році - 1,002 трлн грн. З них на прокурорські пенсії буде витрачено 1 млрд 751 млн 470 тис. грн.
Тобто усі прокурорські пенсії - це 0,1748% від загальних витрат на всі пенсії.
Ну, будь-ласка, ну перестаньте вже намагатися вигадати велісапєд. Якщо вас дійсно турбує доля пенсіонерів, то зверніться до експертів, які розкажуть в якому жахливому стані солідарна пенсійна система і що з нею робити.
Наші відео по темі:
- Чому бідують українські пенсіонери.
- Через 30 років 60% літніх українців не матимуть пенсій.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
❄️🗽 Стратегічне мислення спасає: Житомир і Хмельницький проти київської кризи
Київ з найбільшим серед усіх українських міст бюджетом сидить без світла і тепла. Тільки у січні понад 2600 житлових будинків опинилися без опалення. Півмільйона споживачів знеструмлені. Мер Кличко закликав містян виїжджати зі столиці.
Водночас Житомир та Хмельницький живуть без критичних блекаутів. Там не зливають воду з систем опалення, там не лопаються труби і люди не мерзнуть у власних квартирах.
У чому секрет? Невже у грошах? Але Житомир і Хмельницький не мають навіть десятої частини київського бюджету. Насправді секрет у тому, що їхня місцева влада за останні роки системно готувалася до російських ударів. Вони будували когенераційні установки, встановлювали сонячні панелі, модернізували котельні та створювали розподілену енергомережу.
Київ же витрачав мільярди на благоустрій, пляжі та паркові зони.
Сьогоднішнє відео про децентралізацію, стратегічне мислення і відповідальність місцевої влади в умовах війни.
Ми розповімо як можна було приготуватися до російських обстрілів енергетичних об’єктів України, які розпочалися у 2022 року і забезпечити містян світлом і теплом.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Київ з найбільшим серед усіх українських міст бюджетом сидить без світла і тепла. Тільки у січні понад 2600 житлових будинків опинилися без опалення. Півмільйона споживачів знеструмлені. Мер Кличко закликав містян виїжджати зі столиці.
Водночас Житомир та Хмельницький живуть без критичних блекаутів. Там не зливають воду з систем опалення, там не лопаються труби і люди не мерзнуть у власних квартирах.
У чому секрет? Невже у грошах? Але Житомир і Хмельницький не мають навіть десятої частини київського бюджету. Насправді секрет у тому, що їхня місцева влада за останні роки системно готувалася до російських ударів. Вони будували когенераційні установки, встановлювали сонячні панелі, модернізували котельні та створювали розподілену енергомережу.
Київ же витрачав мільярди на благоустрій, пляжі та паркові зони.
Сьогоднішнє відео про децентралізацію, стратегічне мислення і відповідальність місцевої влади в умовах війни.
Ми розповімо як можна було приготуватися до російських обстрілів енергетичних об’єктів України, які розпочалися у 2022 року і забезпечити містян світлом і теплом.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Друзі, продовжуємо збір на авто для бійців з 59 бригади!
Хлопці що нищать ворога на Покровському напрямку , потребують вашої підтримки та швидкого закриття збору .
Бо напрямок надскладний , та кишить русаками , а їх потрібно ліквідовувати .
Та мають гарний шеврон який ми розіграємо 🎁
За донат від 200 грн ви маєте змогу отримати трофей 💪
Для участі в розіграші потрібно лиш зробити донатик від 200 грн і в коментарях до донату прописати «На перемогу» - ОБОВʼЯЗКОВО!
Тому приймаємо участь і підтримуємо наших воїнів 🫡💪
🎯Ціль: 177 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/43Yvew8qSr
💳Номер картки банки
4874 1000 2434 5533
💳Номер Картки ПриватБанк:
5168758019311281
PayPal: gera128930@gmail.com
Хлопці що нищать ворога на Покровському напрямку , потребують вашої підтримки та швидкого закриття збору .
Бо напрямок надскладний , та кишить русаками , а їх потрібно ліквідовувати .
Та мають гарний шеврон який ми розіграємо 🎁
За донат від 200 грн ви маєте змогу отримати трофей 💪
Для участі в розіграші потрібно лиш зробити донатик від 200 грн і в коментарях до донату прописати «На перемогу» - ОБОВʼЯЗКОВО!
Тому приймаємо участь і підтримуємо наших воїнів 🫡💪
🎯Ціль: 177 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/43Yvew8qSr
💳Номер картки банки
4874 1000 2434 5533
💳Номер Картки ПриватБанк:
5168758019311281
PayPal: gera128930@gmail.com
Жорстко, але правдиво. Завжди пенсіонери були пріоритетом для будь-якої влади, бо це стратегічна електоральна база.
Тому і будуть за рахунок інших статей витрат фінансувати Пенсійний фонд.
До повномасштабки у розрахунку на середньостатистичного працівника з його податків на пенсіонерів витрачалося у 10 разів більше, ніж на армію.
І якщо докладно розібратися, то пенсіонери в Україні максимально захищена верства населення: безоплатна медицина (у Словенії обов'язкове медстрахування з відрахуваннями 5.65% з пенсій), отримують субсидії на комунальні послуги.
Це незручна правда. І треба негайно переходити від солідарної до накопичувальної пенсійної системи, бо у 2050 році 60% українців літнього віку не матимуть пенсій від держави.
@costukraine
Тому і будуть за рахунок інших статей витрат фінансувати Пенсійний фонд.
До повномасштабки у розрахунку на середньостатистичного працівника з його податків на пенсіонерів витрачалося у 10 разів більше, ніж на армію.
І якщо докладно розібратися, то пенсіонери в Україні максимально захищена верства населення: безоплатна медицина (у Словенії обов'язкове медстрахування з відрахуваннями 5.65% з пенсій), отримують субсидії на комунальні послуги.
Це незручна правда. І треба негайно переходити від солідарної до накопичувальної пенсійної системи, бо у 2050 році 60% українців літнього віку не матимуть пенсій від держави.
@costukraine
Де у світі жити найдорожче у 2026 році: Україна серед найдешевших країн
Новий Глобальний індекс вартості життя 2026 показує, як різниться вартість життя між країнами у 2026 році. Візуалізація базується на даних Numbeo Global Cost of Living Index, який порівнює щоденні витрати (оренда, продукти, комуналка, транспорт, сфера обслуговування тощо) відносно Нью-Йорка (його показник прийнято за 100).
Якщо країна має індекс 80, це означає, що життя там на 20% дешевше, ніж у Нью-Йорку. Якщо показник перевищує 100 — витрати, відповідно, вищі.
Попри поступове зниження інфляції в багатьох регіонах, вартість життя залишається глобальним викликом. У 28 країнах ціни на житло з 2020 року зросли більш ніж на 50%. Водночас витрати на продукти різко підвищилися в Мексиці, Німеччині та Малайзії, що продовжує тиснути на бюджети домогосподарств по всьому світу.
Найдорожчі країни світу у 2026 році
Загалом індекс охоплює 155 країн і територій, демонструючи значні відмінності у повсякденних витратах.
🔝 Бермуди посідають перше місце з показником 123,5 — це означає, що життя там на 23,5% дорожче, ніж у Нью-Йорку. Британська заморська територія давно асоціюється з елітною нерухомістю, розкішним туризмом і офшорними фінансами.
Топ-10 за вартістю життя у 2026 році:
🇧🇲 Бермуди — 123,5
🇰🇾 Кайманові острови — 97,9
🇨🇭 Швейцарія — 84,3
🇻🇮 Віргінські острови США — 82,5
🇸🇬 Сінгапур — 81,2
🇧🇸 Багамські острови — 77,1
🇮🇸 Ісландія — 75,9
🇯🇪 Джерсі — 72,5
🇭🇰 Гонконг — 69,8
🇸🇧 Соломонові Острови — 65,4
Багато з найдорожчих локацій — це острови, часто фінансові центри або податкові гавані. Віргінські острови США, Джерсі та Кайманові острови входять до першої десятки.
Висока концентрація капіталу в поєднанні із сильною залежністю від імпорту суттєво підвищує ціни в таких економіках.
Європа та Азія: хто лідирує?
Швейцарія посідає третє місце у світі. Цю позицію підтримує не лише сильний швейцарський франк, а й високі зарплати та стандарти життя. У 2026 році Цюрих визнано найдорожчим містом світу.
В Азії лідирує Сінгапур, який посідає п’яте місце у світовому рейтингу. Обмежена площа території сприяє надзвичайно високим цінам на нерухомість, а залежність від імпорту — приблизно 90% продуктів харчування — посилює тиск на витрати.
🇺🇦Україна на 138 місці по вартості життя з показником 19,2 (тобто на понад 80% дешевше жити, ніж у Нью-Йорку).
Київ на першому місці — 31,9
Дніпро, Україна — 31,0
Одеса, Україна — 29,7
Львів, Україна — 29,5
Харків, Україна — 26,9
Дешевші за Кишинеу та Мєнска
У нас доволі низька вартість життя. Це треба пам'ятати, коли порівнюють наші зарплати із європейськими (щоб картинка була повна). Після завершення війни дешевизна на першому етапі може стати одним із драйверів туризму.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Новий Глобальний індекс вартості життя 2026 показує, як різниться вартість життя між країнами у 2026 році. Візуалізація базується на даних Numbeo Global Cost of Living Index, який порівнює щоденні витрати (оренда, продукти, комуналка, транспорт, сфера обслуговування тощо) відносно Нью-Йорка (його показник прийнято за 100).
Якщо країна має індекс 80, це означає, що життя там на 20% дешевше, ніж у Нью-Йорку. Якщо показник перевищує 100 — витрати, відповідно, вищі.
Попри поступове зниження інфляції в багатьох регіонах, вартість життя залишається глобальним викликом. У 28 країнах ціни на житло з 2020 року зросли більш ніж на 50%. Водночас витрати на продукти різко підвищилися в Мексиці, Німеччині та Малайзії, що продовжує тиснути на бюджети домогосподарств по всьому світу.
Найдорожчі країни світу у 2026 році
Загалом індекс охоплює 155 країн і територій, демонструючи значні відмінності у повсякденних витратах.
🔝 Бермуди посідають перше місце з показником 123,5 — це означає, що життя там на 23,5% дорожче, ніж у Нью-Йорку. Британська заморська територія давно асоціюється з елітною нерухомістю, розкішним туризмом і офшорними фінансами.
Топ-10 за вартістю життя у 2026 році:
🇧🇲 Бермуди — 123,5
🇰🇾 Кайманові острови — 97,9
🇨🇭 Швейцарія — 84,3
🇻🇮 Віргінські острови США — 82,5
🇸🇬 Сінгапур — 81,2
🇧🇸 Багамські острови — 77,1
🇮🇸 Ісландія — 75,9
🇯🇪 Джерсі — 72,5
🇭🇰 Гонконг — 69,8
🇸🇧 Соломонові Острови — 65,4
Багато з найдорожчих локацій — це острови, часто фінансові центри або податкові гавані. Віргінські острови США, Джерсі та Кайманові острови входять до першої десятки.
Висока концентрація капіталу в поєднанні із сильною залежністю від імпорту суттєво підвищує ціни в таких економіках.
Європа та Азія: хто лідирує?
Швейцарія посідає третє місце у світі. Цю позицію підтримує не лише сильний швейцарський франк, а й високі зарплати та стандарти життя. У 2026 році Цюрих визнано найдорожчим містом світу.
В Азії лідирує Сінгапур, який посідає п’яте місце у світовому рейтингу. Обмежена площа території сприяє надзвичайно високим цінам на нерухомість, а залежність від імпорту — приблизно 90% продуктів харчування — посилює тиск на витрати.
🇺🇦Україна на 138 місці по вартості життя з показником 19,2 (тобто на понад 80% дешевше жити, ніж у Нью-Йорку).
Київ на першому місці — 31,9
Дніпро, Україна — 31,0
Одеса, Україна — 29,7
Львів, Україна — 29,5
Харків, Україна — 26,9
Дешевші за Кишинеу та Мєнска
У нас доволі низька вартість життя. Це треба пам'ятати, коли порівнюють наші зарплати із європейськими (щоб картинка була повна). Після завершення війни дешевизна на першому етапі може стати одним із драйверів туризму.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Просвітницький проект аналітичного центру CASE Україна http://case-ukraine.com.ua, який роз'яснює українцям скільки коштує їм держава і на що йдуть їхні податки
Created: 22 May 2025
Responsible:
This channel relays data from the next publicly available source: https://t.me/costukraine, for the purpose of popularizing it and increasing the audience of its subscribers.
Follow the links in the posts to get complete information about the Author or the subject of the post.