Еспресо

Зізнаюся, мене трохи лякає сама думка, що одна людина може мати стільки грошей. 1 трильйон це колосальна сума. Лише 7 країн у світі мають річний бюджет більше трильйона. Фактично, за цим критерієм Маск міг би індивідуально приєднатися до клубу G7 - "Великої Сімки". Замість Канади, бюджет якої "всього" 800 мільярдів. Або візьмемо таку небідну країну як Польща. Польща за рік сукупно виробляє товарів і послуг на 1 трильйон. Вся 38-мільйонна країна за рік заробляє стільки, скільки має один Маск.  Така астрономічна сума грошей дарує величезну владу, зосереджену в одних руках. Уявіть собі, Маск одним рішенням міг би змінити хід нашої війни. І змінив, коли відключив війська окупантів від системи супутникового зв'язку Stаrlіnk. Страшно подумати, що було б, якби Маск був союзником Путіна. Що не виглядає фантастичним сценарієм, враховуючи його дописи в соцмережі "Х". Або щорічні візити батька Маска до Росії — цього року зокрема. Про самого Маска можна говорити годинами.  Він точно є живим пам'ятником нашої епохи. Хтось називає його "продавцем повітря", бо його бізнес здебільшого тримається на майже сліпій вірі мільйонів людей в геній Маска як великого підприємця і візіонера. Його найбільші прожекти: польоти в космос, освоєння ресурсів Сонячної системи, колонізація Марса — відгонять шаленством з домішкою божевілля. В цьому сенсі йому добре пасує роль біблійного фальшивого Месії, який обіцяє рай на інших планетах. Принаймні, для багатих.Читайте також: Демократія — це ще поки не кінець історіїЯ завжди був переконаним антикомуністом і прибічником вільного ринку. А тепер не можу позбутися відчуття, що десь логіка неоліберального капіталізму повернула в помилковому напрямку. Лібералізм виник як ідеологія середнього класу. Проте поява таких супербагатіїв як Маск, Безос, Цукерберг — це вже точно не про середній клас. Це — погані новини для демократії. Вона перестає працювати коректно, коли середній клас опиняється в меншості, коли визначальним стає поділ на відносно бідних і непристойно багатих. Я все більше відчуваю себе персонажем романів Вільяма Гібсона, який 40 сорок років тому пророчо зобразив у своїх кіберпанківських дистопіях похмурий світ ХХІ століття, де всім заправляють бездушні мегакорпорації.Теоретик лібералізму Ісая Берлін передбачив цю кризу. Він попереджав, що гасла Великої французької революції - "Свобода" і "Рівність" - прямо суперечать одне одному. Ми знаємо, як виглядає абсолютизація рівності. Я добре пам'ятаю СССР, і не нізащо туди б не повернувся. Але й абсолютизація свободи завела в іншу крайність. Бо, як казав Берлін, в суспільстві, де головна цінність — індивідуалізм, там обдарованіші (чи просто переконливіші) - починають домінувати. "Вовки" з'їдають "овець". Іншими словами — соціальна нерівність лише зростає. Філософ вважав, що ключ до розв'язання цієї суперечки — в третьому гаслі: "Братерстві". Звучить гарно, але як його досягти?Спеціально для ЕспресоПро автора. Андрій Сайчук, журналіст, телеведучийРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.