Еспресо

Поки два у*обка кайфують біля теплого моря та співають русакам свої пісеньки – людям в Сумах прямо в хату прилітають КАБи. За добу у Києві 18 разів лунає повітряна тривога. А два є*лана ржуть і асоціюють "свободу" з рускімізиком - саме те, що потрібно ФСБ. Якраз цей наратив активно педалюється у рашн-пропагандою: мовляв, в Україні мовний геноцид, людей примушують говорити мовою, карають за "рускіізик". І що говорити українцям мовою окупанта – це буцімто "свобода".Якщо когось і треба позбавляти громадянства України – так саме тих, хто свідомо паплюжить мову країни свого громадянства. Видати їм "паспорт негромадянина" – і нехай гаварят, на чому хочуть. Саме велика кількість отаких ідейних "рускаізичних" у Києві, Харкові, Одесі, Маруіполі — були однією з причин, чому ВВХ вирішив все ж захопити Україну та почати повномасштабне вторгнення. Обіс*ати мову власного народу Потап і Настя навряд чи наважилися б в Україні – тому роблять це "на приколі" поза межами країни.Читайте також: Потап і Настя дійсно вільні. Вільні від виступів в УкраїніЗагалом в Україні у середній 2026 року склалася доволі дивна ситуація навколо мовного питання. На початку повномасштабного вторгнення усі раптом стали радикально-україномовними. Це було якраз нормально, і усі це відчували. Здавалося б – це кінець усім дискусіям "про мову", все усім зрозуміло.Але на п’ятий рік вторгнення виявилося, що ніфіга не всім. І рускійізик знов підіймає голову, його носії відчувають, що "вже можна". Все ще занадто багато людей вперто ігнорують мову своєї країни й говорять мовою країни чужої, ворожої, агресивної. Мовою країни, яка щиро хоче нас винищити як націю – і робить усе можливо, щоб з мапи світу зникла і держава Україна, і українська мова разом з українською культурою. Мені фізично боляче чути на вулицях Києва каzаПську мову, особливо від дітей чи молодих людей – це означає, що рускій мір нікуди не дівся з України. Він живий, просто причаївся і чекає на час, коли можна буде повернутися і вимагати "другої офіційної мови". Скільки не вбивай цих українців – вони все одно тягнуться до вбивці. І дітей своїх навчають. Стокгольмський синдром.Особисто я виступав би за "жорстку" українізацію. Як це зробили свого часу країни Балтії: рузькомовних не обслуговували в магазинах, підкреслено "не розуміли", не приймали заяв чи звернень "незрозумілою мовою" і так інше. Спочатку це викликало шалений спротив та обурення у рузькомірцев, але вже у середньостроковій перспективі це принесло надзвичайно корисні результати: разом з поганською мовою Латвія, Литва та Естонія позбавилися рашн-менталітету. І завдяки цьому вони тепер входять до складу ЄС і НАТО. Читайте також: У пошуках відмазок, чому ти малоросА в Україні лише говорять про це – але продовжують говорити московською говіркою, слухати російську музику, дивитися російське кіно. Що автоматично "підтягує" моральні "цінності" запорєбріка – хоча більшість так званих "російськомвоних українців" цього навіть не усвідомлює. Тобто я прихильник того підходу, що цей пластир краще зірвати одразу, одним різким рухом. Прирівняти публічне вживання російської мови до виправдання збройної агресії. Написи російською мовою вважати диверсією. За знущання з українського призначати 100 годин громадських робіт у військовому шпиталі. Але як можна розраховувати на будь-яку українізацію в Україні, якщо навіть найвище політичне керівництво України спілкується між собою московською говіркою – як тільки сходять з трибуни та вимикаються мікрофони. Це ми чуємо на "плівках НАБУ": навіть галичанка щебече телефоном мовою толстоєвськава.Злість та огида переповнювала мене, коли я дивився це бидло-рашн відео Потапа та Насті про "свободу". Гидко, що у них той самий паспорт з тризубом, що й у мене. І вже ж обидва наче дорослі: 39 та 45 років. Але якщо ти скотина та манкурт – то це назавжди, і це вже не лікується.Так, у мене палає. Тварюки.*Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора. Костянтин Корсун, експерт з кібербезпекиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.