Еспресо

Рішення, яке не тільки назріло, але й перезріло, є реакцією на гостру проблему втрати останніх великих міст, яка вже не просто маячіє на горизонті, а настирливо щодня стукається у двері. За пів року ворог, після взяття Сіверська, пройшов половину дистанції до Слов’янська. Так з боями, так без проривів, але все ж пройшов. Забираючи метр за метром землі, яка мала стати головною перепоною для повної окупації Донеччини. Ситуацію намагались вирішувати ще весною через заміну командирів бригад і корпусів. Але наступ росіян на Слов’янськ і Краматорськ вдалося тільки пригальмувати, але не зупинити.Паралельна реальність ПутінаЗараз на останні великі міст Донеччини наступає більш як 200 тисячна армія. Приблизно стільки ж Путін зібрав, щоб захопити Київ за 3 дні. Часів Яр, Костянтинівка, Добропілля – це пріоритетні завдання для російського генштабу на найближчі місяці. Хоча Путін, читаючи доповіді, думає що справу вже вирішено. Але це далеко не так. Згідно із офіційними повідомленнями міністерства оборони рф, окупанти вже давніше зайняли Часів Яр, повністю окупували Костянтинівку, зайшли у Добропілля, де ведуть вуличні бої. А Патрушев доповів Путіну, що до Слов’янська лишилось менше 4 км. Все це сьогоденний зріз паралельної реальності Путіна. Попри те, що справжня реальність є іншою, але вся військова машина агресора працює на те, щоб подолати розрив. Не катастрофа, але реальна загроза Донеччині І все ж попри те, що насправді ситуація не така катастрофічна, але однак ворог невпинно просувається. До Слов’янська і Краматорська лишилось менше 15 км. Тепер росіяни нависають над серцем нашої Донеччини, яке вони щоденно пронизують КАБами. Ворог не маючи можливості застосувати звиклу тактику охоплення, пробивається до агломерації в лоб. Наразі два голові вектори наступу на Слов’янськ: спрямовуються на Миколаївку, в якій розташована Слов’янська ТЕС, а також вздовж траси з Бахмуту на Слов’янськ. Карта бойових дій на Слов'янському фронті, фото: ЕспресоНаступ на Миколаївку йде двома флангами – вздовж Сіверського Дінця, де ворог розширив сіру зону аж до Пискунівки – це половина відстані до Миколаївки. Втім закріплення росіяни тут не мають, а їхнє просування має чи не найменші темпи на всьому напрямку. На відміну від піденнішого флангу, де окупанти частково закріпились у нашому укріпрайоні – Рай-Олександрівці, розташованому на панівній висоті, що домінує над Слов’янсько-Краматорською агломерацією. А також значно розширили зону інфільтрації довкола неї. Поодинокі штурмовики через цю зону вже навіть доходять до Миколаївки. І хоча нараз без закріплень, але тенденція надзвичайно загрозлива. Якщо ворогу вдасться її розвинути, то він здобуде позиції з яких зможе наступати на агломерацію. З півдня росіяни намагаються просуватися вздовж дороги Бахмут-Слов’янськ, а також вздовж каналу Сіверодонецьк-Донбас, який в’ється через всю височину над агломерацією. Значних просувань тут за все літо не було, але у серпні ворог розширив сіру зону боїв до Малинівки та Заповідного – двох важливих наших укріпрайонів.Поступове просідання фронту відбувається і довкола Костянтинівки. З лівого флангу окупанти майже захопили Часів Яр, який тримав оборону з червня 2024 року. З правого вони прориваються на простір між Добропіллям і Костянтинівкою, націлюючись на Дружківку. Штурмовиків знищували аж біля Райського. Таким чином росіяни з флангів обходять Костянтинівку, перерізаючи до неї логістику. Битва за саме місто все ще не програна – Сили оборони не відступають попри те, що все місто кишить позиціями прониклих в нього ворогів.  Карта бойових дій, фото: ЕспресоВрешті на Добропільському напрямку, де ще минулого року підлеглі Прокопенка провели успішну контрнаступальну операцію, окупанти поступово просуваються до Добропілля. Також із двох флангів – з півдня та зі сходу. З півдня вони захопили місто Родинське та закріпляються на околицях Білицького. А також поступово просуваються вдовж дороги Покровськ-Павлоград. До адмінмежі з Дніпровщиною залишилось 15 км. Зі сходу ворог знову намагається прорвати нашу захисну лінію в районі Кучеревого Яру. Якщо залишити все як є, то поступово, але незворотно ми втратимо Донеччину. Однак в Генштабі вирішили змінити хід подій та дати великий бій за останні міста-твердині регіону. Головне завдання росіян – до зими максимально зайти у міські бої, що можливо виходячи із нинішніх реалій. Відтак наше завдання мінімум – не допустити міських боїв ні в Дружківці, ні в Добропіллі, не говорячи вже про Слов’янськ чи Лиман. А завдання максимум – не втратити височини над Краматорськом і Слов’янськом, не дозволити прорватися між Костянтинівкою та Добропіллям та перевести бій за Костянтинівку ще й у наступний рік. Прокопенко і Білецький – еталонні командири ЗСУЧому вибір пав на Андрія Білецького та Дениса Прокопенка. По-перше – це одні із найбільш харизматичних лідерів у ЗСУ, яким довіряють воїни. Довіра та відтак і віра у перемогу – дуже важлива компонента у війні. Їхні творіння – перший та третій корпуси ЗСУ, є чи не найкращими в Силах оборони, а можливо й найкращі. І цей досвід потрібно масштабувати. Коли відбувалась зміна головнокомандуючого, на зустрічі із президентом Зеленським, Андрій Білецький, власне й висловив бажання взяти під керівництво ще кілька суміжних корпусів. Тим більше, що подібна практика співпраці вже частково існує. Наприклад, 1 корпус Азов об’єднав зусилля із 7 корпусом ДШВ, який тримає сусідню ділянку фронту на Покровському напрямку. Зокрема вони проводять спільні навчання новобранців, сержантів та молодших офіцерів. Схожу практику мають інші сусіди – 3 корпус та 2 – корпус НГУ "Хартія".Окрім того, корпус Білецького на Лиманському напрямку та Прокопенка на Добропільському вже зараз демонструють вдалі результати на полі бою. На Лиманському фронті ворог вже тривалий час не має просування, а за інформацією російських воєнкорів тут навіть відбуваються зворотні процеси. На Добропіллі минулого року під командуванням Прокопенка Сили оборони провели одну із перших успішних локальних контрнаступальних кампаній після невдалого великого контрнаступу в 2023 році. Відтак довірити оборону Донбасу найбільш успішним командирам – це рішення, яке отримало одразу позитивну оцінку усіх без виключення експертів. Зміна логіки управління військами - шлях до перемогиВтім так виглядає, що мова йде не просто про зміну керівництва, але й про глобальну зміну підходу до управління захисними процесами. Як саме наразі не відомо. Цілком ймовірно, що новопризначеним керівникам дали можливість запропонувати власний підхід. А для цього потрібен час. Якщо глянути на ситуацію суто з точки зору логіки географії, то захист Донеччини Прокопенко і Білецький розділять по Костянтинівці. 1корпус "Азов" триматиме оборону від Костянтинівки і до стику Донецької, Дніпровської та Запорізької областей в районі Покровського. Відтак він об’єднає свої зусилля із 7 корпусом ДШВ, а також іншими бригадами, які беруть участь у нашому контрнаступі на Олександрівському напрямку.умовні зони відповідальності на Донеччині фото: ЕспресоНатомість 3 корпус окрім ділянки від борової і до південних околиць Лиману, додатково візьме під захист Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку та східний фланг оборони Костянтинівки. Саме на його плечі лягає відповідальність за підготовку цих міст до оборони.Новий тип управління не повинен повторювати старих форм, типу ОСУВ чи ОТУ, від яких ми відійшли через їхню надмірну громіздкість та не ефективність. Навпаки мають з’явитися нові форми, які покращать керованість військами, позитивно вплинуть на оперативність прийняття рішень та посилять оборонний потенціал. Тим більше, що нове об’єднання підсилили не тільки штурмовими підрозділами, але й безпілотними. Керівник СБС "Мадяр" прокоментував ці рішення наступним чином: "Це і є Smаrt Wаr. Новостворені Угруповання військ Редіса і Білецького. Час мережецентричної війни. Тотальна синхронізація з Угрупованням СБС, найкоротший ланцюжок "Сенсор-Стрілець". Таким чином він чітко вказав яке завдання є ключовим при об’єднані зусиль стількох найкращих підрозділів – ще більше покращити ефективність та ударну спроможність. І мова тут не тільки про оборону…Драпатий повертає практики ЗалужногоОкремо варто відзначити, що цими призначеннями головнокомандувач Михайло Драпатий повернувся до практики 2022-23 рр, коли підвищення отримували командири, які не тільки довели свою ефективність, але й користувалися підтримкою знизу. Здебільшого такі командири мають людиноцентричний управлінський підхід, що в армії надзвичайно цінно та є протилежністю до російського способу воювати, закидаючи фронт м'ясними штурмами.  Сам Драпатий перед цим був ефективним на Харківщині, де звільнили не тільки Куп’янськ. Так, перед призначенням Білецького і Прокопенка-"Редіса" Слов’янський та Краматорський напрямок підсилили ще двома новими керівниками. 11 корпус, який тримає оборону перед Слов’янськом очолив Еміль Ішкулов – екскомбриг 80-тки, який свого часу відзначився критикою Олександра Сирського щодо проведення операції на Курщині. Сусідній 19-тий корпус, який обороняє підступи до Краматорська очолив Валерій Скрет із 46-ї аеромобільної бригади. Фактично вже сформована команда, яка взяла на себе відповідальність за оборону Слов’янська і Краматорська, а можливо й за останню велику битву на цьому етапі війни з Росією. Замість висновківТим часом ЗСУ завдали потужного удару по наступальних спроможностях окупантів. Зокрема, днями у Донецьку ракетами знищили будівлі основного та запасного командного пункту 51-ї армії зс РФ, яка наступає на Костянтинівку. За попередніми даними, влучання відбулось під час наради. Загинули щонайменше 19 військових, серед них командувач армії та ще 11 офіцерів.      У будівлі прилетіли 13 ракет. За одними даними це були Штормшедови, хоча експерти із Dеfеnsе Ехрrеss вважають, що американці могли передати нам нові ракети JDАМ-LR із дальністю в 550 км.