Еспресо

За всього парадоксу цієї історії (тривога, дим десь над Куренівкою тощо) все ж ця жінка права. Можна прочитати чи прослухати тисячі важливих чи безглуздих порад (псевдо)психологів, але відповідь буде одна: "От так і жити".Я хочу повернути всіх нас в недалеке минуле кінця лютого 2022 року. Лише невелика частина з нас була готова до того моменту. Хтось був в паніці, хтось на адреналіні, а хтось місяць бухав під телевізором. Але потім ми всі так чи інакше адаптувалися. Хтось краще, хтось гірше. Але адаптувалися. І почали жити в новій нормальності. Зараз ця нормальність, яка склалася приблизно з літа 2022 року знову розвалюється. І нам всім знову потрібно шукати нові точки опори. Це неймовірно складно. І головна складність, як на мене, має два компоненти: страх і неможливість планувати хоч щось. Зрештою, те саме, що й у лютому 2022 року. Читайте також: Толстой закликає росіян бити по українських жінках і дітях. Колонка Віталія ПортниковаЯ не люблю психологічних порад. Але я точно знаю, що людина, за певного зусилля волі, може притлумити страхи й може знайти ціль, навколо якої буде планувати майбутнє. Якщо виходити з чотирьох психологічних стадій (заперечення, усвідомлення, переживання та прийняття), ми зараз на стадії усвідомлення, але попереду в нас дуже складні кілька місяців емоційної стадії переживання. І чим швидше ми перейдемо до стадії прийняття (а вона обовʼязково наступить) - тим легше нам всім буде. Наостанок скажу те, що говорю вже багато років. Державні комунікації — це одна з найважливіших речей для психологічного здоровʼя нації. Коли ти відкриваєш дискусію про зменшення мобілізаційного віку до 55 років, ти маєш розуміти, що приблизно мільйон людей в цій державі починають злитися не через те, що ти прийняв рішення не понижувати цей вік, а через те, що ти взагалі почав цю дискусію. Якщо премʼєр виходить і говорить, що буде переглядатися комендантська година, — без будь-яких розумних пояснень, — то ти маєш бути готовим, що ще кілька мільйонів людей будуть злитися. Людина завжди має спрямувати свою агресію чи невдоволеність на щось чи на когось. Особливо в такі переломні моменти. Навіщо весь час наступати на ті самі граблі, я просто не розумію.ДжерелоПро автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.