Еспресо

Мрія про пасторальну, тиху, провінційну Україну — таку собі просто спокійну країну в центрі Європи — це міраж, який ніколи не буде реалізований.Україна не може бути посередністю. Не можемо дозволити собі посередньої армії, недофінансованої науки, поганої освіти, зневажливого ставлення до людини (бо люди — головний дефіцит), неспроможного державного управління. Ми вже давно мали зрозуміти — або Україна буде чимось визначним і визначальним, або її просто не буде. Або Україна та українці будуть дивитися на багато років вперед, або не буде ніякої України (та і Європи, якою ми її любимо).Подивіться, що ми вже робимо. Ми на ходу перевинайшли спосіб ведення війни. Ми проводимо технологічну революцію в країні, яка 35 років забивала хєр на власну науку та освіту. Ми будуємо мережеве суспільство, яке спроможне розв'язувати ексклюзивні проблеми. Ми витримуємо терористичний тиск на економіку і психіку, яку ніхто не бачив у 21 століття. І все це ми робимо на фоні того, що наше суспільство десятиліттями перебувало під сильним постколоніальним синдромом, від якого ми ще досі до кінця не оговталися.Читайте також: Мій прогноз: наступні пів року вирішальніІ нам доведеться багато чого ще зробити.Нам доведеться бути першими у світі, хто знайде нестандартне розв'язання демографічних проблем, бо тут ми, на жаль, теж попереду всього світу. Доведеться реформувати державну систему. Знайти можливість економічного успіху в умовах, коли світ нічого крім турбулентності нам не запропонує. Наша незалежність сьогодні — це гра на максимальній складності. Це не даність, це реальність, яку тримають конкретні люди: військові (і ті, хто обрав цей шлях до війни, і ті, кого змусили росіяни), інженери, підприємці, які тримають економіку і виробляють зброю, державні службовці, вірні країні, вчителі, лікарі, батьки, які продовжують народжувати дітей всупереч усьому еt сеtеrа. Звісно, і ті українці за кордоном, які реально допомагають країні. Навіть здалеку. Оці всі люди й складають тіло української незалежності.І у нас не те що є вибір. Втеча чи пошук якихось швидких рішень — це просто відкладена катастрофа. Персональна чи колективна. Україна не може дозволити бути посередністю. Ми — теж не можемо. Ми маємо бути сильнішими, ефективнішими, дорослішими за будь-якого нашого сусіда і за нас вчорашніх — і тільки тоді ми будемо живими та успішними. ДжерелоПро автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політикиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.