Еспресо

Таку думку в етері Еспресо висловив журналіст Віталій Портников.Приїзд самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка до Москви після візиту директора ЦРУ США Джона Реткліффа може бути пов'язаний із двома сценаріями. Портников зазначив, що наразі не бачить підстав говорити про підготовку Білорусі до нової військової операції проти України. За його словами, для цього на білоруській території має бути сформоване відповідне наступальне угруповання."Я думаю, що ніякої реальної операції з боку Білорусі на території України не може бути, тому що там немає наступального угрупування. Якщо немає наступального угрупування, немає наступу", — наголосив Портников.Водночас журналіст нагадав, що відсутність достатнього угруповання не завжди означає, що Росія відмовиться від спроби наступу. Як приклад він навів початок повномасштабного вторгнення у 2022 році, коли російське керівництво розраховувало на швидке захоплення Києва."Ви знаєте, ми в 2022 році багато хто вважав, що наступу на Київ не буде, виходячи з того, що реального ударного наступального угрупування і тоді на території Білорусі не було достатньої кількості, щоб захопити Київ", — зазначив він.Водночас нинішній приїзд Лукашенка до Москви, на його думку, може мати інший контекст. Портников назвав два можливих пояснення цієї зустрічі.Перший сценарій — продовження інформаційної війни Кремля проти Європи. Журналіст звернув увагу на те, що незадовго до приїзду Лукашенка до Москви там побував директор ЦРУ Джон Реткліфф, який провів зустрічі з російською стороною.Він припустив, що після переговорів із представником американської розвідки Кремль може навмисно посилювати сигнали про можливу загрозу для Європи. У цьому контексті Білорусь може відігравати важливу роль, оскільки її територія географічно наближена до країн НАТО."Багато хто вважає, що головною задачею директора ЦРУ було утримати Путіна саме від дії в Європі. І тут після цього Путін викликає Лукашенка на килим. Очевидно, домовлятися про можливий удар по Європі, адже з Білорусією його теж можна провадити", — зазначив журналіст.Окремо Портников звернув увагу на можливу загрозу для країн Балтії. За його словами, у такому разі Кремль може знову активізувати розмови про Сувальський коридор — стратегічну ділянку між Польщею та Литвою, яка з'єднує Балтійські країни з іншою територією НАТО."Якщо мова йде про країни Балтії, то знову-таки починається мусування теми Сувальського коридору. Починаються розмови про Литву, тому що у Литви немає реальних спільних кордонів з Російською Федерацією, окрім Калінінградської області", — пояснив Портников.На його думку, така риторика може бути частиною спроби Москви посилити страх у європейських суспільствах і змусити їх сприймати Росію як безпосередню військову загрозу.Однак журналіст не виключає, що за цими сигналами може стояти не лише інформаційна кампанія. Другий сценарій, за його словами, полягає у тому, що Москва справді може обговорювати з Лукашенком можливість спільних дій проти європейських країн."А є другий варіант, що це не намагання перелякати, а намагання дійсно домовитися з Лукашенком про спільні дії щодо європейських країн", — сказав він.Портников наголосив, що наразі неможливо точно визначити, який саме сценарій реалізує Кремль. Для цього необхідно спостерігати за подальшими діями Росії та Білорусі. Не слід не сприймати зустріч Лукашенка з Путіним як автоматичний наслідок візиту директора ЦРУ до Москви. За словами Портникова, не йдеться про те, що американський представник нібито налякав російського президента, після чого той терміново звернувся по допомогу до білоруського союзника.Підсумовуючи, Портников назвав два базові пояснення нинішньої активності Москви та Мінська: або Кремль використовує Білорусь як інструмент психологічного та інформаційного тиску на Європу, або готує ґрунт для реальних спільних військових дій."В принципі, або це частина підготовки до реальної війни, або це частина продовження інформаційної війни", — підсумував журналіст.  27 серпня самопроголошений президент Білорусі прибув до РФ, де, як офіційно заявлено, обговорить із Путіним співпрацю, безпеку та міжнародну ситуацію, а з Мішустіним — економічні й інвестиційні проєкти