Еспресо

Ваші батьки ще дітьми стали біженцями. Як ця історія вплинула на вашу родину?Мої батьки обоє з 1926 року. Мама із Золочева, батько з Поморян. Вони виїжджали за різних обставин, але контекст був один — літо 1944 року. Мого діда, простого, але шанованого коваля, переслідувало КДБ ще в 1939 році. Він знав: якщо вони повернуться, йому буде кінець. Тим більше, що найстарша донька вже була в лавах УПА.Він із дружиною та двома молодшими доньками виїхав. Дорогою моя бабця померла у 44 роки, бо не було медичної опіки. Старша тітка Ірина загинула в січні 1945 року. Моя мама із сестрою та батьком чотири роки прожила в Австрії, фактично в табірних умовах, а 1949 року вони переїхали до США.Ми жили дуже інтенсивним українським життям: удома, в церкві, школі українознавства, "Пласті". Водночас жили повноцінним американським життям. У нашій хаті ані слова англійською не було. Це впроваджувала мама — дуже шляхетною, тонкою педагогікою.Сьогодні сотні тисяч українських дітей знову опинилися за кордоном. Чи вдасться їм зберегти українську ідентичність?Покоління наших батьків дуже добре усвідомлювало, що їхніх родичів, братів, сестер, сусідів переслідують за мову, церкву, українську культуру, українську ідею. Було таке відчуття: вони не можуть — ми мусимо.Сьогодні немає такого батьківського авторитету, є більш розслаблене ставлення. Але, крім самого принципу шанувати своє, є ще потенційне збагачення. Коли ти виростаєш із двома мовами, білінгвізм розвиває мозок дитини.Після Другої світової війни до США приїхало близько 80 тисяч переміщених осіб. Вони були найбільш національно й політично свідомими та передавали ці традиції дітям. Уже є правнуки тих переселенців, які досі говорять українською.А тепер уявіть: лише за два роки, 2022-2023-й, до США приїхало близько 350 тисяч українців. Ми маємо дуже складну соціологію глобального українства. Світ ще ніколи не був таким українським, яким він є сьогодні.Ви сказали, що світ сьогодні став "більш українським". Що саме змінилося?Дуже багато. Один мій знайомий у Філадельфії після початку великого вторгнення сказав: "Ми 50 років намагалися пояснити американцям, де Україна, хто такі українці, що ми не росіяни. За два місяці Америка зрозуміла більше, ніж за 50 років нашої адвокації".Сьогодні українські символи впізнають, українців поважають за стійкість, за здатність бути Давидом, який протистоїть Голіафу. Світ побачив не лише нашу трагедію, а й наш інтелектуальний та технологічний потенціал — від ІТ до дронів.Світ ще ніколи не був настільки свідомим України, як сьогодні. І це шанс, який не можна втратити.фото: Slоvо.ТоdаyЧи змінила війна самих українців?Я бачу це навіть по молодому поколінню. Воно вже інше. У нього менше тієї легкої поверховості, яка часто буває в мирному, комфортному житті. Перед молодими людьми буквально стоять питання життя і смерті.Вони змушені думати: хто я, за що я готовий відповідати, що для мене правда, що для мене добро і зло.Україна сьогодні повертає світ до дуже базових речей — до розуміння, що є правда і є брехня, є добро і є зло.Ви багато говорите про російський імперіалізм. Чи достатньо світ це усвідомлює? На мій погляд, Росія не намагається довести світові, що її імперська позиція є справедливою. Її завдання інше — посіяти сумнів.Путін хоче сказати: "Ви такі самі". Не переконати, а розмити межу між агресором і жертвою, між правдою і брехнею.Саме тому Україні потрібна не тільки військова перемога. Потрібно виграти ще й боротьбу за пояснення того, що відбувається.І ще я б обов'язково повернула короткий блок про українську державу та діаспору, бо він дуже конкретний:Чи достатньо Україна використовує потенціал своєї діаспори?Довгі роки держава майже не працювала з українськими громадами за кордоном системно. Сотні українських шкіл існують переважно на волонтерських засадах. Українські церкви мають величезну мережу у світі, але тільки останніми роками держава почала сприймати їх як партнерів.Росія ж десятиліттями вкладала ресурси у свою культурну дипломатію — концерти, балети, книжки, переклади, організації.Україні потрібно не просто мати сильну діаспору, а навчитися працювати з нею як із частиною своєї глобальної присутності.Як повномасштабна війна змінила сприйняття України у США?Через кілька тижнів після великого вторгнення я зустрів знайомого у Філадельфії. Він сказав: "Слухай, ми 50 років намагалися пояснити американцям, де Україна, хто такі українці, що ми не росіяни. За два місяці Америка зрозуміла більше, ніж за 50 років нашої адвокації".Тепер дуже багато змінилося. Синьо-жовті кольори впізнають. Українцями захоплюються за стійкість, за здатність бути в позиції Давида, який долає Голіафа. Звернули увагу на ІТ-здібності українців, уже не кажу про дрони.Сьогодні, з одного боку, легше бути українцем. З іншого — завдання стало ще більшим, бо перед нами знову стоїть питання: бути чи не бути.Чи достатньо Україна працює зі своїми громадами за кордоном?Україна як держава цим питанням займалася дуже немічно. Є сотні українських шкіл за межами України — і практично все це тримається на громадських, волонтерських засадах.Українська греко-католицька церква має приблизно 1500 парафій по всьому світу. Маємо 16 єпархій та екзархатів в Україні й 20 за її межами. І лише останніми роками Міністерство закордонних справ та українські посольства почали дивитися на нас як на партнерів.Війна нас тепер збирає, і це змінюється. Росія дуже багато працює над своєю дипломатією, культурною дипломатією — всюди просуває балети, концерти, публікації, переклади. Україні також потрібно системно працювати у світі.Папу Франциска в Україні критикували за неоднозначні заяви про війну. Якою є позиція нового Папи Лева? Папа Франциск, думаю, 400-500 разів виступав на підтримку України. Було десь із десяток двозначних виступів, за які він і запам'ятався українцям. Хоча багато робив за кулісами — наприклад, щодо звільнення захисників Маріуполя, українських дітей.Папа Лев ще нічого двозначного не сказав. Він говорить рідше, ніж Папа Франциск, але говорить дуже чітко. І це добре.Я мав півторагодинну зустріч із Папою говорив йому: "Ваша Святосте, НАТО не є причиною нападу Росії. Росія нападає сотні років, коли про НАТО ще ніхто не думав. Тут є інші чинники, інші традиції. Тут є імперія і колоніалізм". І він це слухав.Папа Лев ХІV, Борис Гудзяк, фото: Fасеbооk Чи вдасться Європі залишитися об'єднаною і продовжувати підтримувати Україну?Думаю, Європі вдасться зберегти здоровий глузд і здоровий погляд на російську небезпеку. Лідери більшості партій розуміють, що ця небезпека реальна. У Німеччині, Британії, Франції, Іспанії, Італії позиція стає дедалі чіткішою.Але нам потрібна не лише кон'юнктурна прихильність. Нам потрібна принципова прихильність.Путін не хоче переконати світ у праведності російської імперської, колоніальної позиції. Він просто хоче кинути тінь і сказати: "Ви такі самі". Він хоче породити сумнів.Українці сьогодні кажуть: "Не так швидко. Є добро, є зло, є брехня і є істина. І я готовий ризикувати за це своїм життям". Україна змушує світ замислитися над цим.Водночас чи немає небезпеки, що самі українці почнуть вірити у власну винятковість?Жоден народ, жодна цивілізація не має монополії ні на пороки, ні на чесноти. Ми всі люди. Нам треба спокійно, критично і творчо дивитися в дзеркало. Чужого навчатися, свого не цуратися.Ми збудували найбільший літак, мали величезний завод балістичних ракет, сьогодні робимо найкращі дрони. Технічні здібності є. Але чому ми не попрацювали над Кримом, щоб він був стійко й недвозначно українським? Чому не попрацювали над Донбасом? Чому розвинулася олігархія?Ми маємо жити і працювати чесно. Не лише на Великдень нести паски, а не брати хабарів, не очікувати їх і не давати їх. Нам потрібна реформа судочинства. Кожен із нас може до цього долучитися.Ця жахлива, трагічна війна має бути максимально використана для того, щоб перемогти, устійнити нашу державність, очиститися від деяких пороків і передати наступному поколінню трохи іншу Україну.Яким ви бачите завершення цієї війни? Чи завершиться вона перемогою України?Я вважаю, що Росія вже програла. Вона не досягла своїх цілей: не здобула Київ, не змінила український уряд, не зайняла весь Донбас, не ослабила НАТО. НАТО тепер має більше членів. Росія не змогла остаточно розділити Європу, а навпаки — скріпила українців, українство і підтримку України.Але Україна ще не виграла цієї війни. Тобто Росія вже програла, але перемога України ще не завершена.Що для вас означатиме перемога України?Перемога України означає зберегти максимальну територіальну цілісність, зрости в реформах і політичній відповідальності, структурувати нашу стихійну, часом емоційну солідарність у державні та суспільні інститути. І остаточно вийти з комплексів меншовартості.Якщо ми будемо сильними всередині, морально чистими, матимемо етичний стрижень і будемо солідарними, ніякий колонізатор чи імперіаліст нас не придушить.Я переконаний, що Божа правда переможе. На це я сподіваюся, за це молюся і працюю.