Родина переселенців із Харківщини роками живе у тимчасовому житлі: як війна змусила їх залишити дімСтаном на кінець серпня 2026 року в Україні було близько 4,5 млн офіційно зареєстрованих переселенців. Лише за місяць на облік стали понад 36 тисяч людей.Для багатьох із цих людей повернення додому залишається неможливим. Їхні населені пункти можуть бути окупованими, а будинки — зруйнованими або пошкодженими. Відтак житло, яке спочатку мало бути тимчасовим прихистком, стає місцем проживання на невизначений термін.Одну з таких історій розповів Володимира Чуйко з Харківщини для програми “По живому”. Чоловік разом із дружиною живе у модульному містечку у Львові з квітня 2022 року.Окупанти влаштували катівню на ХарківщиніДо евакуації родина жила на Харківщині. Після початку повномасштабного вторгнення російські військові зайшли в їхній населений пункт. Володимир пригадує обстріли та приліт неподалік від будинку."В нас тоді від дому десь метрів 50 був приліт. І посікло садок. По-моєму, шибку в нас винесло", — розповідає чоловік.За його словами, після приходу російських військових у населеному пункті з'явилися місця, де катували людей. "Там у станції зробили катівню. І в совхозі зробили катівню. І людей катували струмом. Струм підключали і катували людей. Катували за те, що людина багато жила", — розповідає Володимир.Залишатися там родина вирішила не ризикувати. Особливо чоловік переживав за дружину, яка має інвалідність і важко переносить обстріли.За словами Володимира, дружина дуже боїться вибухів. Навіть після переїзду до Львова повітряні тривоги та атаки безпілотників викликають у неї сильний страх."Вона боїться цих взривів. Навіть як шахед летить, вона вже панікує. От що буде, як в нас прилетить", — розповідає чоловік. Він каже, що під час обстрілів на Харківщині стан дружини погіршився.Для чоловіка головним було зберегти сім'ю та вивезти дружину у безпечніше місце. "Більше переживав за сім'ю, щоб нас ця війна не розлучила. Щоб моя жінка робила без мене, я без неї. Що б було, якби когось з нас вбило", — каже він.Спочатку спортзал, потім — модульне містечкоЕвакуація родини розпочалася зранку. Спочатку подружжя виїхало до Харкова, а звідти потягом вирушило до Львова. Першим місцем прихистку для них став шкільний спортзал. Згодом родина переїхала до модульного містечка, де живе від самого початку його заселення."Ми тут в модульному містечку, кімнатка невеличка, але затишно, добротно. Ми вже проживаємо з самого початку в цих модульних містечках. Нам нічого не заважає тут для проживання", — розповідає Володимир.За його словами, родині допомагають адміністрація містечка та волонтери. Попри невелику площу, чоловік намагається облаштовувати простір навколо свого житла. Біля кімнати він вирощує овочі та квіти.Однак для родини це все одно залишається тимчасовим місцем проживання. Володимир не приховує, що хотів би повернутися на Харківщину.Сім'я продовжує згадувати рідний дім і сподівається повернутися після завершення війни.У Львові живуть понад 95 тисяч переселенцівУ Львові в модульному містечку нині проживають понад тисячу внутрішньо переміщених осіб, зазначають у його адміністрації. Загалом у Львові, за останніми даними Центру соціальної підтримки міської ради, проживають понад 95 тис. ВПО.Це означає, що питання забезпечення житлом не можна зводити лише до розміщення людей одразу після евакуації. Для тих, хто не може повернутися додому протягом тривалого часу, постає питання довгострокового житла та можливості перейти від тимчасового прихистку до стабільного місця проживання.Модульне містечко може стати порятунком для людини, яка щойно втратила дім. Але якщо родина живе там роками, саме слово "тимчасове" вже не описує її реального життя.А поки мільйони переселенців залишаються між двома станами: повернутися додому вони не можуть, а тимчасове житло для них уже давно перестало бути тимчасовим.