Еспресо

Ту саму Японію, яка хотіла створити Українську державу за Уралом та, спільно з Польщею, розчленувати СССР. Звучить, як геополітичний трилер - десь так воно і було. На жаль, ця амбіція не склалася. А після того як Польща п'ять разів відмовила Адольфу Гітлеру в спільному нападі на СССР - її доля була вирішена. Чотири дні президент Польщі Ігнацій Мосціцький жив в приміщенні пошти, а прем'єр Фелеціан Славой-Складовський з урядом в школі, в Кутах. В Снятині перебувало Міністерство фінансів та РКР, оскільки це був залізничний вузол. Косів став осідком міністерства закордонних справ на чолі з одіозним Юзефом Беком. В Коломиї ж була ставка маршала Едварда Ридз-Смігли: того самого, що 9 травня 1920 року, разом з полковником Марком Безручком, приймав парад на Хрещатику. Саме в Коломиї, 17 вересня 1939 року, дізнавшись про вторгнення СССР, маршал видав директиву, яка, зокрема, передбачала евакуацію уряду та армії ІІ Речі Посполитої в Румунію та Угорщину. Маленький міст через Черемош опустів вже під ранок 18 вересня. А в 1920 році, в Києві, поруч з Едвардом Ридз-Смігли, стояв ще й посол Японії. На початку тридцятих років, коли Гітлер лише рвався до влади, Сталін боявся двох країн: - Японії;- Польщі.А точніше його охоплював той самий липкий страх, що раніше планувальників кайзерівського, а пізніше гітлерівського генштабів. Війни на два фронтиСталінська параноя та пошук японських і польських шпигунів не виникли на рівному місці. Якийсь час японці та поляки підтримували дуже тісні контакти, особливо на рівні розвідок. Японці сподівалися на польську агентуру, яка, на їх думку, була дуже розгалуженою в окупованій Україні - особливо на Правобережжі, де існували цілі польські села. Хоча, це і було перебільшенням. Самі ж японці планували створити Українську державу на Зеленому Клині. Під своїм протекторатом, звісно. Японці добре шарили, що українці - не росіяни: їхня розвідка активно комунікувала з нашими людьми від Владивостока до Уралу, з території Маньчжоу-Го, яка керувалася останнім китайським імператором з династії Цін і була під японським протекторатом. Нова Українська держава на Далекому Сході мала б вступити в такий самий військовий союз з Японією, що й Маньчжоу-Го. Цей проєкт став особливо актуальним після початку колективізації в Україні та масових репресій 1929/1930, коли сотні і сотні тисяч українців прибули в зауральські табори. Японці вважали, що репресовані українці, які опиралися колективізації, стануть ударною силою проти комуністів і разом зі старими українськими колоніями створять нову державу. В той же час Україна - палала. Колективізація викликала масовий спротив. Протягом року в УССР було зафіксовано понад мільйон виступів. Від комуністів було звільнено цілі райони, комуністів та енкаведистів - вбивали. 4 квітня 1930 року колишні офіцери УНР підняли повстання в Павлограді, який зараз методично знищують русскіє. Вони планували захопити Павлоград, перерізати залізничне сполучення та йти на Дніпро. І в той час погляди українців - не лише поляків, були обернуті на Захід. На Польщу. З надією чекали на польське вторгнення в СССР.Але на той час в Польщі демократія вже померла - там правив, як вони себе самі вважали, прагматичний режим "санації". До 1935 року він еволюціонував в крайньо націоналістичний, під орудою того ж таки Едварда Ридз-Смігли. Саме цей режим - приклад для наслідування всяких браунів, корвін-мікке та босаків, які загрожують як Україні, так і самій Польщі. І які рвуться до повної влади на виборах 2027 року. Вони хочуть поховати демократію. В їхній риториці все частіше звучить: Росія - не загроза, з Москвою можна та треба домовлятися. Ось і в 1930 їхні попередники не наважилися укласти військовий союз та спільно з Японією і повсталими українцями раз і назавжди вирішити "московське питання". А вже в 1932 році уклали договір про ненапад з СССР, який Сталін брутально розтоптав в 1939 році - 17 вересня. А напередодні, 16 вересня, майбутній м'ясник Жуков розгромив шосту японську армію в битві на Халхин-Гол (Маньчжуо-Го). Ювелірна робота. Спочатку Сталін вивів з гри одного, а потім іншого - на передишку собі дав лише добу. Сталін зробив те, чого не вдалося ні кайзеру, ні фюреру - уник війни на два фронти. Після поразки в 1939 році, до кінця ІІ світової, Японія так і не наважилася оголосити війну СССР. Якою ціною Сталін цього досяг? Мільйонами українських життів в 1932/33 роках, бо після підписання договору з Москвою "санація" ні слова не сказала про цей злочин, а тим більше не думала зброєю підтримати повсталу Україну. Сотнею тисяч польських життів в 1937/38 років, бо серед жертв Великого терору поляки складали 16%, хоча серед населення СССР їх частка - 1%. І про цей злочин "санація" теж мовчала. Неправда, що авторитарний режим - прагматичніший, ефективніший, гнучкіший. А ось це вже попередження намМіжвоєнні Литва, Латвія, Естонія та Польща - були авторитарними, а отже неконтрольованими, самодурними, впевненими в своїй правоті. Помилки, які демократія робить - можна виправити, в авторитаризмі вони лягають важким камінням в підмурівок національної катастрофи. Але хоч польські міжвоєнні націоналісти не скористалися нагодою розгромити СССР, проте їм вистачило честі не погодитися на пропозицію Адольфа Гітлера стати маріонеткою Рейху. І спільно оголосити війну Йосифу Сталіну. Це називається: жити грішно - вмерти гідно. Романтично, але безсенсово. На початку 1939 року Гіммлер повернувся з Варшави до Берліна - з п'ятим, категоричним "ні".Після цього Гітлер віддав наказ готувати план "Вайс" - план війни проти Польщі. Коли нинішні польські ультраправі сподіваються домовитися з Росією коштом України, то мали б пам'ятати. Вкінці кінців жертвою цієї оборудки стане сама Польща. Цікаво, чи зрозумів це Ридз-Смігли, коли в ніч з 17 на 18 вересня зупинився на мості через Черемош і востаннє подивився на те, що накоїв. Але, ні, не востаннє. Переживши румунське інтернування та прокльон своєї ж нації за втечу, в 1941 році, Ридз-Смігли втік з румунського табору й таємно перебрався до окупованої Варшави, під чужим ім'ям. Так хотів спокутувати свою вину перед поляками. В грудні 1941 році маршал помер від серцевого нападу, його поховали під вигаданим ім'ям. Шляхетно, але марно. Біда лиш в тому, що його сучасним послідовникам здається: в них вже точно вийде. Реалізм та цинізм завжди здаються ефективнішими, а солідарність та емпатія чимось застарілим та смішним. В 1930 році солідарність та емпатія могли врятувати українців, поляків та самого Ридз-Смігли. Бо якраз це - ефективно.Ще з тих часів, коли люди зрозуміли - спільно завалити бізона легше, але для цього, спершу, треба поділитися їжею та вогнем. ДжерелоПро автора: Олег Манчура, журналіст.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.