Еспресо

І, що важливо, ця цифра не змінюється вже 3 роки поспіль. Водночас дуже сильно — до 75% - зросла кількість тих, хто готові до перемовин.Звичайно, всі ми втомилися від війни. Але для тих 62% відсотків, як я сподіваюся, очевидно, що вибору в нас і немає. Точніше, вибір є: Путін пропонує нам вмерти, втекти або стати "русскіми". Нам ці варіанти, звичайно, не підходять. Але я хочу звернути увагу на те, що це не причини, а, перефразовуючи Гітлера і Лаврова, способи "остаточного розв'язання українського питання". А от щодо причин..Путін неодноразово повторював, що війна з Україною триватиме до "усунення першопричин", через які ця війна почалася. Ми звикли сприймати цю фразу як пустопорожню кремлівську риторику, спосіб сказати: ми вб'ємо вас всіх.  Але дипломатичною мовою.Проте, я гадаю, що Путін і його посіпаки абсолютно щирі, коли кажуть про ці "першопричини". Їх, на мою думку, три. Перша — проголошення Україною Незалежності в 1991 році. Друга — Помаранчева революція 2005-го, яка затвердила євроатлантичний курс України. Третя — Революція Гідності 2014-го і початок реальної євроінтеграції України.Власне рух від Москви, так, як заповідав один з представників нашого "розстріляного відродження" 20-х років минулого століття Микола Хвильовий, і є справжнім саsus bеllі цієї війни. І почавши цей рух на початку 90-х, Україна рухалася до воєнного зіткнення з колишньою метрополією. Читайте також: Українці бажають Путіну одного, а в нього інші планиЧому важливо це чітко усвідомити? Якщо спробувати відповісти максимально лаконічно, то:по суті, незалежність України, з цієї перспективи, стала головною перешкодою для плану всього життя Путіна — відновлення Совєцького Союзу;у засновника СССР Владіміра Лєніна є фраза часів жовтневого більшовицького перевороту 1917 року: "Сьогодні рано, завтра буде пізно". Я думаю, що 2022 рік став саме таким історичним моментом для Владіміра Путіна;ми часто насправді аналізуємо першу частину цієї фрази про "рано". В контексті чи могли ми відсунути це вторгнення ще на рік, або, краще, на 10. Але зараз для нас це вже не має жодного значення. Має значення та частина, де про "пізно";мені здається, у 2022 році Путін і його оточення чітко зрозуміли, що час працює проти них і Україна назавжди може відійти зі сфери впливів Москви. Зрештою, в 19 столітті росіяни так само казали, що немає польського народу і польської мови. Тепер прийшла черга українців.А от тепер питання до всіх: чи робимо ми все, що від нас залежить, щоб усунути ці першопричини війни? А саме: ми, посполиті, чи готові ми видушити з себе не по краплині (бо нема  вже на то часу), а одразу на 100% "совка" і "русского" в усіх аспектах нашого життя — від мови до культури поведінки на дорогах? І ми як народ і джерело влади — змусити політиків втілити максимально швидко всі реформи, які стосуються Євроінтеграції, що змінить правила нашого життя?Щоб послати Путіну недвозначний сигнал: а тепер вже пізно.Як співав на початку 90-х львівський бард Андрій Панчишин: "Gооdbyе, Russіа, ти тепер не наша!". А ми — не твої.Спеціально для ЕспресоПро автора. Андрій Сайчук, журналіст, телеведучийРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів