Еспресо

Може, одразу перестрибнемо пару сходинок і ухвалимо закон про відповідальність родин "врагов народа", панікерів розстрілювати на місці та ще закон про три колоски? Навіщо гратися в демократію? Правда? Навіщо зважати на людину? Може, ви ще мені розкажете, що мені одягти, як харчуватися і коли спати лягати? Встановите вдома монітор, щоб Великий брат стежив за мною, нє? Людям болить, і так, хтось змовчить, а хтось, якщо мовчатиме, потім матиме нервовий зрив, паніки й таке інше. Ви прийдете йому на допомогу? Чи вам головне, щоб він не псував стройний хор голосов? Вас дивує ниття? А можна я поясню його генезу? А генеза його проста: ги-ги — га-га за державні гроші в Єдиному марафоні. Позитивні новини, горить Росія, Путіна примушують до миру, ще трохи й все. А в цей час Росія робила тисячі реактивних шахедів, які в нас то й не помітили. Правда? Генеза: розповідати, як наші дрони захищають весь світ, обіцяти армію роботів, підписувати угоди і презентувати себе рятівниками галактики, а по факту — пропускати більшість того, що летить і знищує все. Читайте також: Про "суперсилу" БезуглоїГенеза: розікрадені гроші, політичні скандали, угоди-переугоди, а по факту — заклики: перетерпіть, не нийте, купіть собі АЕС, виїжджайте в Нову Зеландію, бо буде дупа. Коли підігрівається одне очікування, а потім раптово крижаним душем накриває інше — так, людина може крикнути від несподіванки. Бо ви самі цю людину тримали в теплій ванні очікувань. Підігрітих позитивними новинами, оплаченими з бюджету. З бюджету ж оплаченими програмами, які нах нікому не вс*алися. Багато наїздили кілометрів залізницею на шару? Є-бачки, як ви там? Агов. Люди нитимуть і жалітимуться і, знаєте, сильних це не бентежить, сильні ще допоможуть. Кричатимуть на тих, хто ниє, лише слабкі, бо їм самим страшно і їхня енергетика слабка і не заспокоює інших. Поруч із сильними не ниють. Напевно, настав час не тицяти пальцем в усі боки, бо боки вже закінчились, пора пальцем тицьнути в себе. Вийти й сказати нарешті словами Черчилля, на якого дуже хотілося бути схожим: "Піт і кров. Лише піт і кров". І якби це було сказано раніше, то і ниття б не було. А оскільки ви ж примушували Путіна до миру, то, звісно, примушення до миру нас виявилось якось трохи неочікуваним. Правда все робить простішим. Але треба не боятися нарешті її сказати. І пояснити нарешті людям, що тил — це не "я живу своє краще життя, поки фронт харкає кровʼю", а тил — це опора фронту. І поки війна, тил — це не атракціон задоволень. Читайте також: "Спочатку дрони, потім – стадіони": чому вимушені кроки уряду щодо бюджету треба було робити ще у 2023 роціВсе треба пояснювати вчасно. І призначати правильних людей. І пріоритетом ставити перемогу, а не особисте збагачення і збагачення свого оточення. Війна вона скрізь. Навіть якщо кожен бере різну її вагу на свої плечі. А якщо їздити заспокійливими розповідями по вухах населення, а потім дивуватися його реакції на повну с*аку - то це діагноз. Я завжди бачу перед очима епізод з фільму "Піаніст". В гетто Варшавському вони продали пальто, обміняли пальто на карамельку. І розділили її на всіх. Війна це ще і карамелька на всіх. Ми поки не там. Ми, але не Олешки, скажімо. Не прикордоння Сумщини. Не Донеччина. Тому, сунемо вперто вперед, сильні підтримують слабших, а очільники мають знайти в собі сили вийти й сказати правду без чергових обіцянок, від яких вже просто нудить. Навіть тих, хто ниє.ДжерелоПро автора. Василь Зима, український журналіст, телеведучий, письменникРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.