Еспресо

Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн навіть запропонувала зробити Канаду першим "асоційованим членом" ЄС. Однак ця ініціатива вже зустріла опір усередині Європи, зокрема з боку Німеччини. Чи справді Канада може наблизитися до європейської інтеграції, що за цим стоїть і кому такий союз потрібніший? Більше про це розповість Еспресо. Чому Канада заговорила про Європуфото: колаж ЕспресоЩе кілька років тому важко було уявити, що Канада серйозно розглядатиме можливість настільки масштабного зближення з Європейським Союзом. Адже Сполучені Штати залишаються її головним торговельним партнером, а економіки двох північноамериканських держав тісно переплетені.Однак повернення Дональда Трампа до президентства США суттєво змінило ситуацію.Американський президент неодноразово погрожував Канаді торговельними митами, критикував її економічну політику та навіть пропонував перетворити країну на 51-й штат США. Для канадців, які традиційно вважали американців найближчими союзниками, це стало серйозним викликом для їх безпеки.Особливо болісним виявився економічний аспект. Канада надзвичайно залежить від американського ринку: у 2025 році на США припадало близько 71,7% канадського товарного експорту. Така залежність означає, що будь-яке загострення торговельних відносин із Вашингтоном може мати серйозні наслідки для канадської економіки.Прем'єр-міністр Канади Марк Карні, який очолив уряд у березні 2025 року, взяв курс на диверсифікацію міжнародних відносин. Ідеться не про розрив із США, а про створення альтернативних економічних і політичних партнерств, які дозволили б Оттаві не залежати від рішень однієї адміністрації у Вашингтоні.Європа в цьому плані виглядає природним партнером. Вона має великий споживчий ринок, розвинену промисловість, технологічні можливості та потребу в надійних постачальниках енергоресурсів і критично важливої сировини. До того ж Канада та ЄС уже мають значний досвід співпраці. Між ними діє торговельна угода СЕТА, яка передбачає усунення більшості митних бар'єрів. Канада також співпрацює з європейцями у сфері оборони, науки та безпеки.У червні 2025 року сторони підписали партнерство у сфері безпеки й оборони, а згодом Канада стала першою неєвропейською країною, яка долучилася до оборонної програми ЄС SАFЕ.Тому нинішня ініціатива не виникла на порожньому місці. Вона радше є спробою перевести вже наявне партнерство на якісно новий рівень. Водночас для Карні це ще й політичний сигнал Вашингтону: Канада має альтернативи, а її майбутнє не обов'язково повинно визначатися американською зовнішньою та торговельною політикою. Показовою стала реакція Трампа на перші пропозиції щодо зближення. Американський президент назвав ідею асоційованого членства Канади в ЄС "сміховинною" та пригрозив торговельними заходами, якщо вважатиме таке партнерство ворожим кроком щодо США.Що запропонувала фон дер Ляєн і чому Мерц виступив протифото: АР РhоtоНова хвиля дискусій розпочалася у вересні цього року, коли президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн під час щорічного звернення до Європейського парламенту запропонувала Канаді стати першим "асоційованим членом" Європейського Союзу.Прем'єр-міністр Марк Карні був присутній у залі під час її виступу.Фон дер Ляєн наголосила, що Європі необхідно переосмислювати свої міжнародні партнерства та шукати нові формати співпраці з державами, які поділяють її цінності. За її задумом, Канада могла б отримати особливий формат відносин із ЄС, який був би значно глибшим за звичайне торговельне партнерство, але не передбачав би повноцінного вступу до Союзу."Асоціація без вступу", – так згодом фон дер Ляєн пояснювала свою пропозицію.Ідея передбачає зближення у сферах торгівлі, енергетики, штучного інтелекту, оборони, критично важливої сировини, кліматичної політики та безпеки.Однак ініціатива швидко виявила розбіжності всередині самого Євросоюзу, яку Еurоnеws назвав "словесною суперечкою фон дер Ляєн зі столицями ЄС".Найбільш помітним опонентом пропозиції став канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Парадоксально, але саме він раніше пропонував концепцію асоційованого членства для іншої держави – України. Ще у травні 2026 року Мерц висловлював ідею створити для України особливий проміжний статус, який дозволив би поступово наближати її до Євросоюзу та надавати певні гарантії безпеки ще до повноцінного вступу.Однак щодо Канади німецький канцлер виявився значно обережнішим.Причина не обов'язково в небажанні зближуватися з Оттавою. Берлін підтримує розвиток відносин із Канадою, але вважає, що спочатку потрібно визначити конкретний зміст нового формату, а вже потім давати йому політичну назву. Крім Німеччини, зауваження до початкової пропозиції висловили Італія, Франція та Греція. Дипломати побоювалися, що новий статус не має визначеного юридичного змісту, а його запровадження без узгодження з усіма країнами-членами створить небезпечний прецедент."Дипломати ЄС кажуть, що хоча столиці підтримують ширшу мету тісніших зв'язків з Канадою, вони побоюються пропонувати статус, який ніколи раніше не пропонувався і правові контури якого залишаються невизначеними", - повідомили у Роlіtісо.Ця історія також показує інституційну проблему ЄС: навіть якщо президентка Єврокомісії бачить стратегічну перспективу, вона не може самостійно нав'язати новий формат усім 27 державам-членам.Зрештою, під час підготовки спільної декларації сторони відмовилися від прямого формулювання "асоційоване членство". Натомість погодили концепцію "ще тіснішої асоціації" Канади з Європейським Союзом, яка не передбачає повноцінного вступу. "Гарна новина полягає в тому, що конкретні назви чи номенклатура не мають значення. Важливо те, яку різницю це внесе в життя канадців… і Канади в цілому, яка стане більш незалежною, більш суверенною державою, щоб ми могли жити так, як ми обираємо", - прокоментував прем’єр Канади.Що вирішили на саміті в Монреалі 29–30 жовтняпрем'єр Канади, фото: RеutеrsОстанні переговори показали, що попри суперечки щодо назви нового формату, бажання поглиблювати відносини зберігається. 29–30 жовтня в Монреалі відбувся саміт ЄС – Канада за участю Марка Карні, Урсули фон дер Ляєн та президента Європейської ради Антоніу Кошти.Сторони оголосили про запуск ініціативи "Альянс заради майбутнього" (Аllіаnсе fоr thе Futurе). Вона охоплюватиме шість основних напрямів:торгівлю та регуляторну співпрацю;цифрові технології, дослідження та комунікації;критично важливі ресурси й енергетику;фінансові послуги та ринки;безпеку й готовність до криз;гуманітарні контакти та мобільність громадян.Окремо сторони домовилися працювати над створенням спільного простору економічного процвітання та безпеки.Важливо, що переговори щодо угоди про цифрову торгівлю завершилися, а також було погоджено подальше поглиблення співпраці у сфері оборонної промисловості, критичних мінералів, енергетики та штучного інтелекту.Проте головна політична домовленість стосується майбутнього формату відносин.У спільній заяві сторони погодилися визначити концепцію ще тіснішої асоціації Канади з ЄС до наступного саміту у 2027 році. При цьому документ прямо зазначає, що йдеться про формат, який не передбачає повноправного членства.Тож станом на сьогодні можна констатувати: переговори про зближення перейшли в офіційну площину, але жодного нового юридичного статусу Канада поки не отримала. Фон дер Ляєн і після саміту продовжила використовувати поняття асоційованого членства, однак для Оттави та Брюсселя зараз важливіше наповнити його конкретним змістом.Чи може Канада насправді вступити до Європейського СоюзуТут варто розмежувати дві речі: повноцінне членство в ЄС та особливий формат асоціації.Щодо першого варіанту відповідь доволі однозначна – за чинними правилами Канада не може стати повноправним членом Євросоюзу. Адже стаття 49 Договору про Європейський Союз передбачає, що заявку на вступ може подати будь-яка європейська держава, яка поважає основоположні цінності Союзу та зобов'язується їх підтримувати.Канада, попри історичні, культурні та політичні зв'язки з Європою, географічно є північноамериканською державою. Отже, чинне законодавство ЄС не передбачає можливості її звичайного вступу.Теоретично змінити правила можна через перегляд установчих договорів Євросоюзу. Але це надзвичайно складний політичний і юридичний процес, який потребував би згоди всіх держав-членів та ратифікації відповідних змін. І навряд чи хтось у Брюсселі зараз готовий відкривати таку дискусію заради Канади.Натомість існує інший шлях.Стаття 217 Договору про функціонування ЄС дозволяє укладати угоди про асоціацію з третіми країнами. Вони можуть передбачати особливі економічні, політичні та інституційні відносини, спільні зобов'язання й механізми співпраці. Саме на цій основі потенційно можна створити особливий формат відносин із Канадою, не змінюючи фундаментальних правил вступу до ЄС.Однак є важливий нюанс. Жодної готової категорії "асоційованого члена ЄС" у чинних договорах немає. Тому її ще потрібно юридично оформити або наповнити змістом через спеціальну угоду.Як пояснюють експерти Сhаthаm Ноusе, юридично реалістичнішим варіантом є саме поглиблена асоціація, а не створення нового різновиду членства з правами участі в інституціях Євросоюзу. Інакше кажучи, Канада може отримати значно більше можливостей для інтеграції з європейським ринком та політиками, але не стане новою державою ЄС.Що думають про зближення з Європою самі канадціфото: gеttyіmаgеsІдея тісніших відносин із Європою має помітну підтримку серед канадського суспільства. Адже за результатами опитування Sраrk Аdvосасy, проведеного в березні 2026 року серед 4000 респондентів, 58% канадців вважали, що ідею вступу Канади до Європейського Союзу варто принаймні дослідити. Ще чверть опитаних безпосередньо підтримувала таку перспективу.Ці результати показують, що дискусія про Європу для канадців уже не є просто дипломатичною грою. На тлі конфліктів із Вашингтоном частина суспільства справді шукає альтернативну модель міжнародних відносин.Водночас підтримка зближення не означає готовності відмовитися від власного суверенітету чи прийняти всі правила ЄС. Прем'єр-міністр Марк Карні також неодноразово наголошував, що його країна не прагне повноцінного членства в Євросоюзі. Тобто він підтримує амбіції фон дер Ляєн, але наголошує на важливості змісту майбутнього партнерства, а не його назви."Ми працюємо над налагодженням якомога тіснішого партнерства, за винятком вступу. Канада стане першим асоційованим членом Європейського Союзу", – зазначив Карні за підсумками саміту Канада - ЄС у Монреалі.Карні пропонує модель, за якої Канада зберігає політичну самостійність, але отримує більше можливостей для економічної та безпекової співпраці з Європою.Проте всередині Канади немає повного політичного консенсусу. Наприклад, лідер консерваторів П'єр Пуальєвр підтримує розширення торговельних та оборонних зв'язків із європейськими державами, але застерігає від ситуації, коли канадці фактично отримуватимуть європейське регулювання без можливості впливати на його ухвалення.Є й інша проблема – розподіл повноважень між федеральним урядом та провінціями. Наприклад, енергетика та природні ресурси значною мірою перебувають у компетенції провінцій, тому Оттава не може самостійно домовитися про всі аспекти майбутньої інтеграції з ЄС.Міжнародний юрист Баррі Епплтон, якого цитувало Rеutеrs, звертав увагу саме на цю проблему: Канада отримала пропозицію щодо статусу, який юридично не існує, від європейської інституції, яка попередньо не узгодила її з усіма своїми членами. При цьому сама канадська конституційна система обмежує можливості федерального уряду виконувати певні зобов'язання. Отже, навіть якщо Карні та фон дер Ляєн домовляться про амбітний формат, його реалізація залежатиме не лише від політичної волі Оттави.Кому вигідніше зближення: Канаді чи Європейському СоюзуНасправді потенційний союз може бути вигідним обом сторонам, хоча їхні мотиви дещо відрізняються.Для Канади це насамперед питання економічної та політичної незалежності. Оттава хоче зменшити залежність від американського ринку, знайти нових торговельних партнерів, залучити інвестиції та створити додаткові можливості для власних компаній.Європейський Союз може запропонувати Канаді доступ до одного з найбільших споживчих ринків світу, співпрацю у сфері високих технологій, наукових досліджень, оборонної промисловості та енергетики.Особливо важливим є питання критично важливих мінералів. Канада володіє значними запасами літію, нікелю, кобальту та інших ресурсів, необхідних для виробництва акумуляторів, електроніки, військової техніки та розвитку зеленої енергетики. Європа, яка прагне зменшити залежність від постачання стратегічної сировини з Китаю та інших нестабільних напрямків, зацікавлена в надійних альтернативних джерелах.Так само важливою є енергетика. Канада може стати одним із постачальників зрідженого природного газу та інших енергоресурсів для європейського ринку. Для ЄС Канада – це не просто ще один торговельний партнер, а потенційний союзник у глобальній конкуренції.Європейці отримують можливість посилити свої позиції в Північній Америці, розширити співпрацю в Арктиці, залучити нові ресурси та створити додаткову опору для власної безпеки.Крім того, Канада є членом НАТО, має розвинену оборонну промисловість і значний військовий потенціал. У час, коли європейські держави дедалі більше говорять про необхідність самостійно відповідати за власну безпеку, такий партнер має особливу цінність.Не менш важливий і політичний аспект. Європа та Канада мають спільні інтереси щодо підтримки України, міжнародного права, демократичних інститутів та протидії авторитарним режимам. Тому поглиблення співпраці може стати способом сформувати ширшу коаліцію демократичних держав, які не хочуть повністю залежати від політичних рішень Вашингтона чи Пекіна.Чому зближення може створити нові проблеми для ЄвропиПопри очевидні переваги, ідея особливого статусу Канади має чимало критиків. І частина їхніх аргументів цілком обґрунтована. Насамперед ідеться про небезпечний прецедент для країн, які вже багато років намагаються вступити до Євросоюзу.Україна, Молдова та держави Західних Балкан проходять складний процес реформ, адаптації законодавства та виконання критеріїв членства. Переговори можуть тривати роками, а іноді й десятиліттями.На цьому тлі поява особливого статусу для Канади може викликати закономірне запитання: чому держава, яка географічно не належить до Європи та не проходить процедуру вступу, отримує можливість наблизитися до Союзу на особливих умовах?Звичайно, асоціація не означатиме повноцінного членства. Проте якщо Канада отримає значний доступ до європейського ринку, програм та механізмів ухвалення рішень, це може послабити привабливість самого процесу вступу.Друга проблема – відсутність чіткого юридичного механізму. Якщо Канада буде зобов'язана дотримуватися європейських правил у певних сферах, чи матиме вона право впливати на їх формування? Якщо ні, то виникне ситуація, коли Оттава прийматиме рішення, ухвалені в Брюсселі, але не матиме повноцінного представництва в європейських інституціях.Подібна модель уже існує в Європейській економічній зоні, до якої входять Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн. Ці країни мають доступ до значної частини єдиного ринку ЄС, але не беруть повноцінної участі в ухваленні європейського законодавства. Чи захоче Канада прийняти подібні умови – відкрите питання.Третя проблема – сам Євросоюз поки не завершив розв'язання власних внутрішніх суперечностей. Показовим є приклад уже згаданої торговельної угоди СЕТА. Вона тимчасово застосовується з 2017 року, але станом на жовтень 2026-го дев'ять держав ЄС досі не завершили її національну ратифікацію. Тобто навіть відносно зрозумілий формат економічної співпраці між Канадою та Європою вже майже десять років не може пройти всі необхідні процедури. На цьому тлі переговори про створення ще глибшої форми інтеграції можуть виявитися набагато складнішими.Аналітик Європейської ради з міжнародних відносин (ЕСFR) Ананд Сундар у своєму аналізі звертав увагу на те, що без чіткого визначення змісту асоційованого членства ця ініціатива ризикує залишитися лише політичним жестом, як він каже "членство без членства". Читайте також: Союз Канади та ЄС може стати викликом для США, — Леонов