Еспресо

Лінкор "Новоросійськ" пішов на дно у здавалося б цілком мирному 1955 році. Фатальним для нього став вибух під його днищем з правого борту. Потужність вибуху перевищила тонну тротилу – тож корпус корабля був пробитий наскрізь, а в підводній його частині утворилася величезна вирва. Затонулий "Новоросійськ" намагаються підняти на поверхнюМиттєво загинули більше, ніж півтори сотні людей. Через пів години пролунав другий вибух. Проте він мав меншу силу і залишив лише масштабну вм’ятину у корпусі. Евакуювати моряків з корабля дозволили не одразу – і це зрештою збільшило втрати. Бо за кілька годин "Новоросійські" перекинувся через лівий борт, поховавши під собою у підсумку понад шістсот моряків, зокрема й тих, що вишикувалися на палубі та перебували в трюмах. Чимало людей залишалося в повітряних подушках внутрішніх відсіків, проте з них змогли врятувати лише дев’ятьох – з-під борту та через нашвидкуруч прорізаний отвір. Стукіт тих, хто все ще сподівався на порятунок, припинився через три дні.Загибель "Новоросійська" вважали ганьбою усього радянського флоту й намагалися приховати. Жодної інформації про неї в медіа СРСР так і не з’явилося. Хоча, звісно, від мешканців міста втаємничити катастрофу такого великого корабля з настільки великою кількістю жертв було неможливо. Та найприкріше для військового та державного керівництва Радянського Союзу було те, що реальну причину загибелі "Новоросійська" так і не встановили. Читайте також: "Повернення шерифа". Навіщо США знадобилася інтервенція до ГренадиЗвісно, "крайніх" призначили швидко. Сім адміралів, зокрема командувачі військово-морських сил та Чорноморського флоту, позбулися своїх звань. В закритому листі ЦК КПРС винним взагалі зробили екіпаж корабля – його оголосили недисциплінованим і нестійким до паніки. От тільки відсутність дисципліни сама по собі спричинити вибух не могла.Пам’ятник над братською могилою загиблих на борту "Новоросійська"Спочатку припускали, що могли здетонувати боєприпаси, що знаходилися на його борту. Але обстеження корпусу засвідчило, що вибухи сталися ззовні. Потім зупинилися на версії, що під днищем корабля вибухнули донні магнітні міни, встановлені ще під час Другої світової німцями (звісно, мінували акваторію і радянські війська, але ця версія була неприпустимою щонайменше ідеологічно).Втім, і ця версія викликала, та й досі викликає сумніви. Хоча б тому, що всі німецькі міни, виловлені в той час у Чорному морі, мали непрацездатні підривачі та розряджені батареї. Що й не дивно — термін їхньої технічної придатності мав сплисти принаймні за два роки до вибухів. Та й характер ушкоджень лінкора насправді мало нагадував дію міни, подібні сліди могла залишити радше торпеда чи вибухівка, прикріплена до днища.Цікаво, що "Новоросійськ" був не єдиним лінкором, що став жертвою вибуху поблизу Севастополя. Також у жовтні, але 1916 року в півмилі від берега затонув флагман чорноморського флоту ще Російської імперії – "Імператриця Марія". Читайте також: Республіка, проголошена телеграфомТоді вибухом знесло бойову рубку й одну з труб корабля, а величезна вирва утворилася просто в палубі. Певний час корабель ще тримався на воді, його навіть відвідав командувач Олександр Колчак. Але пожежа продовжувала в цей час вирувати і вже невдовзі пролунав новий, ще потужніший вибух. Його сила була такою, що вибухова хвиля зірвала із кріплень корабельні башти, які злетіли в повітря і шубовснули у воду поруч із лінкором. А сам він перекинувся та затонув догори кілем. За офіційними даними загинули 225 матросів, два кондуктори й інженер механік. Цікаво, що тоді одразу ж з’явилася версія про диверсію, влаштовану німцями ("османська" версія не розглядалася, мабуть, тому, що до держави султанів ставилися зі зверхністю) або ж революціонерами-підпільниками – з підваріантом "революціонерами за німецькі гроші". Проте комісія з розслідування жодних доказів на користь цієї версії не знайшла. Втім, вона взагалі жодних висновків не зробила. Хоча б тому, що варіант, який визнав би причиною загибелі флагмана помилки при конструюванні, побудові й тим більше експлуатації корабля, тягнув на куди масштабнішу зраду – в умовах війни говорити про це навіть не наважувалися.Але, видається, "Імператриця Марія" стала саме жертвою поспіху, з яким її проєктували та будували. Вага лінкора виявилася вищою за проєктну на 860 тонн, нижчим було й осідання. Палубу просто заливало хвилями. Корабель погано слухався керма.Корпус лінкора "Імператриця Марія" після його підняття на поверхню у 1919 роціТа головне — вентиляція не могла впоратися з охолодженням порохових складів – які в майбутньому і стали епіцентром вибуху. От тільки вже почалася Перша світова, і лінкор допустили до експлуатації з умовою, що недоліки усунуть вже "по ходу". Виявилося, що не усунули, або усунули не повністю.Читайте також: Коли клинопис заговорив. Дивовижне відкриття шкільного вчителяЗ "Новоросійськом", однак, подібний сценарій був неможливий в принципі. Бо він… був не "Новоросійськом". А "Юлієм Цезарем". Точніше – "Джуліо Чезаре", лінкором італійського флоту, збудованим в Італії. І спустили його на воду за сорок чотири роки до катастрофи. Щобільше — за два роки до "Імператриці Марії"! І будь-які конструктивні недоліки за цей час вже точно мали б себе проявити...З іншого боку, "довга біографія" лінкора була підказкою до ще однієї версії його загибелі. Бо в Криму він опинився після Другої світової — частину італійського флоту "затрофеїв" сталінський СРСР. Можливо для перших господарів "Джуліо Чезаре" був уже застарілим (що не заважало йому здаватися модерним на тлі інших радянських суден), але це не скасовувало самого факту зміни прапору. Чутки про те, що один з колишніх італійських командувачів – князь Юніо Боргезе пообіцяв помститися за втрату, ширилися не одне десятиріччя. А в 2013 році один з ветеранів загону бойових плавців "Гамма" Уго Д'Еспозіто прямо заявив, що до вибуху доклали руку його колеги.Юніо БоргезеЯкщо подібна операція справді мала місце – її зухвалість була й справді неймовірною. Як і те, що вхопити за руку виконавців не вдалося. З іншого боку — Москва й не могла б собі дозволити визнати настільки "епічний провал". Вже простіше було списати його на німецьку міну і недисциплінованість екіпажу.Спеціально для ЕспресоПро автора. Олексій Мустафін, український журналіст, телевізійний менеджер, політик, автор книжок науково-популярного спрямуванняРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.