Еспресо

Її воєнний вимір залишається неясним хоча б тому, що ми не знаємо, як росіяни, які скористалися режимом тиші, щоб завести війська в Олешки, зможуть використати цей новий плацдарм для майбутніх атак з Півдня. Коротке перемир'я на цій ділянці фронту майже напевно не наблизило кінець війни.Ми досі не знаємо точної кількості людей, яких вдалося врятувати — дані засекречені на вимогу російської сторони. Наш омбудсмен каже про приблизно 800. І, звичайно, кожне врятоване життя українця  — неоціненне. Деколи задля порятунку життів, військовим доводиться діяти всупереч міркуванням суто мілітарної логіки.Мені тут згадується приклад часів Корейської війни, коли майже мільйонна армія китайців підступно вторглася з Півночі під виглядом "народних добровольців", американці змогли евакуювати з порту Хиннам 100 тисяч цивільних, які смертельно боялися приходу комуністів. Найяскравішим епізодом цієї операції стала історія вантажного судна американського флоту "Меrеdіth Vісtоry", яке взяло на борт 14000 біженців. Для цього капітан Леонард ЛаРу розпорядився скинути за борт військову техніку і зброю — щоб звільнити трюми для порятунку людей, які навіть не були американськими громадянами. Дві з половиною доби люди пливли на стоячи, спали стоячи, — бо місця не було взагалі. У п'яти вагітних жінок почалися пологи. Дивовижно, що всі вони пройшли успішно. Капітан, який за правилами морського статуту мав позначити в бортовому журналі імена новонароджених, не знав корейської (як і всі інші члени екіпажу). Тому він просто записав їх за назвою популярної корейської страви "Кімчі-1", "Кімчі-2" і так далі. Один з них, той самий "Кімчі 1" (його справжнє ім'я Сон Ян-Йон), потім став успішним сеульським бізнесменом. Також на борту Меrеdіth Vісtоry врятувалися батьки майбутнього президента Південної Кореї — Мун Чже Іна. Ще більше вражає, що ніхто з 14000 цивільних під час цієї подорожі не помер. Корабель дістався берега 25 грудня, тому цю операцію часто називають Різдвяним Дивом.Та навіть це диво не зупинило війну, яка тривала ще два роки й сім місяців. Хиннам, до речі, дотепер залишається в Північній Кореї.Читайте також: Олешки. "Біженці"? Ні, — заручникиДля мене ж гуманітарна операція в Олешках раптом стала дуже особистим досвідом, коли один з евакуйованих олешківців, старший вже пан, відповідаючи на запитання журналістки "24 каналу", сказав, що навіть в окупації він продовжував дивитися "24 канал", "Еспресо" і "Прямий". "А от "марафет" ніхто не дивився", додав він.Мені як людині, котра з перших днів війни працює в інформаційному маратоні Еспресо, було неймовірно цінно почути, що, попри те, що наш телеканал викинули з цифрового мовлення, довіра до нас залишилася. Крім цієї дуже теплої емоції, я подумав і про інше. Ми роками намагаємося дізнатися, але, однак, не знаємо достеменно, як живуть люди на окупованих територіях, чи чують нас в Криму, Донецьку, Генічеську? А виявляється, чують. І я надзвичайно тішуся тим, що маю честь працювати й для цієї надважливої авдиторії. Для людей, які навіть в окупації абсолютних людожерів і варварів, якими є русскіє, залишаються,  попри все, українцями.Це дає дуже сильну надію, що ми в цій війні, скільки б вона ще не тривала, встоїмо.Спеціально для ЕспресоПро автора. Андрій Сайчук, журналіст, телеведучийРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів