Еспресо

1. Я багато раз говорив, що одна з наших головних проблем — відсутність політиків, які задають загальнонаціональний порядок денний. Точніше, є лише дві інституції — антикорупціонери (в широкому розумінні), які монополізували право на визначення, "хто є корупціонером", та президент, який задає внутрішній порядок денний через зовнішню діяльність. Всі інші політичні та квазіполітичні сили задають порядок денний виключно у власних бульбашках. А це, своєю чергою, веде до дуже серйозної сегментації та розшарування суспільства, адже ці бульбашки будують свою ідентичність, перш за все, на ворожості до інших. 2. У 2022 році у нас утворився певний горизонтальний пакт про те, що є добром, що злом, що можна, а що не можна. Протягом останнього року, як мені здається, відбувається дуже серйозна ерозія цього пакту. Він ще тримається, він доволі міцний, але він все більше роз'їдається. 3. Події у Петропавлівській Борщагівці мають всі ознаки організованого дійства (14-літній пацан, який перелазить через паркан частини, тут же підʼїздить "медсестра-стрімерша", а далі люди, які ненавидять ТЦК і мовчазно сприймають СЗЧшників, відчувають свою безкарність. І тут ми підходимо до головного: чому вони відчувають свою безкарність? З одного боку, бо вони в натовпі. З іншого, всі знають таксу в ТЦК і всі реформи не мають жодного результату. Багато хто знає про фіктивних лікарів, які за відповідну таксу відвезуть тебе на швидкій "на свободу" тощо. І головне, — всі вчора змогли побачити: Жан Новосельцев, спокійно може стрімити про "будинок тортур" і йому нічого за це нема. 4. Якщо все це спростити: у 2022 році абсолютна більшість сказала: "Я — це держава". У 2026 абсолютна більшість говорить: "Я за Україну, але держава мені не дуже подобається". Читайте також: Петропавлівська Борщагівка: випадковий конфлікт чи свідома провокація?Тобто ми повертаємося до однієї з найбільших проблем країни: ми утворилися як політична нація, але ми ніяк не можемо утворити консенсус з державою. 5. Повторюся, поки горизонтальний договір про те, що можна, а що не можна, відносно міцний. Але ми маємо катастрофічну проблему збільшення розриву і ворожнечі між сегментованими політичними бульбашками. Без загальнонаціонального діалогу вийти з цієї кризи неможливо. Так само як неможливо буде це зробити, якщо всі винні у вчорашній історії не будуть жорстко покарані.ДжерелоПро автора. Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.