Еспресо

Про це в етері Еспресо розповів журналіст Віталій Портников.За словами журналіста, розкол польського суспільства почав формуватися ще на початку ХХ століття. Після вбивства президента Габріеля Нарутовича (перший президент Польщі —  ред.) та військового перевороту Юзефа Пілсудського (польський державний і політичний діяч, перший голова відродженої Польської держави - ред.) у країні встановився режим санації. Відтоді польська політична історія розвивалася в умовах протистояння різних уявлень про державність.Портников нагадав, що письменниця Марія Конопницька свого часу описувала це явище як існування "двох Польщ". Ідеться про дві концепції, які пов'язують із Юзефом Пілсудським та Романом Дмовським (польський громадсько-політичний і державний діяч - ред.)."Є Польща Пілсудського, є Польща Дмовського. Це різні концепції Польщі", — зауважив журналіст.За його словами, Дмовський виступав за жорстку етнонаціональну модель держави, у якій визначальну роль відігравала належність до польського етносу. Портников нагадав, що Дмовський був депутатом Державної думи Російської імперії, відомим антисемітом та українофобом, але водночас одним із найталановитіших політиків свого часу. Його політичну харизму журналіст навіть порівняв із харизмою Беніто Муссоліні (італійський політик, лідер фашистського режиму, який перебував при владі в Італії у 1922–1943 роках - ред.).Натомість модель Пілсудського передбачала інший принцип державності — громадянський. Вона спиралася на традиції Речі Посполитої та допускала співіснування різних національностей у межах однієї держави. Водночас, за поясненням Портникова, представники національних меншин мали визнавати пріоритет польської державності та бути готовими ідентифікувати себе з Польщею.Після Другої світової війни здавалося, що ця модель втратить актуальність. Польща стала значно одноріднішою за національним складом: єврейське населення було знищене нацистами, українців виселили до радянської України або розпорошили територією Польщі, білорусів і литовців залишилося небагато. Однак зміна демографічної структури не ліквідувала протилежних поглядів на те, якою має бути польська нація.Портников зауважив, що розкол існував і в повоєнний комуністичний період. Тоді суспільство було поділене між комуністами та антикомуністами, а всередині самої правлячої системи протистояли жорсткі націонал-патріотичні сили та партійні ліберали.За оцінкою журналіста, після падіння комуністичного режиму ці дві концепції не зникли, а продовжили визначати політичний розвиток Польщі з 1990-х років. Він також звернув увагу, що поділ на прихильників і противників різних моделей державності має ще глибше історичне коріння — зокрема, у часи Речі Посполитої, коли одні політичні сили були готові перейти під владу російської корони, а інші виступали проти цього."Це просто різні політичні нації. Єдиної польської політичної нації не існувало ніколи", — підсумував Портников.На його думку, нинішня політична поляризація Польщі не є новим явищем: країна й досі живе в умовах історичного протистояння двох різних уявлень про власну ідентичність і державний устрій. Що відбувається у ПольщіПодії розгорнулися 30 жовтня, коли поліція прибула до Конституційного трибуналу у Варшаві. Згодом президент Польщі Кароль Навроцький достроково перервав візит до Сенегалу та повернувся до країни.У ніч проти 31 жовтня він прибув до будівлі трибуналу, де виникло фізичне протистояння між президентом та суддями. Відеозаписи інциденту згодом оприлюднили в мережі. Навроцький звинуватив уряд Дональда Туска у силовому захопленні конституційного органу держави та закликав до термінових політичних консультацій. Натомість прем'єр-міністр захистив дії уряду, назвавши їх необхідними для відновлення верховенства права.Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив про втручання проросійських сил у конфлікт навколо Конституційного трибуналу, а глава МЗС Радослав Сікорський розкритикував польських правих через схвальні відгуки про них з боку пропагандистів Кремля. Обидва політики пов’язують загострення кризи з боротьбою за незалежність судової системи та впливом Росії на польську політику.