Еспресо

Спонсор цієї експедиції вже збирався закрити проєкт, тому археолог зачепився за свою останню соломинку, щоб не поїхати додому, і навіть не підозрював, що знайшов справжні сходи в минуле! Бо ніхто з них ще не знав, що ця сходинка веде до найвідомішої гробниці в історії, а світ уперше за понад три тисячі років побачить, як насправді ховали фараонів і навіть повірить в прокляття…Більше про захопливу історію знайдення гробниці Тутанхамона, розповість Еспресо. Країна обікраних королівОтвір в стіні в комору, зроблений злодіями. На передньому плані — царське ложе., фото: ВікіпедіяЩоб зрозуміти важливість цієї знахідки, треба подивитися на ситуацію ширше. Бо єгиптологія народилася з розчарування і жадібності одночасно. Після походу Наполеона 1798 року Європа захворіла Єгиптом. Розетський камінь за кілька років опинився в Британському музеї як військовий трофей, Шампольйон у 1822-му розгадав ієрогліфи, а до Нілу ринули вчені, колекціонери й авантюристи. Британія тримала країну під своїм впливом, і навіть коли в лютому 1922 року Єгипет формально проголосили незалежним, цей вплив нікуди не поділся. Старожитності були частиною імперського престижу: лондонські музейні вітрини мали бути не гіршими за паризькі.Але в цієї науки була хронічна проблема. Фараони мріяли про вічність і ховали себе з усім, що потрібно для життя на тому світі: золотом, меблями, колісницями, коштовностями. Фактично вони залишали під землею велике оголошення: "тут дуже багато цінного". Результат передбачуваний: більшість гробниць Долини царів пограбували ще в давнину. Часом злодії приходили за кілька десятиліть після похорону, а часом самі жерці були змушені ховати мумії царів у спільних схованках, рятуючи їх від власних співгромадян.До ХХ століття єгиптологи розкопали десятки гробниць, і майже в кожній знаходили порожні саркофаги, обдерті стіни й сліди чужої присутності. Знайти цілу, не пограбовану гробницю фараона вважалося майже нереальним, як відшукати на якомусь забутому острові піратський скарб.Хлопчик-цар, якого викреслили з пам'ятіЗолота поховальна маска Тутанхамона, фото: ВікіпедіяТутанхамон, якщо чесно, не був ні найсильнішим, ні найвидатнішим володарем Єгипту. Він зійшов на трон восьми-дев'яти років, близько 1332 року до н. е., у розпалі кризи після релігійної революції Ехнатона, якого нині вважають його батьком. Ехнатон спробував замінити весь пантеон культом єдиного сонячного бога Атона й перенести двір до нової столиці Амарни. Хлопчик-цар, імовірно під опікою наближених, зокрема візира Ая, повернувся до старих богів і до Фів, відновив храми й порядок.Правив він близько десяти років і помер приблизно у вісімнадцять-дев'ятнадцять. Причину смерті історики досі обговорюють (або отруїли, або малярія). Гробниця для нього не була готова, тож його поховали в невеликому сховищі, яке, ймовірно, призначалося комусь із вельмож, і поспіхом пристосували до царського обряду. Наступники, Ай і Хоремхеб, поступово стерли його ім'я з офіційних списків. Саме це забуття й врятувало гробницю: коли пам'ять про фараона зникла, зникла й спокуса шукати його скарби. А згодом вхід, імовірно, завалили уламками, коли поруч будували гробницю Рамзеса VІ, і ця засипка запечатала секрет ще на тисячоліття. Грабіжники таки проникали до гробниці щонайменше двічі, невдовзі після похорону, але вихопили лише частину: понад п'ять тисяч предметів залишилися на місці.Тож Тутанхамону судилося стати найвідомішим фараоном не завдяки перемогам чи реформам, а завдяки тому, що його так і не вдалося обікрасти до кінця.Художник і аристократ, які знайшли одне одногоЛорд Карнарвон (зліва) і Говард Картер (справа), фото: ВікіпедіяГовард Картер приїхав до Єгипту сімнадцятирічним художником-копіїстом: його завданням було перемальовувати зображення зі стін гробниць. Формальної університетської освіти він не мав, зате мав феноменальне око й упертість. У двадцять шість Картер уже очолював інспекцію старожитностей Верхнього Єгипту, тобто був своєрідним "шерифом" Луксора й Долини царів.Його антипод, Джордж Едвард Стенхоуп Молінё Герберт, 5-й граф Карнарвон, був багатим аристократом, власником кінного заводу й затятим автомобілістом. Після важкої аварії лікарі порадили йому зимувати в теплому кліматі, і він обрав Єгипет. Спочатку лорд колекціонував старожитності для розваги, потім захопився серйозно. З 1907 року він почав фінансувати розкопки Картера, а в 1912-му вони разом видали книжку про п'ять років досліджень у Фівах. Картер мав знання, Карнарвон мав гроші й статус, а Британська імперія мала тип людей, які вважали розкопки чужої цивілізації цілком природним заняттям для джентльмена.Остання спробаПроблема була в тому, що Долина царів належала комусь іншому. Концесію на розкопки там тримав американський мільйонер Теодор Девіс, який систематично зачищав долину до скелі. Девіс знайшов кілька цікавих речей, зокрема тайник, пов'язаний з Тутанхамоном, і вирішив, що це і є все, що залишилося від його поховання. У 1912 році він написав фразу, яку пізніше цитуватимуть із сарказмом: "Боюся, що Долина гробниць тепер вичерпана". Як з'ясується, його лопати зупинилися за лічені метри від справжньої мети…Карнарвон перехопив концесію 1914 року, але почалася Перша світова. Лише 1917-го Картер узявся розчищати долину до скелі, метр за метром. Шість сезонів минуло без жодної вагомої знахідки. У червні 1922-го Карнарвон викликав Картера до свого маєтку Гайклер і оголосив, що припиняє фінансування. Картер благав про ще один сезон і навіть запропонував заплатити за нього сам. Лорд неохоче погодився і тим самим врятував одну з найбільших знахідок археології. 4 листопада: таємнича сходинкаГробниця Тутанхамона в 2004 році, фото: Вікіпедія1 листопада 1922 року Картер почав свій останній сезон. Залишалася крихітна ділянка під гробницею Рамзеса VІ, де стояли рештки хатин давніх робітників: Картер уже кілька сезонів тому відклав їх убік. Розчищення почалося, і вранці суботи 4 листопада хтось із працівників натрапив на сходинку, вирубану в скелі.Тут починається маленька детективна інтрига: хто саме знайшов? За версією самого Картера, це зробили робітники. За популярною легендою, першим на сходинку наткнувся хлопчик-водонос Гусейн Абдель Расул, який нібито копав поза призначеною зоною. Свідчення розходяться, і хто тепер розбере. Картерів щоденник, однак, не залишає сумнівів щодо суті: "Знайдено перші сходи гробниці".Наступного дня розчистили далі й побачили запечатані двері з відбитками печаті царського некрополя: шакал Анубіс над дев'ятьма полоненими. У щоденнику Картер зафіксував: печатки цілі. Він навмисно засипав сходи назад, щоб захистити знахідку, і надіслав Карнарвонові телеграму:"Нарешті зробили чудове відкриття в Долині; знайшли величну гробницю з неушкодженими печатками!"Свічка, щілина і "чудові речі"Бойова колісниця і щити (копія) Тутанхамона у музеї, фото: ВікіпедяНаприкінці листопада Карнарвон приїхав до Єгипту разом із донькою Евелін, щоб особисто подивитися на нову знахідку. Розчистили всі шістнадцять сходинок, і 24 листопада на дверях з'явилися відбитки з іменем Тутанхамона. Вперше археологи дізналися, чия це гробниця. Та водночас вони помітили й тривожну деталь: двері мали сліди того, що їх вже відчиняли й заново запечатували. Хтось тут бував. Імовірно, не раз.Наступного дня відчинили перші двері й виявили коридор, забитий уламками. 26 листопада, після полудня, на шляху постали другі запечатані двері. Картер пробив у кутку невеличкий отвір, просунув свічку і зазирнув у темряву. Гаряче повітря, що вирвалося з-за дверей, змусило полум'я затремтіти. Карнарвон не витримав: "Бачите щось?" Картер, за його власними словами, відповів: "Так, чудові речі!"Це була передня кімната, повна золота: ритуальні ложа у формі тварин, розібрані колісниці, скрині, розкішний позолочений трон. Біля північної стіни стояли два чорні, в людський зріст, охоронці-статуї, а між ними були ще одні запечатані двері. Там, за ними, ховалося те, заради чого все й починалося.Сенсація з ексклюзивом29 листопада про відкриття оголосили світові, і світ збожеволів. Відтоді Долина царів перетворилася на місце паломництва репортерів, фотографів і зівак. Кошти, які Карнарвон витратив на пошуки, потребували компенсації, тож у січні 1923 року він продав ексклюзивні права на новини про гробницю лондонській газеті Тhе Тіmеs. Решта світової преси, зокрема й єгипетської, була обурена. Єгиптяни слушно питали: чому права на історію з єгипетської землі продають британській газеті? Конфлікт то згасав, то спалахував, а до лютого 1924 року дійшло навіть до тимчасової зупинки робіт.Тим часом команда Картера працювала методично, як слідчі на місці злочину. Фотограф Гаррі Бертон знімав кожен предмет на своєму місці, хімік Альфред Лукас рятував крихкі матеріали, філолог Алан Гардінер читав написи. Усе нумерували й заносили в картки. Лабораторією слугувала сусідня гробниця Сети ІІ. Описати й вивезти понад п'ять тисяч предметів зайняло десять років. Зрештою єгипетський уряд виборов головне: усе знайдене залишилося в Єгипті, а не поїхало до європейських музеїв, як колись було заведено.Двері до царяКовчеги Тутанхамона та копія саркофага, фото: Вікіпедія16–17 лютого 1923 року, у присутності єгипетських урядовців, єгиптологів і запрошених гостей, Картер розкрив двері між двома статуями. За ними майже всю кімнату займала величезна позолочена святиня. Як з'ясується згодом, усередині були вкладені одна в одну ще три такі, а в них стояв кам'яний саркофаг. Це була конструкція на кшталт матрьошки, яку створили понад три тисячі років тому.Лише в лютому 1924 року підняли важку кришку саркофага. Потім знову виник конфлікт з урядом, і роботу зупинили. Коли її відновили, осінь 1925-го принесла кульмінацію. Всередині кам'яного саркофага знайшли три вкладені одна в одну труни. Третя, внутрішня, виявилася суцільно золотою, до того ж щільно приклеєною до другої застиглою смолою. Кришку піднімали 28 жовтня 1925 року, і там була мумія з золотою маскою: тією самою, яку сьогодні знає кожен!11 листопада 1925-го в гробниці Сети ІІ почали розгортання мумії. Бинти приховували понад сотню предметів: амулети, нагрудні прикраси, золоті чохли на пальці рук і ніг, два кинджали, один із яких має клинок із метеоритного заліза. 16 листопада з голови зняли маску, 20 листопада завершили анатомічне дослідження. Фахівці визначили вік царя: близько вісімнадцяти років. Це була, як вважають, єдина царська мумія, яку знайшли недоторканою.Водночас знахідка стала важливою для вивчення повсякденного життя стародавньої цивілізації. Одяг, меблі, зброя, музичні інструменти, колісниці, прикраси та навіть їжа розповіли дослідникам про Єгипет значно більше, ніж могли б сотні написів на стінах храмів.Прокляття, якого не булоКартер та його помічники відкривають дверцята ковчега, фото: ВікіпедіяА тепер сюжет повертається в містичну площину. 5 квітня 1923 року, менш ніж через п'ять місяців після відкриття гробниці, у каїрському готелі помер лорд Карнарвон. Йому було п'ятдесят шість. Реальна причина виглядала просто й сумно: навесні комар вкусив його в щоку, він порізав укус під час гоління, виникла інфекція, згодом сепсис і запалення легенів. Але преса, особливо та, що не мала доступу до гробниці, охоче шукала інше пояснення для сенсацій, яких потребувала публіка. Романістка Марі Кореллі ще до смерті лорда писала до преси про ризики вторгнення в спокій єгипетського царя, а після його смерті поширила й вигаданий напис: "Смерть прилетить на крилах до того, хто потурбує гробницю фараона". Ніякого такого напису в гробниці не було. Артур Конан Дойл, творець Шерлока Холмса, припустив, що лорда добили "елементали", створені жерцями для охорони гробниці. З'явилися й легенди: ніби в момент смерті Карнарвона в Каїрі згасло світло, а в далекій Англії завив і здох його собака. Насправді перебої з електрикою в Каїрі тоді були звичайною справою.Скептики вказували, що доказів прокляття немає. Археолог Картер прожив ще шістнадцять років і помер у 1939-му, а єгиптолог Герберт Вінлок підрахував, що смертей серед причетних не більше, ніж можна очікувати статистично. Але, як ми зараз розуміємо, газети, відрізані від ексклюзиву проданого Тhе Тіmеs, теж потребували історій, яких не було в конкурента, і легенда про прокляття стала для них чудовим товаром.Мумія виходить на екран і у життяПостери до фільмів "Мумія" 1932, 1999 та 2017 років, фото: ВікіпедіяЯк відомо, міф, раз народившись, живе довше за факти. І він мав дійсно багатий ґрунт. Наприклад, у 1868 році Луїза Мей Олкотт, ще до своїх "Маленьких жінок", написала оповідання про прокляття мумії. Тепер же, на хвилі  "Тутоманії", Європа й Америка одягалися в стилі ар-деко з єгипетськими мотивами, а письменники й кінематографісти побачили готову сировину.1932 року студія Unіvеrsаl випустила відомий фільм жахів "Мумія" Карла Фройнда з Борисом Карлофом у ролі жерця Імхотепа, який воскресає з бинтів. Фільм започаткував цілу серію, що тривала аж до 1955 року й закінчилася комедією за участі Еббота й Костелло. У 1959-му до теми взялася британська студія Наmmеr із Крістофером Лі. Наприкінці 1990-х Бренден Фрейзер і Рейчел Вайс перетворили мумію на пригодницько-комедійний блокбастер, а 2017 року Том Круз спробував запустити цілий "темний всесвіт" монстрів і провалився.Але "Мумія" не здається і досі. Адже Unіvеrsаl вже готує продовження оригінальної франшизи з Фрейзером і Вайс, його знімають Rаdіо Sіlеnсе, а прем'єру заплановано на 19 травня 2028 року. Тож фанатів жанру чекає чергове воскресіння "Мумії" в яку кожного року на Гелловін тисячі людей перевдягається. 104 роки по томуПарадокс у тому, що справжній Тутанхамон набагато цікавіший за будь-який фільм. Ми знаємо, що це був підліток, народжений у гущі релігійної смути, що він відновив старі храми, а помер зненацька, лишивши недобудовану гробницю. Ми знаємо, що завдяки збігу випадковостей, забудькуватості нащадків і ґрунту, вкритого уламками, до нас дійшло цілісне свідчення епохи, а не уривки.Рівно рік тому, 4 листопада 2025 року, у Великому Єгипетському музеї біля пірамід у Гізі після урочистого відкриття вперше пустили відвідувачів. Головною окрасою стали зали Тутанхамона: уперше з часів відкриття майже вся його колекція, понад чотири з половиною тисячі предметів, показана разом. Золота маска, трон, труни, колісниці, поховальні човни…Це, мабуть, і є головний підсумок тієї листопадової сходинки. Одна лопата в потрібному місці пізньої осені 1922-го змусила світ знову подивитися на Єгипет, а Єгипет подивитися на себе самого. Ця гробниця подарувала людству не лише золоту маску, коштовності та археологічні відкриття. Вона породила цілий культурний феномен і, можливо, саме в цьому полягає справжня магія Тутанхамона: навіть через 104 роки після відкриття історія продовжує змушувати людей зазирати в темряву стародавніх гробниць і запитувати себе, які ще таємниці приховує минуле?Читайте також: Адмірали захотіли красиво померти, а матроси ні: як Кіль завалив імперію 108 років тому і закінчив Першу світову