Еспресо

Ця реакція часто передається на пересічних громадян, які дедалі менше сподіваються на якесь чудо і кожний готується до гіршого сам. Що ж ми маємо насправді? А маємо те, що економіка України увійшла в осінь із майже нульовим зростанням, рекордним торговельним розривом і дефіцитом інвестицій. Вихід зі стагнації потребує зміни самої моделі відновлення: державний та споживчий попит мають перетворюватися на внутрішнє виробництво, продуктивність і експорт, а не лише на імпорт.Осіння депресія — це не формальний статистичний діагноз і не твердження про класичну рецесію. Це точний опис стану економіки, яка після глибокого падіння 2022 року втратила темп відновлення. За оцінкою Мінекономіки, у січні-серпні 2026 року реальний ВВП зріс лише на 0,2% до відповідного періоду минулого року. Його обсяг залишається приблизно на рівні 79% від 2021 року. Після зростання на 5,5% у 2023 році та на 3,2% у 2024-му темп уповільнився до 1,8% у 2025 році, а тепер економіка фактично балансує біля нуля.Війна залишається головною причиною втрат. Ракетно-дронові удари руйнують енергетику й виробничу інфраструктуру, блокування морських шляхів звужує експорт, мобілізація та міграція поглиблюють дефіцит праці. Проте війна не пояснює, чому значні бюджетні видатки, міжнародна допомога і накопичені приватні заощадження так слабко перетворюються на нові виробничі потужності, а розсіюються деколи по дріб’язкових проєктах, які ніякого подальшого ефекту мати не будуть. Саме тут проявляються помилки економічного дизайну.Попит відновився швидше за виробництвоНайважливіший висновок вересневих даних полягає в тому, що попит в економіці є, але дедалі більша його частина задовольняється імпортом. За сім місяців оборот роздрібної торгівлі зріс на 9%, первинні видатки державного бюджету за вісім місяців — приблизно на 11%. Водночас промислове виробництво скоротилося на 0,3%, валове нагромадження основного капіталу в першому півріччі — на 0,3%, будівництво — на 11,2%, транспорт — на 8,5%.Це означає, що бюджетні кошти не створюють достатньої відповіді з боку внутрішньої пропозиції. За вісім місяців 2026 року імпорт товарів зріс на 28,4%, а експорт — менш як на 1%. При цьому дефіцит торгівлі товарами сягнув близько 40,3 млрд дол. За останні дванадцять місяців негативне сальдо товарів і послуг оцінюється приблизно у 70 млрд дол. Такий розрив уже не можна вважати тимчасовим наслідком відновлення зруйнованої економіки й він набуває структурного характеру.Держава фактично підтримує платоспроможний попит, міжнародні партнери забезпечують валютне і бюджетне фінансування, а вигоду від частини цього попиту отримує іноземний виробник. У короткостроковому періоді імпорт зброї, енергоносіїв та обладнання є неминучим. Проблема починається тоді, коли імпорт витісняє українське виробництво там, де країна здатна локалізувати ланцюги постачання, а зовнішня допомога не стає капіталом для наступного циклу зростання.Читайте також: Як формується монетарна та курсова політика УкраїниІнвестиційна посуха стала центральною проблемоюЦивільні капітальні інвестиції становлять близько 10% ВВП. Це майже вдвічі менше за мінімум, потрібний для швидкого відновлення, і значно нижче за світовий середній рівень у 26% ВВП. Потреби України у відбудові та відновленні за оцінкою RDNА5 досягли 588 млрд дол., тоді як річний обсяг інвестицій без оборонних закупівель становить близько 22 млрд дол. і за такого співвідношення відновлення розтягуватиметься на десятиліття.Структура фінансування показує глибину проблеми. Понад 70% капітальних інвестицій підприємства здійснюють власним коштом. Банківські кредити забезпечують лише 4%, кошти нерезидентів — близько 1%. Фондовий ринок та інвестиційні фонди майже не працюють як джерело довгого капіталу, а приватні інвестиції залишаються приблизно на третину нижчими за довоєнний рівень.Наслідком стає технологічне спрощення. За даними Наrvаrd Grоwth Lаb, індекс економічної складності України знизився з 0,79 у 2012 році до 0,40 у 2024-му. Частка високотехнологічних товарів у товарному експорті не перевищує кількох відсотків, а основу експорту формують продовольство, мінеральна сировина та метали. ОПК демонструє високу динаміку і вже створив окремий технологічний контур, однак його розвиток ще не перетворився на широке оновлення цивільної промисловості.Читайте також: Що не так з цінами і чи все правильно робить НБУ?Бюджет не може залишатися єдиним двигуномФіскальна політика врятувала економіку від значно глибшого падіння. Оборонні закупівлі, грошове забезпечення військовослужбовців, соціальні виплати та відновлення інфраструктури підтримують зайнятість і доходи, однак можливості бюджету не безмежні. За останні дванадцять місяців видатки державного бюджету наблизилися до 67% ВВП, дефіцит без урахування грантів — до 28% ВВП, а державний і гарантований борг — до 103% ВВП. Приблизно 71% видатків спрямовується на безпеку й оборону, понад 40% загальних видатків фінансується міжнародною допомогою.За такої структури навіть колосальний фіскальний імпульс має обмежений мультиплікатор. Частина оборонних витрат іде на імпорт, інша частина ресурсів компенсує знищені активи, а високі процентні платежі не створюють нового виробничого потенціалу. Підвищення податкового навантаження на формальний сектор також має межу: коли ВВП майже не зростає, збільшення вилучень звужує власні кошти підприємств, які залишаються головним джерелом інвестицій.Тому дискусія про вихід зі стагнації не може зводитися до вимоги ще більшого бюджетного стимулу. Оборона залишається безумовним пріоритетом. Завдання полягає в іншому: кожна гривня цивільних капітальних видатків, кожне євро зовнішньої допомоги і кожна державна гарантія повинні працювати як важіль для приватних інвестицій, локалізації та експорту.Монетарна політика посилює інвестиційне гальмуванняУ вересні облікова ставка НБУ становить 16% за річної інфляції 8,1%. Реальна ключова ставка є однією з найвищих у Європі. Ринкові кредити для бізнесу коштують переважно 20-25% річних. За темпів зростання економіки, близьких до нуля, більшість довгострокових виробничих проєктів не здатна обслуговувати такий борг. На жаль, теперішнє керівництво НБУ не розуміє цього та удає, що все буде в нормі "на горизонті політики".Фінансове посередництво звузилося до аномально низького рівня. Банківські кредити становлять близько 15% ВВП, а частка кредитів в активах банків скоротилася приблизно до 32%. Натомість банки нарощують вкладення у депозитні сертифікати НБУ, ОВДП та іноземні боргові папери. Понад половину процентних доходів банків формують державні інструменти. В економіці накопичено близько 10 трлн грн заощаджень бізнесу й населення, але обсяг банківських кредитів становить лише близько 1,4 трлн грн. Такий собі парамонетаризм по-нацбанківськи.Було б помилкою стверджувати, що висока ставка є єдиною або навіть головною причиною стагнації. Безпекові ризики, руйнування, слабкий захист інвестицій, енергетика і логістика важать більше. Різке монетарне пом'якшення за дефіциту валюти та нестійких очікувань могло б прискорити девальвацію та інфляцію, але так само помилково ігнорувати ціну надмірно тривалої жорсткості. Коли кредитний канал слабкий, а інфляцію переважно формують тарифи, енергія, податки, логістика та курс, додаткові процентні пункти дають дедалі менший антиінфляційний ефект і дедалі більші втрати для інвестицій. Пора вже це усвідомити.Зовнішня допомога купує час, але не усуває дисбалансМіжнародна допомога залишається ключовою умовою фінансової стабільності. За останні дванадцять місяців її обсяг у формі грантів і кредитів становив близько 64 млрд дол. і саме ці кошти перекривають структурний дефіцит платіжного балансу, який без допомоги оцінюється приблизно у 50 млрд дол. Валові резерви на початок вересня становили 48,7 млрд дол., але за січень-серпень НБУ витратив на валютні інтервенції близько 33 млрд дол.Резерви поки достатні для згладжування коливань, але ця конструкція залежить від безперервності зовнішнього фінансування. Додатковий удар завдає морська блокада: втрати експортної виторгу за липень-серпень у матеріалах оцінено приблизно у 2 млрд дол. Україна не може нескінченно компенсувати дефіцит конкурентоспроможності резервами і допомогою. Зовнішня підтримка має поступово змінити функцію: від покриття поточного розриву до фінансування енергетичної стійкості, виробництва, логістики та експорту.Читайте також: Економічні прогнози для України: коли очікувати покращення через новий економічний курсЩо потрібно змінитиВихід зі стагнації потребує узгодженого пакета рішень. Зараз окреме зниження ставки, нова пільгова програма або чергове підвищення податків не змінять модель економіки. На наш погляд — потрібна низка взаємопов'язаних кроків.Для початку — встановити інвестиційну ціль економічної політики. Частку цивільних капітальних інвестицій доцільно підвищити щонайменше до 15% ВВП упродовж двох років, а надалі — до 20% і більше. Для цього уряд має звести в єдиний портфель державні капітальні видатки, кошти ЄС, ресурси міжнародних фінансових організацій, страхування воєнних ризиків і приватне співфінансування. Проєкти слід відбирати за впливом на продуктивність, енергостійкість, експорт і зайнятість, а не за відомчою належністю.Доцільно перебудувати державну підтримку кредитування, зокрема — програми на кшталт "5-7-9%" мають фінансувати насамперед нове обладнання, технологічну модернізацію, експортні контракти та локалізацію, а не підміняти ринкове кредитування оборотного капіталу. Держава повинна брати на себе чітко визначену частину воєнного ризику через портфельні гарантії та страхування, залишаючи банкам оцінку комерційної життєздатності проєкту.Вважаю за доцільне розпочати обережну нормалізацію процентної політики. Йдеться не про адміністративно дешеві гроші та не про емісійне фінансування дефіциту. Темп зниження ставки має залежати від базової інфляції, резервів, графіка зовнішньої допомоги та ситуації на валютному ринку. На період війни доцільно обговорити реалістичніший інфляційний коридор 7% плюс-мінус 2 процентні пункти з прозорою траєкторією повернення до нижчої цілі. Одночасно слід зменшувати стимули банків тримати надлишкову ліквідність у безризикових інструментах замість кредитування.Потрібно поєднати оборонну і цивільну індустріальну політику. Український ОПК уже створює попит на електроніку, оптику, оброблення металу, машинобудування та дослідження. При цьому державне замовлення має передбачати локалізацію, довгі контракти, захист інтелектуальної власності й можливість експорту продукції понад потреби Сил оборони. Технології подвійного призначення повинні переходити у цивільні виробництва.Скоротити зовнішній дефіцит через конкурентоспроможність, а не через адміністративне стиснення імпорту. Пріоритетами мають стати відновлення морської логістики, страхування експортних маршрутів, адаптація металургії до екологічних вимог ЄС, переробка аграрної сировини, локалізація енергетичного обладнання та розвиток експортного фінансування. Імпортозаміщення має сенс лише там, де український виробник може досягти належної якості й масштабу.І насамкінець — підняти продуктивність праці. За сім місяців 2026 року реальна зарплата зросла приблизно на 14% за майже нульової динаміки ВВП. Це відображає дефіцит кадрів, а не підвищення ефективності. Потрібні швидкі програми перепідготовки під замовлення підприємств, повернення ветеранів до цивільної зайнятості, ширше залучення жінок і внутрішньо переміщених осіб, стимули для повернення українців з-за кордону та інвестиції в автоматизацію.Потрібна нова якість координаціїУкраїна потребує не підпорядкування НБУ уряду і не втрати інституційної незалежності центрального банку, а якіснішої координації політик. Кабінет Міністрів, Мінфін і НБУ повинні працювати з одним набором макроекономічних припущень щодо інфляції, курсу, зовнішнього фінансування, імпорту та кредитування. Розбіжності мають бути публічними та поясненими. Незалежність не означає ізоляцію від наслідків власних рішень.Уряд, зі свого боку, не може перекладати відповідальність за слабке зростання лише на процентну ставку. Без верховенства права, захисту власності, передбачуваних податків, професійного управління державними інвестиціями та демонополізації дешевший кредит не стане продуктивним капіталом. Політика зростання починається з довіри до держави, так само як монетарна стабільність — з довіри до гривні.Читайте також: Новий економічний курс: що означає прогноз МВФ для УкраїниВід компенсації втрат до створення спроможностіГоловний ризик осені полягає не в одному слабкому кварталі. Небезпека в тому, що модель, побудована на державному попиті, імпорті та зовнішній допомозі, може закріпитися на роки, й  тоді кожне збільшення видатків посилюватиме потребу у валюті, підвищення податків звужуватиме інвестиційні можливості бізнесу, а загострення війни знову повертатиме економіку до межі спаду.Подолати стагнацію означає змінити напрям руху ресурсів. Бюджетні кошти мають залучати приватний капітал. Банківські заощадження — працювати у кредитах та інвестиціях. Міжнародна допомога — формувати виробничі активи й експортний виторг. Оборонні технології — підвищувати складність усієї економіки. Зарплати — зростати разом із продуктивністю.Україна не може чекати завершення війни, щоб розпочати таку перебудову. Саме воєнний період визначає, з якою структурою виробництва, боргу, експорту та людського капіталу країна увійде у повоєнне відновлення. Якщо восени 2026 року перейти від компенсації втрат до створення нової економічної спроможності, нинішня стагнація не стане затяжною депресією.Спеціально для Еспресо.Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України, міністр економіки України у 2007-2010 роках, голова Ради НБУ у 2016-2023 рокахРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.