Ганебний та безрезультатний саміт Трампа. Чому президент США спробував косплеїти "Ялту"Перша Ялтинська конференція відбулася у занепалому царському палаці на Кримському півострові в лютому 1945 року. Війська Адольфа Гітлера вже відступали, коли президент Франклін Д. Рузвельт, прем'єр-міністр Вінстон Черчилль і радянський диктатор Йосип Сталін зібралися в холодних кімнатах із протягами, щоб обговорити закінчення війни. Вищі генерали та помічники президента спали на матрацах, які кишіли блощицями. Черчилль скаржився, що в Ялті немає нічого хорошого, крім "тифу та смертоносних вошей, що процвітають у тих краях". Після цього він попросив продезінфікувати свій одяг.Через вісім десятиліть Ялтинська конференція нагадує в основному не про зміцнення миру, а про те, що вона прирекла східних європейців, лідерів яких не були в залі, на радянську окупацію та репресії на наступні пів століття. Іншими словами, в ім'я завершення війни з фашистським тоталітаризмом Ялта сприяла поширенню комуністичного тоталітаризму та посадила насіння Холодної війни.Безрезультатний саміт Трампа, Путіна та Сі у Шеньчжені, роздутий легковірними людьми до "Ялти 2.0", став подією, яка якнайкраще підходить для наших безглуздих часів. Жодних серйозних угод підписано не було. Кордони жодної країни не були перекреслені на краю паперової серветки. Ніхто не заразився вошами й не був укушений блощицями. Навпаки, зустріч була короткою, практично позбавленою змісту та ретельно зрежисованою для отримання максимальної вигоди китайськими господарями. Її справжня мета полягала не у припиненні воєн – і точно не у припиненні кривавого вторгнення Росії в Україну, – а у створенні пропагандистських фотографій та відеороликів, які кожен із трьох лідерів тепер використовуватиме для маскування своїх політичних провалів.Читайте також: Фарс історії, або Чому Шеньчжень не буде ЯлтоюБезперечно, це була головна мета президента Трампа. Ще до зустрічі трьох лідерів він заявив Fох Nеws, що найвагоміший момент уже позаду: "вчорашнє вітання, якого в історії Китаю ще не було". Сі Цзіньпін, знаючи, як легко маніпулювати американським президентом, зустрів Трампа біля його літака прямо на злітній смузі. "Це дуже шановний, великий президент, один із найбільших президентів Китаю – і він ніколи раніше не їхав до аеропорту, щоб зустріти когось", – хвалився Трамп. Він також говорив про "фанфари, красу, урочистість, тисячі людей, маленьких дітей, солдатів, про все це", – додавши: "це велика перемога для нас. Це велика перемога для Китаю". Білий дім опублікував відеоролик, ймовірно, створений для пропаганди китайського комунізму, який демонструє всі ці фанфари та поміщає Трампа в центр подій – справді велика перемога для Китаю і, можливо, велика перемога для самолюбства Трампа після проміжних виборів, хоча навряд чи це велика перемога для Сполучених Штатів. Для Володимира Путіна ця зустріч також стала зручним пропагандистським ходом. Зараз, майже через п'ять років війни, яку, як він вважав, виграє за три дні, він зіткнувся з 1,5 мільйонами жертв; втратою, на цей тиждень, половини нафтопереробних потужностей своєї країни; і навіть, в останні пару днів, руйнуванням Керченського мосту, що з'єднує Росію з Кримом. Путін збудував цей міст та особисто був присутній на церемонії відкриття, розглядаючи його як важливу національну подію. В останні дні українці тричі завдавали ударів по мосту, повністю зруйнувавши автомобільне сполучення і принаймні тимчасово зупинивши залізничний рух. Проте Путін скористається зустріччю в Шеньчжені, щоб сказати росіянам, що їхня країна, як і раніше, є наддержавою, як і раніше, має право сидіти в одній кімнаті з американцями та китайцями, як і раніше, важлива на світовій арені, навіть попри те, що могутність, вплив і процвітання Росії драматично скорочуються.Для Сі ця зустріч була корисною, оскільки він виступав у ролі господаря, сам організував фотосесію, а його пропаганда транслювалася по всьому світу. ЗЗа сприяння Трампа він сповіщав занепад Америки, міць Китаю та підпорядкування Росії. Навіть коли китайська економіка переживає спад на ринку нерухомості, втрати у переробній промисловості та хронічне безробіття, він представив Китай як єдину серйозну країну в залі. Американський же президент базікав про привітання в аеропорту. Без підтримки Китаю Росія приречена на банкрутство. А Сі, впевнений у тому, що йому вдалося роздобути американські мікросхеми, необхідні його збройним силам та промисловості, виступив у ролі ведучого церемонії.Читайте також: Уроки Шеньчженя. Кримським мостом до жодної "Ялти" вже не доїдешЗа цією історією самореклами та лестощів ховаються й гарні новини. Лідери, які зібралися на Ялтинській конференції 1945 року, справді могли вирішувати долю менших країн поверх їхніх голів та всупереч їхнім бажанням. У трьох лідерів у Шеньчжені такої влади немає. Безумовно, американський президент, за його власними словами, більше не має жодних "козирів" в Україні, яка, попри припинення будь-якої військової та фінансової допомоги США, продовжує боротися за підтримки Європи та коштом власних ресурсів. Путін не може і мріяти про домінування над європейськими країнами, сукупний ВВП яких набагато перевищує ВВП його власної країни, а Сі також ще далекий від того, щоб домінувати в Азії.З 1945 року – і навіть із 2022 року – світ змінився. Коли українці завдали удару по Керченському мосту, вони використовували власні системи озброєння, жодна з яких не існувала на початку повномасштабного російського вторгнення. За останні кілька місяців іранці змогли завдати ударів по американських базах і цілях у країнах Перської затоки, використовуючи російські безпілотні технології, розроблені не так давно. Зараз ми живемо у світі асиметричних конфліктів, де навіть держави, які претендують на звання великих цивілізацій, виявляють, що можуть програвати битви набагато дрібнішими. Якщо саміт у Шеньчжені виглядав анахронічним і застарілим – невдалою спробою відтворити блиск минулих часів Холодної війни – то це тому, що так воно й було.ДжерелоПро авторку. Енн Епплбом, американська історикиня, письменниця та журналістка, лауреатка багатьох міжнародних літературних премійРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.Переклад з англійської — Сергій Громенко