Ця заява викликала бурхливі дискусії в американському суспільстві, адже Алькатрас давно перетворився на туристичну пам’ятку. Еспресо розповість, як в’язниця на однойменному острові в затоці Сан-Франциско стала культовим місцем, чому її закрили та чи можуть знову відкрити. Історія виникнення в’язниці Острів Алькатрас у 1895 році. Фото: вікіпедіяОстрів Алькатрас, розташований у затоці Сан-Франциско за 2 км від узбережжя Каліфорнії, отримав свою назву ще в 1775 році від іспанського дослідника Хуана Мануеля де Аяла. Саме він назвав його Lа Іslа dе lоs Аlсаtrасеs - Острів олушів (олуші - це такі морські птахи). Однак лише в середині ХІХ століття, під час золотої лихоманки, острів почали використовувати для урядових потреб. У 1850 році за указом президента США там збудували форт для захисту затоки, а також був побудований перший на західному узбережжі США маяк, який вказував шлях кораблям у Тихому океані.Лише згодом тут виникла військова в’язниця, яка стала прообразом легендарного Алькатрасу. У 1930-х роках США зіткнулися з хвилею організованої злочинності, спричиненою Великою депресією та сухим законом. Гангстери, такі як Аль Капоне, заполонили міста, а звичайні в’язниці не могли впоратися з найнебезпечнішими злочинцями чи тими, хто регулярно втікав звідти. Тому американський уряд вирішив створити надзахищену тюрму, яка б ізолювала таких ув’язнених і стала пересторогою для інших. Алькатрас, оточений холодними водами та сильними течіями затоки, ідеально відповідав цим вимогам. У 1934 році острів перетворили на федеральну в’язницю суворого режиму, відому як "Скеля". Таким чином головною метою цієї тюрми було утримання найнебезпечніших злочинців, бунтарів та втікачів з інших установ.В’язниця мала 600 камер, розділених на блоки А, В, С і D, хоча зазвичай утримувала не більше 260–267 в’язнів. Головний коридор тюремного корпусу ув'язнені називали "Бродвеєм", а блок D вважався найсуворішим, призначеним для особливо небезпечних осіб. Цікаво, що співвідношення кількості ув'язнених до охоронців було найнижчим серед усіх американських в'язниць того часу (1 на 3 в’язнів).Нові заходи безпеки, включно з електричними датчиками на дверях і вежами охорони, разом із природними бар’єрами затоки робили втечу практично неможливою. Та й зазвичай ув'язнених 13 разів на день перераховували, тобто там були дуже суворі заходи безпеки. Кажуть, що найсуворішим правилом Алькатрасу була тиша: розмови дозволялись лише у вихідні під час відпочинку. А порушників кидали до "ями" – підземної камери, де їх могли тримати тижнями.Відомі в'язні АлькатрасуАль Капоне. Фото: вікіпедіяФедеральна в’язниця Алькатрас одразу стала домом для найвідоміших злочинців США, чиї імена увійшли в історію кримінального світу і зробили "Скелю" символом неприступності та суворого правосуддя.Найперше варто відзначити Аль Капоне – легендарного гангстера італійського походження. Хоча курйозно, що лідера чиказької мафії засудили не за численні вбивства та пограбування, а за ухилення від сплати податків. Ув’язнений в Алькатрасі з 1934 по 1939 рік Аль Капоне втратив там свій вплив через суворі умови та ізоляцію.Також часто згадують Джорджа Келлі Барнса на прізвисько Келлі-Автомат. Це гангстер часів сухого закону, відомий викраденнями та пограбуваннями. Він потрапив в Алькатрас через викрадення нафтового магната. Просидів у тюрмі 17 років - до 1951-го. А от ім’я Елвіна Карпіса на прізвисько Моторошний (за свою зловісну посмішку), лідера банди Баркера - Карпіса, асоціюється з найдовшим перебуванням в’язня у цій тюрмі – 26 років. Свого часу ФБР називало Карпіса ворогом суспільства №1. На суді його звинуватили в десяти вбивствах і шести викраденнях.Вартові АлькатрасуДля українців цікавим в’язнем виявиться Меєр Гарріс Коен (Міккі), адже його батьки емігрували з Києва на початку ХХ століття. Він був відомим гангстером, займався рекетом та контрабандою. Коен був ув’язненим в Алькатрасі з 1951 по 1955 рік за ухилення від сплати податків. Уродженець Брукліна, він керував мафією в Лос-Анджелесі, славився жорстокістю та харизмою. У всіх довідниках також згадують про Роберта Страуда, відомого як Птахолов з Алькатрасу, який просидів на острові 17 років. Роберта засудили за вбивство ще у віці 19 років, спершу винесли смертну кару, але згодом замінили на довічне увезення. У різних тюрмах він провів загалом 54 роки. Саме під час ув’язнення він почав цікавитися птахами, читати про них, виловлювати і навіть продавати. Так він став справжнім експертом-орнітологом, вивчаючи птахів у в’язниці. Його історія лягла в основу фільму 1962 року, який зняли на основі книжки Томаса Гедіса "Птахолов з Алькатрасу". До відомих в’язнів зараховують і Артура Баркера (Дока) – члена згаданої банди Баркера - Карпіса. Цей гангстер, засуджений за викрадення та пограбування, у 1939 році здійснив з кількома іншими в’язнями одну з перших спроб втечі з Алькатрасу. Однак саме тоді його смертельно підстрелили.Спроби втеч: чи вдалося комусь Камера, з якої втік Френк МоррісАлькатрас прославився як в’язниця, звідки неможливо втекти. За 29 років роботи було зафіксовано 14 спроб втечі за участю 36 ув’язнених, двоє з яких намагалися втекти двічі. Офіційно жодна втеча так і не вважається успішною, але одна подія і до сьогодні залишається загадкою.Тож одна з найвідоміших спроб втечі відбулася 2-4 травня 1946 року. Шестеро ув’язнених намагалися захопити в’язницю, але план провалився. Трьох втікачів убили, двоє охоронців також загинули, а двох учасників бунту згодом стратили. В історію ця подія увійшла як Битва за Алькатрас.Та найвідоміша спроба сталася 11 червня 1962 року, за рік до закриття тюрми, коли Френк Морріс і брати Джон та Кларенс Анґліни втекли, залишивши в ліжках ляльки з пап’є-маше, щоб обдурити охорону. Вони пробили стіну, пролізли вентиляційними шахтами і дісталися до затоки на імпровізованому плоту з дощовиків, а тоді зникли. До речі кажуть, що Френк Морріс мав надзвичайно високий ІQ, який і допоміг йому загалом втекти з 11 закладів позбавлення свободи. Френк МоррісХоча ФБР вважає, що вони потонули через холодну воду та сильні течії, але їхні тіла так і не знайшли. Справа залишається відкритою, і деякі теорії припускають, що втеча могла бути успішною, хоча четвертий учасник, Аллен Вест, так і не зміг вибратися з камери. Про ймовірну втечу Френка Морріса і його компаньйонів зняли фільм "Втеча з Алькатрасу" (1979) з Клінтом Іствудом в головній ролі. Цікаво, що в той же рік легендарної втечі, але 16 грудня, в’язень Алькатрасу Джон Пол Скотт, використовуючи надувні гумові рукавички, зміг проплисти 5 км від острова до сусіднього маяка Форт-Пойнт. Але наступного дня на пляжі його знайшли підлітки у стані переохолодження та виснаження, тому в’язня знову повернули до Алькатрасу. Таким чином Джон Пол Скотт – єдиний в’язень, який офіційно дістався протилежного берега вплав. До речі, нині цей маршрут долають учасники щорічних змагань з тріатлону.Тож загалом із 36 втікачів Алькатрасу 23 схопили, шістьох застрелили, двоє, імовірно, потонули, а п’ятеро (включно з Моррісом і братами Анґлінами) зникли безвісти. Для американської федеральної тюрми – це неймовірні результати, які й надали "Скелі" легендарного статусу. Цей образ яскраво змалювали в численних медіа, фільмах та книжках. Чому закрили АлькатрасАлькатрас закрили 21 березня 1963 року через кілька причин. По-перше, утримання в’язниці було надзвичайно дорогим. Оскільки острів не мав власних ресурсів, усе – від їжі до палива – доводилося доставляти човнами. За підрахунками, це коштувало майже 10 доларів на одного в'язня на день, на відміну від 3 доларів на одного в'язня на день, наприклад, в Атланті. По-друге, солона вода затоки руйнувала інфраструктуру в’язниці, сильно пошкодивши стіни, і ремонт вимагав величезних витрат. Ну і, по-третє, у 1960-х роках у США почали переглядати пенітенціарну систему, надаючи перевагу сучаснішим в’язницям на материку. Та й на момент закриття Алькатрас уже не відповідав стандартам безпеки та умов утримання.Тому через сукупність всіх цих факторів генеральний прокурор США Роберт Ф. Кеннеді (молодший брат президента Джона Кеннеді) наказав закрити заклад. Загалом упродовж 29 років через в’язницю пройшло понад 1,5 тис. в’язнів. Використання Алькатрасу після закриттяПісля закриття в’язниці острів кілька років залишався покинутим, але незабаром привернув увагу активістів і туристів. У 1969–1971 роках Алькатрас "окупувала" група корінних американців на чолі з активістами Руху американських індіанців (АІМ). Вони вимагали повернення земель і привернення уваги до прав корінних народів. Існує навіть легенда, що задовго до появи тут європейців корінні американці жили на островів Алькатрас. Тож така своєрідна окупація тривала 19 місяців і стала важливою подією в історії боротьби за права індіанців, яка привернула увагу медіа до цієї проблеми. Та у 1972 році Алькатрас увійшов до складу Національної зони відпочинку "Золоті ворота" під управлінням Служби національних парків США. Тому у 1973 році острів відкрили для туристів, а в 1976 році його внесли до Національного реєстру історичних місць. У 1986 році Алькатрас отримав статус Національної історичної пам’ятки. Сьогодні в’язниця є популярним музеєм, який щороку відвідує понад 1,5 мільйона туристів. Екскурсії включають огляд камер, їдальні та розповіді про історію в’язниці, зокрема про спроби втеч. Як уже було зазначено, Алькатрас також став частиною сучасної попкультури. Фільми, такі як "Скеля" (1996) з Шоном Коннері та Ніколасом Кейджем, "Птахолов з Алькатрасу" (1962), "Втеча з Алькатрасу" (1979) з Клінтом Іствудом та чимало інших – популяризували образ в’язниці як символу ізоляції та суворості.Заява Трампа та реакція громадськостіЗаява Дональда Трампа про відновлення Алькатрасу як в’язниці викликала неоднозначну реакцію. У своєму дописі він наголосив, що Америка "страждає від рецидивістів і насильницьких злочинців", і закликав ізолювати їх на острові. Він також пов’язав це рішення з боротьбою проти нелегальної міграції, критикуючи суддів, які, на його думку, занадто м’яко ставляться до злочинців. Хоча пізніше, спілкуючись з журналістами, Трамп уточнив, що це "просто ідея", але вона одразу спричинила гучні дебати. Багато американських політиків, істориків та громадських діячів розкритикували цю ідею як непрактичну і популістську. Критики вказували на високі витрати, необхідність масштабної реконструкції та втрату історичної спадщини. Мова йде про 400 млн доларів і це лише мінімальні витрати. До того ж для такої ініціативи потрібно буде провести численні законодавчі зміни. Адже зараз острів Алькатрас перебуває під управлінням Національної служби парків США як національна історична пам'ятка і популярна туристична атракція. Тобто є дуже багато перешкод між ідеєю Трампа та її втіленням. Туристи та місцеві жителі також висловили скепсис щодо планів відновлення в'язниці, вказуючи на її історичне значення та роль у русі за права корінних народів, пишуть у Тhе Guаrdіаn. Деякі активісти висловили побоювання, що нова в’язниця може порушувати права людини, особливо якщо її використовуватимуть для мігрантів. А колишня спікерка Палати представників Ненсі Пелосі, чий округ включає Алькатрас, наголосила, що острів є національним парком і туристичною пам’яткою, а не місцем для в’язниці.Цікаво, що у СNN цю ідею назвали "ідеальною метафорою другого терміну Трампа". Адже повторне відкриття в’язниці Алькатрас є "настільки типово трампівською ідеєю, що дивно, чому президент США не спробував зробити це раніше", іронічно кажуть у виданні. Хоча варто сказати, що прихильники Трампа, зокрема в консервативних колах, підтримали ініціативу, вважаючи її "символом жорсткої політики проти злочинності".Тож наразі немає конкретних термінів із повторним відкриттям в’язниці Алькатрас. Як багато інших ідей Трампа, ця ініціатива поки що залишається гучною заявою без чіткої стратегії реалізації, юридичної підтримки та суспільного консенсусу. Читайте також: Питання, що станеться швидше: Трамп встигне сконцентрувати в руках авторитарну владу чи натрапить на масштабну економічну кризу, - Аслунд
... More